Теорія оподаткування та податкова система України

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового  повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які  відображаються в річній податковій декларації.

Єдиний податок. Система поширюється на: фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Єдиний податок — місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України)податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування. Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна — 200 грн. За весь період дії спрощеної системи оподаткування ставки єдиного податку залишались незмінними. Як і у 1998 році максимальна ставка цього податку для фізичних осіб-підприємців становить 200 грн. на місяць (у 1998 році 200 грн. = $ 75; у 2009 році = $25,5, у 2011 -320 грн). За результатами 2009 року середнє податкове навантаження на фізичних осіб-підприємців зі сплати єдиного податку в розрахунку на місяць становило 184 грн. Платники єдиного та фіксованого податку сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

- податок на прибуток підприємств;

- ПДФО (для фізичних осіб – підприємців);

- ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

- Земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

- Плата за користування надрами;

- Збір за спеціальне використання води;

- Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Збір за місця для паркування транспортних засобів. Платники — юридичні й фізичні особи, які паркують автомобілі в спеціально відведених або обладнаних місцях. Об'єкт обкладання — одна година паркування автотранспорту. Сплачує водій на місці паркування. Ставка (граничний розмір) — 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у віддалених місцях. Облік платників визначають органи місцевого самоврядування. Джерело оплати — собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти. Подібний механізм передбачає й податкова система Російської Федерації.

Туристичний збір. Платники — громадяни, які перебувають у курортній місцевості. Об'єкт обкладання — проживання в межах курортної місцевості. Ставка — не більше 10% неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють адміністрації готелю, квартирно-посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які контролюють дотримання паспортного режиму. Утримують під час реєстрації не пізніше 3-добового терміну з дня прибуття чи під час поселення в приватному житлі громадян. Джерело оплати — особисті кошти платників. Цей вид збору передбачає широкий перелік пільгових звільнень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 

Аналізуючи зміст податків, потрібно враховувати, що вони не є  єдиним джерелом доходів бюджету  й становлять собою тільки один із видів позаекономічного державного примусу. Крім власне податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять обов'язкові відрахування до позабюджетних фондів, платять різні тарифи та інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень обумовлює потребу визначити, що ж із них є безпосередньо податком, а що — неподатковими платежами. Мабуть, усю систему платежів, що входять до податкової системи, можна розділити на податки й платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито тощо).

Розмежування податків, зборів, платежів є не виключно теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою практики. По-перше, коли йдеться про податки, то це, насамперед, безумовні та нецільові платежі, й після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. В ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають чітке цільове призначення. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (навіть може йтися про самостійний склад правопорушення).

По-друге, податки здебільшого  надходять до бюджетів, тоді як збори  можуть формувати цільові (в тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо потрібно закріпити виключно стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це безсумнівно податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких їх спрямовують, — це збори.

   І, по-третє, якщо  встановлення, зміна й скасування  податків і всіх елементів  правового механізму податків  є виключно компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

Отже, основне в податковій політиці на сучасному етапі в  Україні є реформування податкової системи в напрямах:

1.Зниженнязагального рівня  податкового тягаря

2.Забезпечення інвестиційної  спрямованості податкової системи  шляхом запровадження інвестиційних  пільг

3.Реалізації соціальної  спрямованості податкової системи

4.Удосконалення механізмів  обчислення і стягнення податків

5.Удосконалення для виконання  вищезазначеного правової бази  оподаткування, закріплення податкової  системи України в Податковому  кодексі.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому  зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва вона має поєднуватися з такими заходами:

1.Комплексом заходів,  в тому числі податкових, які  забезпечили б активізацію інвестиційної  діяльності комерційних банків, через те що власних коштів  підприємств недостатньо для  проведення серйозної інвестиційної  політики в умовах спрацьованості  більшості основних фондів підприємств.                                                                       

2.Активізацією приватизаційних  процесів, а також чітким визначенням  і гарантуванням прав власності,  що дасть можливість власникам  і менеджерам отримувати прибутки  від виробництва та інвестування  і зацікавить їх в інвестуванні  коштів.                                                                                                                

3.Демонополізацією економіки,  яка змусить підприємства реагувати  на зростання сукупного попиту  не підвищенням цін, а розширенням  виробництва. 

4.Стабілізацією інфляційних  процесів, що посилять привабливість  інвестицій.  

5.Політичною і правовою  стабілізацією, які сприятимуть  зростанню впевненості підприємців  в майбутньому і стимулюватимуть  їх до інвестування в економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

 

1. Климко Г.Н.  Основи економічної теорії. - Київ. ”Вища школа” - “Знання”, 2007;                                                         

2. Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні.-Київ.”Укртиппроект”,2011;

3. Ткаченко Т.: ” Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції” //Економіка України №4.-Київ. ”Преса України”, 2010;

4. Інформаційний сайт http://uk.wikipedia.org/wiki/;

5. Інформаційний сайт  http://zakon.rada.gov.ua/;