Небезпека травмування

     МАЛЯРІЄЮ у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у країнах СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Малярія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.

     Динаміка  захворювань на малярію у громадян країн СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в  державах Екваторіальної Африки, то тепер „чорний список" поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.

     З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно  ввечері всі чагарники біля готелів  і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.

     За  даними Інституту медичної паразитології  і тропічної медицини ім. Є.І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви  „триденна" і „чотириденна" походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельна тільки тропічна малярія. Хоча на початковій стадії хвороби ознобу немає, протікає вона надзвичайно важко; основні симптоми: підвищена температура, біль суглобів і м'язів, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він вмирає. Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара. За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:    

     •    туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;    

     •    симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть          кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;    

     •    лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.

     Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідемнагляду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:    

     •    зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;    

     •    знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;    

     •    подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).

     Украй важливо, щоб туристи знали, що при  найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові - тільки тоді є шанс врятуватися. Самолікування в надії, що це застуда або грип, призводить до летального результату. Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційних захворювань, туристів зобов'язують зробити щеплення й одержати медичний сертифікат, без якого в країну просто не впустять (а в деяких випадках - навіть не продадуть авіаквитка). Ця вимога особливо актуальна при відвідуванні країн Африки, Південної Америки і Південної Азії. У документах ВООЗ - Міжнародний сертифікат про щеплення (International Certificates of Vaccination) дати обов'язково вказують у такому порядку: місяць, день, рік, причому назва місяця повинна бути зазначена тільки буквами, наприклад: „Січень 5,1990". У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.

     Ризик захворювання малярією у країнах із спекотним кліматом характеризується наступними даними:

     Питома  вага туристів, які захворіли у  країні відвідування 

     Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних  захворювань, у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила:    

     •    вживати питну воду і напої гарантованої якості;    

     •    використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі          бутерброди, купувати продукти з яток у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на          упакуванні;    

     •    проживати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;     

     •    ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;    

     •    купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.

     Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювота, рідкий стілець, запаморочення і т.д.) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках тільки поглиблює хворобу і може призвести до найважчих наслідків.

     Загальні  рекомендації ВТО і ВООЗ з надання  медичної допомоги такі:    

     •    бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;     

     •    надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;    

     •    при гострій формі хвороби або у випадку смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (у поїздці в одного з членів тургрупи обов'язково          повинні бути їхні адреси і телефони, про це мають подбати самі турфірми);    

     •    перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);    

     •    швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.

      
    Психофізіологічні навантаження

     Психофізіологічні чинники ризику: фізичні та нервово-психічні перенавантаження.

     Вилучення або зниження впливу психофізіологічних чинників ризику досягається:    

     •    раціональною побудовою програми обслуговування туристів, графіків переміщення за маршрутом, що передбачають належні умови для          нормальної життєдіяльності людини (сну, приймання їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);    

     •    врахуванням психофізіологічних особливостей туристів під час формування туристської групи;    

     •    дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентаря, що використовується, транспортних засобів, меблів.

     Турист  намагається відпочити дуже інтенсивно. Втім у повсякденному житті ніхто  з нормальних людей не купається в морі п'ять разів на день, не ходить щодня у спеку на багатогодинні екскурсії, не танцює і не співає сім днів поспіль до ранку, не їсть різноманітної і незвичної їжі і т.д. Тобто на відпочинку організм піддається перенавантаженням (за умови, якщо це не оздоровлювальний тур під спостереженням лікарів із дотриманням особливого режиму). Багато екскурсій, наприклад, похід у гори, морські й тривалі автобусні екскурсії, розраховані на фізично здорових людей, спроможних витримати короткочасні перенавантаження. Людям похилого віку, дітям, людям з ослабленим організмом, хронічними захворюваннями, тим, хто боїться висоти або не переносить морської хитавиці, варто порадитися з лікарем і, можливо, відмовитися від участі в таких походах і турах. Для окремих турів варто вимагати від туристів медичної довідки від лікаря, що підтверджує можливість здійснювати таку подорож.

     У проектуванні маршруту варто враховувати  реальну спроможність людей сприймати  інформаційні потоки, надавати їм вільний  час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Варто старанно, до хвилин, планувати програму, графік переміщення, проведення заходів, а також потрібні та достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Визначаючи складність екскурсійної програми, слід враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї, релігію.

      
    Небепека випромінювання

     Небезпечними випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання. Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах можна, якщо:    

     •    інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);    

     •    використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги туристів, сонцезахисні окуляри).

     Слід  враховувати дію цього чинника  ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах).

     Туристські  маршрути можна прокладати і експлуатувати  тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.

      
    Хімічні впливи

     Хімічні чинники: токсичні, подразнювальні (дратівливі), сенсибілізуючі. Запобігати дії цих чинників ризику в обслуговуванні туристів можна, якщо:    

     •    регулярно контролювати вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування й інших біологічних середовищ;    

     •    будувати і розміщувати об'єкти для обслуговування туристів у середовищі, де відсутні ризики небезпечної дії хімічних чинників;    

     •    застосовувати препарати для дезінфекції і дезінсекції згідно з інструкцією щодо використання, усунувши можливість контакту туристів з цими          засобами.

      
    Этап перевезення

     Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки  незважаючи на те, що безпека - один із найважливіших моментів в усіх варіантах  перевезення, значна частина несприятливих  подій відбувається саме на етапі перевезення. Автобуси потрапляють у дорожні аварії, залізничні поїзди (навіть суперсучасних ліній) сходять із рейок, морські й річкові судна тонуть, а літаки всіх марок і конструкцій падають на землю й у море. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер, але нерідко це роблять і терористи. Щотижня світ здригається від жахливих повідомлень та демонстрації несамовитих сцен одночасної загибелі десятків, а то й сотень туристів. Проте в загальному обсязі перевезень це достатньо низький відсоток випадків, інакше ніхто б нікуди не їздив, а боячись, сидів би вдома. Крім того, кожен турист, зрозуміло, відправляючись у подорож, вважає, що саме з ним нічого такого не трапиться. На кожному виді транспорту діють свої правила перевезення пасажирів й інститут страхування пасажирів та їхнього багажу. Прийнято міжнародні Конвенції про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у котрих правила безпеки займають центральне місце.

      
    Специфічні чинники ризику

     Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:    

     •    можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристського підприємства або маршруту, а також інших          надзвичайних ситуацій (також пов'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);