Особливості розвитку уяви в дошкільному віці

    1.3 Особливості розвитку  уяви в дошкільному  віці 

    Уява  – це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності, її розвиток вимагає нагромадження  відповідного досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, вміння уявляти можливі зміни дійсності. Такі вміння  утворюються поступово і проходять у своєму формуванні кілька етапів.

    Психологія  почала з припущення, що дитина дошкільного віку володіє бурхливою, нічим не стримуваною уявою, і завершила констатацією того факту, що уява дитини раннього віку обмежена можливостями безпосередньої пам’яті. Уява має «відтворюючий» характер, тому істинна творча уява виникає на досить пізньому етапі розвитку.

    Уява  починає формуватись у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помічаємо  прихованої роботи її. Перші пряви  уяви спостерігаються в дитини наприкінці другого - на початку  третього року життя. Дитина на цей час набуває  певного власного досвіду, засвоює мову свого оточення, у неї з’являються нові потреби. В цей час уява тісно пов’язана зі сприйманням, тому маленькі діти із задоволенням слухають розповіді про знайомі об’єкти і неуважно – про незнайомі.[3:278-295]

    У грі уява дитини 2 – 3-річного віку обмежена, сприймання скуте, дитина не оперує предметами-замінниками, її уява має відтворюючий і мимовільний характер. Образи уяви швидко змінюються під впливом зовнішніх умов. Діти часто переходять від однієї гри до іншої. Нестійкий характер уяви виявляється в будь-якій діяльності дитини.

    Уява  дитини середнього і старшого дошкільного  віку більш стійка. Діти можуть довше  грати в одну сюжетну гру. Починають  використовувати у грі предмети-замінники (так, паличка може служити ложкою, ручкою, дудочкою тощо). Стійкість образів уяви виявляється в неодноразовому поверненні дитини до певних сюжетів малюнків, моделей конструювання, фігур ліплення. Для створення образу дитині буває досить навіть віддаленої схожості між ними, що вона сприймає, і її попереднім сприйняттям.

    Образи  дитячої уяви нечисленні, але досить яскраві, тому дитина захоплюється ними як дійсністю. Це пояснюється надзвичайною вразливістю дитини і її невмінням  відрізнити дійсність від образів  уяви (це вміння набувається з досвідом). Ось чому, слухаючи казку, дитина не дивується її чудесам, для дитини не існує неможливого, адже вона ще не знає, що можливе, а що ні. Небезпечно грати уявою і довірливістю дітей. Ніколи не можна лякати дитину, викликати в неї почуття страху, нагадувати про жахи, які нібито загрожують їй. Дитина довіряє дорослому, і якщо вона в щось повірила, то зневірити  її вже не можна, бо уявлення дитини дуже жваві.

    Відтворююча уява дитини розвивається під час  слухання казок і оповідань, творча формується в іграх.

    Уява  дитини перед дошкільного віку пов’язана з її зовнішньою діяльністю, з її рухами.

    З розвитком мови у дітей дошкільного  віку зменшується потреба в руховій  активності. Мова дошкільника стає засобом об’єктивації створюваних образів уяви, засобом спрямування її роботи.

    У дошкільному віці уява виступає як одна з важливих умов засвоєння суспільного досвіду. Адекватні уявлення про навколишній світ утверджуються у свідомості дитини і пропускаються крізь призму уяви. Наприкінці дошкільного періоду у дитини (творча уява якої розвивається досить швидко) уява представлена двома основними формами: як зародження певної ідеї і як виникнення плану її реалізації.

    Уява  у дітей виконує пізнавально-інтелектуальну та емоційно-захисну функцію, оберігаючи підростаючу, ще слабко захищену особистість дитини від переживань і душевних травм. Завдяки пізнавальній функції уяви дитина краще пізнає світ. Емоційно-захисна функція уяви дає змогу через уявну ситуацію розрядити напруження,  яке важко зняти реальними практичними діями. У дітей дошкільного віку обидві важливі функції уяви розвиваються паралельно, їх чіткий розподіл на пізнавальну й емоційну відбувається під час  перетворення уяви на довільний процес.

    Пізнавальна уява формується шляхом відокремлення  предмета від образу і визначення останнього за допомогою слова. Завдяки цьому процесу дитина  вчиться управляти своїми образами,змірює і вдосконалює їх, а отже, регулює свою уяву. Здатність дитини уявляти, планувати свої дії виникає в4-5 років.

    Емоційна  уява складається внаслідок утворення  й усвідомлення дитиною свого «Я», її внутрішнього  відокремлення від  інших людей і  здійснюваних нею вчинків. Завдяки розвитку емоційної уяви у дитини виникає здатність знімати емоційне напруження через механізм проекції, коли власні негативні емоційні та моральні якості приписуються іншим.

    Розвиток  емоційної уяви у дітей 6-7 років  сягає такого рівня, що  багато з  них уже здатні уявляти себе і  жити в уявному світі.

    Щоб навчальна діяльність була творчою, потрібно розвивати уяву школярів. Будь-який образ, створений уявою , будується з елементів, узятих із дійсності й  утримуваних у попередньому досвіді людини. К. Г. Паустовський наголошував: «Знання органічно пов’язані з людською уявою… сила уяви збільшується в міру  збільшення знань.» [14:58-59]

    Основна умова розвитку уяви дитини – залучення її до різнобічної діяльності. У процесі розвитку дитини розвивається і уява. Чим більше дитина бачила, чула, переживала, чим більше вона знає, тим продуктивнішою буде активність її уяви – основи будь-якої діяльності.

    За  допомогою спеціальних вправ і прийомів можна розвивати уяву. У творчих видах праці - наука, література, мистецтво інженерія і т.п., розвиток уяви, природно, відбувається в заняттях даними видами діяльності.

    У психології пізнавальних процесів не вироблено єдиного способу розвитку уяви. У кожному з пропонованих способів, авторами підкреслюються ті сторони, які, на їх думку, є найбільш яскравими і важливими рисами уяви, що відрізняють її від інших психічних процесів.

    Ось вже майже сторіччя дитяче малювання  викликає інтерес численних дослідників. Представники різних наук підходять до вивчення дитячого малюнка з різних боків. Психологи через дитяче малювання шукають можливість проникнути в своєрідний внутрішній світ дитини. Педагоги шукають оптимальні шляхи навчання, сприяючі всебічному розвитку дітей. [2:83-112]

    Уява  і фантазія - це найважливіша сторона  життя дитини. Засвоїти яку-небудь програму без уяви неможливо. Вона є вищою  і необхіднішою здатністю людини. Разом з тим саме ця здатність  потребує особливої турботи в  плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати, то в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом із зменшенням здатності фантазувати у дітей збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, до творчої діяльності. Для того, щоб розвивати творчу уяву у дітей, необхідна особлива організація образотворчої діяльності. [20:210-240]

    Діти  малюють те, про що думають, що привертає їх увагу, вкладають в те, що відображає своє відношення до нього, живуть в малюнку. Малювання - це не тільки забава, але і творча праця. "Образотворча діяльність" - одне з перших і найбільш доступних засобів самовираження дитини. При цьому в роботу включаються зорові, рухові, мускульно-тактильні аналізатори. У образотворчій діяльності виявляється своєрідність багатьох сторін дитячої психіки. Малювання допомагає нам краще і більше дізнатися про дитину, дає можливість отримати матеріал, що розкриває особливості мислення, уяви, емоційно-вольової сфери. Не говорячи вже про те, яку користь приносять заняття малюванням, розвиваючи пам'ять і увагу, мову і дрібну моторику, привчаючи дитину думати і аналізувати, порівнювати і порівнювати, складати і уявляти.

    Наслідуючи  діям дорослих, дитина вже в ранньому дитинстві починає маніпулювати олівцями і папером, створюючи карлючки. Це період до творчої діяльності. Малюнок  з'являється, коли дитина зв'язує деякі  з своїх карлючок з предметами і спеціально створює уявні об'єкти. Словесне формулювання наміру є початком образотворчої діяльності.

    Значний стрибок в розвитку, як самої дитини, так і малювання, відбувається в  дошкільному віці. Під впливом  дорослих з'являються зображення будинків, дерев, квітів, машин. Дитина долає шаблони і починає малювати те, що їй цікаво. Все, що тільки вона здатна уявити, представити в своїй уяві, дитина намагається намалювати. У багатьох спостерігається інтерес до фантастичного світу, вони малюють чарівників, принцес, фей, чаклунів т.п. [3:278-295]

    Діти  малюють і те, що відбувається в  реальному житті дорослих. Малювання, як і гра, допомагає дитині освоїти  його соціальне оточення, світ, в  якому вона живе.

    За  методикою домальовування контурних  зображень частин предметів (наприклад, зламаної гілки, осколка розбитої вази тощо) або простої геометричної фігури (кола, квадрата, трикутника) можна вивчити особливості розвитку у дітей уяви (О. Дяченко), визначивши тип розв'язування завдання - домалювати, щоб у результаті отримати картину.

    Всі необхідні якості уяви (широта, довільність, стійкість, яскравість, оригінальність) виникають не спонтанно, а при умові систематичного впливу з боку дорослих. Вплив повинен збагачувати і уточнювати сприйняття і представлення дитини про навколишній світ, а не зводитися до "нав'язування" їй готових тем. Дитині потрібно допомагати знайомитися з дійсністю, щоб її зображати, розвивати здатність оперувати образами, щоб створювати на їх основі нові. Важливо формувати у дітей пізнавальні інтереси. [7:41-71]

    Якщо  ж цю роботу з ним не проводити, то і уява значно відставатиме в  розвитку. В результаті до початку  шкільного навчання дитина може виявитися  не готовою до засвоєння учбового матеріалу, вимагаючи достатньо  сформованого рівня уяви. До цього  віку вже повинні з'явитися такі психічні утворення, як довільність, внутрішній план дій, рефлексія. Завдяки цим новоутворенням з'являється і якісно новий вигляд уяви - довільна уява. Зростає цілеспрямованість, стійкість задумів, образи уяви наочні, динамічні і емоційно забарвлені. Присутня творча переробка уявлень. [12:113-122]

      Отже, розвиваючи уяву з раннього  дитинства, ми не тільки удосконалюємо  пізнавальні процеси і здібність  до творчості, але і формуємо  особистість дитини. 
 

                                           

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок  до розділу 1. 

    У першому розділі нашої роботи ми розглянули особливості уяви та закономірності розвитку уяви дітей  дошкільного віку. На основі проведенного науково-теоретичного дослідження  ми можемо зробити наступні висновки. Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідною стороною будь-якої людської діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.

    Людина  не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці, тому вона виникла і розвинулася в процесі праці людини. Уява - це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності, її розвиток вимагає нагромадження відповідного досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, вміння уявляти можливі зміни дійсності. Такі вміння утворюються поступово і проходять у своєму формуванні кілька етапів.

    Життя дошкільників сповнене фантазій, які  є їх невід'ємною частиною. Це одна з особливостей дітей. Дитячі фантазії викликають у дорослих найширшу гаму почуттів-від захоплення, захвату, замилування-до осуду, роздратування. Сюжети дитячих фантазій можуть бути найрізноманітнішими: від розповідей неймовірних історій до незвичних учинків-особистих або інших людей. Дитячі фантазії виникають внаслідок того, що життєвий досвід дитини ще дуже малий, мислення дитини недосконале, а на кожному кроці - зустріч із новими незвичними предметами та явищами, зі світом невідомого.

    Подолання "невизначеності" в дітей стає можливим завдяки тому, що одночасно з накопиченням уявлень про предмети, явища, про зв'язки між ними в психіці дитини відбувається постійне перекомбінування. Шляхом перекомбінування з досить обмеженої кількості вражень може виникнути безліч поєднань, які породжують нові зв'язки між явищами та предметами.

    Якщо  ми хочемо, щоб розвиток дитини був  творчим, потрібно розвивати уяву дошкільнят. Будь-який образ, створений уявою, будується  з елементів, узятих із дійсності  й утримуваних в попередньому досвіді людини.

    Отже, необхідно збагачувати досвід дитини, якщо ми хочемо створити досить міцну основу для її творчої діяльності. Що більше дитина бачила, чула, що більше вона знає і засвоїла, що більшою кількістю елементів навколишньої дійсності вона оперує, то значимішою й продуктивнішою буде діяльність її творчої уяви.