Небезпеки, пов’язані з джерелами електромагнітного випромінювання

Міністерство  аграрної політики України.

Одеський  державний аграрний університет.

Кафедра БЖД. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

на  тему:

«Небезпеки, пов’язані з джерелами  електромагнітного  випромінювання» 
 
 
 
 
 

Виконав: Кушнір Володимир

Юрійович

Факультет: ветеринарної медицини

Курс 1; група 1.

Керівник: Доброва Вікторія Львівна. 
 
 
 
 

Одеса 2009. 
 

      Зміст. СТОР.

Вступ. 3 

І. Загальна характеристика

та  види електромагнітних полів. 4 

ІІ. Вплив джерел електромагнітного

випромінювання  на людину та захист від його

негативних наслідків. 5 

ІІІ Розрахункова частина 12 

V Висновки 14 

VI Література 15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

Рівень безпеки  людини в розвитку цивілізації постійно зростає. Але розвиток науки і техніки призвів до нових проблем:

1. Ріст травматизму людей при взаємодії з технікою.
2. Ріст технологічних катастроф, обумовлених зниженням надійності техніки та помилками персоналу.
3. Збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Знання основ  безпеки життєдіяльності особливо важливо для фахівців будь-якої спеціальності, у тому числі і ветеринарної медицини, тому що вони несуть відповідальність за організацію робітників тваринництва і повинні створювати передумови для запобігання нещасним випадкам та захворюванням; усувати негативний вплив на людей. На сьогоднішній день однією з найвагоміших причин різних негараздів людини та оточуючого середовища є електромагнітне випромінювання, яке переслідує нас всюди. На сьогоднішній день рівень випромінювання є на багато вищий за норму. Тому головна мета цієї роботи – зниження негативного впливу електромагнітного випромінювання на людину. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. Загальна характеристика та види електромагнітних полів.       

Біосфера протягом усієї еволюції перебувала під впливом  електромагнітних полів (ЕМП), так званого фонового випромінювання, спричиненого природою. Навколо Землі існує електричне поле, потужністю у середньому 130 Вт/м. Спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, пилових бур, вітрів. Наша планета має також магнітне поле. Це магнітне поле коливається за 80 та 11-річним циклами змін, а також більш короткочасними змінами з різних причин, пов’язаних із сонячною активністю (магнітні бурі).

Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем. Це електромагнітне випромінювання включає в себе інфрачервоне(ІЧ), видиме, ультрафіолетове(УФ), рентгенівське та γ-випромінювання. Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а також швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах. ЕМП в біосфері відіграють універсальну роль носіїв інформації. Зв'язок на основі ЕМП є найбільш інформативним та економічним.

ЕМП як засіб  зв’язку в біосфері порівняно  зі звуковою, світловою чи хімічною інформацією мають такі переваги:

1. поширюються в будь-якому середовищі життя – воді, повітрі, ґрунті та тканинах організму;
2. мають максимальну швидкість поширення;
3. можуть поширюватися за будь-якої погоди і не залежно від часу доби;
4. можуть поширюватися на будь-яку відстань;
5. на них реагують усі біосистеми.

Зазначені ЕМП  впливають на біологічні об’єкти, зокрема  на людину, протягом усього часу її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів і виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих пошкоджень за рахунок природних чинників. Але вчені все ж спостерігають кореляцію між змінами сонячної активності та серцево-судинними та іншими захворюваннями людей. У процесі індустріалізації людство додало до фонового випромінювання, спричиненого природою, цілу низку чинників, що підсилило фонове випромінювання. Через це ЕМП антропогенного походження почали значно  перевищувати природний фон і до нашого часу перетворилися на небезпечний екологічний чинник.

Зростання техногенних  ЕМП різко посилилося на поч. 30-х років ХХ ст., і зараз їх рівень в окремих районах в сотні разів перевищує рівень природних полів. У сучасному місті джерелом штучних ЕМП є радіо, телевізійні центри, засоби радіозв’язку різного призначення, лінії електропередач, електротранспорт, різні електромагнітні пристрої. Кількість джерел і потужність полів, які вони створюють, щорічно зростає.

ЕМП мають певну  потужність, енергію і поширюються  у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: довжина хвилі, частота коливань і швидкість розповсюдження.

  ІІ. Вплив джерел  електромагнітного  випромінювання на  людину та захист  від його негативних  наслідків.

ЕМП негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють з джерелом випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більшість населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП.

Внаслідок дії  ЕМП можливі як гострі, так і  хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зміни в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

Звичайно, зміни  діяльності нервової і серцево-судинної системи – зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються  з часом, але, як правило, зменшуються  і зникають при усуненні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.

Внаслідок дії  на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та УВЧ - діапазонів (діапазони 30кГц – 300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в ділянці серця. З'являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакції, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів – шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної  системи, фіксуються показники змін білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, фіксуються порушення на клітинному рівні. У цьому діапазоні працюють радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило у великій концентрації населення.

Активність впливу ЕМП різних діапазонів частот значно зростає зі збільшенням частоти  і дуже серйозно впливає у НВЧ  – діапазоні. У зв’язку зі зниженням  рівня перешкод застосування ЕМП  у НВЧ – діапазоні забезпечує вищу якість передання інформації, ніж в УВЧ – діапазоні. Усі ділянки НВЧ – діапазону використовуються для радіозв'язку, в тому числі радіорелейного та супутникового. Тут працюють практично всі радіолокатори. Вплив НВЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагрівом тканини. Впливаючи на живу тканину організму, ЕМП викликає зміну поляризації молекул і атомів, які складають клітини, внаслідок чого відбувається небезпечне нагрівання.

Надмірне тепло  може завдати шкоди окремим органам  і всьому організму людини. Особливо шкідливе перегрівання таких органів, як очі, мозок, нирки тощо. Зростання інтенсивності впливає на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, на клітини печінки, підвищує тиск, призводить до змін у корі головного мозку, до втрати зору.

ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової  частоти 50Гц) викликають у людей  порушення функціонального стану ЦНС, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль. Для запобігання професійним захворюванням, що викликані впливом ЕМП, встановлені допустимі норми опромінення.

Розглянемо найпоширеніші  види опромінення – Інфрачервоне та ультрафіолетове.

Інфрачервоне  випромінювання – частина електромагнітного  спектра з довжиною хвилі 700 нм – 1000 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовини тепловий ефект.

Вплив інфрачервоного опромінення на організм проявляється в основному тепловою дією. Ефект дії інфрачервоних випромінювань залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину їх проникнення. В зв’язку з цим інфрачервоне випромінювання поділяється на три групи (згідно з класифікацією Міжнародної комісії по освітленню): А, В, С.

Група А –  випромінювання з довжиною хвилі  від 0,76 до 1,4 мкм. Група В – від 1,4 до 3,0 мкм; і С – як довгохвильове. Довгохвильове інфрачервоне випромінювання поглинається сльозою і поверхнею  роговиці та викликає теплову дію. Таким  чином, інфрачервоні випромінювання, діючи на око, можуть викликати ряд патологічних змін. До найбільш важких пошкоджень призводить коротке інфрачервоне випромінювання. При інтенсивній дії цих випромінювань на незахищену голову може статися так званий сонячний удар.

Тепловий ефект  дії випромінювання залежить від  багатьох факторів: спектру, тривалості і переривчатості, інтенсивності потоку, кута падіння променів, величини поверхні, яка випромінює, розмірів ділянки організму, органів тощо.

Інтенсивність інфрачервоного випромінювання необхідно  вимірювати на робочих місцях при  стабільних джерелах доцільно замірювати інтенсивність випромінювання на різних відстанях від джерела випромінювання з однаковими інтервалами і визначати тривалість опромінення. 
Оскільки інфрачервоне випромінювання нагріває навколишні поверхні, створюючи вторинні джерела, які виділяють тепло, то необхідно вимірювати інтенсивність випромінювання не тільки на постійних робочих місцях або в робочій зоні, але й в нейтральних точках та інших місцях приміщення. Сумарна допустима інтенсивність випромінювання не повинна перевищувати 350 Вт/м.

Інтенсивність сумарного теплового випромінювання вимірюється актинометром, а спектральна  інтенсивність випромінювання – інфрачервоними спектрами ИКС – 10; ИКС – 12; ИКС – 14. Для випромінювання малих величин (1400 – 2100 Вт/кв.м) інтенсивності випромінювання (від слабо нагрітих тіл або від джерел, розміщених далеко від робочої зони) застосовують срібно-вісмутовий термостовпчик Молля.

Ультрафіолетове випромінювання – спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 – 400 нм. Ультрафіолетове випромінювання є одним із значущих факторів середовища проживання людини. Як недолік його, так і надлишок може спричиняти несприятливий вплив на здоров'я людини. Найбільш відомі фотокератитна, бактерицидна, еритемна дії ультрафіолетового випромінювання, які залежать від дози випромінювання. Біологічна ефективність Ультрафіолетового випромінювання має тісний зв'язок з його спектральним складом. Для кількісної оцінки цього феномену прийнято використовувати так звані «спектри дії». Доведено , що забруднення атмосфери фреонами, оксидами азоту, аерозолями, викидами продуктів неповного горіння палива може привести до виснаження озонового шару і відповідного збільшення інтенсивності природної ультрафіолетової радіації біля поверхні Землі.

Ультрафіолетове випромінювання здатне проникати навіть крізь певні види одягу. Таким чином, спостерігається тенденція до збільшення ультрафіолетового навантаження на організм людини при перебуванні людей на відкритій інсольованій території в денні години. В той час, як при перебуванні в приміщеннях частина ультрафіолетового випромінювання в спектрі природного сонячного світла значно зменшується.

В свою чергу  запилення повітря в населених  пунктах, ущільнення житлового будівництва, застосування нових видів огороджуючи  конструкцій і засклення (грати на вікнах, вакуумні склопакети з потрійним заскленням, напилюванням, плівкою тощо) призводить до зниження рівнів ультрафіолетового випромінювання в житлі. Внаслідок впливу зазначених чинників створюються нові екологічні умови проживання в житлі, де людина проводить понад 60 – 80% часу.

Якщо в умовах виробничої діяльності людини вплив  ультрафіолетового випромінювання регламентується, як шкідливий фактор згідно з кератитною та еритемною  дією, то в умовах житла до цього  часу регламентація ультрафіолетового випромінювання проводиться опосередковано за мінімальною кількістю інсоляції на підвіконня (бактерицидна дія) без урахування інтенсивності, спектрального складу та інших особливостей ультрафіолетового випромінювання. Підвищена увага до гігієнічних властивостей приміщень, розробка нових методів оцінки біологічної ефективності ультрафіолетового опромінення та поява більш доскональних вимірювальних приладів дозволили виконати ряд досліджень, пов’язаних з оцінкою проникнення ультрафіолетової радіації до приміщень.