Специфіка педагогічних конфліктів та їх попередження

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І. І. МЕЧНИКОВА

Кафедра педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

«СПЕЦИФІКА ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ»

 

 

 

 

Наукова робота

студентки ІІІ курсу, 33-нім. гр.

факультету РГФ

Посохової Дар’ї   Науковий керівник д.пед.н., проф. Цокур О. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса – 2017

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У суспільстві  досі  не розвинена культура розв'язання конфліктів, в тому числі, і в сфері освіти. Вчителі, на яких лягає основна відповідальність за вирішення педагогічних конфліктів, часто діють інтуїтивно або відповідно до багаторічних традицій, що мають за основу зазвичай силові, неконструктивні методи вирішення спірних питань. В результаті вжиті репресивні заходи, відхід від конфлікту, відкладання його вирішення і т.п. виявляються неефективними, не усувають причин, що ініціюють конфлікт, і, отже, не вирішують його.

Темою даної роботи є «Специфіка педагогічних конфліктів та їх попередження».

 Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що наразі більшість молодих педагогів не мають ніяких професійних навичок у подоланні конфліктів під час навчально-виховного процесу у загальноосвітньому навчальному закладі. Невміння на практиці керувати шкільними конфліктами, знаходити оптимальні засоби їх попередження та  вирішення  негативно відбивається на організації навчально-виховного процесу. Сьогодні стає все більш актуальним формування конфліктологічної компетенції у педагогів і всіх учасників освітнього процесу. Сприятливий психологічний клімат в колективі (школі, класі, групі), зниження впливу конфліктогених факторів, що існують в освітньому середовищі, використання методів індивідуального консультування, облік особистісного компонента учасників конфлікту сприятимуть гармонійному розвитку особистості кожного учня. Даною проблемою займались такі науковці як исследовались Ф. Аланом, С. Е. Аксененком, А. Я. Анцуповим, Ю. В. Гиппенрейтер, А. І. Донцовим, Б. П. Жизневским, Я. Л. Коломинским, Д. М. Маллаєвим, Л. А. Петровською, Т. А. Репіною, А. А. Рояк, М. М. Рибаковою, А. І. Шипиловим. Проте педагогічна дійсність швидко змінюється, впроваджуються нові реформи, змінюється світосприйняття школярів і вчителів, тому таке важливе питання як педагогічні конфлікти має постійно досліджуватись, а теоретичні відомості про педагогічний конфлікт і практичні прийоми його попередження і подолання мають постійно оновлюватися і доповнюватися

 У зв'язку з цим, метою даної роботи є вивчення теоретичної складової поняття педагогічного конфлікту, а також ознайомлення із  шляхами його попередження та подолання на конкретних прикладах із шкільного життя.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

• вивчити теоретичні джерела з проблеми;

• розглянути сутність конфлікту в цілому і конфлікту педагогічного;

• вивчити особливості педагогічного конфлікту;

• розглянути засоби попередження та подолання педагогічних конфліктів на практиці;

• зробити висновки про роль педагогічних конфліктів у процесі навчання, роль вчителя у попередженні та подоланні педагогічних конфліктів;

Об'єктом дослідження є сам конфлікт у всіх його проявах.

Предметом вивчення є особливості педагогічних конфліктів, причини їх виникнення, шляхи їх попередження та подолання на практиці, відповідно до їх особливостей, а також загальні вимоги до попередження і подолання конфлікті.

Методи дослідження:

•   Теоретичні (опрацювання літератури з теми)
•   Емпіричні (проведення опитування серед вчителів іноземної мови та класних керівників Одеської СШ №69 з метою аналізу їх досвіду вирішення і запобігання конфліктних ситуацій; проведення анонімного анкетування учнів 9-Г класу Одеської СШ №69 з метою виявлення причин педагогічних конфліктів в  класі  та реакції школярів на педагогічні конфлікти з метою виявлення впливу педагогічних конфліктів на навчальний процес)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1. Теоретичні основи педагогічного конфлікту

1.1. Поняття конфлікту, його структура та учасники

 

 

У педагогічній діяльності конфліктні ситуації виникають часто між учителем й учнем, в педагогічному колективі. Конфліктні ситуації між вчителями можуть виникнути в зв'язку: з особистою неприязню один до одного, суперництвом в педагогічному процесі, боротьбою за досягнення певних цілей, твердження своїх інтересів та ін..

 Часом конфлікт проявляється як прагнення вчителя затвердити свою позицію у відношення до того чи іншого питання і як протест учня проти несправедливості покарання, неправильної або негативної оцінки його діяльності, вчинку. Перед учителем постає необхідність розгляду точки зору того, хто навчається, переосмислити його точку зору, подивитися на ситуацію очима дитини, зрозуміти, чому він вчинив саме так.

 Існує багато визначень конфлікту. Ось одне з них: «Конфлікт - є якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості, що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей» [13, c. 49].

В.І.Андрєєв визначає конфлікт як ситуацію «прихованого або відкритого протиборства двох або кількох сторін-учасників, кожен з яких має свої цілі, мотиви, засоби і способи вирішення проблеми, що має особисту значущість для кожного з його учасників». [1, c. 90]

А. Г. Здравомислов, автор фундаментальної праці з проблем соціології конфлікту, пише, що «конфлікт - це найважливіша сторона взаємодії людей в суспільстві, свого роду клітинка соціального буття. Це форма відносин між потенційними або актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена ​​ворогуючими цінностей і нормами, інтересами і потребами» [1, c.94].

«Психологічний словник» визначає конфлікт як «протиріччя, пов'язане з гострими емоційними переживаннями» [5, с. 161].

В нашому дослідженні пропонуємо взяти за основне визначення конфлікту, що пропонують  А. Я. Анцупов і А. І. Шипілов «Під конфліктом розуміється найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають в процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями» [2, c.86]. Дане визначення відображає більшість властивостей   конфлікту.

А Я. Анцупов вважає, що «конфлікт як багатовимірне явище має свою структуру. Під структурою конфлікту розуміють сукупність стійких зв'язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система та процес» [2, с. 115].

Поряд з поняттям «конфлікт» часто використовують поняття «конфліктна ситуація», яка виступає як більш вузьке поняття по відношенню до конфлікту і являє собою лише фрагмент конфлікту. Тому структуру конфлікту можна розглядати і як структуру конфліктної ситуації

У будь-якій конфліктній ситуації можна виділити об'єктивний зміст і суб'єктивне значення.

Ступінь участі в конфлікті може бути різною: від безпосереднього протистояння до опосередкованого впливу на хід конфлікту. Виходячи з цього виділяють:

- основних учасників конфлікту;

- групи підтримки;

- інших учасників;

Основні учасники конфлікту – сторони або протиборчі сили. Це ті суб'єкти конфлікту, які безпосередньо здійснюють активні (наступальні або захисні) дії один проти одного. Деякі автори вводять таке поняття, як «опонент», що в перекладі з латинської означає супротивник у суперечці [2, с. 115].

У будь-якому конфлікті протиборчі сторони виступають в ролі ключових ланок. Якщо одна зі сторін залишає конфлікт, то він припиняється. Якщо в міжособистісному конфлікті замінити одного з учасників новим, отже, змінюється і конфлікт, починається нове протистояння. Це відбувається від того, що інтереси і цілі сторін у міжособистісному конфлікті індивідуальні.

Досить часто в конфлікті можна виділити сторону, яка виступає ініціатором початку конфліктних дій. Її називають ініціатором конфлікту. Не завжди ініціатор конфлікту не правий і викликає негативну оцінку. Як приклад можна навести таку ситуацію, учень придумав унікальний барометр, але, не зумівши безконфліктно пояснити однокласникам про необхідність барометра, йде на протиборство.

Часто для характеристики опонента використовується поняття рангу.

Ранг опонента - це рівень можливостей опонента відповідно реалізації своїх цілей в конфлікті, «сила», що виражається в складності та впливовості його структури та зв'язків, його фізичні, соціальні, матеріальні та інтелектуальні можливості, знання, навички та вміння, його соціальний досвід конфліктної взаємодії. Це широта його соціальних зв'язків, масштаби суспільної та групової підтримки.

Ранги опонентів відрізняються також наявністю і величиною їх деструктивних «потенціалів» [10, с. 30]. У міжособистісних конфліктах - це фізична сила індивіда, зброя, у війнах – це армія та характер озброєння і т.п.

 Практично в будь-якому конфлікті за опонентами знаходяться сили, які можна уявити окремими індивідами, групами і т.д. – так звані «групи підтримки».Вони своєю активністю, або своєю присутністю, мовчазною підтримкою можуть докорінно вплинути на хід конфлікту, його результат. Наслідки конфлікту багато в чому залежать від існування свідків.

 Групи підтримки можуть бути різними. Наприклад, колеги по роботі, друзі і суб'єкти, які пов'язані з опонентами певними зобов'язаннями, в групи підтримки можуть входити і керівники, і підлеглі опонентів.

До групи інших учасників входять суб'єкти, які частково впливати на хід і наслідки конфлікту. Це підбурювачі і організатори [10, с. 13]. Підбурювач - особа, організація або держава, що підштовхує суб'єкта взаємодії до конфлікту [2, с. 233]. Підбурювач може безпосередньо в цьому конфлікті не брати участь; рамки його завдань обмежуються провокуванням, розв'язкою конфлікту між іншими суб'єктами.

Організатор - особа або група, яка планує конфлікт і його розвиток, займається розробкою різних шляхів забезпечення і охорони учасників та багато іншого.

 Іноді в число учасників конфлікту включають медіаторів (посередників, суддів і т.д.). Що, на думку Анцупова А.Я., не цілком правомірно. Третя сторона в конфлікті (медіатор) вирішує завдання припинення конфлікту. Учасники ж в тій чи іншій мірі беруть участь в конфлікті, сприяють його розвитку, підтримують і розвивають боротьбу. Медіатор діє ненасильницькими методами і не входить в число учасників конфлікту [2, с. 115].

 В динаміці розвитку конфлікту існує ряд стадій:

1. Передбачається стадія - пов'язана з появою умов, при яких може виникнути конфлікт інтересів. До цих умов відносяться: а) тривалий безконфліктний стан колективу або групи, коли всі себе вважають вільними, не несуть ніякої відповідальності перед іншими, рано чи пізно виникає бажання шукати винних; якщо кожен вважає себе правим, скривдженим несправедливо, то породжує конфлікт; б) постійне перевтома, викликана перевантаженнями, які ведуть до стресів, нервозності, збудливості, неадекватної реакції на найпростіші  речі; в) інфораціонно-сенсорний голод, брак життєво важливої ​​інформації, тривала відсутність яскравих, сильних вражень; в основі всього цього лежить емоційна перенасиченість буденної повсякденністю. Відсутність необхідної інформації в широких громадських масштабах провокує появу чуток, домислів, породжує тривогу (у підлітків - захоплення рок-музикою, як наркотиками); г) різні здібності, можливості, умови життя - все це веде до заздрості. Головне, щоб в будь-якому класі, колективі, групі ніхто не відчував себе обділеним, «людиною другого сорту»; д) стиль організації життя і управління колективом.

2. Стадія зародження конфлікту - зіткнення інтересів різних груп або окремих людей. Воно можливо в трьох основних формах: а) принципове зіткнення, коли задоволення одних може бути реалізовано тільки за рахунок ущемлення інтересів інших; б) зіткнення інтересів, яке зачіпає лише форму відносин між людьми, але не зачіпає серйозно їх матеріальних, духовних та інших потреб; в) виникає уявлення про зіткнення інтересів, але це уявне зіткнення, що не зачіпає інтересів людей, членів колективу

3. Стадія дозрівання конфлікту - зіткнення інтересів стає неминучим. На цій стадії формується психологічна установка учасників конфлікту, що розвивається, тобто підсвідома готовність діяти тим чи іншим чином, щоб відкинути причини дискомфортного стану. Стан психологічної напруги спонукає до «атаки» або до «відступу» від джерела неприємних переживань. Оточуючі можуть здогадуватися про те, що зріє конфлікт, швидше, ніж його учасники, їх спостереження незалежні і вільні від суб'єктивних оцінок судження. Про дозрівання конфлікту може свідчити і психологічна атмосфера колективу, групи.

 4. Стадія усвідомлення конфлікту - конфліктуючі сторони починають усвідомлювати, а не тільки відчувати зіткнення інтересів. Тут можливий ряд варіантів: а) обидва учасники приходять до висновку про недоцільність конфліктуючих відносин і готові відмовитися від взаємних претензій; б) один з учасників розуміє неминучість конфлікту і зваживши всі обставини, готовий поступитися; інший учасник йде на подальше загострення; розглядає поступливість ін. боку як слабкість; в) обидва учасники приходять до висновку про непримиренність протиріч і починають мобілізацію сил для вирішення конфлікту в свою користь

 

1.2. Класифікація конфліктів у педагогічній діяльності

 

У будь-якому загальноосвітньому закладі можна виділити чотири основні суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки і адміністратор. Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, конфлікти поділяють на такі види: учень - учень; учень - учитель; учень - батьки; учень - адміністратор; учитель - учитель; учитель - батьки; учитель - адміністратор; батьки - батьки; батьки - адміністратор; адміністратор - адміністратор [1, с. 33].

 

 1.2.1 Особливості конфліктів між школярами

 

А.І. Шипілов зазначає в огляді шкільних конфліктів, що найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох-трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктують групи хлопчиків і дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох-чотирьох підлітків з цілим класом або конфліктне протистояння одного школяра і класу. За спостереженнями психологів (О. Ситковская,

О. Михайлова), шлях до лідерства, особливо в підлітковому середовищі, пов'язаний з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності.