Організація кредитного процесу в комерційних банках

 

     Із  таблиці видно, що депозитна база українських банків за останній рік  значно зросла, у той час як надання  кредитів фізичним особам дещо скоротилося. Такі зміни говорять про те, що для українського банківського сектору, як і раніше, характерна зміщена структура балансу: пасиви значно коротші за активи, що породжує підвищений попит на короткострокові ресурси і підтримує ризики ліквідності на високому рівні.

     Не  всі банківські установи докладали зусилля до розвитку конкурентних депозитних продуктів. Проблема полягає в тому, що депозити не приносять прибутку, а слугують джерелом капіталу для кредитування. Однак розробка та впровадження нових депозитних продуктів з різними умовами для клієнтів потребують значних витрат з боку банків. У вітчизняних банках неправильно визначалися пріоритети у роботі, а саме: строго контролювалася ділянка роботи, пов'язана безпосередньо з кредитуванням або платіжними картками, однак не приділялася належна увага роботі з депозитними продуктами та послугами. У деяких фінансових установах депозити навіть не вважалися напрямом бізнесу: їх розглядали як щось подібне до статті витрат, тому вплив депозитів на загальну прибутковість банку в розрахунок не брався. [9]

     Також загострило проблему ліквідності банків бажання домашніх господарств отримати свої депозитні кошти до закінчення строків їх розміщення, що було зумовлено посиленням кризових явищ та стрімким знеціненням національної валюти. Заборона Національного банку на дострокове вилучення депозитів посіяла паніку серед населення та підірвала довіру до банківської системи. Збереження вже наявних та залучення нових вкладів стає першочерговим завданням для банків, запорукою їх нормальної діяльності. У такій складній ситуації виграють та залишаться "на плаву" ті банки, які зможуть залучити найбільший обсяг нового капіталу.

     Робота  банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних кризових умовах, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отриманням фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності. [10]

     Отже, кількість залучених депозитних вкладів та їх розмір мають велике значення для банку.

     Ще  кілька років тому депозитні ставки були достатньо високими для того, щоб привабити споживачів, але у кризові 2008-2009 роки попит на депозити почав стрімко падати, оскільки величезний ризик, пов'язаний з кредитуванням, позначився і на ставках за депозитами, що зробило їх менш привабливими для клієнтів. Тому банкам довелося значно підвищити ставки по депозитам, хоча і це протягом тривалого часу не могло покращити ситуацію банківських установ із залученням депозитних вкладів.

     Однак лише за останній 2010 рік довіра до банків значно підвищилася, що сприяло підвищенню попиту на депозити серед населення. З додатку А видно, що кошти, залучені на депозити від фізичних осіб протягом 2010 року, беручи до уваги всі зареєстровані банки України, зросли на понад 40 млрд. грн. (20%), в той час як депозити юридичних осіб на о1.01.2011 склали 187080,124 млн. грн., що на 5% більше, ніж рік тому (додаток Б). Такі показники говорять про те, що позитивні тенденції спостерігаються зокрема із залученням вкладів фізичних осіб, які у будь-якому разі формують більшу частину депозитних коштів комерційного банку, аніж депозити юридичних осіб. [12]

     У свою чергу, значне підвищення попиту на депозити потягло за собою зниження відсоткової ставки по ним, яка опустилася нижче рівня докризових 2006-2007 років, що можна побачити з додатка В. Тож можна припустити, що подібні явища свідчать про деяку стабілізацію банківської системи України та її поступовий вихід із кризового становища. [11]

     Утім, необхідність залучення додаткових ресурсів викликає зацікавленість банкірів у розробці більш досконалих депозитних продуктів, адже для того, щоб отримувати прибуток з кредитування, необхідно мати стабільне джерело капіталу, яким і стають депозитні вклади, залучені від індивідуальних клієнтів. У банках починають враховувати кожен рух наявних на рахунках коштів і його вплив на прибутковість роздрібних послуг. 

     3.2. Шляхи удосконалення процесу  залучення депозитних коштів  українськими банками 

     У нинішній ситуації розробка пропозицій, привабливих для клієнтів з одного боку, та прибуткових для банків з іншого, є досить складним завданням.

     Клієнти у всьому світі прагнуть зберігати  свої гроші в різних формах і для  конкретних цілей. Споживачі із недостатнім  рівнем доходу або населення, яке не дуже активне в банківському секторі, будуть розміщувати депозитні вклади тільки у випадку, якщо у банках для них будуть створені спеціальні умови. Проте останнім часом більшість банківських установ приділяли увагу лише кредитуванню і недостатньо звертали увагу на залучення депозитів. [6]

     Досить  важливе значення має вартість таких операцій, як відкриття і закриття депозитного рахунку. Час, який витрачає клієнт на перебування у відділенні банку, очікування в черзі, заповнення необхідних паперових форм у поєднанні з високими витратами на оформлення рахунку можуть викликати у клієнта негативне враження від співпраці з банком і це змусить його звернутися до неформальних способів заощадження. Висока реальна процентна ставка за депозитами сьогодні залишається головним способом залучення клієнтів із низьким рівнем доходу до ощадних послуг. Установи банків, які здійснюють мікрофінансування, орієнтуючись на ощадні стратегії, змогли б розширити і поглибити свою ринкову присутність, адже значна кількість малозабезпечених громадян прагне використовувати ощадні послуги, а не кредитні. Крім того, надходження від населення грошей для їх розміщення на депозитах є більш стійкім каналом надходження коштів, ніж альтернативні джерела, наприклад, кредити на міжбанківському ринку та залучення коштів на зовнішніх ринках капіталів. Таке постійне джерело припливу грошових коштів може допомогти в розвитку кредитного напряму діяльності банківських установ, а відтак, принести вигоду і банку, і клієнтам. Оскільки клієнти стають зацікавленими особами у стосунках з банківською установою, що займається депозитами, такі структури повинні забезпечувати різноманітність пропонованих нових продуктів і ефективність обслуговування. Прибуткова, зважена стратегія діяльності банківської установи та дієвий контроль покликані формувати впевненість клієнтів у фінансових операціях, які проводить банк. [9]

     У часи політичної та економічної нестабільності, зростання рівня інфляції та зниження доходів населення залучення коштів малозабезпечених або недостатньо активних у банківській сфері клієнтів є досить складним завданням навіть для ефективних банків. За найменшої невпевненості в майбутньому вкладник віддає перевагу альтернативним джерелам заощадження своїх коштів, щоб застрахувати себе від нестабільності. [8]

     Досвід  зарубіжних банків, які працюють з  незадіяними в банківському секторі  клієнтами, щодо залучення депозитів  показує, що існує декілька головних чинників для досягнення успіху у  цій сфері фінансової діяльності:

     По-перше, лібералізація банківського сектору набуває дуже великого значення, оскільки веде до підвищення конкуренції. Конкуренція змушує банки розробляти і пропонувати клієнтам нові фінансові продукти і послуги, у тому числі й ощадні.

            По-друге, ощадні продукти і технології впливають на залучення депозитів. Найбільш успішним способом залучення внесків небагатих клієнтів є індивідуальні ощадні рахунки, без плати за користування, з відкритим доступом до них.

     По-третє, управління ліквідністю і ризик-менеджмент, регулятивна система і внутрішній контроль забезпечують загальний курс і напрямок розвитку фінансових стратегій, а також захищають інтереси вкладників.

            По-четверте, зниження вартості розміщення депозитних вкладів, зменшення адміністративних витрат завдяки розробці простих ощадних продуктів, система диференційованих процентних ставок дозволяють досягти високого рівня ефективності й залучити великі обсяги депозитів. [7]

     Підсумовуючи  наведене вище, можна зробити висновок, що основним завданням банку при  розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для цього необхідно:

• розробити прості і зрозумілі споживачеві депозитні продукти, які б не потребували значних витрат з боку банку;
• при розробці депозитних послуг необхідно враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;
• депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;
• необхідно залучити до роботи в банку досвідчених менеджерів, які володіють навиками розробки і впровадження пакетів депозитних послуг;
• забезпечити депозитним послугам однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;
• провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, проаналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повного задоволення їхніх потреб;
• провести дослідження цінової чутливості того споживчого сегмента, який банк обслуговує, та встановити оптимальні ціни на пропонований продукт;
• встановити конкуренту перевагу банківської установи, досягти високої якості сервісу і рівня диференціації банківського бренду;
• звернути увагу на навчання і мотивацію персоналу щодо роботи із збільшеними обсягами активів і пасивів, а також належним чином управляти ліквідністю. Різниця між вартістю залучення коштів і прибутковістю кредитування має корегуватися обережно, щоб забезпечити фінансову стійкість банку;
• залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку — реалізацію ощадних сертифікатів. Сертифікати мають підвищену, порівняно з депозитом, прибутковість, що привабить інвесторів, разом з тим вони погодяться з дисконтом у разі дострокового пред'явлення сертифіката банку. [9].

     Ефективна робота в галузі розробки депозитних продуктів неможлива без взаємодії  з іншими напрямами банківського бізнесу. Така взаємодія не тільки допоможе налагодити внутрішньобанківські комунікації, але і надасть можливість кожному з фахівців підвищити свою кваліфікацію в банківській справі. Банківським установам України необхідно звернути увагу на ефективне депозитне залучення коштів, оскільки приплив депозитів забезпечує банківському бізнесу необхідну динаміку, і є тим джерелом, завдяки якому такий бізнес існує. 
 

ВИСНОВОК 

      У ході виконання даної роботи було проведене досить детальне дослідження проблеми залучення коштів комерційними банками, в результаті чого було з’ясовано певну сукупність інформації, що стосується обрано теми:

      У першому розділі наведено коротку  характеристику банківських ресурсів, а також надано більш детальний  опис джерел їх формування, зокрема шляхом залучення депозитів.

      Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні  банку і використовуються ним  для здійснення кредитних, інвестиційних  та інших активних операцій.

      Банківські  ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені.  До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.    

      Залучений капітал банку включає:

     1) кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

     2) кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов’язань банку (облігацій та векселів);

     3) кошти, отримані від інших комерційних банків;

     4) позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.

      Згідно  Закону України «Про банки і банківську діяльність», депозит (вклад) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Депозити поділяються на строкові і до запитання.

      Другий  розділ містить систематизовані  дані про порядок та умови здійснення депозитних операцій, а також про депозитну політика банку.

      У третьому розділі здійснено аналіз сучасних проблем і тенденцій щодо ситуації із залученням вкладів українськими банками. Також запропоновано шляхи оптимізації та вдосконалення процесу залучення депозитів, які полягають у наступному:

      - розробка простих і зрозумілих споживачеві депозитних продуктів, які б не потребували значних витрат з боку банку;

      - при розробці депозитних послуг необхідно враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;

       - депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа тощо.

      Також необхідно враховувати досвід зарубіжних банків з питань залучення ними депозитів, наприклад важливість лібералізації банківського сектору, а також зниження вартості розміщення депозитних вкладів населення.

      В цілому варто зазначити, що не дивлячись на негативні тенденції у банківській системі України протягом останніх кількох років, на нинішньому етапі можна судити про поступовий вихід її із кризового стану, що безумовно має позитивно вплинути на подальшу ситуацію із формуванням банківських ресурсів шляхом залучення депозитів, а також на загальне оздоровлення банківської системи України у розрізі інших операцій та послуг комерційних банків. 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА 

     1. Закон України «Про банки і  банківську діяльність» N 2121-III від 07.12.2000 р. // www.zakon.rada.gov.ua.

     2. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. // www.zakon.rada.gov.ua.

     3. Герасимович А. М., Алексенко М.Д., Парасій-Вергуненко І. М. та ін. – Аналіз банківської діяльності за ред. А.М. Герасимовича. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.

      4. Стойко О.Я. Банківські операції. – К. Лібра, 2007. – 252 c.

      5. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид. перероб. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

     6. Васюренко О.В. Ресурсний потенціал комерційного банку / О.В. Васюренко // Банківська справа. − 2008. −№ 1. − С. 58-64.