Шпаргалка по "Педагогике"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

40.Філософсько-світоглядна  підготовка учнівської молоді

Світогляд - це система поглядів людини (філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних) на навколишній світ (явища природи, суспільні процеси, свідомість людей), своє місце в ньому. Структуру світогляду складають знання є суб'єктивним відображенням об'єктивної реальності, результатом узагальненого пізнання дійсності, засвоєння суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством у процесі розвитку суспільної практики. Погляди і переконання - це прийняті людиною уявлення про світ як достовірні і емоційно пережиті.Переконання - знання, які перейшли у внутрішню позицію особистості. Виховання світогляду залежить від впливу на інтелект, еволюції, волю особистості, від її активної практичної діяльності.

Інтелектуальний компонент світогляду передбачає рух від безпосереднього, чуттєвого відображення дійсності до понятійного, абстрактного мислення, а потім - повернення, сходження від абстрактного до конкретного.

Емоційний компонент світогляду спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва і под., щоб створити і підтримати сприятливий соціально-психологічний фон для формування переконань. Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та ін., в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.

Вихованню в учнів наукового  світогляду сприяє наступність у  навчанні та здійснення міжпредметних  зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з  різних точок зору, одержати про  нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному  плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учням всебічно охопити  всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються. 

 

 

 

 

 

41.Виховання громадянської  культури в системі виховання  громадянина

Громадянська культура - це глибоке  усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської  гідності, відповідальності й обов'язку, здатність рішуче відстоювати суспільно-державні цілі в складних ситуаціях. 
Визначальними характеристиками громадянської культури є: патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність. Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст виховання забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання; розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентноспроможності й самореалізації особистості в ринкових відносинах. 
Справжнє громадянське виховання починається там, де ідея і особиста праця. Громадянська культура визначається єдністю думок, почуттів і діяльності, тому важливо дбати про розвиток емоційного, інтелектуального та практично-дійового компоненту громадянської культури, щоб повага до законів і символів Батьківщини, до її святинь, розуміння своїх прав і обов'язків поєднувалися з реалізацією власних патріотичних почуттів, прав і обов'язків у повсякденному житті. 
Результативність формування громадянської культури залежить від того, як педагоги стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління школярів, демократичного стилю взаємодії; сприяють формуванню критичного мислення, творчості й самостійності, усвідомленню власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення. 

 

 

 

 

 

 

 

 

42.Виховання основ моральної  культури особистості

Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних  норм, принципів, категорій, ідеалів  суспільства на рівні власних  переконань, дотримання їх як звичних  форм особистої поведінки. Структуру  моральної культури особистості  складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителя, класного керівника по становленню моральної культури учнів є формування у них системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки. Моральний розвиток особистості проходить три стадії (Л.Кольберг). На доморальному рівні дитина виконує вимоги, боячись покарання. На конвенційному рівні дотримання моралі визначається намаганням належати групі, суспільству, відповідати їх вимогам з метою самозбереження. Третій рівень морального розвитку автономний: людина добровільно обирає моральну поведінку, бо переконана, що жити їй потрібно згідно норм, прийнятих нею добровільно. Зміст морального виховання учнів передбачає утвердження принципів загальнолюдської моралі - правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей на національному ґрунті. Формування моральної культури школярів здійснюється у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого. До форм морального виховання відносять спеціальні уроки, етичні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, зустрічі свят народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці та інші. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

43.Виховання трудової  культури і профорієнтаційна  робота

Завдання трудового виховання — це вироблення потреби в праці, правильного ставлення до цілей, процесу, результатів праці та до людей праці. З метою формування в учнів професійного самовизначення потрібна система науково-практичної діяльності школи, сім'ї, підприємств, ПТУ, профорієнтаційних центрів, яка називається професійною орієнтацією. Вибір професії — один з головних життєвих виборів, який здійснює людина в юному віці. Він має велике значення як для самої людини, так і для суспільства. Вибір професії — це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є їх підготовка до свідомого вибору професії.

Змістом профорієнтаційної  роботи є: а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію; б) місце обраної ним професії серед інших професій певної галузі; в) перспективи вдосконалення своєї професії і свого професійного зростання; г) умови роботи з обраної професії; ґ) обсяг знань, умінь і навичок, яких вимагає обрана професія.

Етапи профорієнтаційної  роботи такі:

§ професійна інформація —  це пропаганда різних професій, психолого-педагогічна  система формування в особистості  активної профорієнтаційної позиції; § професійна діагностика — це система психологічного вивчення особистості  з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей; §  професійна консультація — надання  особистості на основі її вивчення науково - обґрунтованої допомоги щодо професійного самовизначення; § професійний відбір — це система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у доборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування; § професійна адаптація — пристосованість учнів до засвоєння обраної професії.

 

 

 

 

 

 

 

 

44.Виховання естетичної  культури особистості

Естети́чне вихова́ння — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів. Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття. Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо. Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями та ін. В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон — все це має бути взірцем для учнів. Показники естетичної вихованості учнів — це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

45.Основні напрямки  виховання фізичної культури  особистості

Фізичне виховання (ФВ) є процес організації оздоровчої та пізнавальної діяльності, спрямованої на розвиток фізичних сил і здоров'я, вироблення гігієнічних та навичок здорового  способу життя. Фізична культура - одна з цінностей суспільства, комплекс уявлень про ідеалі, гармонійно розвиненої людину, знання про єдність тіла і духу, і система діяльності по збереженню здоров'я, розвитку духовних і фізичних сил.

Завдання фізичного виховання:

1. Виховання  здорової зміни, бажання піклуватися  про своє здоров'я, постійно  займатися фізичною культурою  і спортом.

2. Підготовка  до захисту Батьківщини, оволодіння  для цього прикладними видами  спорту.

3. Підготовка  до фізичної праці, виховання  працездатності.

У змісті фізичної культури І пов'язаних з нею явищах умовно можна виділити дві основні частини (сторони): • функціонально-забезпечуючу, представлену всім тим цінним, що створюється І використовується суспільством як спеціальні засоби, методи й умови їх застосування, що дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та забезпечити певний рівень фізичної підготовленості людей, • результативну, представлену позитивними результатами у фізичному розвитку і підготовленості, що стали наслідком використання цих засобів, методів і умов.

Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені  Главою II Закону України "Про фізичну  культуру І спорт" Показниками  стану розвитку фізичної культури є

• рівень здоров'я, фізичного  розвитку та підготовленості різних верств населення, • ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, • рівень розвитку системи фізичного виховання, • рівень розвитку самодіяльного масового спорту, • рівень забезпеченості кваліфікованими фахівцями, • рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу, • відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва І літератури, • матеріальна база, • рівень спортивних досягнень.

 

 

 

 

 

46.Виховання відповідальності  як мета виховної діяльності

Відповідальність - це стан, при якому людина віддає повний звіт у своїх діях і приймає на себе провину за наслідки в результаті дорученої справи, у виконанні яких-небудь обов'язків, зобов'язань. Відповідальна людина усвідомлює себе як причину скоєні ним вчинків, він ініціює зміни до власного життя і готовий відповідати за те, до чого вони приведуть. Зони відповідальності: Відповідальність за власне здоров'я, безпеку і життя. Вона починає розвиватися близько 2,5-3 років, коли дитина починає усвідомлювати: певні його дії несуть небезпеку для нього. Відповідальність за дії, пов'язані з життям близьких і інших людей. Відповідальність за домашніх улюбленців. Якщо у вас в будинку живе тварина, то дитина повинна мати обов'язки (хоч і невеликі, але щоденні) по догляду за ним. Відповідальність за власні речі. Чим старша дитина стає, тим більше його відповідальність, пов'язана із збереженням його речей: одягу, іграшок, меблів у власній кімнаті. Відповідальність за дане слово і прийняте рішення. Відповідальність за власні успіхи, а особливо невдачі. Необхідно звертати увагу на важливість його особистих зусиль для досягнення чого-небудь. Це починається ще у віці до 1,5-2 років, коли дитина вчиться сам їсти, а потім і одягатися. Екологічна відповідальність. Формування відповідальності починається зі стилю батьківського виховання: авторитетного, попустительского або авторитарного. 
Авторитетний батько поєднує високу ступінь контролю з прийняттям і підтримкою зростаючої самостійності дітей; існують чіткі правила поведінки, і батько обговорює їх з дитиною. У таких батьків виростають найвідповідальніші діти. 
Батьки попустительского стилю майже не обмежують поведінка дітей, а коли намагаються обмежити, роблять це настільки невпевнено, що дитина не слухається. У родині зберігається добра, серцева атмосфера. Але такі діти відчувають труднощі в ситуаціях, коли потрібно стримати свої пориви або відкласти задоволення заради справи. 
Авторитарний стиль батьківського поведінки полягає в жорсткому контролі над поведінкою дітей, які виключені з процесу прийняття рішень. Щоб не трапилося, "порядок є порядок". Такий стиль виховання приводить до пригнічення ініціативності та прагненню приймати власні рішення зі страху перед покаранням. В. в остаточному підсумку, або виросла дитина починає бунтувати і набуває самостійність, порвавши всі зв'язку з батьками, або залишається безвідповідальним виконавцем на все життя.

 

 

 

 

47.Шляхи формування  відповідальності

Формування відповідальності починається зі стилю батьківського  виховання: авторитетного, попустительского або авторитарного. 
 
Авторитетний батько поєднує високу ступінь контролю з прийняттям і підтримкою зростаючої самостійності дітей; існують чіткі правила поведінки, і батько обговорює їх з дитиною. У таких батьків виростають найвідповідальніші діти. 
Батьки попустительского стилю майже не обмежують поведінка дітей, а коли намагаються обмежити, роблять це настільки невпевнено, що дитина не слухається. У родині зберігається добра, серцева атмосфера. Але такі діти відчувають труднощі в ситуаціях, коли потрібно стримати свої пориви або відкласти задоволення заради справи. 
Авторитарний стиль батьківського поведінки полягає в жорсткому контролі над поведінкою дітей, які виключені з процесу прийняття рішень. Щоб не трапилося, "порядок є порядок". Такий стиль виховання приводить до пригнічення ініціативності та прагненню приймати власні рішення зі страху перед покаранням. В. в остаточному підсумку, або виросла дитина починає бунтувати і набуває самостійність, порвавши всі зв'язку з батьками, або залишається безвідповідальним виконавцем на все життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48.Фактори формування  відповідальності особистості

Формування відповідальності особистості зумовлене загостренням суперечностей між об’єктивною  потребою формування соціальної відповідальності у школярів і неадекватними можливостями сучасної системи освіти, а також  між потребою саморозвитку особистості  учня і системою традиційного виховання, яке спрямоване на єдині стандарти  виховання.

Питання формування відповідальності особистості є  одним із важливих у виховній роботі з учнями. Зокрема, ця проблема досліджувалася багатьма вченими (А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Бех, Т.Веретенко, В. Горовенко, М. Левківський, М. Сметанський, О. Сухомлинська, В. Савченко, Н.Огренич, В. Оржеховська та ін.). Совість  співвідносить реальну чи майбутню поведінку людини з її моральним  ідеалом, тому виступає механізмом моральної  самооцінки і регуляції поведінки. моральна відповідальність людини — це відповідальність за вибір форми поведінки, тобто відповідність цієї поведінки моральним цінностям суспільства, які особистість сприймає як власні цінності. Людина має зважати на вимоги суспільства і відповідати за наслідки своїх дій та вчинків. Своєрідність моральної відповідальності в тому, що критерієм зовнішнього контролю є громадська думка, а внутрішнього — совість. Структуру моральної відповідальності можна визначити як єдність трьох складових компонентів: когнітивного, емоційно-мотиваційного і діяльнісно-поведінкового. Когнітивний компонент відповідальності передбачає засвоєння понять про моральні норми, самооцінку, яка забезпечує уміння адекватно проаналізувати свої можливості. Емоційно-мотиваційний компонент відповідальності передбачає позитивне ставлення до моральних норм, бажання діяти відповідно до них, почуття вини, сорому через невиконання норм, наявність совісті, емпатії. Діяльнісно-поведінковий компонент — це готовність особистості дотримуватися норм та вимог суспільства, відповідати за наслідки своїх вчинків, виконувати соціальні ролі, здатність контролювати і коригувати свою поведінку до норм.