Поняття цивільних зобов'язань

1. ПОНЯТТЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ І  ВИДИ

 Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. 
Види:

1.договірні та позадоговірні.

договірними зобов’язаннями  є зобов’язання, що виникають з відповідного договору. Зміст договірних зобов’язань визначається не тільки законом, а перш за все угодою їх учасників.  До позадоговірних зобов’язань відносяться зобов’язання:у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди;у зв’язку з вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення;в результаті рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатніх правових підстав; по відшкодуванню шкоди.   Зміст позадоговірних зобов’язань базується на законі, односторонньому волевиявленні або адміністративному акті.

2.регулятивні  та охоронні.

 Регулятивні зобов'язання — це правовідносини, шо мають змістом правомірну поведінку учасників. Вони можуть регулювати поведінку учасників договору, а також будь-яку іншу правомірну діяльність у сфері приватноправових відносин. Охоронні зобов'язання виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збагачення. їхньою метою є захист порушеного інтересу суб'єкта цивільного права. По суті, вони являють собою різновид засобів захисту або цивільно-правової відповідальності.

3. За правовим результатом на досягнення якого спрямовано укладення договору договірні зобов’язання поділяються на:1) зобов’язання щодо передачі майна у власність або інші речові права; 2) зобов’язання щодо передачі майна в тимчасове користування; 3) зобов’язання  щодо передачі об’єктів права інтелектуальної власності; 4) зобов’язання  щодо виконання робіт; 5) зобов’язання  щодо надання послуг; 6) зобов’язання  щодо спільної діяльності.

4. однопредметні,  альтернативні, факультативні.  Однопредметні  – предметом є конкретні дії  учасників. Альтернативні зобов'язання означають, що боржник має здійснити для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором. Право вибору належить боржнику, що виконує зобов'язання, "якщо інше не випливає із закону, договору або суті зобов'язання. Причому здійснення будь-якого з них вважається виконанням зобов'язання. Припускається, що коли вже кредитор погодився на декілька варіантів у момент укладення договору, йому байдуже, який з них обере надалі боржник. Наприклад, договором між художнім колективом і замовником передбачено, що буде здійснений концерт за програмою 1 або 2. При виконанні будь-якої з цих програм зобов'язання буде вважатися виконаним, якщо дотримані інші умови договору (термін, якість, склад учасників). 
Наявність у боржника права вибору однієї дії з можливих не означає, що існує декілька зобов'язань.  Альтернативне зобов'язання — єдине правовідношення, зміст якого в цілому визначається в момент виникнення зобов'язання і уточнюється до моменту виконання. 
Факультативні зобов'язання мають місце у випадках, коли боржник зобов 'язаний здійснити на користь кредитора конкретну дію, а якщо це неможливо — має право замінити її виконання іншою, дією, що заздалегідь обумовлено. боржник 
зобов'язується передати кредитору певну річ, а у разі неможливості — надати іншу річ такого ж призначення (роду). Можливість заміни виконання тут також є правом боржника. 

5. головні і додаткові (акцесорні) зобов'язання. 
   Додатковим є зобов'язання, мета якого — забезпечити виконання головного зобов'язання. Так, угода про заставу забезпечує виконання основного договору — позики. Додаткові зобов'язання тісно пов'язані з головним, припинення головного зобов'язання відповідно припиняє і додаткове.

  6. з позитивним та негативним змістом.

Залежно від  того, чи зобов'язаний боржник здійснити  певну дію або утриматися від  її здійснення, зобов'язання поділяють  на зобов'язання з позитивним змістом  і зобов'язання з негативним змістом. Слід відзначити, що негативне зобов'язання (утримання від дії) завжди супроводжує позитивне зобов'язання — здійснення певних дій. Наприклад, наймодавецк зобов'язаний надати приміщення (позитивна дія) і утримуватися від користування цим приміщенням (негативна дія)'. 

7. прості і складні.

8. однооб’єктні, множинність осіб, за участю третіх осіб.

Множинність осіб у зобов'язанні. Сторони у зобов'язанні - кредитор і боржник - можуть бути представлені як однією особою, так і кількома особами (п. 1 ст. 308 ЦК). У тих випадках, коли сторони у зобов'язанні представлені не однією особою, а двома або більше особами, говорять про множинність осіб у зобов'язанні. При цьому множинність осіб може мати місце як на одній стороні, так і на кожній зі сторін зобов'язання. Відповідно до цього прийнято розрізняти активну, пасивну та змішану множинність осіб у зобов'язанні. Активна множинність має місце у випадку, якщо на стороні кредитора бере участь декілька осіб при одному боржника.

Особливість зобов'язань  за участі третіх осіб полягає в тому, що треті особи не є стороною зобов'язання, а це означає, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (ст. 511 ЦК). Однак у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та/або кредитора. А це означає, що третю особу, яка не є стороною у зобов'язанні, може бути визнано учасником зобов'язання з певними правами та обов'язками. До такого виду зобов'язань належать:

• зобов'язання, які виконуються на користь третьої  особи, тобто коли зобов'язання виконується  боржником не перед кредитором, а  перед третьою особою, наприклад, позикодавець просить передати належну йому суму грошей іншій особі, щодо якої він сам є боржником. При цьому третя особа не наділяється правом вимоги виконання зобов'язання, однак, виконання цього зобов'язання перед третьою особою призводить до його припинення;

• зобов'язання, які виконуються третьою особою, тобто коли виконання зобов'язання перед кредитором здійснюється третьою особою. Таке виконання можливо у випадках, коли з зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. При цьому кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (ст. 528 ЦК). І з моменту проведення такого виконання перед кредитором зобов'язання вважається припиненим. Наприклад, за договором поставки більшу частину асортименту поставляє боржник, а інше поставляє інша фірма, яка виконує це зобов'язання перед кредитором на прохання боржника. Також потрібно зауважити, що згода боржника на виконання зобов'язання перед кредитором третій особі потрібна не завжди. Наприклад, у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно третя особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника (ч. 3 ст. 528 ЦК). 

9. виділяють дві складові фідуціарних зобов’язань — обов’язок виявляти належне піклування (duty of care) та обов’язок бути лояльним (duty of loyalty). ч.3 ст.92 ЦКУ.

Представництво  у суді; розпорядник майна.

10. • солідарні зобов'язання, тобто такі, в яких право вимоги чи право виконання неподільні. Також виділяють солідарні активні, пасивні та змішані зобов'язання. У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарна активна множинність) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарна пасивна множинність) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконано в повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. У разі змішаних солідарних зобов'язань наявні разом активні та пасивні солідарні зобов'язання. І тому застосовують правила, що стосуються кожного з цих видів. Також потрібно зазначити, що солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. 541 ЦК);

• субсидіарні (додаткові) зобов'язання, тобто такі, які характеризуються наявністю  основного та субсидіарного (додаткового) боржника. Якщо кредитор звернув свою вимогу до основного боржника, а  той відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ст. 619 ЦК). Тобто субсидіарні зобов'язання мають місце лише за пасивної чи змішаної множинності. Як і солідарні зобов'язання, субсидіарні можуть виникати лише у випадках, якщо це прямо передбачено договором чи законом.

• дольові зобов'язання, тобто такі, в яких кожен із кредиторів має право вимагати виконання  зобов'язання, а кожен із боржників  зобов'язаний виконати зобов'язання в  рівній частці з іншими особами, якщо інше не встановлено договором чи актами цивільного законодавства (ст. 540 ЦК). Слід зазначити, що дольове виконання зобов'язань із множинністю осіб презюмується;

Зобов’язання  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків такі: 
 
• договори та інші правочини; 
 
• створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 
 
• завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 
 
• інші юридичні факти. 
 
Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 
 
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, а також можуть виникати з рішення суду. 
 
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події (наприклад, у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує збитки).

Змiст зобов'язання, що виникло безпосередньо з акту планування народного господарства, визначається цим актом. 
Змiст договору, що укладається на пiдставi державного замовлення, повинен вiдповiдати цьому замовленню. 
 
 
 

2. СТОРОНИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Стаття 510 ЦК України  дає визначення сторін у зобов’язанні. Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. 
 
Боржником є особа, на яку покладається обов’язок виконати певні дії (борг). Боржником може виступати будь-яка юридична особа, а фізична особа - тільки з відповідним обсягом дієздатності (особа, яка досягла 14 років і не має обмеження своєї дієздатності). 
 
Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України). 
 
Кредитором є особа, якій належить право вимагати від боржника виконання ним певної дії. Кредитором може бути як фізична, так і юридична особа незалежно від обсягу дієздатності. 
 
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 
 
• передання ним своїх прав іншій особі за правочином (выступления права вимоги); 
 
• правонаступництва; 
 
• виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 
 
• виконання обов’язку боржника третьою особою (ст. 512 ЦК України). 
 
Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, а також у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. 
 
У зобов’язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. 
 
Зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦК України).

Якісно відрізняється  від участі третіх осіб у зобов'язанні заміна осіб у зобов'язанні. Це ще один випадок, коли зобов'язання не виконуються конкретно визначеній особі на стороні кредитора, або не виконується конкретно визначеною особою на стороні боржника. Однак якщо у разі участі третіх осіб зобов'язання виконується на користь третьої особи (третьою особою), то у разі заміни осіб у зобов'язанні воно виконується на користь сторони (стороною), однак іншої особи (іншою особою). Тобто у цьому разі відбувається заміна особи на стороні кредитора чи боржника, що супроводжується відповідним правонаступництвом. І з огляду на це можна виділити такі можливі основні варіанти: а) відступлення права вимоги (цесія); б) переведення боргу (делегація).