Аналіз методів оцінки ТРС

Для того, щоб  встановити рівень забезпеченості населення  рекреаційними ресурсами, обчислено  обсяги рекреаційного потенціалу в  розрахунку на 1 людину, а ефективність цього потенціалу встановлена за показниками його обсягу в розрахунку на одиницю площі (гектар). Важливими  показниками для характеристики рекреаційного ресурсного потенціалу є його частка в загальному потенціалі території, а також індекс територіальної диференціації ресурсів.

2.3 Розгляд рекреаційної діяльності як системи.

Розгляд рекреаційної діяльності як системи випливає з  того, що поняття системи охоплює  один порівняно широкий клас об'єктів, специфіка яких у тому, що вони являють  собою деяку множину компонентів, об'єднаних певними зв'язками і  відношеннями (О.І.Шаблій, 1978 р.). Цей підхід дозволяє оцінити відносини між елементами у складній системі, простежити внутрішньосистемні і міжсистемні потоки інформації, виявити ряд елементів та їх функціональні взаємозв'язки. На основі цього підходу стає можливим розкриття тісноти взаємозв'язків компонентних аспектів структури ТРС.

Застосування  принципів системності , що передбачає розгляд частини системи вищого рівня і водночас як системи, що відносно самостійно функціонує, складаючись  з територіальних рекреаційних підсистем.

Системний підхід як метод дослідження, передбачає розгляд  ТРС" через призму понять система", "структура", "організація", "ієрархія" та ін.

2.4 Картографічний метод дослідження ТРС.

Відмінності у  показниках частки  в загальному потенціалі території, а також індексу територіальної диференціації ресурсів  території найбільше ілюструє картографічний метод дослідження. Цей метод також найширше використовується при аналізі інших видів рекреаційних ресурсів (історичних, культурних тощо).

В процесі дослідження  рекреаційних ресурсів важливо визначити  рекреаційні потреби людей, можливості використання цього потенціалу. Такі потреби залежать не тільки від забезпеченості людей рекреаційними ресурсами, але й від їх прибутків, розвитку транспортної мережі, рекреаційної мобільності (рухливості) населення та ін. В загальному вигляді потенційні рекреаційні  можливості можна оцінювати.

При цьому необхідно  знати, що значення коефіцієнта для  міст з різною людністю різні, вони змінюється від 0,1 (для малого міста) до 0,07 (для великого міста).

2.5 Оцінка потенційних  рекреаційних ресурсів.

При дослідженні  природно-ресурсного потенціалу необхідно  мати на увазі, що до його складу входять "відповідні" кліматичні умови, рельєф, сніговий покрив використовуватись  можуть практично завжди, Інші відносяться до категорії невідповідних (водойми, цінні ліси, бальнеологічні ресурси), науково витриманої експлуатації. Отже, комплексне використання будь-якої ТРС різного масштабу повинно базуватись на знаннях технології процесів функціонування рекреаційних систем. Вперше характер співвідношення між об’єктом рекреаційних ресурсів і технологією рекреаційної діяльності був розглянутий у роботах В.І. Азара (1972), а потім в дещо більш розширеному вигляді - в монографії "Теоретичні основи рекреаційної географії" (1975). В цих роботах було запропоновано розрахувати тривалість  перебування відпочиваючих в тому чи іншому місці, виходячи із сумарних затрат часу на ресурси, які там є. Проте, тільки часовий показник не може повністю охарактеризувати потенційні рекреаційні ресурси.

В процесі використання рекреаційних ресурсів необхідно враховувати  відносну постійну величину, максимальний розподіл, обсяг і розгортання  в часі і просторі, постійність (сталість) у експлуатації, доступність для  різних вікових груп населення, потребу  у рекреаційному освоєнні та ін.

Таким чином, ресурс характеризують його просторові, часові параметри у поєднанні із кількістю  рекреантів - існуючою рекреаційною потребою.

Ресурсно-рекреаційний потенціал, як сукупність культурно-історичних і природних рекреаційних ресурсів служить базисом для виділення  ресурсно-рекреаційної системи, а та . в свою чергу , служить матеріальною основою функціонування ТРС. ТРС - це територіальне цілісна взаємозалежна  сукупність компонентів, функціонування і еволюція яких залежить від ступеня  рекреаційного попиту і спрямована на задоволення рекреаційних потреб людини і суспільства в цілому.

До складу суспільно-історичних РТР входять біосоціальні та подієві РТР. Біосоціальні РТР об’єднують культурно-історичні та інші об’єкти, пов’язані з певним життєвим циклом або епізодом тієї чи іншої видатної особи (народження, діяльність, перебування, смерть, поховання). Зважаючи на те, що всім історико-географічним подіям та їх рушійним силам (проявам природних, суспільних законів) притаманна реальність, останні доцільно трактувати “за модулем”, не розділяючи на позитивні та негативні. Подієві РТР – найсуттєвіші прояви соціального та природного руху, знакові події в історії певної території (політичні, військові, культурні, економічні, екологічні). Структуру і чисельність біосоціальних і подієвих РТР подано на відповідних картографічних моделях (події не картографувались у тих випадках, коли вони не мали просторової локалізації, відбувались за межами сучасної території України або не мали суттєвого значення).

Слід зазначити, що дані, які було використано для  аналізу біосоціальних, подієвих ресурсів і покладено в основу побудови графічних (кластерний аналіз), картографічних, математико-картографічних моделей відповідають об’єктивності та канонічності, в той же час важко було уникнути часткової заангажованості, пов’язаної з проявом домінуючої ідеології у відповідний історичний період: зміна соціально-політичних і економічних орієнтирів веде до фрагментарної зміни та оцінки історичних постатей та подій.

Трансресурсні об’єкти. Певним розвитком ресурсно-рекреаційних уявлень є окреслення трансресурсних (наскрізних) об’єктів і виділення в структурі останніх двох складових – гомогенних і парарекреаційних ресурсів, які можуть частково або повністю належати до будь-якої з ресурсних груп.

Гомогенні РТР  – соціальні та природні об’єкти, явища, події, походження яких тісно  пов’язане як із територією України (де вони розташовані або відбувались), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об’єкт, явище, подія первісно виникли; ресурси  “подвійного громадянства”, ресурси-біпатриди, специфічні духовно- та матеріально-історичні “комунікації”, призначення яких – єднати культури, народи, держави. В Україні виявлено понад 500 таких об’єктів і список їх дедалі поповнюється. Деякі з них мають світове та європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естетичний, інтернаціональний потенціал. Найбільша чисельність гомогенних об’єктів, які входять до основних ресурсно-рекреаційних угруповань, розміщена в АР Крим, Київській, Львівській, Хмільницький, Одеській областях.

Парарекреаційні (латентні) ресурси – об’єкти, явища природного, природно-антропогенного, суспільно-історичного, біосоціального, подієвого походження, які ні юридично, ні фактично не залучені до туристської індустрії, але характеризуються привабливим пізнавально-туристським потенціалом (зруйновані або перепрофільовані сакральні споруди, історичні кладовища або окремі поховання, цікаві явища природи, інженерні комунікації, споруди або їх елементи, суспільні події).

Специфічним ресурсно-рекреаційним утворенням, яке може об’єднувати  всі розглянуті види ресурсів, є  суперточка-тур – точкова територія, що поєднує унікальні природні та суспільні ресурси, займає домінуючу висоту і характеризується суттєвою соціально-історичною значимістю подій, що відбувались (відбуваються) в її межах або в межах простору, що візуально сприймається з неї. Цьому простору притаманне, як правило, високе пейзажне різноманіття, сполучення природних компонентів, атрактивність ландшафту.

2.6 Методика визначення  ресурсно-рекреаційного  рейтингу території(бальна  оцінка)

Бальні оцінки знаходять все більш широке застосування при дослідженні явищ природно- і суспільно-географічного характеру, вдосконалюється методика їх отримання. При бальній оцінці важливим є розподіл балів за градаціями опорної величини. В даному дослідженні опорна величина, яку ми переводимо в бали (від 1 до 5 балів), має 25 градацій (за кількістю регіонів України). Отже, ступінь точності, яка нам необхідна і достатня, зумовлює розділити ці градації-одиниці на 5 балів. Зазначимо також, що всі складові шкали (відповідні показники 25 регіонів) мають однакове значення (тобто відмінності між першими градаціями не менш важливі, як і між останніми), тому логічним є розподіл опорного ряду між балами рівномірно. З урахуванням цих позицій було розроблено ряд матриць бальної оцінки РТР України, які стали підґрунтям їх загальної рейтингової оцінки. На основі відповідних кількісних показників, експертного підходу, значного експедиційного досвіду, з використанням 5-ти бальної шкали оцінювались актуальні та потенційні РТР території України (області, АР Крим) та заповнювався ряд допоміжних таблиць, дані яких було узагальнено в табл. 4. Було виділено 7 основних ресурсно-рекреаційних блоків (“велика сімка” РТР: суспільно-географічний, природний, природно-атропогенний, архітектурно-історичний, інфраструктурний, біосоціальний, подієвий блоки), які оцінювались в амплітуді 1–5 балів. Для зручності оцінки визначались min- та max-критерій (крайні позиції: 1 і 5 балів).

У ряді випадків бальна оцінка відповідного рекреаційного  ресурсу (СГП, спелеологічні, рослинні ресурси) проводилась за декількома складовими. Інтегральний бал визначався шляхом ранжування (теж за 5-бальною системою) сум складових бальних оцінок.

Оцінка суспільно-географічного  положення. СГП як суттєвий фактор розвитку рекреації та туризму розглядалось першим в числі 7 основних ресурсно-рекреаційних блоків.

Географічне положення  трактується як постійний та важливий ресурс соціально-економічного (у т.ч. рекреаційно-туристського) розвитку території. Виходячи з предмет-об’єктної сутності дослідження “центральність” або  “периферійність” одиниць АТУ України, їх положення відносно морів, великих  річок розглядається як складова СГП та специфічний РТР. Розміщення значної кількості закладів туризму, лікування, оздоровлення в приморській  та прирічковій зоні підтверджує  вирішальне (але не єдине) значення акваторій в розвитку туристсько-рекреаційної індустрії України.

Серед підходів, які використовуються економіко-географами при порівняльній характеристиці географічного  положення регіону, країни, материка і який було застосовано у даному дослідженні (в розрізі одиниць  АТУ) – оцінка топологічних аспектів їх сусідства. З переходом України  зі статусу країни до статусу держави, із перетворенням її в суб’єкт  міждержавних відносин іншої, більш  вагомої, тональності набули і її територіальні складові: посилилось значення не тільки Столичного, прикордонних, приморських регіонів, а й (завдяки тим чи іншим економічним, етнополітичним чинникам) всіх одиниць її АТУ. В цьому зв’язку оцінка географічного та суспільно-географічного положення регіонів у контексті інтегральної ресурсно-рекреаційної оцінки є цілком логічною.

Бал суспільно-географічного  блоку області, автономії визначався на основі аналізу: 1) ступеня сусідства  одиниць АТУ України; 2) положення  одиниць АТУ України відносно Чорного та Азовського морів; 3) положення  одиниць АТУ України відносно Дніпра та Дунаю як її найбільших рекреаційно-туристських  “річкових коридорів” (що мають  загальнонаціональне та міжнародне значення).

Оцінка ступеня  сусідства одиниць АТУ України  включала визначення:

1) коефіцієнтів  відносної віддаленості (Kn) або ранг сусідства; Kn – це відстань між областями (автономією) у кількості адмінодиниць, які відмежовують дану одиницю АТУ (враховуючи і її саму) від іншої; чим нижчий Kn має дана територія по відношенню до іншої, тим її географічне положення до останньої буде вигіднішим;

2) коефіцієнтів  абсолютного ступеня сусiдства (Ss); Ss (узагальнюючий показник) – це сума коефіцієнтів відносної віддаленості між областями (автономією) (Ss = K1 + K2 + ... + Kn , де n = 25); за його допомогою можна зі значною обґрунтованістю оцінити положення території (області або автономії) в даній топологічній системі (державі); низький Ss свідчить про значний “топологiчний потенцiал” областi (автономії);

3) середнього  рангу сусідства (Rs); Rs – це співвідношення коефіцієнта абсолютного ступеня сусідства (Ss) до кількості адмінодиниць України (Rs = Ss : n, де n = 25); Rs за своєю суттю близький до Ss, але відображає ранг сусідського положення конкретного елемента системи (області, автономії) по відношенню до всіх інших елементів системи (системою є територія країни).

Для розрахунку ступеня сусідства адмінодиниць України було побудовано граф їх взаєморозташування та на його основі складено матрицю. В клітинах матриці вказується ранг сусідства. При цьому регіони, які мають спільний кордон, вважаються сусідами першого порядку та їх ранг сусідства відповідає коефіцієнту 1. Сусіди сусідів 1-го порядку для даної одиниці вважаються вже сусідами 2-го порядку, їм присвоюється коефіцієнт 2 і т.ін. Кількісна оцінка топологічних аспектів сусідства одиниць АТУ України при її практичному застосуванні матиме певні соціально-економічні результати, наприклад, при реалізації відповідних урядових і галузевих програм і конкретних проектів регіонального та міжрегіонального співробітництва (при освоєнні Азово-Чорноморського узбережжя, Подніпров’я, Подністров’я та ін.), хоча іноді очевидні “топологічні” переваги соціально-економічного співробітництва відтісняються та поступаються місцем тимчасовим, кон’юнктурним міркуванням. Інтегруючий бал суспільно-географічного блоку одиниць АТУ визначався як сума складових балів оцінки ступеня сусідства, положення території відносно Чорного та Азовського морів, Дніпра та Дунаю.