Пропозиції щодо вдосконалення системи по обслуговуванню робочих місць

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..2-4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОЕКТУВАННЯ

РОБОЧИХ МІСЦЬ ПЕРСЛОНАЛУ УПРАВЛІННЯ…………...…………...5-14

1.1.  Організація трудових  процесів…………………………..…….................5-8

1.2.  Організація робочих  місць і їх обслуговування…………….………….9-11

1.3.  Система обслуговування робочих місць…………….……................11-14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ                            ПІДПРИЄМСТВА ТОВ “ДНІСТРОВІ РОСИ”……………………………..15-31

2.1.  Загальна характеристика  досліджуваного підприємства…...............15-21

2.2.  Аналіз якісного  та кількісного складу працівників  в підприємстві ТОВ “Дністрові роси ”……………………………………………………………..21-28

2.3.  Результати проектування та організації робочих місць персоналу управління у підприємстві  ТОВ “Дністрові роси”…..................................28-31

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ УПРАВЛІНЦІВ………….....................32-42

3.1. Удосконалення проектування та організації праці на робочому місці………………………...…………………………………………………32-35

3.2. Пропозиції щодо вдосконалення  системи по обслуговуванню робочих місць……………………………………………..……………………………35-38           

3.3. Покращення умов праці  та фактори їх формування………..................38-42

ВИСНОВОК…………………………………………………………………..43-45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………46-47

ВСТУП

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і вживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, їх вплив на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. В зв`язку з цим організація праці на підприємствах уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики. Теорія організації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій “збагачення змісту праці”, ”гуманізації праці“, ”наукової організації праці”, тощо. Разом з тим конкретне соціально-економічне завдання оптимізації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності керівників і фахівців підприємств і організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Перехід нашої країни до ринкових відносин спонукає вчених і практиків до найретельнішого вивчення досвіду управління фірмами та підприємствами економічно розвинених країн, до пошуку шляхів та засобів, які дали б змогу забезпечити стабільно високий рівень добробуту населення нашої країни. Таке вивчення передбачає не сліпе копіювання системи взаємовідносин у процесі виробництва і управління, а відбір вирішальних моментів, що впливають на ефект виробничої та управлінської діяльності.

Вивчення досвіду економічно розвинених країн показує, що своїми успіхами вони багато в чому завдячують системі управління персоналом, виробництвом та обміном матеріальних благ, що дістала назву менеджменту.   

     Менеджмент є породженням ринкової системи господарювання, її невід’ємним складовим елементом. Слід зазначити, що менеджери на Заході утворюють особливий соціальний прошарок розпорядників економічного життя суспільства.

     Успіхи чи невдачі ринкових перетворень в економіці України багато в чому будуть залежати від людей, які здійснюватимуть ці перетворення та керуватимуть цими процесами. Йдеться про підготовку нової генерації фахівців та керівників, здатних організувати виробництво і управління за законами ринку.  З огляду на перелічене коло проблем тема роботи є надзвичайно актуальною.

    Система кадрового менеджменту забезпечує безупинне удосконалювання методів роботи з кадрами і використання досягнень вітчизняної й закордонної науки і найкращого виробничого досвіду.

    Сутність кадрового менеджменту, включаючи найманих робітників, роботодавців і інших власників організації полягає у встановленні організаційно-економічних, соціально-психологічних і правових відносин суб'єкта й об'єкта управління.

   Управління персоналу займає ведуче місце в системі управління організації. Методологічно ця сфера управління володіє специфічним понятійним апаратом, має відмітні характеристики і показники діяльності, спеціальні процедури і методи – атестація, експеримент і інші; методи вивчення й напрямку аналізу змісту праці різних категорій персоналу. Дані фінансової звітності є основними джерелами інформації для аналізу господарської діяльності підприємства.

   У даній роботі викладаються теоретичні питання, зв'язані з організацією трудових процесів, а також з організацією та проектуванням робочих місць і їх обслуговування, аналізу якісного і кількісного  складу працівників у організації.

   Метою курсової роботи є вивчення процесу проектування і організації робочих місць персоналу управління на підприємстві.

   Тому в роботі були поставлені такі завдання:

• вивчити методологічні основи проектування та організації робочих місць персоналу управління;
• роздивитися систему обслуговування робочих місць;
• проаналізувати основні методи, технології організації та проектування робочих місць персоналу управління на підприємстві ТОВ „ Дністрові роси” ;
• вивчити  та аналізувати кількісний та якісний склад працівників у ТОВ “Дністрові роси”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОЕКТУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ ПЕРСЛОНАЛУ УПРАВЛІННЯ

1. Організація трудових процесів

Трудовий процес -  це процес прямого чи опосередкованого впливу працівника через технічні засоби на предмет праці з метою виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), що супроводжується витратами фізичної і нервової енергії людини.

Основними елементами трудового процесу є:

• предмет праці — об'єкт впливу, що повинен бути перетворений на продукцію для проміжного (деталі, вузли, напівфабрикати та іи.) чи кінцевого споживання;
• засоби праці — знаряддя виробництва (устаткування, інструменти, оснащення, енергія), будинки, приміщення, споруди, необхідні для впливу на предмет праці;
• технологія (спосіб, сукупність методів впливу на предмет праці);
• власне праця — робоча сила людини, її здатність до професійної діяльності визначеної складності й інтенсивності.

Зазначимо, що в ході виробництва можуть здійснюватись і так звані природні процеси, що відбуваються без прямої чи опосередкованої участі працівника. Таким чином, будь-який виробничий процес може розглядатися як сукупність трудових і природних процесів .

 Підвищення ефективності  трудового процесу передбачає  вдосконалення всіх його елементів, що може бути забезпечене удосконаленням  технічної бази праці та її  раціональною організацією. Разом з тим надзвичайна розмаїтність трудових процесів вимагає диференційованого підходу до завдань і методів їх раціоналізації[13;358 с.] 

     Для забезпечення такого підходу трудові процеси класифікують за такими істотними ознаками:

• характер предмета чи продукту праці - матеріально-енергетичні: предмет і продукт праці — речовиний (сировина, деталі, матеріали) чи енергія (електрична, теплова та ін.), інформаційні: предмет і продукт праці — інформація;
• виконувані функції - перетворення предметів праці, обслуговування устаткування і робочих місць, обслуговування працівників, підготовка й управління виробництвом; періодичність процессу – переривчасті (дискретні): супроводжуються зупинками для знімання готової продукції та завантаження сировини (напівфабрикату),циклічні: постійно повторюються з однаковою періодичністю (масове, велико-серійне виробництво), нециклічні: не повторюються чи повторюються з різною періодичністю (дослідне, одиничне, дрібносерійне виробництво),безупинні: виконуються протягом тривалого часу, завантаження сировини, зняття готової продукції здійснюються без зупинки основного процесу, що переривається один раз у півроку — рік для профілактичного огляду і ремонту устаткування;
• характер участі працівника у впливі на предмет праці - ручні: здійснюються за допомогою нескладних ручних інструментів, що приводяться в дію м'язовою силою працівника чи додатковим джерелом енергії,машинно-ручні: перетворення предмета праці здійснює виконавчий механізм машини, але переміщення предмета праці щодо інструмента (чи навпаки) виконує працівник, Машинні: участь працівника в перетворенні предмета праці полягає в установці і знятті виробу, управлінні роботою устаткування,  автоматизовані й апаратні: здійснюються контроль, настроювання, налагодження устаткування, зміну інструментів, забезпечення предметів праці; стабільність структури трудового процесу - постійною структурою: одна чи небагато операцій постійно закріплені за робочим місцем, зі структурою, що періодично змінюється: за робочим місцем закріплена група операцій, що виконуються в різні періодично повторювані проміжки часу, зі змінною структурою: на універсальному робочому місці виконуються різні роботи й операції, що не повторюються чи повторюються через не визначені проміжки часу;
• ступінь його регламентації - жорстко регламентовані: дії, їх послідовність, спосіб виконання, тривалість жорстко визначені технологією чи організацією виробництва, робочими інструкціями, відносно регламентовані: працівник може змінювати послідовність і спосіб виконання дій за умов дотримання заданих часових параметрів і вимог до кількісних і якісних результатів, слаборегламентовані (творчі процеси, пов'язані з виробництвом нової інформації, розробкою нових технологій): регламентована діяльність та її основні параметри;
• форми його організації трудового процесу( види трудових процесів)- індивідуальні: зайнятий один виконавець, результат його діяльності має індивідуальний характер, колективні: зайнята група виконавців визначеної кількості і професійно-кваліфікаційного складу, за нею закріплені визначений обсяг і номенклатура робіт [12;201 c.].

  Раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його складу, структури елементів і послідовності їх виконання. Як основний елемент виділяється виробнича операція — частина трудового процесу, яка виконується одним чи групою робітників на одному робочому місці і включає всі їх дії з виконання одиниці заданої роботи за незмінного предмета праці.

     Трудовий процес може поділятися на операції залежно від типу виробництва і спеціалізації робочих місць, особливостей організації праці, технічних умов виробництва.

    Аналіз виробничої операції є одним з базових елементів організації та нормування праці. У рамках цього аналізу відокремлюються технологічний і трудовий аспекти: перший характеризує структуру операції з погляду перетворення предметів праці, другий дає змогу аналізувати дії працівників.   

За технологічного аналізу у структурі операції визначають переходи.    

        Технологічний  перехід — це частина операції, що характеризується однорідністю  технологічних змін предмета  праці, сталістю режиму роботи  устаткування й інструмента. Крім технологічних, є і допоміжні переходи, що складаються з дій людини й устаткування, які не супроводжуються зміною предмета праці, але необхідні для здійснення технологічного переходу (наприклад, дії з установки оброблюваного виробу, його зняття та ін.) [7].

    У рамках окремих  переходів відокремлюють проходи — однакові частини одного переходу, що повторюються. В окремому проході можуть визначити:

• робочий хід — однократне переміщення інструмента щодо заготівлі, що супроводжується зміною її характеристик;
• допоміжний хід — те саме, але не супроводжується такими змінами, що необхідні для поновлення робочого ходу.

Відповідно до процесу праці операції поділяються на такі елементи:

• трудовий рух — однократне переміщення руки, ноги, корпуса, пальців;
• трудова дія — логічно завершений комплекс трудових рухів, що виконуються без перерви й об'єднані єдиною метою;
• трудовий прийом — технологічно завершена частина операції, що складається з комплексу трудових дій за незмінних предметів і засобів праці;
• комплекс трудових прийомів — їх сукупність, об'єднана або за технологічною послідовністю (технологічний комплекс), або за спільністю чинників, що впливають на час їх виконання (розрахунковий комплекс)[6;96 c.].

 

1.2. Організація робочих  місць і їх обслуговування

Одним з елементів організації праці, разом з організацією робочих місць, є організація їх обслуговування. В деяких посібниках з організації праці ці два елементи подаються як один - «організація і обслуговування робочих місць», при цьому усередині елемента питання розділяють на організацію робочих місць і обслуговування робочих місць, що не можна вважати за правильне. Річ у тому, що обслуговування робочих місць - це задача технічна. До організації праці відноситься не обслуговування робочих місць, а організація їх обслуговування. Цей нюанс має принципове значення.

   Організація робочого місця - це формування виробничого середовища для працівника, його речовинне оточення. Організація ж обслуговування робочого місця пов'язана зі встановленням системи взаємодії якого-небудь робочого місця і працівника, зайнятого на ньому, з іншими робочими місцями і працівниками, які покликані забезпечувати його безперебійну і якісну роботу.

 Важливим елементом  організації праці на підприємстві  є вдосконалення планування, організації  і обслуговування робочих місць  з метою створення на кожному  з них необхідних умов для  високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

    Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації [1; 140 c.].

    Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

    Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).