Технічне обслуговування та ремонт рульового керування автомобіля ГАЗ-53А

Якщо для заміни черв'ячної пари був знятий рульовий механізм то його потрібно встановити сумістивши риски на торці вала сектора корпусі рульового механізму та на сішці.

Після регулювальних робіт слід перевірити плавність зачеплення черв'як-сектор при від'єднаній тязі зворотного зв'язку. Сектор повинен обкочуватися по черв'яку з одного крайнього положення в інше без прихвачувань і заїдань.

Перевірку й регулювання тяги слідку вального пристрою рульового керування виконують в такій послідовності:

похитуючи рульове колесо в різні боки визначають наявність зазорів у головках кульових пальців слідкувального пристрою; якщо такі зазори є регулюють шарніри регулювальними пробками для чого вкручують пробку до відказу й відкручують до найближчого шплінтового отвору;

перевіряють співвісність піврам машини за довжиною виступної частини штоків силових циліндрів гідравлічної системи керування поворотом (різниця в їхній довжині при встановленні коліс у положення що відповідає руху по прямій не повинна перевищувати 5 мм);

перевіряють збіг рисок на сішці з рисками на кришці для чого зупиняють двигун знімають килимок і відкривають люк у підлозі кабіни; якщо риски не збігаються регулюють довжину поздовжньої тяги слідкувального пристрою регулювальними стяжками ще раз перевіряють роботу слідкувального пристрою і змащують шарніри його тяг.

Нечітка робота механізму керування поворотом (самочинний поворот машини поштовхи в шарнірах піврам неоднакове зусилля повороту рульового колеса в той чи інший бік) може бути також наслідком послаблення гайки золотника або зриву на ній різьби.

Якщо після виконання зазначених операцій зберігається "важке" рульове керування перевіряють стан гідравлічної системи.

Під час загального діагностування керованих коліс в експлуатаційних умовах потрібно враховувати що зменшення шляху кочення і прискорене зношення протектора шин передніх коліс свідчать про порушення кута сходження а биття коліс при великих швидкостях руху машини - про порушення їх балансування.

Сходження передніх коліс перевіряють спеціальною лінійкою КИ-650 (рис. 3.2.) яка являє собою металеву штангу що складається з чотирьох телескопічних труб вставлених одна в одну. Довжину лінійки змінюють висуваючи труби відповідно до вимірюваної відстані між колесами. Труби фіксуються між собою пружними штифтами з гострими наконечниками [4].

Між колесами лінійка утримується конічними наконечниками під дією сили спіральної пружини. Для правильного встановлення по висоті лінійка має на кінцях два ланцюжки. На рухомій трубі закріплена шкала а на нерухомій - стрілка-покажчик для відліку показів шкали.

Рис. 3.2 Лінійка КИ-650 для перевірки сходження коліс: 1 - рухома труба; 2 - гвинт; 3 - шкала; 4 - зовнішня труба;  5 - проміжна труба; 6 - фіксатор; 7 - подовжувач;  8 - контактний накінечник; 9 - пружина; 10 - ланцюжок.

Щоб виміряти сходження коліс виконують такі операції:

встановлюють машину на рівний майданчик з твердим покриттям так щоб колеса перебували в положенні руху "прямо";

розсувають лінійку КИ-650 так щоб вона була трохи довшою ніж відстань між передніми колесами і встановлюють її спереду так щоб наконечники впиралися в опуклу частину покришок і були на однаковій відстані від дороги (підлоги) на рівні осі обертання коліс;

встановлюють нульову поділку шкали навпроти стрілки-покажчика й перекочують машину на відстань яка дасть змогу розмістити лінійку позаду осі на тому самому рівні;

визначають сходження коліс за позначкою шкали що навпроти стрілки-покажчика й порівнюють результат визначення з нормативними значеннями (табл. 2);

перекочують машину у вихідне положення так щоб лінійка знову розташовувалася спереду (нульова поділка шкали повинна збігатися зі стрілкою-покажчиком).

Таблиця 2. Значення кутів встановлення керованих коліс автокранів

Контрольований параметр	КС-2571, КС-2561, КС-3575, КС-4572	КС-3562, КС-3577, КС-3571, КС-4571	КС-3563, КС-3572
Сходження передніх керованих коліс, мм	2...1	3.5	0.2
Кут розвалу керованих коліс, град	1	1	0°30'...0°45'
Кут поздовжнього нахилу шворня, град	1°15'...1°30'	0	5
Кут поперечного нахилу шворня, град	8	8	9°30'
Максимальні кути повороту, град:
праворуч	34 (45)	32	-
ліворуч	36 (45)	32	-

 

 

Рис. 3.3. Визначення кутів встановлення коліс: а - схема ватерпаса; б - схема визначення кута розвалу коліс; в - схема визначення кута поздовжнього нахилу шворня; г - схема визначення кута поперечного нахилу шворня; 1 - кріпильний пристрій; 2 - корпус ватерпаса; 3 - рівень для визначення поздовжнього нахилу шворня; 4 - рівень для визначення поперечного нахилу шворня; А - початкове положення ватерпаса; Б - кінцеве положення ватерпаса.

Якщо сходження коліс виявиться більшим або меншим за допустимі значення його треба відрегулювати замінивши довжину поперечних рульових тяг.

У процесі експлуатації кути встановлення керованих коліс можуть суттєво змінюватися внаслідок зношування та пружних і залишкових деформацій деталей підвіски коліс балки переднього моста й рами. Це призводить до погіршення керованості зниження швидкості й економічності машини та збільшення інтенсивності зношування сполучених деталей підвіски й шин.

Контроль кутів сходження розвалу поперечного й поздовжнього нахилу шворня та різниці між кутами повороту керованих коліс за геометричними параметрами виконують використовуючи оптичний стенд ГАРО-1119 прилад ОПТИМЕТ-11 (ОПТИКОН) або ватерпас (рис. 3.3.).

Найбільш точними стендами для перевірки кутів встановлення керованих коліс є оптичні (рис. 3.4). На цих стендах кути розвалу сходження поздовжнього нахилу шворня та співвідношення кутів повороту коліс вимірюють оптичним методом а кут поперечного нахилу шворня - за рівнем змонтованим на дзеркальному відбивачі.

До комплекту стенда входять: оптична головка з окуляром коректуючим дзеркалом і шкалою; дзеркальний відбивач з центральним і двома боковими дзеркалами встановленими під кутом 20° до центрального дзеркала з рівнем і штативом за допомогою якого дзеркальний відбивач кріпиться до колеса машини; юстирувальна штанга; поворотні диски; домкрат.

Стенд монтується на двох поздовжніх балках встановлених на оглядовій канаві.

Принцип вимірювання кутів полягає у визначенні положення дзеркального відбивача стосовно осі стенда. При цьому центральне дзеркало відбивача має бути обов'язково перпендикулярне до осі обертання колеса а машина встановлена вздовж осі стенда. Зображення шкали відбиваючись від дзеркала потрапляє на корегувальне дзеркало а потім - в окуляр. Нахил дзеркала сприймається спостерігачем як сходження або розвал [3].

При зміні кутів встановлення коліс на оптичному стенді визначають кути нахилу дзеркального відбивача встановленого паралельно площині обертання колеса і реєструють зміну цих кутів при повертанні колеса на 20° (для вимірювання поздовжнього нахилу шворня і співвідношення повертання коліс). У разі відсутності розвалу і сходження коліс зображення шкали будуть стійкими. Якщо колесо має розвал то шкала зміститься стосовно нерухомого перехрещення окуляра по вертикалі (вверх або вниз) а за наявності сходження - по горизонталі (праворуч або ліворуч). Ці зміщення дають відповідно кути розвалу і сходження коліс.

У машин з нерозрізною передньою віссю кути розвалу коліс і нахилу шворнів не регулюються а в автомобілів з незалежною підвіскою їх регулюють повертанням ексцентрикових втулок. Максимальні кути повороту передніх коліс регулюють обмежувальними болтами закрученими в поворотні важелі. При залежній підвісці болти упираються в кулаки переднього моста а при незалежній - у виступи стояків підвіски.

Рис. 3.4. Перевірка кутів встановлення коліс машини з використанням оптичного стенда: а - схема визначення розвалу коліс; б - схема визначення сходження коліс; в - схема визначення співвідношення кутів повороту коліс; 1 - дзеркало мікроскопа; 2 - окуляр мікроскопа; 3 - шкапа мікроскопа; 4 - площина обертання колеса; 5 - площина дзеркала колеса; 6 - площина шкали.

Щоб отримати точні результати вимірювань потрібно перед перевіркою кутів встановлення керованих коліс довести тиск повітря в шинах до нормативного відрегулювати підшипники маточин коліс усунути люфти в шворневому зчленуванні та рульовому керуванні.

Підготувавши стенд до роботи машину встановлюють так щоб вона була розміщена вздовж його осі а передні колеса розміщувалися на центрах поворотних дисків. Після закріплення дзеркальних відбивачів на дисках домкратом вивішують колесо а потім використовуючи дистанційний стрижень встановлюють нормальну відстань між шкалою й дзеркальним відбивачем. Положення дзеркального відбивача регулюють гвинтами та обертанням колеса доти доки зображення шкали перестане зміщуватися. Таке регулювання виконують і для іншого колеса. Після цього машину знімають з домкрата і вимірюють значення кутів встановлення коліс.

Балансування коліс характеризується статичною та динамічною зрівноваженістю. За статичної зрівноваженості центр тяжіння колеса не збігається з його віссю а за динамічної - маса колеса розподіляється нерівномірно по його ширині і дисбаланс проявляється лише при обертанні колеса.

Статичну незрівноваженість можна встановлювати як на спеціальних стендах так і безпосередньо на машині обертаючи колесо в різні боки до повного зупинення і позначаючи крейдою низькі точки. Найбільш важливе місце колеса - між позначеними точками.

Динамічне балансування виконують на спеціальних стендах із зніманням або без знімання коліс.

Для діагностування підвісок в експлуатаційних умовах вимірюють:

провисання ресор надмірне значення якого (при ударах рами кузова об балки мостів під час руху з повним навантаженням) вказує на втрату ресорами пружності;

нахил кузова який свідчить про несправність пружин або корінного моста ресори;

коливання машини під час їзди через перешкоди тривалість яких свідчить про несправність амортизаторів.

Радіальні зазори у сполученнях поворотних цапф втулками та осьові зазори в підшипниках передніх коліс пневмоколісних машин перевіряють пристроєм КИ-4850 (рис. 3.5.) до складу якого входять стояк з електромагнітом для кріплення приладу важіль з'єднаний із стояком приладу та індикатор годинникового типу ИЧ-10.

Радіальний і осьовий зазори шворнів оцінюють приладом КИ-4892 (рис. 3.6.) який прикріплюється на балці переднього моста.

Щоб визначити розмір радіального зазору за допомогою домкрата або гідравлічного підйомника вивішують колеса вибираючи люфт одного напрямку і закріплюють прилад на балці біля перевірюваного колеса так щоб шток індикатора торкався нижньої частини опорного диска з натягом 2...З мм.

Під час опускання колесо вибирає люфт в іншому напрямку що фіксується індикатором. При цьому розмір люфтового зазору повинен дорівнювати 0 5...0 7 мм. Прилад дає змогу визначати розмір осьового зазору в підшипниках маточини колеса прокручуючи й похитуючи його вручну.

Рис.3.5. Пристрій КИ-4850 для вимірювання  радіальних і осьових зазорів: 1 - індикатор годинникового типу ИЧ-10; 2 - важіль; 3 - стояк; 4 - електромагніт.

Кути поперечного й поздовжнього нахилів шворнів перевіряють з достатньою точністю приладом КИ-1752 або КИ-2183 який складається з ватерпаса і вимірювача кутів повороту коліс.

Ватерпас має чотири рівні: два безшкальні (з тильного боку) в горизонтальній площині призначені для точного встановлення ватерпаса і два зі шкалами призначені для вимірювання кутів нахилу шворня і розвалу коліс. Ватерпас прикріплюється затискачем на маточині колеса на рівні його осі.

Вимірювач кутів повороту коліс має шкалу зі стрілкою-покажчиком; через стрижень він з'єднаний з колесом. Прилад комплектується двома поворотними дисками для зниження опору повороту коліс.

Кути нахилу шворнів визначають при встановленні передніх коліс на поворотні диски і при повороті коліс праворуч і ліворуч на 20°. Кути повороту фіксують за вимірювачем. Поперечний нахил шворня визначають за рівнем паралельним площині колеса поздовжній - за рівнем перпендикулярним до площини колеса.

Точніші повніші й комплексні показники технічного стану переднього керованого моста з меншою трудомісткістю отримують на стендах які за принципом дії поділяються на механічні оптичні електрооптичні й електричні. Застосовують площадкові й барабанні стенди.

Найбільшого поширення набули стенди які оцінюють геометричні параметри переднього моста за силовою дією. Барабани стенда приводяться в обертання вмонтованими електродвигунами; при цьому імітується перекочування коліс зі швидкістю 15 км/год. Барабани підвішені на місткових важелях до рами стенда що уможливлює їх переміщення вздовж осі під дією бічних сил коліс. Переміщення осі барабана вимірюють датчиком електричні сигнали якого передаються на пульт керування.

Під час діагностування положення машини фіксують на стенді пристроєм для утримування балки передньої осі який складається з двох затискачів що рухаються від двох пневмоциліндрів [4].

Рис. 3.6 Пристрій КИ-4892 для визначення осьових і радіальних зазорів: 1 - штатив з механізмом кріплення; 2 - штанга; 3 - з'єднувальний затискач; 4 - затискний гвинт; 5 - індикатор годинникового типу; 6 - гвинт; 7 - губки затискача для закріплення пристрою на балці передньої осі автомобіля; 8 - рукоятка затискача; 9 - гальмовий диск колеса; 10 - балка переднього моста.