Вдосконалення управління експортним потенціалом ПП «Уманська швейна фабрика» Черкаської області

         Поняття потенціал  характеризується  досягнутим  та  перспективним  рівнями,  в  цьому  ж визначенні скоріше мова йдеться лише про досягнутий рівень. На  думку  В.  Рогачова,  експортний  потенціал  є  здатністю  національної економіки,  її  секторів,  галузей  і  підприємств  виробляти  конкурентоспроможні на  світовому  ринку  товари  та  послуги  на    основі  використання  наявних порівняльних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП. Суперечністю визначення  є  те,  що  не  всі  порівняльні  переваги  ґрунтуються  на  досягненнях НТП, наприклад дешева робоча сила.[45]

         В сучасних   умовах   глобалізаційного   розвитку   в розвитку  економік  країн  відбуваються  чергування  зростання  та  спадів  (криз), але це не означає, що в час цього дисбалансу відсутній експортний потенціал. На  мікрорівні  експортний  потенціал  розглядає  П.П.  Стичишин.  Він визначає  його  як  реальну  здатність  підприємства,  організації,  корпоративної структури  (системи)  до  контролю  максимально  можливої  для  нього  частки ринку.   Ця   здатність   визначається   ресурсами   системи,   особливостями   їх використання   у   спрямованому   на   формування   властивостей   продукту   та можливих  стратегій,  які  забезпечують  йому  необхідну  конкурентоздатність.  У  визначенні  говориться  про  контроль  частки  ринку,  але  чи  означає контроль ще й присутність на цьому ринку. Російські автори М. Сейфуллаєва та В. Капіцин розглядаючи  експортний потенціал  регіону  в  основу  ставлять  його  ресурсно-сировинну  базу  та  стан економіки,     які     забезпечують     цьому     регіону     науково-технологічний, промисловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рівня життя населення з врахуванням наявних та прогнозованих ринкових умов. Ще один російський науковець В. Михайловський розглядає експортний потенціал    території,    як    головний    потенціальний    ресурс    підвищення ефективності  зовнішньоекономічної  діяльності  в  регіоні.  Він  говорить  про  те, що  експортний  потенціал  території  слід  описувати  системою  кількісних  та якісних  показників,  які  характеризують  регіон  з  позиції  його  закріплення  на світових  товарних  ринках  та  отримання  максимальної  валютної  виручки  у довгостроковій   перспективі. В    цілому зовнішньоекономічний потенціал визначається конкурентоспроможністю вироблених у регіоні товарів та послуг на  світовому  ринку  та  можливостями  використання  технологічних,  трудових, інтегральних,  природних  та  інших  ресурсів  території  у  структурі  світових коопераційних  зв’язків.  Ступінь  реалізації  зовнішньоекономічного  потенціалу регіону  характеризується  станом  його  експортного  комплексу.  Автор підміняє  одне  поняття  іншим,  експортний  потенціал  зовнішньоекономічним.[45]

         Інші російські автори розглядають експортний потенціал країни, регіону як  їх  потенційну  можливість  експортувати  наявні  у  неї  (нього)  чи  виробляти нею (ним)  ресурси,  продукти.  Дане  визначення  є  незрозумілим,  адже експортний  потенціал  передбачає  і  виробництво  і  експорт,  а  не  те  чи  інше. Також виробництво все ж таки передує експорту, а не навпаки. Такі   автори,   як   Л.   Абалкін,   А.   Азріліян,   М.Сейфулаєва   у   своїх визначеннях  орієнтуються  лише  на  виробництво,  не  зазначаючи  наявності можливості   реалізації   виробленого   товару,   для   використання   експортного потенціалу.[51]

Дослідження  методологічних  підходів  до  оцінки експортного потенціалу дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Як правило, дослідження експортного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної і географічної структури. Це пов’язано, на нашу думку, з неможливістю кількісної оцінки експортного потенціалу через деяку суб’єктивність цього поняття, відсутністю прямої залежності між потенціалом і ринковою позицією фірми, а тим більше — країни. Крім того, економічний, виробничий, промисловий чи експортний потенціал не має відповідного аналога в західній літературі. При вивченні цієї категорії американські та західноєвропейські дослідники використовують такі терміни, як потенційні можливості фірми, можливості експортування тощо.Окремі методичні підходи, які відзеркалені у наукових працях, стосуються теоретичних аспектів оцінки потенціалу діяльності бізнес-суб’єктів на зарубіжному ринку. Ці підходи ґрунтуються на твердженні, що внутрішню  структуру  потенціалу  визначає  склад  і співвідношення різних структурних потенціалів. До  складових  експортного  потенціалу  (ЕхП)  належать такі:

1) потенціал внутрішніх  ресурсів;

2) потенціал цільового  зарубіжного ринку;

3) умови виходу на ринок.

Потенціал внутрішніх ресурсів (ПВР) визначається як функція від техніко-технологічної бази (ТБ), кваліфікації  кадрів  (К),  методів  управління  (М),  фінансів (Ф), тобто ПВР — f(ТБ, К, М, Ф). Крім внутрішніх ресурсів, оцінка експортного потенціалу доповнюється потенціалом цільового зарубіжного ринку, який повинен дорівнювати потенціалу внутрішніх ресурсів, інакше діяльність на цьому ринку буде недоцільною, тобто:

ЕхП → ПВР = ПЗР,

де ПЗР — потенціал цільового зарубіжного ринку.

Умови виходу на ринок (УВР) охоплюють національні умови  (НУ)  (торговельна  політика  країни,  система підтримки експортного виробництва) та зовнішні (ЗУ) (торговельний режим країни експортування):

УВР = НУ + ЗУ.

Ознакою  наявності  експортного  потенціалу  бізнес-суб’єкта є відповідність потенціалу внутрішніх ресурсів  вимогам  зарубіжного  ринку  та  сприятливість умов виходу на цільовий зарубіжний ринок, такого:

ЕхП = f (ПВР, ПЗР, УВР) за умов, що: ПВР = ПЗР і УВР ® max,

де ПВР — потенціал внутрішніх ресурсів;

ПЗР — потенціал зарубіжного ринку.

Застереження при використанні цієї моделі стосується такого:

• досліджувати потенціал внутрішніх ресурсів слід тільки відносно певного ринку та умов виходу на нього;
• визначати потенціал тільки за одним товаром чи номенклатурною групою;
• забезпечувати порівнювальність складових потенціалу умов за часом їх оцінки;
• досягати багатоваріантності зіставлень внутрішнього потенціалу суб’єкта господарювання та ринкових потенціалів.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що цю методологію не можна застосовувати до більш агрегованих рівнів, зокрема   до  рівнів галузі чи країни в цілому. Що  стосується  визначення  експортного  потенціалу окремих галузей, то вважається можливим отримати його кількісну оцінку у тих видах діяльності, які базуються  на  кількісно  обмежених  ресурсах.  Виходячи  з  цільових настанов  прогнозу  показники ІПР,ІЕ, Iаt та IKt задаються як нормативи. Усі інші показники визначаються за звітними даними або розраховуються. На нашу думку, аналогічний підхід можна використовувати для оцінки експортного потенціалу добувної промисловості, де основними чинниками його формування можуть бути запаси відповідних корисних копалин у базовому періоді та ефективність використання у перспективі. Одним з методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу і-ї країни може бути співвідношення експортної  квоти  Ех/ВВП  та  чисельності  населення (ЧН):

ЕхП і  = Ех і /ВВП і /ЧН і .

Дослідження ролі експорту в економічному розвитку країни показує, що традиційно експортний потенціал характеризується  комплексом  показників,  на  основі аналізу  яких  обґрунтовується  його  оцінка.  Це  такі як:

• відношення експорту товарів до ВВП і його динаміка за ряд років;
• відношення  експорту  основних  товарів  (товарних груп) до ВВП;
• відношення експорту товарів певної галузі (виду економічної діяльності) до обсягу виробництва цієї галузі (виду економічної діяльності);
• відношення частки експорту певного виду продукції до частки світового експорту цієї продукції, що дозволяє визначити рівень спеціалізації країни;
• вартість експорту на душу населення країни.

Цей перелік доцільно доповнити такими показниками:

Коефіцієнт  участі  країни  у  міжнародному  поділі праці, який визначається за відношенням частки країни у світовому експорті до частки країни у світовому ВВП. Розрахунок коефіцієнта здійснюється за формулою:

,де ВВП і – валовий внутрішній продукт і-ї країни;

Ех і — експорт і-ї країни;

Ех с — світовий експорт;

ВВП с — світовий валовий внутрішній продукт.

Якщо КМРП і  > 1, тобто Ех і /Ех с  > ВВП і /ВВП с , то це відчить про активну участь країни у МЛП. Однак значне перевищення Ех і /Ех с  над ВВП і /ВВП с  може також характеризувати  слабкість  економіки,  гіпертрофований розвиток експортного сировинного сектора. Коефіцієнт ефективності експорту і-ї країни, який розраховується за формулою:

де ЕЕх і — ефективність експорту і-ї країни;

Ех і /ЧН і — експорт і-ї країни на душу населення;

Ех і /ВВП с — частка експорту і-ї країни у світовому ВВП;

Ех с /ЧН с — світовий експорт на душу населення;

Ех і /ВВП і —  частка  експорту  і-ї  країни  в  її  ВВП (ВВП України в дол).

Показник ефективності експорту і-ї країни показує відносну величину виручки на душу населення від кожного експортованого відсотка ВВП порівняно із середньосвітовою величиною, прийнятою за 100%. Результати  дослідження  виявили,  що  коефіцієнт ефективності експорту розвинених країн знаходиться в межах 450—550 відсоткових пунктів, тобто їх експорт в 4,5—5,5 раза ефективніший, ніж середньосвітовий. Показник виявленої відносної переваги (або компаративної переваги):

КП іj  = ln [(Ex ij /Im ij ) / (Ex i /Im i )],

де КП іj — показник компаративної переваги і-ї країни за j-м товаром;

Ex i , Im i — експорт та  імпорт і-ї країни;

Ex ij , Im ij — експорт та імпорт j-того товару і-ї країни;

Якщо КП іj >0, то для j-го товару це означає, що і-а країна має компаративну перевагу в експорті до інших країн.  При КП іj <0 закордонні партнери мають компаративну перевагу в експорті j-го товару . Здійснений  з  використанням  наведених  показників аналіз товарного експорту України дозволяє охаракте-ризувати її реалізований експортний потенціал. При  цьому  слід  зазначити,  що,  на  нашу  думку, більш  реалістичну  оцінку  експортного  потенціалу України можна одержати лише при порівнянні його основних показників з іншими країнами, передусім з показниками країн — основних торговельних партнерів.[35]

До  складових  експортного  потенціалу  (ЕхП)  належать такі: потенціал внутрішніх ресурсів; потенціал цільового зарубіжного ринку; умови виходу на ринок [28].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Складові експортного потенціалу [17].

 

         Роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що багато вчених займалося визначенням терміну експортний потенціал, та виробляли певні підходи до його визначення.  Але можна виділити таке визначення. Експорт  - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз   визначають   експорт   як   товари   та   послуги,   які   виробляються всередині  країни та  продаються  за  кордон.  Потенціал  (від  лат.  potentia  сила,  можливість,  напруга)  –  в  широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані  для  досягнення  певної  мети,  здійснення  плану,  рішення  якоїнебудь задачі. Термін  «потенціал»  у  своєму  етимологічному  значенні  походить  від латинського   слова   «potential»   й   означає   «приховані   можливості»,   які   в господарській практиці можуть стати реальністю. Також інує певна методологія до розрахунку експортного потенціалу.

1.2 Проблеми управління  експортним потенціалом підприємств

        В  умовах  глобалізації  та  активізації  участі  Україні  в  міжнародному розподілі праці розвиток експортного потенціалу вітчизняних підприємств є надзвичайно важливим,  адже її успішний розвиток  дозволяє розширювати ринки збуту,  отримувати  валютну  виручку,  підвищувати  конкурентоспроможність  та  забезпечувати  зростання ринкової  вартості  підприємства.  Прийняття  рішення  про  вихід  на  зовнішній ринок  не  є  можливим  без проведення  адекватної  оцінки  експортних  можливостей  підприємства,  в  зв’язку  з  чим  постає  питання дослідження його експортного потенціалу.  Вагомою складовою управління ЗЕД є управління експортним потенціалом з метою розробки та реалізації економічно обґрунтованих механізмів його поліпшення й в цілому підвищення ефективності діяльності  господарюючого   суб’єкта.   Особливої   актуальності управління експортним потенціалом підприємства набуває в умовах розширення ЗЕД,  які передбачають збільшення присутності підприємства на існуючих зарубіжних ринках,  пожвавлення попиту на продукцію підприємства, вихід підприємства на нові зарубіжні ринки.[38]

Проблема розширення експортних можливостей та розвитку експортного потенціалу промислових підприємства є складною і різновекторною. Її вирішення вимагає  системного підходу до вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства  і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських і техніко-технологічних заходів, що сприятимуть посиленню конкурентних переваг підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Головним аспектом зазначеної проблеми є визначення джерел оновлення експортного потенціалу, пошук важелів для стимулювання його розвитку, адже саме від рівня експортного потенціалу в більшій мірі залежить якість присутності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку.