Специфіка педагогічних конфліктів та їх попередження

Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особистості. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільнят і частотою їх покарання, вживаного батьками (Р. Сіре). Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували стосовно них фізичне насильство (А. Бандура). Тому ряд дослідників вважають покарання моделлю конфліктного поведінки особистості (Л. Джавін, С. Ларсенс).

На ранніх етапах соціалізації агресія може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знову використовувати її для виходу з різних важких ситуацій. За наявності відповідної особистостей основи важливим стає агресія - спосіб досягнення, а агресія - самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю.

Крім того, конфлікти підлітка у відносинах з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку - формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки

До того ж в останні часом загострилися так звані економічні конфлікти між школярами на грунті матеріального благополуччя, виражені найчастіше в різних формах агресії: від вербальної до фізичної, що характерно для всієї групи конфліктів «учень - учень».

Повністю зжити конфлікти підлітків у середній школі практично неможливо. Залежно від того наскільки успішно здійснюється в школі соціалізація особистості дитини, в першу чергу засвоєння духовних, моральних цінностей, змінюється інтенсивність конфліктів між школярами. Духовність багато в чому визначає діяльність і поведінку людей.

Як приклад вирішення міжособистісного конфлікту в системі «учень - учень» можна навести ситуацію, яка виникла в Одеській СШ №69 в 8-Г класі:

Саша А. приїхала в міську школу з глибинки, батьки загинули і дівчинку взяли на виховання родичі. Дівчинка скромна, маленька, тиха, не мала інших родичів в місті. Не відмінниця, але шісток було небагато. Зрозуміло, що нелегко починати вчитися на новому місці. Але дівчина була з характером - своїм прагненням до навчання вона захопила багатьох однокласників. Однак, така популярність дівчини не всім виявилася до смаку ....

Маша В. типова городянка - все своє життя провела в місті, а звідси і відчуття переваги до таких, як Саша. З першого дня Маша шукала привід, щоб довести, що вона лідер, вона - найкраща в класі. Такі прагнення можна тільки вітати у випадках, коли вони підкріплюються не тільки хорошими словами, а й справами, вчинками. Але у Маші, як виявилося, бажання вчитися було тільки на словах, тому вона всіляко прагнула умовити дівчат зірвати урок, не відвідати виховний захід і т.п.

 Першими методами врегулювання конфлікту були:

- індивідуальні бесіди з Машею проведені класним керівником про життєві цілі дівчата і шляхи їх досягнення;

- індивідуальні бесіди між Марією і тими вчителями, з якими   у підлітка були труднощі з метою організації додаткових занять і т.п.

- індивідуальні бесіди з адміністрацією школи.

Оскільки Машу виховувала одна мама, спочатку її намагалися не турбувати.

Тим часом, ситуація стала виходити з-під контролю: Марія, незважаючи на надані їй можливості з оволодіня знаннями, вважала за краще формувати свій авторитет не своїми вміннями і навичками, а вправлятися в дотепності. Вона зібрала частину дівчаток з групи в «групу підтримки», щоб разом «задирати» Сашу.

 Такий розвиток конфлікту  змусив адміністрацію запросити  матір Маші. Однак при розмові з нею спільне компромісне рішення виробити не вдалося. Мама стояла на позиції: «вчителі ділять всіх дітей на улюбленців та інших», «ти у мене, доню, у всьому права». Педагогічного союзу «педагог - батьки» не склалося.

Довелося застосовувати інші методи і способи вирішення конфлікту:

- неодноразове проведення групових бесід з учасницями «групи підтримки» на тему «що таке добре і що таке погано» - чому не можна ображати іншу людину, (а раптом саме ти станеш наступним об'єктом глузувань); як глузування і приниження «допомагають» їм досягти поваги інших людей і тих життєвих результатів, які потрібні безпосередньо цим дівчаткам і т.п .;

- протягом досить довгого часу акцентування усіма вчителями - «предметниками» тієї обставини, що кожен вчиться для самого себе і, в залежності від результатів їх сьогоднішнього праці, можливо, залежить і вся подальша життя.

Такі методи почали давати свої результати: все частіше витівки Маші залишалися без уваги; дівчата стали краще займатися; група ставала більш згуртованою і націленої на засвоєння знань. В результаті Марія поступово залишилася одна.

Незважаючи на всі зусилля педагогічного колективу, Маша так і не зрозуміла причини її моральної ізоляції в колективі. В результаті Марію перевели навчатися в іншу школу.

 

 

2.2.4. Загальні вимоги до попередження та вирішення педагогічних конфліктів

 

Розрізняють два підходи в підготовці до попередження і розв'язання  конфліктів:

- вивчення наявного передового педагогічного досвіду;

- другий - оволодіння знанням закономірностей розвитку конфліктів і способами їх попередження і подолання. Шлях більш трудомісткий, але більш ефективний, тому що дати «рецепти» на всілякі типи конфліктів неможливо.

Ініціатива у вирішенні педагогічного конфлікту зазвичай належить викладачеві, як організатору взаємодії і більш досвідченому комунікатору.

 З літератури відомо, що вирішення конфліктної ситуації доцільно здійснювати за таким алгоритмом:

- аналіз даних про ситуацію, виявлення головних і супутніх  протиріч, постановка виховної мети, виділення ієрархії завдань, визначення  дій;

- визначення засобів та  шляхів вирішення ситуації з  урахуванням можливих наслідків  на основі аналізу взаємодій  вихователь - учень, сім'я - учень, учень - колектив класу;

- планування ходу педагогічного  впливу з урахуванням можливих  дій у відповідь учнів, батьків, інших учасників ситуації;

- аналіз результатів;

- корегування результатів педагогічного впливу;

- самооцінка класного керівника, мобілізація ним своїх духовних і розумових сил.

 Розрізняють такі стратегії поведінки викладача в конфліктній ситуації:

1. Відхід від конфлікту. Ця стратегія може бути корисна, коли проблема представляється  викладачеві несуттєвою, негідною  уваги, і він вважає за краще  зберегти час і сили на рішення  більш важливих завдань. Але це  може привести і до загострення  конфліктної ситуації. Якщо викладач  відсторонюється від конфлікту, ігнорує його, він позбавляє себе  можливості вплинути на хід  розвитку ситуації. Учні так само можуть відсторонитися від вирішення ситуації, що виключає можливість спільного вироблення рішення.

 2. Протиборство. Виграти - програти. Дана стратегія спрямована на задоволення виключно власних цілей та інтересів без урахування цілей і інтересів іншої сторони. Стратегія може дати позитивні результати при організації викладачем різних конкурсів, змагань, в разі будь-якої гострої ситуації, коли викладач повинен навести порядок заради загального благополуччя. Але при вирішенні міжособистісних конфліктів вона призводить зазвичай до негативних наслідків, якщо учасники конфлікту прагнуть досягти перемоги будь-якою ціною. Протистояння набуває деструктивний характер. Перевага даної стратегії багатьма викладачами пояснюється їх підсвідомим прагненням убезпечити себе. Страх втратити авторитет підштовхує до застосування погроз, залякування, висміювання учня перед класом і т.д. Дана стратегія рідко призводить до довгострокових результатів.

 3. Стратегія поступок. При вирішенні конфлікту викладачі можуть використовувати такі тактики: пристосування, компроміс, досягнення «статус-кво», залучення посередника та ін. Для пристосування характерні поступки інтересам іншої сторони. Поступки можуть сприйматися по-різному: як демонстрація доброї волі і вести до поліпшення ситуації. Або як прояв слабкості і   можуть привести до ескалації конфлікту. Дану стратегію зазвичай використовують вчителі, які або не впевнені у власних силах, або байдужі до школярів і результатів своєї праці. В ідеалі компроміс – це задоволення інтересів кожної зі сторін рівно наполовину. Однак в реальній ситуації одна зі сторін зазвичай робить великі поступки в порівнянні з іншою, що в подальшому може призвести до нового загострення відносин. Тому часто компроміс є лише тимчасовим виходом, тому що жодна зі сторін не задоволена повністю.

 4. Співпраця. Виграти - виграти. Для співпраці характерно прагнення до зближення позицій, цілей і інтересів, необхідні інтелектуальні та емоційні зусилля сторін. Перевага даного підходу полягає в тому, що викладач знаходить найбільш прийнятне для себе і учнів рішення, зміцнюючи і поліпшуючи тим самим взаємини зі студентами. Спільно вироблене рішення буде підтримано всіма учасниками конфлікту. Для реалізації даної стратегії необхідно: 1. Визначити інтереси і потреби усіх учасників. 2. Вжити можливі дії щодо їх задоволення. 3. Визнати цінності інших, так само як і свої власні. 4.Прагнути до об'єктивності, відокремлюючи проблему від особистостей. 5.Шукати творчі неординарні рішення.

 При вирішенні конфліктних ситуацій вчитель може зробити будь-які з наступних дій:

 1.   Конфліктогенні. Вираження гніву, обурення, застосування покарання, негативна оцінка особистості студента, його образу, глузування і т.п.

2. Конфліктотерпимі. Відхід та затягування вирішення проблеми, компромісні дії.

3.    Конструктивні. Будь-які кроки, направлені на зміну несприятливого перебігу розвитку ситуації. Переключення уваги, легка іронія, «крок назустріч», неординарні дії і ін.

 Дії першого типу  сприяють наростанню напруги  і загостренню конфлікту, не відповідають основній функції вчителя - створення найбільш сприятливих умов для розвитку особистості учня. Дії другого типу не вирішують педагогічної проблеми, тому що ведуть до затягування конфліктної ситуації, ускладнюючи з плином часу можливість її ефективного вирішення. Дії третього типу в разі адекватного і грамотного їх використання дозволяють викладачеві послабити психосоціальну напругу в навчальній групі, забезпечити виконання учнями своїх обов'язків і протягом певного часу розв’язати існуючий конфлікт.

 

ВИСНОВКИ

 

 В професійній діяльності педагога проблема конфлікту набуває особливої складності, тому що розвиток дитини відбувається через подолання об'єктивних (не нами і ними створених) суперечностей. Педагогічний конфлікт не повинен вносити додаткових, суб'єктивно обумовлених труднощів в процес розвитку особи. Здатність не тільки безболісно вирішувати, але і попереджати виникнення конфліктів — одна з найважливіших професійних і людських здібностей педагога. Як багато це означає для школи, сім'ї, дитини і для самого педагога.

 Більшість конфліктів за своєю природою суб'єктивні і мають в своїй основі одну з наступних психологічних причин:

- недостатнє знання людини;

- неправильне розуміння  його намірів;

- невірне уявлення про  те, що він насправді думає;

- помилкова інтерпретація  мотивів скоєних вчинків;

- неточна оцінка відносини  даної людини до іншого.

 Потенційно конфліктогенні педагогічні ситуації бувають такі:

- конфлікти діяльності, що  виникають з приводу виконання  учням навчальних завдань, успішності, позанавчальної діяльності,

- конфлікти поведінки, вчинків, що виникають з приводу порушення  учням правил поведінки в коледжі, частіше на заняттях, поза навчанням,

- конфлікти відносин, що  виникають у сфері емоційних  особистісних відносин учнів-педагогів-батьків, в сфері їх спілкування в  процесі педагогічної діяльності.

Шляхи вирішення та попередження конфліктів

- конфліктні ситуації  на заняттях, особливо в підлітковому  віці, в більшості типові, закономірні. Треба лише вміти організувати колективну навчальну діяльність учнів, посилюючи ділову взаємозалежність між ними. Подібні конфлікти частіше трапляються у вчителів, які цікавляться в першу чергу лише рівнем засвоєння предмета,

- ситуація на заняттях  доходить до конфлікту, як правило, з учнями, що мають невисоку успішність з предмету, «важкими» у поведінці. Тому в інтересах самого педагога краще вивчити саме таких підлітків, виявити до них увагу з метою своєчасного надання допомоги у виконанні завдання,

- не можна карати за поведінку поганими оцінками з предмету - це призведе не до позитивного результату, а лише до затяжного особистісного конфлікту з педагогом, що обов'язково викличе зниження інтересу до предмета,

- вчитель має проводити психологічний аналіз ситуацій і конфліктів, який дає можливість побачити позитивне в вчинках «поганого» учня і «капость» в поведінці зразкового і тим самим правильно вирішити ситуацію, знайти «точки зростання» особистості навіть дуже «важкого» учня.

Практично неможливо здійснювати навчальний процес без конфліктних ситуацій. Конфлікти притаманні процесу навчання. Конфліктна ситуація - це сигнал, дзвінок будь-якого порушення.

Головний спосіб безконфліктного педагогічного спілкування - формування високого рівня педагогічного професіоналізму, володіння педагогом мистецтвом виходу з конфліктних ситуацій.

 

 

 
      

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Анцупов, А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе / А.Я. Анцупов. – М.: Гуманит. изд; центр ВЛАДОС, 2003. – 208 с.
2. Анцупов, А.Я., Шипилов, А.И. Конфликтология: Учебник для вузов / А.Я. Анцупов, А.И. Шипилов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 551 с.
3. Арсентиева, С.Н. Детские конфликты в образовательных учреждениях: сущность, причины и пути урегулирования / С.Н. Арсентиева // Вышэйшая школа. – 2013. - № 8. – С.57-61.
4. Белинская, А.Б. Социальные технологии урегулирования конфликтов: учеб. пособие / А.Б. Белинская. – М.: Прометей, 2000. – 212 с.
5. Большаков, А.Г., Несмелова, М.Ю. Конфликтология организаций: учебное пособие / А.Г. Большаков, М.Ю. Несмелова. – М.:  Пресс, 2001. – 183 с.
6. Бородкин, Ф.М., Коряк, Н.М. Внимание: конфликт! / Ф.М. Бородкин, Н.М. Коряк. – Новосибирск: Наука, 1989. – 189 с.
7. Вершинин, М.С. Конфликтология: Конспект лекций / М.С. Вершинин. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 64 с.
8. Воробьева, К.А. Профилактика конфликтов в общеобразовательной среде как средство повышения эффективности работы классного руководителя / К.А. Воробьева // Высшая школа. – 2012. - № 4. – С. 28-31.
9. Гришина, В.Н. Психология конфликта / В.Н. Гришина. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 464 с.
10. Дмитриев, А., Кудрявцев, В., Кудрявцев, С. Введение в общую теорию конфликтов / А. Дмитриев, В. Кудрявцев, С. Кудрявцев. -  М., 1993. – 211 с.
11. Леонов, Н.И. Конфликтология / Н.И. Леонов. – М., 2006. – 232 с.
12. Марченко, Е.Ю. Изучение проблемы конфликтов в педагогической деятельности. Автореферат диссертации кандидата пед. наук / Е.Ф. Марченко. – М., 2010. – 168 с.
13. Ратникова, В.П. Конфликтология / В.П. Ратникова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 511с.
14. Рыбакова, М.М. Конфликты и взаимодействие в педагогическом процессе / М.М. Рыбакова. – М., 1991.
15. Сулимова, Т.С. Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов. Учебное пособие для студентов / Т.С. Сулимова. – М.: Институт практической психологии. – 171 с.
16. Сухомлинский, В.А. Методика воспитания коллектива / В.А. Сухомлинский. – М.: Просвещение, 1981. – 365 с.