Витрати виробництва та їх мінімізація

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Мікроекономіка»

 

на тему: «Витрати виробництва та їх мінімізація »

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента (ки) курсу 2 групи ЛГ-1

напряму підготовки: 6.030601 Менеджмент

Новотожина А.В.

(прізвище та ініціали)

Керівник  ас. Левіщенко О.С.

 

Національна шкала _____________

Кількість балів: __________

Оцінка:  ECTS ___________

 

       Члени комісії  ________________  ___________________________

(підпис)     (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

(підпис)    (прізвище та ініціали)

 _______________  ___________________________

(підпис)    (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

м. Київ  - 2014 рік

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання.

Будь-яке підприємство, незалежно від форм власності, є економічно самостійним, а це передбачає зіставлення результатів його діяльності та витрат ресурсів на її здійснення. Для ефективної організації обліку необхідно застосовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за визначеними ознаками. Це допоможе не тільки краще планувати і враховувати витрати, а й точніше їх аналізувати, а також виявляти певні співвідношення між окремими видами витрат і обчислювати ступінь їх впливу на рівень собівартості і рентабельності виробництва.

У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші – мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому.

Згідно з П(С)БО 1 та 3 – витрати виробництва – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу» (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками). Таким чином, витрати пов'язані з простим та розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладанням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.

Метою роботи є проведення теоретичного та практичного дослідження виробничих витрат підприємства та шляхів їх зниження.

Об’єктом дослідження курсової роботи було обрано господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Картонний комбінат”, що займається діяльністю з виробництва паперу та картону, упаковки.

Предметом дослідження є процес аналізу виробничих витрат підприємства та шляхів їх зниження.

Згідно з метою роботи були сформовані наступні завдання:

• дослідити теоретичні основи витрат виробництва та шляхів їх зменшення;
• проаналізувати сучасний стан витрат виробництва на ТОВ „Картонний комбінат”;
• виявити резерви зниження витрат підприємства.

 

РОЗДІЛ I. МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ВИТРАТ 

НА ВИРОБНИЦТВО

 

1.1.Поняття «витрати виробництва»

Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. З визначення, витрати характеризуються:

1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи  принцип вимірювання різних видів  ресурсів;

2) цільовою установкою (пов'язаною  з виробництвом і збутом продукції в цілому або з якоюсь із стадій цього процесу);

3) певним періодом, тобто віднесенням  на продукцію за даний період  часу.

Відзначимо ще одну властивість витрат: якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.

Витрати виробництва є однією з найважливіших категорій ринкової економіки. За умов досконалої конкуренції витрати виробництва виявляють вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства і можливості розширення виробництва, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи буде змушена покинути його.

Бухгалтерські витрати представляють собою вартість витрачених ресурсів, вимірювану у фактичних цінах їх придбання. Це витрати, які представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.) або якими слід пожертвувати, щоб отримати якусь кількість даного продукту. Проте для ухвалення рішень про доцільність продовження діяльності свого підприємства власники повинні враховувати економічні витрати.

Витрати бувають:

Економічні витрати - це кількість (вартість) інших продуктів, від яких варто відмовитися

Для цілей обліку витрати класифікуються за різними ознаками.

За економічною роллю у процесі виробництва витрати можна розділити на основні і накладні.

До основних відносяться витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом, а також з утриманням та експлуатацією знарядь праці.

Накладні - витрати на обслуговування і управління виробничим процесом, реалізацію готової продукції.

За методом віднесення витрат на виробництво конкретного продукту виділяють прямі і непрямі витрати.

Прямі - це витрати, пов'язані з виготовленням тільки даного виду продукції і які відносяться безпосередньо до собівартість даного виду продукції.

Непрямі витрати за наявності декількох видів продукції не можуть бути віднесені безпосередньо ні на один з них і підлягають розподілу непрямим шляхом.

По відношенню до обсягу виробництва продукції витрати підрозділяються на змінні та постійні.

Змінні витрати - це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації.

Під постійними витратами розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації.

До змінних зазвичай відносять витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів, тобто ті витрати, рівень яких змінюється зі зміною обсягу виробництва (рис. 1.1 ).

 

Рис.1.1 Залежність змінних витрат (а) та середніх змінних витрат (б) від зміни об’єму виробництва.

 Проте, якщо розглянути середні змінні витрати (витрати на одиницю продукції), можна помітити, що їхній рівень залишається приблизно однаковим при різних обсягах виробництва. На одиницю продукції витрачається приблизно однакову кількість сировини, електроенергії і т.д. .

До постійних витратам відносяться відрахування на амортизацію, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу та інші витрати, які мають місце, навіть якщо підприємство не виробляє продукцію. У певному діапазоні випуску загальна сума цих витрат залишається практично незмінною .

Що стосується середніх постійних витрат (на одиницю продукції), вони знижуються із зростанням обсягу виробництва і збільшуються при його зниженні.

 

Рис.1.2 Залежність постійних витрат (а) та середніх постійних витрат (б) від зміни об’єму виробництва.

Сума постійних і змінних витрат складає валові витрати підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції валові витрати на одиницю продукції знижуються за рахунок зниження постійних витрат.

У відповідних статтях Податкового кодексу встановлено перелік витрат, які належать до тих або інших видів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції. До інших витрат, зокрема, належать:

а) представницькі витрати, які включаються протягом звітного (податкового періоду);

б) витрати платника податків на всі види реклами.

 

1.2.Сутність  та види витрат на виробництво

У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи. Тому витрати – це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції. Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок – підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції. Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці – бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

При з’ясуванні сутності витрат слід пам’ятати, що їх існування в економіці зумовлено рідкістю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного товару використано певні ресурси, то це означає, що їх застосування вже неможливе для виробництва якогось іншого товару. Витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Отже, витрати, які слід ураховувати при прийнятті економічних рішень, це завжди альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість(цінність) ресурсів при найдоцільнішому, альтернативному варіанті їх застосування.

Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Виходячи з цього визначення категорія витрат виробництва, або економічних витрат, належить до мікроекономічного рівня, хоча й не виключений вплив на неї з боку макроекономічних структур.

Припустимо, що за рік роботи підприємство одержало загальний виторг на суму 240 000 грн. За підрахунком бухгалтерські витрати становлять 130 000 грн., а бухгалтерський прибуток — 110 000 грн. Однак цей бухгалтерський прибуток не точно відображає економічні результати підприємницької діяльності, бо в ньому не враховано неявні витрати. А вони становлять вагому частку загальної кількості використаних на підприємстві ресурсів. Використовуючи власні ресурси (основний і оборотний капітал, землю, власну працю та підприємницький хист), підприємець несе неявні витрати, тобто відмовляється від процента (ренти) на капітал, ренти від земельної ділянки, заробітної плати.

 

1.3.Правило найменших витрат (мінімізації витрат)

 Ми вже з’ясували, що процес виробництва потребує певного співвідношення різних ресурсів між собою. Задача економіста полягає в тому, щоб знайти таке оптимальне співвідношення ресурсів, при якому витрати виробництва на одиницю продукції були б мінімальними.

Якщо відомі ціни на ресурси, то можна вивести умови оптимального сполучення різних ресурсів (факторів виробництва) між собою. Для цього треба співставити граничний продукт від кожного з ресурсів з ціною одиниці ресурсу.

Правило мінімізації витрат при використанні ресурсів виходить з того, що фізичний обсяг граничного продукту будь-якого ресурсу на грошову одиницю витрат на нього повинні бути рівними для усіх факторів виробництва:

Ця умова зберігає значення для будь-якої кількості факторів виробництва.

Правило максимізації прибутку.  Щоб максимізувати прибуток, недостатньо лише мінімізувати витрати виробництва. Існує багато різних рівнів обсягів виробництва, при яких фірма мінімізує свої витрати. Та є один-єдиний обсяг виробництва, при якому фірма має мінімальні витрати та максимальний прибуток.

Згадаємо, що доход від граничного продукту дорівнює обсягу граничного продукту помноженому на ціну товару (граничний дохід):

MRP = MP ·P

Граничні витрати на ресурс (MRС) дорівнюють ціні ресурсу:

MRСL = PL , MRCК = PК

Тепер можна використати правило максимізації прибутку відносно використання ресурсів. Фірма максимізує прибуток при такому співвідношенні праці і капіталу, коли: