Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2015 в 00:45, курсовая работа

Описание работы

Перспективними вважаються «активні» оболонки, як їстівні покриття. В них плівкоутворюючою основою є поліцукри (похідні крохмалю та целюлози). Їстівні плівки захищають продукти від втрати маси і створюють певний бар’єр кисню та інших речовин ззовні, завдяки чому гальмують небажані зміни продукту. Вони характеризуються високою сорбційною здатністю, особливо щодо іонів металів, радіонуклідів та інших шкідливих сполук. Завдяки введенню в їстівну плівку ароматизаторів і барвників можна регулювати органолептичні властивості харчових продуктів. Їстівна плівка здатна утримувати біологічно активні речовини (макро- і мікроелементи, вітаміни тощо) і відповідно збагачувати продукти харчування необхідними нутрієнтами.

Содержание работы

ВСТУП 3
1 Стан і тенденції розвитку пакувальної індустрії в Україні та світі 4
1.1 Класифікація пакувальних матеріалів 7
1.2 Матеріали з паперу 8
1.3 Металеві матеріали і тара 8
1.3.1 Основні та допоміжні матеріали у виробництві металевої тари 10
1.3.2 Класифікація та характеристика видів металевої тари 12
1.4 Скло і скляна тара 13
1.4.1 Скло та склотарна галузь 13
1.5 Полімерні матеріали 14
1.5.1 Плівкові полімерні матеріали 15
1.6 Дерев’яна тара 16
1.6.1 Характеристика деревини – як матеріалу тари 16
1.7 Транспортна галузь 17
1.7.1 Класифікація, стан, перспективи 17
2 Якість і безпека пакувальних матеріалів і тари 19
2.1Санітарний нагляд і контроль за безпекою застосування полімерних 19
матеріалів і тари, призначених для контакту з продовольчими товарами
2.2 Упакування риби та морепродуктів 24
3 Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів 27
3.1 Проблема утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів 27
3.2 Утилізація полімерної упаковки 31
3.3 Утилізація алюмінієвої тари 33
3.4 Екологічна безпека при утилізації пакувальних матеріалів і тари 34
ВИСНОВКИ 36
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Файлы: 1 файл

0087.doc

— 315.50 Кб (Скачать файл)

      У пластиковій  упаковці для пресервів можна  виокремити пресерви преміям-сегмента через встановлення етикетки всередину пластику безпосередньо в процесі лиття. В Україні спостерігається тенденція збільшення місткості пластикових банок і відер (більше 1 л) – для сімейного споживання.

      Вакуумна упаковка  широко використовується для пакування крабових паличок, тушок солоної, копченої, мороженої риби, нарізки, шматочків і пресерви.

      Скін-упаковка –  це остання  пропозиція для  рибного ринку, яку умовно можна  назвати удосконаленої вакуумною  упаковкою. Російські підприємства  використовують скін для рибних паличок (смужки в’яленої риби). Верхню (скін) плівку зовсім не помітно на продукті.  З використанням модифікованого середовища тривалість зберігання рибних товарів при температурі +4 - +6 оС можна продовжити до 4-5 тижнів.

      «Укрпластик» пропонує упаковку «Dоy-Pack» для рибних пресервів. Стоячий пакет є альтернативою пластиковій пляшці і вакуумній упаковці з піддоном. У випадку забезпечення Pack спеціальним замком (зіппером), можна досягти безмежної кількості вікривань-закривань пакета.

      Пакування у стретч-піддони  можна проводити безпосередньо  в супермаркетах.

      Піддони із вспіненого  полістиролу, у тому числі і  гнучкі, випускають різних кольорів. Свіжа риба ефектно виглядає  на чорному фоні, копчена і  в’ялена – на жовтих піддонах.

      Поліетиленова плівка  переважно застосовується для  свіженмороженої риби. При цьому  тушки спочатку фасують, а потім  заморожують. Для крупної риби  ще застосовують загортання тушки  стретч-плівкою.

      Блістери  використовують  для рибної пасти.

      Транспортною упаковкою  для рибної продукції служать  пластикові ящики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 УТИЛІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАНОЇ ТАРИ І ПАКУЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

 

      3.1 Проблема утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів

 

      Щороку в Україні  накопичується близько 600 тонн мільйонів відходів, в тому числі значна частина використаної тари та упаковки.

      Швидкий розвиток  пакувальної індустрії, прагнення  виробників виготовляти конкурентноспроможну  продукцію в сучасній упаковці, масовий ввіз упакованої продукції і таропакувальних матеріалів із-за кордону, відсутність в Україні єдиного, комплексного відпрацьованого механізму збирання, утилізації та переробки використаних таропакувальних матеріалів створюють загрозу для екологічної безпеки нашої держави. Європарламент ще 1991 року прийняв Європейську директиву щодо упаковки, в якій було чітко встановлено завдання прийняти особливі правові та адміністративні заходи для захисту довкілля, забезпечити рівні умови для конкуренції в галузі упаковки. Згідно з цією директивою  в кожній розвиненій країні виробники та споживачі тари й пакувальних матеріалів несуть відповідальність за забруднення території відходами тари та упаковки, відшкодовують витрати на збір, сортування, переробку та утилізацію цих відходів.

      Директивою поставлено  завдання: до прийняття державами  власних законів забезпечити  переробку не менше 50 % кожного із пакувальних матеріалів, а 25 % відходів – використовувати як сировину при вторинній переробці.

      У кожній розвиненій  країні діє система з переробки  й утилізації використаної тари  та пакувальних матеріалів, у  ряді країн прийняті й успішно діють спеціальні національні програми: у Бельгії (Fost Plus), у Данії (Action Plan for West and Recicling 1993-1997), Німеччині (Grun Punkt), Австрії (ARA), Франції (Eco- Embballages), Іспанії (Punto Eko-Embfilges), Польщі (BIS System) тощо.

      Лідерами з переробки  та воринного використання відходів  упаковки є Німеччина (переробляється  більше 70 % відходів), Нідерланди (65 %), Австрія (60 %).

      Щорічно в Німеччині утворюється майже 12 млн. тон відходів упаковки. Розв’язання цієї проблеми через спалювання не відсортованого сміття чи складування його на звалищах виявилось неефективним. Звалища та сміттєспалювальні заводи займають значні території і окраїнні зони  міст та селищ, концентруючи забруднення ґрунту та води в кількостях, що загрожують здоров’ю людей. Збільшення обсягів спалення відсортованого сміття призводить до забруднення повітряного басейну, у тому числі й такими отруйними продуктами, як діоксин.

      Економічно неспроможною  виявилась і схема збирання, сортування  та переробки пакувальних відходів – у Німеччині цим займались муніципальні служби, ряд фірм. Зібрані та відсортовані відходи виявилися в більшості випадків дорожчими, ніж первинна сировина (картон, папір, скло, полімери, метали). Тому сортували та утилізували лише 25-30 % відходів упаковки, інші скидали на звалища чи спалювали.

      Система, яку законодавче  було підтримано «Законом про  відходи»  і постановою бундестагу  «Про уникнення відходів» поєднала  в собі такі складові частини: обов’язковий збір, сортування та утилізація використаної тари й упаковки, обов’язкова сплата послуг усіма суб’єктами за збору й переробки упаковки; високий рівень технології та утилізації.

      На практиці «Дуальна  система» централізовано взяла  на себе цю комплексну роботу. Фірми, що використовують пакувальні матеріали для фасування продукції, сплачують згідно із затвердженими тарифами послуги зі збирання та утилізації і одержують ліцензію «Зелена крапка». Якщо продукція не виробляється в Німеччині, а завозиться на її територію, то плату за ліцензію сплачує компанія, яка завозить продукцію.

      «Дуальна система»  укладає контракти із спеціалізованими  фірмами, як правило, приватними  чи комунальними підприємствами  на збирання сортування відходів  упаковки. На муніципальні підприємства припадає лише 30 % контрактів, а на приватні – 70 %. Таким чином підтримується конкуренція, що забезпечує низькі ціни за збирання та сортування відходів упаковки. Ці  стадії – найбільш витратна частина діючої системи. На це витрачається 80 % усіх коштів, що надходять від виробників та постачальників продукції в упаковці.

      Відсортовані відходи  направляють на підприємства, що  здійснюють переробку та виробляють вторинну сировину. Для фінансової підтримки цих підприємств використовують 15 % усіх коштів, одержаних «Дуальною системою». Для функціонування самої компанії залишається 5 % коштів. Діяльність товариства охоплює всі землі та міста Німеччини. Завдяки діяльності товариства одержано інвестиції, створено понад 17 тисяч додаткових робочих місць та 320 сортувальних пунктів. Сама компанія згідно зі Статутом, погодженим Антимонопольним  комітетом Німеччини, - безприбуткова організація.

     Щорічно в розрахунку  на одного мешканця збирають 65,5 кг відходів використаної тари та упаковки,  з яких скло – 31,5 кг, папір та картон – 15,4 кг, полімерні відходи – 18,7 кг.

      В основі різних європейських систем лежать такі фактори:

- застосування тари і пакувальних  матеріалів з найменшою екологічною  безпекою;

- система й механізм компенсаційних  відшкодувань, витрат на збирання, сортування, переробку й утилізацію використаної тари та пакувальних матеріалів;

- жорстка адміністративна й  матеріальна відповідальність за  забруднення навколишнього середовища;

- наявність незалежної від конкретних  підприємницьких структур організації, яка узагальнює й контролює цю проблему;

- значна інвестиційна робота  з технічного переоснащення галузі  збирання, сортування, переробки та  утилізації використаних тари  і упаковки.

     Попри всі розбіжності, у підходах різних систем спільним  для них є: матеріальна відповідальність виготовлювачів тари й пакувальних матеріалів за забруднення навколишнього середовища й фінансова допомога підприємствам та організаціям, що займаються збиранням, сортуванням, переробкою та утилізацією використаної тари та упаковки. Розміри й обсяги цієї допомоги різні, але без такої допомоги навести порядок у даній справі неможливо. Згідно з євро стандартами до кожної пакувальної одиниці, яка надходить на європейський ринок, висуваються 5 основних вимог: скорочення відходів за рахунок економії матеріалу; можливість повторного використання упаковки; можливість рісайклінга  матеріалу; можливість відтворення енергії; органічне відтворення  (біологічні розкладання).

      Розроблено 5 проектів  стандартів для членів СС. Досвід, досягнутий європейськими країнами, дуже корисний і заслуговує на застосування в українській економіці.

      Наявні вітчизняні виробничі системи збирання та переробки відходів з урахуванням економічного стану країни власними силами вирішити це питання не можуть. Надходжень від закордонних постачальників тари, пакувальних матеріалів та продукції в упаковці немає. Відсутність відповідного законодавства  й системи призводить до значних збитків у нашій країні.

      Коли в Україну  у великих обсягах завозять  тару, пакувальні матеріали та продукцію в упаковці, то іноземний виробник має подвійну користь. По-перше, він не сплачує за послуги з утилізації у своїй країні, що досягає великих розмірів. По-друге, він не сплачує кошти за утилізацію і в нашій країні.

     Таким чином, вартість утилізації відходів завезеної упаковки повністю лягає на українських громадян. До того ж така «економіка» дає змогу іноземному  виробникові ще й за цей рахунок продавати свою продукцію з неабиякою вигодою для себе, ставити цим самим вітчизняного виробника у нерівні конкурентні умови.

      Тому в Україні  потрібно терміново вжити заходів  щодо створення та втілення  в життя гарантованої системи  збирання, сортування, переробки та утилізації відходів тари й упаковки.

      Постановою Кабінету  Міністрів України ( від 28.06.1997р. №668) затверджено програму «Використання відходів виробництва і споживання тари до 2005 року». Згідно з цим документом необхідно розробити й задіяти вітчизняну систему переробки та утилізації використаної тари й пакувальних матеріалів. Мінекономіки розпочало розробку цієї системи. При цьому виникає багато питань , пов’язаних зокрема і з виробниками харчової продукції.

      Екологічні висновки  залишають без змін погляди  промисловців щодо поширення  різних упаковок , і лише прибуток може змінити ставлення до проблеми переробки та знищення використаної тари й упаковок.

      Кількість таких  відходів тари у Європейському  Союзі досягла величезних розмірів( 5 млн. т. ).На переробку надходить лише 18 %. У  США щорічно накопичується близько 22 млн т коробок з гофрованого картону, 1,22 млрд. м.  деревяних піддонів і 65 тис. т термоусадкової й розтягу вальної полімерної обгорткової плівки. Тому законодавці ЄС наполягають на застосуванні регенерованих або повторно використаних упаковок і тари. Пропозиціями з цього питання передбачено переробку половини використаних упаковок.

      З погляду екології, найкращі характеристики упаковок  – тривалий строк експлуатації, багаторазове використання, незалежність від сировини  у процесі переробки. Один із недоліків упаковок – висока початкова вартість. Упаковки багаторазового використання у п’ять разів дорожчі.

       До основних  факторів, що визначають придатність  повторно використовуваних упаковок, належить кількість пунктів відправлення  й розподілу, ціна одно- і багаторазового застосування упаковок і вартість їх перевезення до місця повторного використання.

       Якщо вартість  міцних упаковок багаторазового  використання з тривалим строком  експлуатації надто висока, то  можна застосувати менш міцні альтернативні упаковки. Так, на одному із заводів компанії Ford використовують тришарові фанерні пакувальні короби, розміщені на пластмасових піддонах. Такий фанерний короб вантажопідйомністю 500 кг використовують 30 разів.

        У нас мало  приділяють уваги проблемам створення системи збору, сортування та переробки використаної тари й упаковки, питанням виховання населення країни для особистої участі у вирішенні проблеми, як однієї з важливих щодо нашого майбутнього.

      На державному рівні було прийнято кілька важливих актів, зокрема Верховною Радою України – Закон «Про відходи». Для його виконання прийнято постанову уряду «Про створення державної компанії  «Укртарапереробка», а постановою уряду №408 регламентовано механізм збирання, сортування, транспортування переробки і утилізації тари та упаковки. Враховуючи труднощі, повязані з виконанням згаданої постанови, уряд призупинив її дію.

        В Україні  щороку збирається близько 6 млн. т. відходів, серед яких половина – це відходи використаної тари та упаковки. На жаль, майже зовсім зруйновано систему збору та утилізації відходів, яка існувала у минулі часи. А тоді за допомогою цієї системи перероблялося 1,5 млн. т. вторинних ресурсів на рік. Держава не має вільних коштів для фінансування заходів для вирішення цієї проблеми.

         Світове  виробництво пакувальних матеріалів  досягає 1 млрд. 350 млн. т , у тому числі паперу та картону – 500 млн. т, полімерів – 300 млн. т, скла – 40 млн. т, металу – 150 млн. т. Розроблено технології та обладнання для переробки і вторинного використання майже всіх відомих пакувальних матеріалів. Важливо розробити систему, яка була б зрозуміла та сприйнята всіма, хто виробляє, продає, споживає продукти і товари та використовує сучасну упаковку. Вона може зменшити відходи товарів та продуктів за рахунок кращого їх зберігання. Таке розуміння та сприйняття мають бути розвинені на ринкових відносинах, які принесли б економічну вигоду всім виробникам тари та упаковки товарів, торговельним організаціям, переробникам тари і упаковки та споживачам.

        Щорічно в  світі накопичується 10 млрд. т сміття, і половину з нього становлять відходи упаковки. У Китаї, наприклад, виробляють 15 млн. т пакувальних виробів, із яких 70 % становлять відходи, а щорічний приріст такого сміття складає 7 %. У Китаї пропонують такі заходи утилізації відходів:

      - пропаганда серед  населення про необхідність повторного  використання тари як засобу  боротьби за екологію і укріплення  економіки. Подібна пропаганда вже  ведеться у Франції і Японії.

      - прийняття і впровадження законодавчих актів, які б сприяли відновленню і зберіганню відходів упаковки, як у більшості західних країн. Заохочення підприємств, які виготовляють тару із відходів;

      - відновлення і  утилізація різних видів упаковки  із паперу, скла, алюмінію і пластмаси на прикладі Швейцарії, США, Канади, Німеччини і Франції;

Информация о работе Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів