Специфіка педагогічних конфліктів та їх попередження

 Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особистості. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, застосовуваного батьками (Р. Сіре). Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, які застосовували по відношенню до них фізичне насильство (А. Бандура). Тому ряд дослідників вважають покарання моделю конфліктної поведінки особистості (Л. Джавін, С. Ларсенс) [1, с. 34].

На ранніх етапах соціалізації агресивна поведінка може виникнути випадково, проте якщо мета успішно досягнута агресивним способом, то може з'явитися бажання знову використовувати агресію для виходу з різних важких ситуацій. Якщо наявна особистісна основа, то агресія виступає не як спосіб досягнення, а як самоціль. Агресія набуває самостійний мотив поведінки, що обумовлює ворожість у відношенні до інших при низькому рівні самоконтролю.

 Крім того, конфлікти підлітка в стосунках з однокласниками обумовлюються особливістю віку - формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки (В. Лозоцева).

 Фактори, які визначають особливості конфліктів між учнями в педагогічній конфліктології:

 По-перше, специфіку конфліктів між школярами визначає вікова психологія. Вік учнів має істотний вплив як на причини виникнення конфліктів, так і на особливості їх розвитку і способи завершення.

 По-друге, особливості конфліктів між школярами визначаються характером їх діяльності в школі. А.В. Петровський розробив концепцію діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин. На міжособистісні відносини істотно впливають зміст, мета і цінності спільної діяльності.

 По-третє, специфіка конфліктів між учнями сільської школи визначається зовнішнім укладом життя на селі.

 

 

 1.2.2. Специфіка конфліктів між учителями і учнями

 На думку М. Рибакової, конфлікти між учителем і учнем можна класифікувати так:

- дії, пов'язані з успішністю  учня, виконанням ним позакласних завдань;

- поведінка (вчинки) вчителя як реакція на порушення учнем правил поведінки в школі та поза нею;

- відносини, що виникають  у сфері емоційно-особистісних  відносин учнів і вчителів [14, с. 18].

 Конфлікти під час  навчальної діяльності виникають між учителем і учнем в різних випадках, наприклад через відмову учня виконати навчальне завдання або при неякісному його виконанні. Причинами цього може бути: втома, складність в засвоєнні навчального матеріалу, часом некоректне зауваження учневі, замість конкретної допомоги. Такі конфлікти часто відбуваються з учнями, яким важко засвоювати матеріал, а також в тому випадку, якщо вчитель працює нетривалий час, а відносини з учнем будуються лише під час навчальної роботи. Останнім часом спостерігається тенденція збільшення шкільних конфліктів через те, що вчитель завищує вимоги до учня, а оцінки використовує як засіб покарання за недисциплінованість.

 Конфлікти вчинків. Деякі вчителі роблять необґрунтовані висновки під час аналізу поведінки школяра, не з'ясувавши при цьому його мотиви, причини вчинків. Наслідок цього – цілком виправдане невдоволення учнів таким становищем.

 Конфлікти відносин мають особистісне забарвлення, призводять до тривалої неприязні учня до вчителя, на довгий час порушують їх взаємодію. Найчастіше виникають як результат невдалої спроби вирішення учителем проблемних ситуацій.

 Шипілов А.І. виділяє наступні причини і складові педагогічних конфліктів типу «учитель-учень»:

- вчитель не хоче нести відповідальність за прийняття рішення для розв’язання конфліктної ситуації;

- учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель - учень), що і визначає їх поведінку в конфлікті;

- різний життєвий досвід учасників конфлікту обумовлює різну ступінь відповідальності за свої вчинки;

- різне тлумачення подій і їх причин (погляд на конфлікт «очима вчителя» і «очима учня»), тому вчитель не завжди розуміє переживання дитини, а учень - занадто емоційний;

 - вчителю необхідно пам'ятати про те, що присутність інших учнів робить їх зі спостерігачів учасниками, а конфлікт набуває виховного змісту і для них;

 - пріоритетні в конфлікті інтереси того, хто навчається як особистості, що зобов'язує вчителя взяти ініціативу на себе;

 - помилки вчителя при розв'язанні конфлікту призводять до нових проблем і конфліктів, в які включаються інші учні;

 - конфлікт в діяльності педагога легше попередити, ніж розв’язати [2, с. 41].

 Для конструктивного виходу з конфлікту важливі взаємини педагога з батьками підлітка.

 

 

 1.2.3. Особливості конфліктів між учителями

 Характеристики конфліктів у взаєминах вчителів багато в чому обумовлюються причинами, які їх викликають. Об'єкт конфлікту природньо впливає на характер виникнення, розвитку і завершення протистояння вчителів. Стаж роботи вчителя в школі також впливає на характер конфлікту.

 

У зв'язку з тим, що конфлікти між вчителями, вчителями та директором або завучем школи більш складні і різноманітні, ніж за участю школярів, вони вивчені значно менше в порівнянні з іншими видами конфліктів у педагогічній діяльності.

 Конфліктні ситуації у взаєминах між учителями характеризуються різними факторами.

 По-перше, змістом і характером педагогічної діяльності. Вчителі знаходяться в залежності від результатів праці один одного. Їх взаємозалежність значно вище, ніж в учнів. Наприклад, якщо вчитель біології викладає предмет недостатньо добре, то це істотно позначиться на якості уроків вчителя хімії. Якщо класний керівник не буде приділяти достатньо уваги дисциплінованості школярів, то це вплине на професійну діяльність всіх вчителів, які працюють в цьому класі.

 По-друге, специфічність конфліктів між учителями  залежить від того, що педагогічний колектив здебільшого жіночий. Протягом декількох десятиліть спостерігається тенденція зменшення чоловічого контингенту в професійному плані.

 У зв'язку з тим, що серед учасників професійного колективу навчальних закладів переважають жінки, то на виникнення, розвиток і завершення конфліктів між учителями значний вплив мають особливості жіночої психології. Адже відомо, що жінки більш емоційні в оцінках і вчинках, ніж чоловіки. Вони чутливіші до зміни ставлення з боку колег, більше реагують на помилки оточуючих. Дослідним шляхом доведено, що конфлікти між жінками найчастіше мають особистісний характер, в той час як чоловіки часто конфліктують через розбіжності, які виникають в процесі спільної діяльності.

 По-третє, сучасний уклад життя на селі, соціально-економічна ситуація багато в чому визначають характер конфліктів у взаєминах учителів. Необхідно відзначити, що цей фактор впливає і на специфіку конфліктів у школярів. Але, вчителі сильніше страждають від соціально-економічного тиску навколишнього середовища, ніж учні, які здебільшого захищені від труднощів опікою батьків. Крім цього, діти в силу особливостей своєї психіки, бачать світ в райдужному кольорі, швидко забувають образи, простіше переносять труднощі.

 

2. Попередження педагогічних конфліктів

 

2.1. Причини виникнення конфліктів в педагогічній діяльності

 

 Значне місце в профілактиці конфліктів займає виявлення причин зародження конфліктів в педагогічних колективах. Знання рушійних сил розвитку конфліктів дозволяє регулювати їх і налаштовувати на позитивне вирішення питання.

В. Сухомлинський так пише про конфлікти у школі: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом - велика біда школи. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде. Уміння уникнути конфлікту - одна зі складових частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки зберігає, а і створює виховну силу колективу».

Але не можна думати, що конфлікти взагалі мають тільки негативний вплив на особистість і діяльність. Уся справа в тому, ким, коли й наскільки ефективно він розв'язується. Відхід від конфлікту, що розв'язується, погрожує переходу його всередину, у той час як прагнення його розв'язати спричиняє можливість конструювання нових відносин на іншій основі.

 Виникнення і розвиток конфліктів обумовлений дією чотирьох груп факторів і причин: об'єктивних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних і особистісних. Перші дві групи факторів носять в основному об'єктивний характер, третя й четверта - головним чином суб'єктивний [1, с. 50].

Осягнути   об'єктивно-суб'єктивний зміст причин конфліктів потрібно для того, щоб визначити спосіб їх попередження, виробити найкращу стратегію поведінки адміністрації, вчителів, школярів в педагогічних конфліктах.

 Об'єктивний компонент передконфліктної ситуації включає в себе наступні об'єктивні причини: обставини соціальної взаємодії між людьми, які призводять до протистояння їхніх інтересів, думок, соціальних установок і т. п.

 Виходячи, з специфіки взаємозв'язків об'єктивних і суб'єктивних причин конфліктів можна зробити наступні висновки:

 По-перше, неправомірно розділяти і протиставляти об'єктивні і суб'єктивні причини конфліктів. Будь-яка об'єктивна причина відіграє роль у виникненні конкретної конфліктної ситуації, в тому числі в результаті дії суб'єктивних чинників.

 По-друге, будь-який конфлікт в будь-якій мірі обумовлюється суб'єктивними і об'єктивними причинами. Важко виявити передконфліктну ситуацію, яка виникла з об'єктивних обставин і яку неможливо вирішити неконфліктний способом. Суб'єктивний фактор важливий в численних міжособистісних конфліктах.

 Крім тих причин, які були названі, існує ще безліч об'єктивних причин, вплив яких на конфліктність людини не вивчено.

До другої групи відносять об'єктивні причини організаційно-управлінського характеру, які пов'язані зі створенням і функціонуванням організацій, колективів і груп.

Структурно-організаційні причини конфліктів містять в собі невідповідні структури організації діяльності, які повинні визначатися завданнями, вибір рішення яких залежить від організації. Але досягти ідеальної відповідності в структурі організації вирішуваних завдань дуже важко.

 Функціонально-організаційні причини конфліктів виникають при неоптимальному рівні функціональних зв'язків в організації із зовнішнім середовищем, між структурними елементами організації і окремими працівниками. Зовнішні функціональні зв'язки загальноосвітнього закладу повинні максимально відповідати пріорітетності справ і забезпечувати їх виконання. Ефективність роботи в школі залежить від налагоджених функціональних зв'язків із зовнішнім середовищем, порушення яких призводить до протистоянь. Відносини між вчителями, адміністрацією та учнями мають відповідати функціональним зв'язкам діяльності і об'єктивним законам конкретної школи.

 Особистісно-функціональні причини конфліктів залежать від того чи повністю  відповідає педагогічний працівник займаній посаді за професійними, моральними та іншим якостям. Якщо особистісні якості вчителя не відповідають належним стандартам, то можливі конфлікти між ним і керівниками, підлеглими, товаришами по службі. Чим вище моральні і професійні якості всіх співробітників загальноосвітнього закладу, тим менше в школі конфліктів.

 Ситуативно-управлінські причини конфліктів обумовлюються помилками керівників і підлеглих в освітній діяльності.

 Соціально-психологічні  причини конфліктів

 Різні погляди на роль соціально-психологічних причин появи конфліктів вчені інтерпретують по-різному, одні вважають, що конфлікт залежить від об'єктивних соціально-економічних детермінант, а з іншого бачать конфлікт як приватний клас протистоянь, що породжується соціально-психологічними чинниками.                  

 До соціально-психологічних причин конфліктів відносять безпосередні взаємодії між людьми. Немає суворого розмежування між соціально-психологічними і організаційно-управлінськими причинами, з одного боку, а також між соціально-психологічними причинами і особистісними - з іншого.

 Вивчення конфліктів в колективах школярів дозволяє виявити пару типових причин, які носять соціально-психологічний характер. Наприклад, суттєві втрати і спотворення інформації в процесі міжособистісної комунікації. Іноді через нестачу часу передається меншу кількість інформації. Частина інформації навмисно приховується, якщо комусь повідомляти цю інформацію невигідно. Буває, що частина інформації не засвоюється співрозмовником, чи то через неуважність, чи то через дефекти мовлення того, хто розмовляє. Почуте людина зазвичай не сприймає на віру, а оцінює і часом робить висновки, що відрізняються (іноді бувають протилежними) від того, що сказав співрозмовник.

 Типовою соціально-психологічною причиною міжособистісних конфліктів є незбалансоване рольова взаємодія двох людей. Часом люди грають не ті ролі, які від них очікують інші люди. Основа аналізу даної причини міжособистісних конфліктів в значній мірі представлена ​​в теорії американського психолога Е. Берна.

 Взаємодія директора з учителем ускладнюється тим, що діє на двох рольових рівнях: як старшого з молодшим при вирішенні професійних питань і як рівного з рівним при обговоренні неслужбових проблем. Адже директор і вчитель як громадяни рівні і мають однакові права. Тому, в спілкуванні з учителем, директор повинен ясно розуміти, в яких ситуаціях він начальник, а в яких - рівний по статусу вчителя. У взаємодії вчителя - учня зазвичай виступає в ролі старшого учитель. Але, якщо він дозволить собі принижувати особисту гідність школяра, то спровокує конфліктну ситуацію.

 Типовою соціально-психологічною причиною конфліктів у взаємодії адміністрації, вчителів та учнів є відмінність у виборі ними способів оцінки результатів діяльності і особистості один одного. Існує п'ять основних способів оцінки: порівняння з можливим ідеальним станом справ; порівняння з вимогами нормативних документів до даної діяльності; порівняння зі ступенем досягнення мети діяльності; порівняння з результатами, досягнутими іншими людьми, які виконували аналогічну роботу, і станом справ на початку діяльності.