Аналіз методів оцінки ТРС

Важливими також  є такі функції, як: прискорення розвитку господарської сфери певної частини  території країни, збільшення зайнятості населення за рахунок рекреаційного  обслуговування і в галузях, пов'язаних з рекреацією, поліпшення структури  балансу грошових доходів населення, передусім, у рекреаційних районах, підвищення ефективності іноземного туризму  як джерела одержання іноземної  валюти.

Політична функція  сприяє налагодженню контактів між  країнами та різними народами через  галузі рекреаційної індустрії, туризм, спортивний туризм,

Політична функція  сприяє налагодженню контактів між  країнами та різними народами через  галузі рекреаційної індустрії, туризм, спортивний туризм, лікування, оздоровлення, культурно-історичні цінності, які  є надбанням всього людства.

Важливою умовою розвитку ТРС є рівень соціально-економічного розвитку території, який визначає потреби  населення у рекреаційних послугах і зв'язках.

Чим він вищий, тим при інших однакових умовах більші потреби людей в послугах В організації рекреаційної діяльності з часом  відбуваються зміни, які пов'язані із процесами формування рекреаційних територій, вдосконалення сформованих зон   відпочинку, з впровадженням нових форм відпочинку.

Рекреаційна діяльність, потужність її матеріально-технічної  бази, зв'язок із багатьма галузями народного  господарства, насамперед, соціальної сфери, зумовлюють необхідність дослідження  і пошук шляхів підвищення ефективності її територіальної організації і  управління. Сучасний ритм життя людей  ставить нові завдання перед індустрією відпочинку, сприяє вдосконаленню нових  методологічних і методичних принципів  дослідження рекреаційних процесів, які пов'язані із функціонально-територіальною організацією рекреаційної діяльності, виявлення нових факторів, що впливають  на хід подібних процесів, визначенням  можливостей управління цими процесами.

ТРС - це відкрита система, розвиток і функціонування якої залежить в - значній мірі від  впливу зовнішнього середовища. Розуміючи  під середовищем системи сукупність об'єктів, зміна властивостей яких впливає  на систему, а також тих об'єктів, властивості яких змінюються внаслідок  поведінки системи, середовищем  ТРС вважаємо природне довкілля, населення (в т.ч. розселення) та господарський  комплекс.

Територіально-рекреаційна  система , окрім складності щодо різноманітності галузей та видів діяльності, які підпорядковані їй, ще й певним чином впливає на різні сторони суспільного життя.

Зв'язок рекреаційних систем з географічними системами  можна спостерігати досить легко  тому що деякі географічні системи  територіальні, природні,   культурні   комплекси входять до складу рекреаційних систем у поєднанні з людиною (групою людей), яка здійснює управління даними типами систем.

       ТРС - соціально-географічна система,  гетерогенна за складом взаємопов'язаних  підсистем: групи відпочиваючих,  природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого  персоналу, органів управління  характеризуються функціональною  цілісністю (стан підсистем зумовлюється  функцією системи в цілому) і  територіальною цілісністю в  рамках деякого територіального  масштабу.

Являючи собою  складову частину суспільно-територіального  комплексу, рекреація сама є складною системою. Стверджуючи це, виходимо з загальних положень теорії систем. Під будь-якою системою розуміють "множину  елементів, що співвідносяться одне з одним, яка утворює певну  цілісність, єдність".

Взагалі "система" у перекладі з грецької означає "ціле, яке складається з  частин". Рекреація складає сукупність закладів і установ сфери послуг, які  займаються відновленням життєдіяльності  людини. Вона є динамічною системою, оскільки охоплює сукупність взаємопов'язаних об'єктів і процесів, що змінюються у часі. Ці об'єкти і процеси відбуваються на певній території, використовуючи її ресурси, тому система є ще й територіальною, тобто територіальна" рекреаційна  система. Важливою особливістю ТРС  є те, що вона органічно включає  в себе об'єктивно існуючі територіальні  утворення. 

1.2. Методичні основи дослідження ТРС

Найперше необхідна  оцінка природних ресурсів, зокрема  встановлення їх обсягів та структури, територіальної диференційованості. Серед  них вирішальне значення мають власне рекреаційні території (угіддя), мінеральні води, лікувальні грязі, кліматичні ресурси  та ін. їх оцінювання у роботі проводилось  за методикою Руденка (1989), її суть у  тому, що оцінка природного рекреаційного  потенціалу проводилась згідно з  можливостями задоволення нормативних  потреб населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму. Розраховані  в людино-годинах нормативи потреб коректується міським І сільським  населенням відповідно до діючих на практиці показників планування місць відпочинку і лікування. При розрахунках  використовуються  дані   про  потенційні   потреби   в   рекреаційних територіях країну а також  враховуються можливості забезпечення ними частини рекреантів з інших  регіонів. Для переходу від натуральних  показників потенціалу до вартісних  застосовується такий методичний підхід, згідно якому відпочинок на природі  розглядається як одна із форм використання вільного часу а економічна оцінка природних рекреаційних територій  проводиться через його грошову  оцінку. Вартість вільного часу визначалася  за величиною. В створюваного за одиницю  часу і розрахованого на чисельність  всього населення у, країни, яке використовує ресурси рекреації. Економічна оцінка мінеральних вод і лікувальних  грязей базується на їх балансових експлуатаційних запасах і регіональних затратах.

При цьому важливо  також знати рівень забрудненості  вод шкідливими речовинами.

Аналіз кліматичних  рекреаційних ресурсів здійснюється на основі даних про кількість днів з оптимальними для основних видів  відпочинку погодними умовами, температурний  і вітровий режим у різні пори року, повторюваність днів з несприятливими погодними умовами. Встановлюються найсприятливіші для відпочинку людей території за сезонами року. Також враховуються дані про забрудненість повітря в місцях короткотривалого і довготривалого відпочинку.

Поряд з оцінкою  окремих видів природних рекреаційних ресурсів необхідне комплексне оцінювання цих ресурсів. При цьому основним об'єктом дослідження виступає природно-територіальний комлекс (ПТК). Для рекреаційної оцінки ПТК важливими є певні аспекти його системної організації, зокрема зв'язки між окремими одноранговими і різноранговими ПТК. Вивчення цих зв'язків, а також впливу діяльності людини на ПТК необхідне для не тільки наявних, але й потенційних природно-рекреаційних ресурсів.

Важливим показником кількісної оцінки природних рекреаційних ресурсів є максимальна ємкість  території, яка визначається як утворення  площ природних комплексів і відповідних  до них значень оптимальних рекреаційних навантажень. При визначенні максимальної ємкості природних ресурсів враховуються ліси, луки, території з охоронним  статусом (заповідники, заказники, інші види охоронних територій); сприятливі для відпочинку береги річок, ставків, водосховищ; спортивно-мисливські і  риболовецькі угіддя.

Висновок

Таким чином, територіально-рекреаційна система , окрім складності щодо різноманітності галузей та видів діяльності, які підпорядковані їй, ще й певним чином впливає на різні сторони суспільного життя.

ТРС - соціально-географічна  система, гетерогенна за складом  взаємопов'язаних підсистем: групи  відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органів управління характеризуються функціональною цілісністю (стан підсистем  зумовлюється функцією системи в  цілому) і територіальною цілісністю в рамках деякого територіального  масштабу.

Поряд з оцінкою  окремих видів природних рекреаційних ресурсів ТРС необхідне комплексне оцінювання інших ресурсів. При цьому основним об'єктом дослідження виступає природно-територіальний комлекс (ПТК). Для рекреаційної оцінки ПТК важливими є певні аспекти його системної організації, зокрема зв'язки між окремими одноранговими і різноранговими ПТК. Вивчення цих зв'язків, а також впливу діяльності людини на ПТК необхідне для не тільки наявних, але й потенційних природно-рекреаційних ресурсів. 

РОЗДІЛ 2. Аналіз методів оцінки ТРС.

2.1. Рекреаційні навантаження на природні комплекси і методика їхнього визначення .

Безупинно зростаючий процес залучення все більшого числа  людей у цикли рекреаційних занять обумовлює постійне розширення територій, охоплених у тім або іншому ступені рекреаційною діяльністю. Ще більш швидкими темпами розвивається процес інтенсифікації використання території, що веде до підвищення рівня впливу рекреантів на природні комплекси.

У цьому зв'язку виникла проблема оптимізації рекреаційних навантажень на природні комплекси  з метою запобігання їхньої деградації й збереження комфортних умов рекреаційної діяльності. Сутність цієї проблеми зводиться  до обґрунтування екологічного навантаження на природні комплекси (не перевищуючих меж їх природних відбудовних  здатностей) шляхом установлення нормативів рекреаційного впливу на них.

У світовій практиці рекреаційного використання природних  комплексів спостерігаються великі розходження в нормативах. Наприклад, норми пляжів на 1

рекреанта в  різних країнах коливаються від 5 до 15 м². У той же час на багатолюдних курортах ці норми в сезон пік не дотримуються, і на одну людину в результаті скупченості часом доводиться до 1 м² і менше.

2.2 Стійкість та навантаження на природні рекреаційні комплекси.

Природні комплекси  та їх складові елементи істотно розрізняються  по своїй потенційній стійкості  до рекреаційних навантажень. Стійкістю природного територіального комплексу проти рекреаційних навантажень називається його здатність протистояти цим навантаженням до відомої межі, за яким відбувається втрата здатності його до самопоновлення. Під навантаженням розуміється відвідуваність (спостережувана кількість рекреантів на території за певний строк) одиниці площі природного територіального комплексу в одиницю часу.

Навантаження, що викликає в природних комплексах необоротні зміни, називається критичної; навантаження, близька до критичного, але не зухвалих необоротних змін, називається цілком припустимої; навантаження, у результаті якої вже відбулися необоротні зміни – неприпустимої.

Рекреаційна ємність  природного територіального комплексу  звичайно визначається як добуток значення припустимого навантаження на площу  природного територіального комплексу.

В основі багатьох останніх радянських досліджень лежить положення про стадії «рекреаційної дигресії» за аналогією зі стадіями пасовищної дигресії. Вивчаючи лісопаркову зону Підмосков'я, Н. С. Казанська виділила й описала 5 стадій рекреаційної дигресії.

1. Діяльність людини не внесла в лісовий комплекс ніяких помітних змін.
2. Рекреаційний вплив людини виражається у встановленні рідкої мережі стежок, у появі серед трав'янистих рослин деяких світлолюбних видів, у початковій фазі руйнування підстилки.
3. Стежкова мережа порівняно густа, у трав'янистому покриві переважають світлолюбні види, починають з'являтися й лугові трави, потужність підстилки зменшується, на безстежкових ділянках поновлення лісу усе ще задовільне.
4. Стежки густою мережею обплутують ліс, у складі трав'янистого покриву кількість властиво лісових видів незначна, життєздатного підросту молодого віку (до 5-7 років) фактично ні, підстилка зустрічається фрагментарно в стовбурів дерев.
5. Повна відсутність підстилки й підросту, окремими екземплярами на витоптаній площі - бур'янисті й однолітні види трав.

Границя стійкості  природного комплексу, тобто межа, після  якого наступають необоротні зміни, проходить між 3 і 4 стадіями. Відповідно за гранично припустиме приймається те навантаження, що відповідає 3 стадії дигресії. Необоротні зміни в природному комплексі починаються на 4 стадії, а погроза загибелі лісових насаджень - на 5 стадії. 1,2 і почасти 3 стадії дигресії рослинного покриву з погляду естетичної привабливості природного комплексу в ряді випадків варто визнати позитивними.

В основі методики, таким чином, лежить порівняльна  характеристика даних по різних стадіях  дигресії того самого типу природних  комплексів і по однакових стадіях  дигресії різних типів природних  комплексів.

Під нормою рекреаційних навантажень звичайно розуміється одноразова навантаженість, вимірювана чисельністю людей в одиницю часу на одиницю площі, наприклад, людино-година/га. Якщо ж увести в це поняття також період інтенсивного рекреаційного використання території протягом доби, то ми одержимо більше достовірне навантаження на природний комплекс із запроектованим заданим часом.

Таким чином, природно-рекреаційний потенціал - це сума максимальних місткостей окремих природних комплексів, які характеризуються площинними або лінійними вимірами, певними природними параметрами і допущеним рекреаційним навантаженням .

Є також "індекс твердості", який характеризує відвідуваність через ступінь ущільнення грунту на самій ділянці і на стежках.

За допомогою  цих методів визначають не тільки рекреаційний вплив, але й встановлюють напрямки управління рекреаційним навантаженням, тобто розробляють систему заходів  для підвищення стійкості кожного  типу природних комплексів, як в  цілому для використовуваної території, так і для окремих її ділянок.