Організація кредитного процесу в комерційних банках

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра банківської справи 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни: «Банківські операції»

на тему:

«ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ» 
 
 
 

 
 
 
 

     Харків, ХНЕУ, 2011

ЗМІСТ 

      Вступ              3       

      1. Загальна характеристика джерел залучення банківських ресурсів 5

      1.1. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура   5

     1.2. Депозитні та недепозитні способи формування залученого капіталу комерційного банку          7

      2. Механізм залучення коштів комерційними банками шляхом здійснення депозитних операцій                15

      2.1. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку                    15

      2.2. Депозитна політика банку              19

     3. Оптимізація роботи українських  банків із залучення депозитів         22

     3.1. Аналіз проблем залучення депозитів комерційними банками в Україні                   22

     3.2. Шляхи удосконалення процесу  залучення депозитних коштів  українськими банками                 25

     Висновок                  29

     Література                  31

     Додатки                  32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Банківські  ресурси – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси  утворення ресурсів і надання  кредитів перебувають у тісному  взаємозв’язку. Очевидно, під впливом  змін у регулюванні банківської  діяльності, зрушень у макроекономічній і мікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб можливості формування ресурсної бази банку не залишаються стабільними.

      Актуальність  теми даного дослідження полягає  в тому, що розуміння економічного змісту банківських ресурсів, визначення проблем, пов’язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських банків, адже відправною точкою для здійснення різноманітних банківських операцій і надання послуг є саме ресурси банку, які він повинен розміщувати з найефективнішим результатом. Враховуючи це, необхідним є моделювання кожним комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

      Метою даної роботи є визначення теоретичних та практичних аспектів управління залученням коштів комерційними банками та, відповідно, формування їх депозитних ресурсів.

      Поставлена  мета передбачає вирішення наступних  завдань:

      Виявлення факторів, що впливають на формування ресурсів комерційного банку;

      розкриття сутності депозитних операцій – основного  джерела залучення банківських  коштів;

      аналіз  здійснення депозитних операцій та депозитної політики комерційних банків;

      визначення  основних проблем щодо залучення  депозитів українськими банками

      виявлення шляхів оптимізації управління залученням банківських коштів в Україні.

      Об’єктом  даного дослідження є залучення ресурсів банку, предметом виступають депозитні операції банків.

      В ході дослідження та розгляду теми даної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу та конкретизації.

    У дослідженні були використані наукові  праці таких авторів, як А.П. Вожжов, A.M. Мороз, О.В. Васюренко, М.І. Савлук, О.Я. Стойко, Ю.М. Галіцейська та ін. Вони глибоко аналізують питання ресурсної політики, управління депозитними операціями комерційних банків та деякі інші аспекти формування ресурсної бази. Також при виконанні даної роботи бралися до уваги Закони України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк Ураїни». В аналітичному розділі використовувались статистичні дані інтернет-ресурсів: офіційний сайт НБУ, а також сайт Ассоціації українських банків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЗАЛУЧЕННЯ

БАНКІВСЬКИХ РЕСУСІВ 

      1.1. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура 

      Комерційні  банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов’язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з  другого – з їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.

      Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні  банку і використовуються ним  для здійснення кредитних, інвестиційних  та інших активних операцій. [4, c.25]

      Банківські  ресурси з точки зору джерел утворення  поділяються на власні і залучені.  До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. [4, c.25]   

      Головним  джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал. [5, c.31]

      Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від  ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткострокові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заставу нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій).

      На  рис. 1.1 подано класифікацію ресурсів комерційного банку залежно від джерел їх утворення. [4, c.26] 

 

      Рис. 1.1. Класифікація ресурсів комерційного банку. 

      Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу. [3, c.41]

      Пасивні операції банку можуть здійснюватись  у формі:

      1) залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;

      2) недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.

      Основний  вид пасивних операцій - залучення  коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків. [5, c.36] 

           1.2. Депозитні та недепозитні способи формування залученого капіталу комерційного банку 

     Переважна частина ресурсів комерційного банку  формується за рахунок залученого капіталу, а не власного. Так, співвідношення між власними і залученими коштами складає 1:20. [4, c.27]

      Залучені кошти - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал включає:

     - кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

     - кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов’язань банку (облігацій та векселів);

     - кошти, отримані від інших комерційних банків;

     - позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.

      Комерційні  банки залучають вільні грошові  кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні  види банківських рахунків. Проте, практично  усі клієнтські рахунки відносяться до депозитних. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його кошти. [3, c.43]

      Згідно  Закону України «Про банки і банківську діяльність», депозит (вклад) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору[1]. Коротка класифікація банківських депозитів міститься на рис. 1.2.  

     

Рис. 1.2. Класифікація банківських депозитів за категоріями вкладників та за строками використання коштів 

      Депозити  до запитання - це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Депозити до запитання розміщуються у банку  на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків. [4, c.30]

      Депозити  до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на депозитних рахунках, в результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує суттєвий дохід. У цьому сенсі стає зрозумілим, чому комерційні банки одним із пріоритетних завдань розглядають  роботу, спрямовану на максимальне залучення фінансово стійких та ресурсомістких депозитів. 

      За  користування залишками коштів на клієнтських  рахунках банки нараховують відсотки за  низькими ставками або зовсім не сплачують відсотки. В свою чергу, для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Наприклад, за відкриття поточного або бюджетного рахунків,  за перерахування коштів клієнтів засобами електронної пошти, за оформлення та видачу чекових книжок та бланків векселів,  за прийом і перелік готівки для зарахування на рахунок клієнта, за видачу готівки клієнтам,  за відправку запитів на прохання клієнтів електронною поштою, за оформлення документів і переказ коштів в інші банки при закритті рахунку тощо. [5, c.38]