Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів

      Гігієнічний висновок  на полімерну продукцію для  продовольчих товарів повинен  містити таку інформацію:

- У графі «Найменування продукції» вказується його найменування, назва марки (якщо вона є), матеріал, з якого виготовляється виріб, марка матеріалу. Запис, який містить лише найменування матеріалу, з якого виготовляється виріб (наприклад, «пляшки із поліетилентерефталату», «стаканчики із полістиролу»), не допускається.

- Графи «Організація-виробник нормативної документації», «Організація-виробник», «Одержувач гігієнічного висновку» повинні містити відомості про конкретні організації (найменування, юридична адреса) або фізичні особи.

- У графі «Нормативна і технологічна документація» зазначаються номери нормативно-технічної (ДСТУ, РСТ, ТУ) і технічної документації (технічні інструкції) з вказівкою про діючі зміни, а також нормативні документи, на відповідність яким проведена гігієнічна оцінка (ГН). Проведення гігієнічної оцінки вітчизняних видів продукції неможливе без наведення нормативної документації разом з переліком показників якості, які контролюються, у тому числі і гігієнічних, а також технологічного регламенту їх виробництва.

- У графі «Протокол досліджень»  вказується номер протоколу із  зазначенням дати видачі, найменування  організацій, які проводять дослідження. 

- У графі «Реквізити імпортної  продукції» робиться посилання  на документи (сертифікати, декларації), які підтверджують, що даний матеріал або виріб допущений у країні-експортері. У разі відсутності цих документів, сертифікат видається терміном на один рік.

- У графі «Гігієнічна характеристика  продукції» повинні бути відображені основні гігієнічні показники, які притаманні даному виду продукції і за якими повинен здійснюватись періодичний гігієнічний контроль.

- «Сфера застосування» характеризується  конкретними типами продуктів  харчування (сухі, волого- або жировмісні), які допущені для контакту з даним матеріалом (виробом). Якщо виріб дозволяється до контакту з алкогольними напоями, то вказують максимально допустиму міцність алкогольної продукції.

- «Необхідні умови використання, зберігання, транспортування і заходи безпеки» – повинні бути вказані конкретні  умови використання матеріалу (виробу) – можливість одно- або багаторазового застосування, максимальна температура продукції, яка контактує з продовольчими товарами, час контакту.

- «Інформація, що наноситься на етикетку» – повинна включати заходи перестороги при транспортуванні, зберіганні та експлуатації продукції.

- При заповненні графи «Термін  дії» гігієнічного висновку необхідно  мати на увазі, що він встановлюється  в залежності від виду продукції, кількості супроводжуючої документації, ступеню вивчення об’єкта дослідження. Максимальний термін дії гігієнічного висновку – п’ять років. Якщо застосовують партію для дослідного випробування і відсутні документи на імпортну продукцію, гігієнічні висновки видаються на один рік. За новим положенням, гігієнічні висновки Держсанепіднагляду вважаються підставою для видачі Держспоживстандартом сертифікату відповідності.

      Згідно із законом  «Про якість та безпеку харчових  продуктів та продовольчої сировини»  передбачено обов’язкову державну реєстрацію полімерних матеріалів, що є важливою умовою для їх реалізації.

      Останнім часом  внесено зміни щодо порядку  подання документації і зразків  для хімічної оцінки, у правилах  відбору проб для лабораторного  дослідження, підготовку проб для аналізу, проведення санітарно-хімічних досліджень, виборі контрольних показників і методів їх визначення та оцінювання отриманих результатів. Наприклад, у ГН 2.3.3.972-00 наведено нові дані про основні види матеріалів, які дозволені для контакту з продуктами харчування, основні хімічні речовини-мігранти властиві конкретним полімерним матеріалам, які слід контролювати при проведення типових санітарно-хімічних досліджень.

      Введено положення  про те, що для ідентифікації  речовин, значення ДКМ якого не встановлено чи відсутнє, слід керуватися ГДК відповідної хімічної речовини у питній воді. При проведення санітарно-хімічних досліджень виробів, які призначені для контакту із сухими продовольчими товарами, оцінка хімічних речовин, що визначається у повітряному середовищі, проводиться згідно з ГН 2.3.3.972-00, виходячи із середньодобової ГДК.

      До пріоритетних  напрямків удосконалення безпеки  полімерних матеріалів і тари  належать:

- збір і аналіз даних про  можливість міграції речовин  полімерів як при виробництві і переробці матеріалу, так і при експлуатації;

- розробка єдиних методик для  проведення токсикологічних досліджень, єдиних методик і критеріїв  безпеки для застосування нових  полімерів і науково-гігєнічних  показників;

- гігієнічне обґрунтування можливостей заміни полімерних матеріалів більш перспективними;

- гігієнічна експертиза імпортних  полімерних матеріалів, які застосовуються  для тари й упаковки, в обладнанні й технологічних лініях фасування продуктів;

- розв’язання проблем допустимих  доз речовин, які мігрують із полімерів, при одночасному їх надходженні в організм із харчовими продуктами, повітрям, водою, а також крізь шкіру;

- вивчення пливу полімерних  матеріалів, які контактують із  продовольчими товарами, на метаболізм  харчових продуктів у організмі;

- виявлення механізму і особливостей  дії полімерів на окремі функції  організму;

- оцінка етапів та умов забруднення  речовинами, які мігрують із полімерів  і продукції різних галузей  харчової промисловості;

- дослідження ефективності миття  полімерної тари багаторазового і тривалого використання;

- удосконалення діючих інструктивно-методичних  і нормативних документів з урахуванням сучасних вимог науки і практики;

- розробка гігієнічної класифікації  матеріалів щодо ступеня безпеки  для здоров’я населення;

- розв’язання проблеми застосування  комп’ютерних методів прогнозування  біологічних ефектів полімерних  матеріалів, які контактують з  продовольчими товарами;

- вивчення можливостей використання  вторинних матеріалів для контакту  з продовольчими товарами.

      В цілому нові директиви і нормативні документи дають змогу удосконалювати державний санітарний нагляд відносно забезпечення безпеки використання полімерів в харчовій промисловості.

      Чисельними дослідженнями  пакувальних матеріалів, які використовувались у Данії протягом п’яти років, більш ніж у 1000 досліджень екстрактів проб полістиролу, поліпропілену, поліетилентерефталату і полівілхлориду виявлено виявлено понад 50 різних домішок. У пробах полівінілхлориду в значних кількостях знайдено діетиленгексиладипат, динонілфталат та інші похідні фталевої кислоти. Разом з тим у 69 % зразків піки домішок не перевищували допустимого рівня.

      Проведено модельне  санітарно-гігієнічне і токсикологічне  вивчення показників безпеки  заливок рибних пресервів. Для цього готові упаковки із поліпропілену заливали 6 %-м розчином оцтової або лимонної кислотиз додаванням 2-5 % кухонної солі, імітуючи заливку пресервів. Через 10, 15 і 30 днів визначали органолептичні властивості, вміст формальдегіду і токсичних елементів (мідь, свинець, кадмій, цинк, миш’як). Виявлено тенденцію до накопичення токсичних елементів у заливках, вміст яких не перевищував гранично допустимих. Висока концентрація формальдегіду спонукала авторів до наступних досліджень різних концентрацій оцтової кислоти і солі у заливках при використанні упаковок із поліпропілену для рибних пресервів.

      Досліджено 24 пластикові  пляшечки для дитячого харчування, які в домашніх умовах піддавались  стерилізації. Полікарбонат, із якого  виготовлено тару, стерилізували парою, обробляли хімічними реактивами або промивали в машині водою з поверхнево-активними речовинами при температурі 65оС. Використання дуже чутливого методу ВЕРХ (Про 0,03 мг/кг) не дало можливості встановити присутність біофенолу А у продуктах,  які зберігались у пляшках.

      Хімічне і ветеринарне  дослідне відомство Штутгарду (Німеччина) перевірило 50 комбінованих плівок  на наявність у них ізоціанатів, які утворюють у вологовмісних  харчових продуктах канцерогенні  сполуки. У 30 % плівок ізоціанати містились у кількості, значно нижній, ніж нормовано Європейським законом, - 1мг/кг, а в 70 % плівок – їх не виявили [5].

 

       2.2 Упакування риби і морепродуктів

 

      Сегмент ринку риби і морепродуктів постійно розвивається в умовах ринкової економіки. Така динаміка зростання обсягу і якості продукції диктує свої підходи і до упаковки. Вона повинна задовольняти вимоги виробника, продавця і покупця.

      Фірма  ЗАТ  «Укрриба»  поставляє в торгівельну мережу  оселедці та скумбрію холодного  та гарячого копчення в полімерних ящиках по 5,8 кг та 10 кг. Кілька чорноморська холодного копчення фасується на поліпропіленові піддони під стреч-плівку.

      Морську капусту  фасують у полімерні прозорі, невеликого об’єму (140-300 г) контейнери і полімерні відра на 5 кг з яскраво синіми кришками.

      Різні делікатеси, нарізані шматочками, випускають у вакуумній упаковці із картону, покритого фольгою. Це зручний вид упаковки, який відповідає вимогам торгівлі й купівельного попиту.

      Риба у вакуумних  пакетах без піддону зручна для споживача.

      Пресерви  випускають  у полімерних контейнерах і  відерках.

      Оселедці, палтус, форель морожену пакують у пінопластові коробки з наступним укладанням в картонні ящики.

      Деякі підприємці  випускають солену і копчену  рибу у вакуумній упаковці, що закупорюється термозварюванням, нарізані вироби – у «скін»-упаковці, ікру мойви і судака пастеризовані – у скляних банках типу «твіст-офф».

      В Європі упаковані  рибо- і морепродукти замають  майже четверту частину ринку  харчових продуктів, загальною кількістю 5 млрд. одиниць. Частка консервів у жерстяних банках становить 65 % упаковки для риби в Європейських країнах і вона поступово збільшується.

      Для виробництва  банок компанії «Corus Packaging Plus» запропонувала поєднувати жерсть з полімерним покриттям. Вони стійкі при товаропросуванні, а жерсть з полімерним покриттям гарантує збереженість смакових якостей і свіжість продукту.

      Нові жерстяні  консервні банки для риби мають  спеціальну кришку (ЕРОL), яка зручна і безпечна для відкривання.

      Запропоновано новий вид упаковки для рибних консервів – легко відкриваюча система закупорювання, яка дозволяє здійснювати стерилізацію консервів. Упаковка відрізняється міцністю і легкістю. Матеріал упаковки може використовуватись повторно.

      «Protakt» – матеріал з полімерним покриттям, який можна удосконалювати. Полімерне покриття на основі поліетилентерефталату добре характеризує упаковку і гарантує безпеку продукту.

      Жерсть «Protakt» здатна до формування і нанесення друку завдяки своєму верхньому шару, що створює унікально пристосовану поверхню. Існує також екологічна перевага матеріалу «Protakt». Завдяки попередньому покриттю жерсті полімером відпадає необхідність у внутрішніх покриттях.

      В Україні випускають  рибні товари в жерстяних, скляних, пластикових банках, вакуумній упаковці, скін-упаковці, стретч-упаковці з піддоном. Упаковці з поліетиленової плівки і блістерній упаковці.

      Консерва в жерстяних  банках за останній період  склала  до 50 % обсягу українського ринку рибних продуктів (з урахуванням імпорту).

      Банки для рибної  продукції виготовляють із білої  жерсті (товщина 0,2-0,25 мм), спеціальної лакованої жерсті (покритої тонким шаром відповідних лаків і емалей). Вони бувають циліндричні і фігурні (прямокутні, овальні, епілептичні), а за конструкцією – збірні або цільноштамповані. Збірні складаються із корпуса з повздовжнім швом і кінців – дно і кришка, однакових за формою і розмірами. Цільноштамповані банки не мають шва, їх штампують із лакованого алюмінію товщиною 0,5 мм, а кришку виготовляють окремо. Вони використовуються переважно в тих випадках, коли потрібно зберегти певну форму продукту (шпроти).

      Алюмінієва тара  захищає продукт від проникнення  газів, води, ароматичних речовин, жирів, світла, не накопичує електростатичних зарядів; зберігає механічну міцність у широкому діапазоні температур; добре формується методами глибокого витягування, прокатування, штампування; має низьку питому вагу, привабливий вигляд і можливість нанесення друку.

      Скляні банки в основному використовують для консервування ікри, а іноземні виробники – для мідій. У такій тарі добре видно стан, колір і розмір зерен ікри.

      Пластикові банки  і контейнери виділяють продукцію  не лише етикеткою (самоклеючою), але й формою ємності (кругла, овальна, квадратна).Завдяки цьому формується стиль торгової марки, яку легко впізнати, що сприяє загальному просуванню продукції конкурентного виробника.