Проектирование одноступенчатого цилиндрического редуктора

Для зменшення кількості  ступенів валу кільця встановлюються на той же діаметр, що й підшипники (⌀35 - для повідного валу та ⌀45 - для веденого). Фіксація їх виконується за допомогою буртика валу або розпірної втулки.

 

Глибина гнізда підшипника:

Глибина гнізда підшипника для підшипника 309 В=25 мм; мм; приймемо

Приймаємо довжину гнізда однакову для обох підшипників по більшому діаметру: для підшипника 309.

Товщину фланця В  кришки підшипника приймають приблизно рівною діаметру d₀ отвору [3, стр.303]. У цьому фланці =10мм (рис.7).               

Для підшипника 309 діаметр  D=100мм_,                                                             Рис.8 Кришка для підшипника 307 діаметр D=80мм.                                               підшипника

 

Таблиця 2

ГОСТ 11641-73 Кришки торцеві з канавкою для кільця – ущільнювача

 

В_к - ширина утримувального кільця;

В_км - ширина кільця мазеутримувального у = 8 … 12 мм;

ф – довжина фаски на кінці вала.

 

 

 

 

3.8.ДРУГИЙ ЕТАП  КОМПОНОВКИ РЕДУКТОРУ

          Другий етап компоновки редуктору має за ціль конструктивно оформити зубчаті колеса, вали, корпус, підшипникові вузли.

           Конструювання вузлів валу:

           1)між торцями підшипників та внутрішньою поверхнею стінки корпусу розміщуються мазеутримуючі кільця. Їх торці повинні виступати всередину корпусу на 1-2мм від внутрішньої стінки. Тоді ці кільця будуть одночасно виконувати роль мастило відкидних кілець. Для зменшення числа сходинок валу кільця встановлюються на той же діаметр, що й підшипники (35мм). Фіксація їх в осьовому напрямку виконуються за плечима валу та торцями внутрішніх кілець підшипників.

           2) перед кришками підшипників встановлюються ущільнюючі прокладки (товщиною -1мм), які забезпечують температурний зазор для запобігання заміщення тіл кочення від температурних деформацій. Кришки підшипників фіксуються болтами.

           3)у відкритій кришці підшипника  передбачається канавка для встановлення  в неї ущільнювального кільця  відповідно по ДСТУ 288-72

Рис.9 Розміри кілець для  торцевих кришок

           4)для фіксації шестерні в осьовому  напрямку передбачається потовщення  валу з одної сторони та  встановлення розпірної втулки  – другої сторони; місце переходу  вала від 40мм до 35мм у ведучого вала та 55мм до 45мм  у веденого вала зміщуємо всередину шестерні. Щоб гарантувати притиснення прокладки до торцю шестерні.

 

4.АЛГОРОИТМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ ТРИВИМІРНИХ МОДЕЛЕЙ СКЛАДАЛЬНОГО ВУЗЛА                                                            В ПРОГРАМІ Autodesk Inventor 2011

      

         Перед тим як починати створення тривимірних моделей деталей  складального вузла, треба провести деякі підготовчі роботи на настроювання системи Autodesk Inventor 2011 . Треба створити проект, у якому зберігається уся інформація (усі креслення та моделі),   яка входить до складу курсового проекту. У проекті, як правило, зберігаються деталі, моделі, креслення, які мають відношення до складального креслення та зберігаються у файлах різного типу. Наприклад, креслення деталі посилається на тривимірну модель, тривимірна складальна модель на усі тривимірні моделі, які входять до її складу. Для організації та керування цими зв’язками між файлами Autodesk Inventor використовується файл опису проекту. 

                Проект створюється у наступному порядку:

1. На початку роботи програми Autodesk Inventor на стрічці «Початок роботи» натискуючи на кнопку «Проекти», відкривають діалогове вікно «Проекти»(рис.10).
2. У діалоговому вікні «Проекти» натискують на кнопку «Створити». Відкривається вікно «Майстер створення проектів Inventor».
3. У майстрові створення нових проектів обирається пункт «Новий проект. Розрахований на одного користувача» та натискують на кнопку «Далі». У наступному діалоговому вікні задаються ім’я та розташування робочого проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.10 Діалогове вікно  «Проекти»

 

                    Для створення нового файлу  твердо тільної деталі:

1. Вибирається пункт «Створити» на стрічці «Початок роботи».
2. У діалоговому вікні «Новий файл» на вкладці «За замовчуванням» обирається файл «Звичайний. ipt».

Після виконання цих дій  відкривається робоче вікно Autodesk Inventor для роботи  в режимі «2D ескізу» (рис.11).

               Якщо потрібно, проводиться редагування  стандарту створення ескізу моделі  тривимірної деталі (зміна одиниць  виміру, завдання допусків тощо) за допомогою пункту «Поточний  стандарт» меню «Формат».

 

Для того щоб створити новий  ескіз потрібно мати площину побудови. За замовчуванням  перший ескіз створюється  на площині XY. Щоб змінити площину побудови треба натиснути на кнопку «Параметри». Тут на вкладці «Деталь» можна обрати координатну площину (XY, YZXZ), у якій буде виконуватись побудова за замовчуванням.

 

 

 

Рис.11Робочий ескіз Autodesk Inventor  у режимі 2D ескіза.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.1.АЛГОРИТМ ТА ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ТРИВИМІРНОЇ МОДЕЛІ ДЕТАЛІ «КОРПУС»

1. Створено ескіз1: прямокутник розмірами 398 х170 із округленими кутами радіусом 20мм.

2. На основі ескізу 1 створено  елемент «Видавлювання 1» в  режимі об’єднання, відстань - 20мм.

3. На площині ХУ створено  елемент «Робоча площина 1»  .

4. Створено ескіз 2:

Рис.4.1.1 Ескіз 2

5.На основі ескізу 2 створено елемент «Видавлювання 2», в режимі додавання на відстань151мм.

6.  На внутрішній стінці  отриманої моделі створено новий  ескіз 3:

Рис. 4.1.2 Ескіз 3

7. На основі ескізу 3 створено  елемент «Видавлювання 3» в  режимі додавання на відстань  – 76мм.

8.На робочій площині  створено ескіз 4: