Вдосконалення управління експортним потенціалом ПП «Уманська швейна фабрика» Черкаської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПП «УМАНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Основні напрямки  удосконалення управління експортним  потенціалом  підприємства

Для успішно перебування на зовнішньому ринку при збуті своєї продукції, підприємству постійно потрібно розвивати та вдосконалювати експортний потенціал. Тому що перебуваючи на закордонному ринку підприємство може зіткнутися з жорсткою конкуренцією, якою підприємство можуть просто виштовхнути підприємства з більш вигідними умовами. Тому ПП «Уманська швейна фабрика» здійснюючи  свою діяльність повинна удосконалювати управління експортним потенціалом підприємства, і для цього використовувати певні елементи.  До основних елементів підвищення конкурентоспроможності підприємства, що здійснює стратегію розвитку експортного потенціалу можна віднести:

- реалізація програми  технічного переозброєння підприємства  за рахунок технічних та технологічних, реконструктивно-капітальних заходів;

- зміна структури товарної  продукції з метою збільшення  питомої ваги випуску рентабельної  продукції;

- зниження питомої ваги  бартерних операцій і взаємозаліків;

- формування надійних  схем забезпечення підприємства  сировиною;

- розробка заходів мінімізації  негативного впливу зміни цін  на внутрішньому та  зовнішньому  ринках;

- оновлення стану обслуговуючих  та ремонтних служб у відповідності  з виробництвом та реалізацією  експортної продукції.

Крім перерахованих основних напрямків підвищення ефективності системи управління експортною діяльністю підприємства велика увага повинна бути приділена оцінці ризиків і формуванню системи безпеки підприємства, удосконаленню методів розробки бізнес-планів, формуванню способів залучення іноземних інвестицій, методикам оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. [45]

Властива для більшості підприємств функціональна організація зовнішньоекономічної діяльності не відповідає сучасним вимогам зовнішніх ринків, не сприяє адекватному розвитку експортного потенціалу підприємства і не забезпечує очікуваний рівень конкурентоспроможності підприємства. Реорганізація системи управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства передбачає якісні структурні зміни, перш за все, в експортному потенціалі підприємства, оскільки саме на основі наявного експортного потенціалу формуються стратегії і програми виходу підприємства на зовнішні ринки. Також окремим напрямом перспективних досліджень має бути формування єдиної методики для оцінки експортного потенціалу підприємства, яка б дозволила уніфікувати процес оцінки експортного потенціалу підприємств і створила б відповідне інформаційне підґрунтя для розробки адекватної стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки.

В сучасних умовах динамізації науково-технічного прогресу необхідною вимогою формування реальної основи експортного потенціалу, є підвищення рівня прогресивності його структурних елементів. Можна вважати, що високий організаційно-технічний рівень експортного потенціалу дозволяє, з одного боку, впроваджувати прогресивні структуроутворюючи елементи, а з іншого боку, розширює діапазон гіпотетичного аспекту. Також характерною рисою експортного потенціалу є його перспективність.[36]

В умовах побудови і розвитку інформаційного суспільства одним і ключових факторів розвитку експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика» є використання інформаційних технологій. Зростаючі потоки інформації як всередині підприємства, так і ззовні, вимагають її оперативної обробки для адекватного подальшого використання. Для цього підприємство має бути забезпечене відповідною технічною базою і підготовленими спеціалістами. Вдосконалення окремих елементів інформаційного забезпечення системи зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства з метою розвитку експортного потенціалу може бути реалізоване за наступними напрямками:

- технічне і технологічне  забезпечення інформаційної системи;

- розробка комплексної  програми підвищення кваліфікації  кадрів, пов’язаних з інформаційними  потоками;

- впровадження сучасних  засобів зв’язку і передових  інформаційних технологій;

- створення системи оперативно-інформаційного  забезпечення керівництва  підприємства  для внутрішнього контролю і  прийняття обґрунтованих управлінських  рішень щодо експорту продукції;

- розробка єдиної інформаційної  моделі фінансового, податкового  та  управлінського обліку;

- автоматизація робочих  місць в різних службах підприємства;

- використання автоматизованих  систем «Експортний контракт»  та «Розрахунок експортної ціни»;

- інтеграція систем обліку, планування та нормування різних  видів витрат при виробництві  експортної продукції.

Використання перерахованих напрямків розвитку експортного потенціалу дозволить ПП «Уманська швейна фабрика» ефективно перебувати на звнішньому ринку, та активно розвивати експорт свого підприємства. Що дозволить збільшувати прибутки.

3.2 Перспективи  нарощування  експортного  потенціалу  ПП «Уманська швейна фабрика»

         Нарощування експортного потенціалу відбувається, насамперед, за рахунок зміцнення конкурентоспроможних позицій підприємства. У зв'язку з цим основним елементом, що впливає на формування експортного потенціалу, є конкурентоспроможність. Тому найбільшу увагу ПП «Уманська швейна фабрика» повинна приділяти конкурентоспроможності й експорту як основним елементам нарощування і використання експортного потенціалу. Для нарощування експорту, підприємство повиннозбільшувати експорт та виробництво продукції, але як видно з попереднього розділу обсяги виробництва та збуту падають. Тому для розвитку експорту перш за все необхідно збільшувати  обсяги виробництва.

 Поряд із традиційними видами експорту необхідно створювати й виробництво нових видів продукції, що ґрунтуються на новітніх досягненнях науки і техніки. Іноземні кредити доцільно спрямувати, насамперед, у придбання нового обладнання для удосконалення виробництва.

 Нарощування експортного потенціалу тісно пов'язаний із кардинальним підвищенням якості продукції, що значною мірою диктується технічним рівнем виробництва та якістю комплектуючих і сировини. Тому необхідним є проведення постійного аналізу технічного рівня та якості продукції, що передбачає оснащення підприємств сучасними засобами виміру та контролю технологічних процесів, випробувальним обладнанням, стендами та приладами.

Для ефективного нарощування експорту на підприємстві необхідно провести аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Для цього доцільно об’єднувати різні методи: аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі результатів попередніх експортних контрактів, аналіз на підставі статистичних даних про стан світового ринку.

Впровадження сучасних методів обліку і аналізу зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням закордонного досвіду дозволить забезпечити якісно новий рівень управління витратами виробництва і формуванням цін на експортну продукцію, що дозволить підвищити конкурентні можливості промислового підприємства. Своєчасний і якісно проведений аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства дозволить знизити ризикованість на всіх стадіях підготовки і здійснення експортної операції.[27]

Вагомим джерелом посилення експортного потенціалу промислового підприємства є реалізація конкурентної стратегії управління персоналом підприємства, головне завдання якої реорганізації підготовки і навчання кадрів. Необхідна розробка комплексної ефективної системи визнання трудових заслуг, що забезпечувала б посилення трудової мотивації всіх працівників підприємства. Основні компоненти цієї системи наступні:

·   об'єктивна оцінка результатів діяльності кожного працівника;

· удосконалена система оплати праці всіх категорій працівників підприємства;

·  гнучка система матеріального заохочення;

·  формування процесу зміни психології працівників.

Нарощуваня експортного потенціалу промислового підприємства за рахунок підвищення ефективності управління персоналом відбувається за рахунок:

·  Реорганізації системи підготовки кадрів.

· Вдосконалення системи обліку кількості та якості результатів праці кожного робітника.

·  Створення умов для творчої ініціативної праці.

·  Впровадження різних методів заохочення та визнання трудових досягнень кожного робітника.

· Запровадження механізму відповідальності за забезпечення конкурентоспроможності продукції.

·   Залучення робітників підприємства до прийнятті управлінських рішень.

·   Забезпечення соціального захисту працівників.

Реалізація розглянутих по кожному фактору розвитку експортного потенціалу заходів сприятиме підвищенню конкурентних позицій підприємства, ефективному просуванню продукції підприємства на цільовому зовнішньому ринку. Тобто зазначені фактори впливають не лише на розвиток експортного потенціалу, а в кінцевому результаті вони здатні посилити конкурентоспроможність промислового підприємства в цілому.[29]

Ефективна реалізація запропонованих дій щодо нарощування експортного потенціалу промислового підприємства вимагає проведення окремих досліджень щодо організаційного забезпечення стратегії розвитку експортного потенціалу та економічної оцінки зміни експортного потенціалу. Також окремими напрямком перспективних досліджень на нарощування експорту є формування єдиної методики для оцінки експортного потенціалу промислового підприємства, яка б дозволила уніфікувати процес оцінки експортного потенціалу промислових підприємств і створила б відповідне інформаційне підґрунтя для розробки адекватної стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки.

Поряд із традиційними видами експорту необхідно створювати й виробництво нових видів продукції, що ґрунтуються на новітніх досягненнях науки і техніки. Іноземні кредити доцільно спрямувати, насамперед, у придбання нового обладнання для удосконалення виробництва.

 Нарощування удосконалення  експортного потенціалу тісно  пов'язаний із кардинальним підвищенням  якості продукції, що значною  мірою диктується технічним рівнем  виробництва та якістю комплектуючих  і сировини. Тому необхідним є  проведення постійного аналізу  технічного рівня та якості  продукції, що передбачає оснащення  підприємств сучасними засобами  виміру та контролю технологічних  процесів, випробувальним обладнанням, стендами та приладами.

 Пропозицією по даній темі курсової роботи для ПП «Уманська швейна фабрика»  можна запропонувати збільшувати обсяг виробництва  продукції, та збільшувати асортимент виробів. Новим асортиментом може бути випуск вишиванок. Оскільки це дасть можливість збільшити прибутки підприємства, як за рахунок більшого виробництва, так і за рахунок оновлення виробництва.  Що дасть можливість збільшити експортний потенціал підприємства.  Також пропозицією може бути розвиток  маркетингової сфери, а саме проведення активної реклами продукції та підприємства в різних засобах масової інформації. Це дасть можливість здільшити попит на продукцію та відбудеться поява нових клієнтів. Дані заходи сприятимуть збільшити та розвинути експортний потенціал.

       Можна зробити висновок, що використовуючи запропоновані методи поліпшення експорту, дасть підприємству можливість збільшувати прибутки та розширювати експорт. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

        Дослідивши дану тему, даної курсової роботи можа зробити висновок, експортний  потенціал  являється  однією  зі  складових  економічного потенціалу,  яка  забезпечує,  на  відміну  від  інших  складових  (виробничого, трудового,  природного,  фінансового,  інформаційного  потенціалу  тощо)  не процес виробництва, а процес споживання, тобто процес реалізації продукції на зовнішньому ринку.Спроби  визначення  експортного  потенціалу  вітчизняними  науковцями відносяться  до  90-х  років  ХХ-го  ст.  з  початком  розвитку  ринкових  відносин, коли  результати  діяльності  суб’єктів  господарювання  зумовлені  не  тільки можливостями виробництва, а й можливостями реалізації продукції. При виході на  зовнішні  ринки  головною  передумовою  розвитку  зовнішньоекономічних зв’язків  стає  розвиток  зовнішньоекономічного  потенціалу,  складовою  якого  є експортний потенціал. Експорт  - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз   визначають   експорт   як   товари   та   послуги,   які   виробляються всередині  країни та  продаються  за  кордон. Потенціал  (від  лат.  potentia  сила,  можливість,  напруга)  –  в  широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані  для  досягнення  певної  мети,  здійснення  плану,  рішення  якоїнебудь задачі.Дослідження  методологічних  підходів  до  оцінки експортного потенціалу дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Як правило, дослідження експортного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної і географічної структури. Це пов’язано, на нашу думку, з неможливістю кількісної оцінки експортного потенціалу через деяку суб’єктивність цього поняття, відсутністю прямої залежності між потенціалом і ринковою позицією фірми, а тим більше — країни. Крім того, економічний, виробничий, промисловий чи експортний потенціал не має відповідного аналога в західній літературі.

 Управління експортним потенціалом підприємства є цілеспрямованою діяльністю керівництва,  яка включає розробку системи напрямків розвитку експортного  потенціалу.  Дуже  важливо  враховувати  вплив  різноманітних факторів  макро-,  мезо-  та  мікрорівня,  які  можуть  призвести  до  істотного зміну у функціонуванні всієї системи.  До    ключових    чинників    формування    експортного    потенціалу, управління   якими   забезпечує   його   ефективну   реалізацію,    відносять: конкурентоспроможність  продукції,  можливість  виробництва  експортного товару  в  заданих  обсягах,  якість  ресурсного  забезпечення  виробництва  експортного асортименту, якість товаропровідної і збутової мереж, наявність відділу ЗЕД на підприємстві, характер комунікацій, що використовуються. Сукупний вплив цих чинників зачіпає всі стадії управління експортним потенціалом підприємства.  Їх аналіз повинен проводитися не послідовно,  а системно.