МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Теорія оподаткування та податкова система України»

 

 

 

Виконав:

студент  курсу   групи

Тичинський Д.В.

Перевірив:

 

 

 

 

Одеса 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Теоріі оподаткування…………………………………………………...4

Розділ 2 Податкова система  України……………………………………………6

            2.1 Податкові органи України та  їх функції…………………………….6

            2.2 Система оподаткування в Україні……………………………………9

            2.3 Класифікація та види податків……………………………………….9

Висновок………………………………………………………………………….19

Література………………………………………………………………………...21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“ Налогооблажение - искусство 

ощипывать гуся так, чтобы

получить максимум перьев

 и минимумом  писка ”

Жан-Батист Кольбер.   

      

Вступ

 

Податки є однією з найважливіших  фінансових категорій . Історично - це найдавніша  форма  фінансових  відносин між державою та членами суспільства.

Формування  податкової системи   України   потребує  вивчення  досвіду розвинутих  країн,  податкові  системи яки мають багатолітню  історію.

Головними чинниками виникнення податків було : по-перше, перехід від  натурального господарства  до грошового;  по-друге, зародження та формування   держави.  Зараз  податки,   з одного боку,  забезпечують   фінансову  базу держави,   а  з  іншого - виступають  інструментом  реалізації   її   економічної доктрини . Податки відзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками   з  метою створення  централізованого   фонду  грошових  коштів,  що знаходяться  в розпорядженні держави .

У своїй я  намагаюсь   розкрити принципи  побудови  украінської податкової системи   та   її  функціонування. За останній час дуже серьйозні зміни були проведені в податковій політиці нашої країни, а також зміни в деяких податках.

Одним з найважливіших  завдань трансформації економіки  України  є реформування податкової системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теорії оподаткування

 

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням  досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних  і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Податки як форма взаємовідносин громадянина і влади мають  давню історію. Теорія податків почала розвиватися з XIII ст., ще за часів  Фоми Аквінського, який вважав податки  однією з форм пограбування народу. Діомада Карафа висловлював думку, що податки виступають головним джерелом поповнення бюджету, особливо домени, тобто надходження від нерухомості  та капіталу. Вперше доходи держави  класифікував Ж. Богдан за такими видами домени: військова здобич, подарунки  інших країн, збори із союзників, доходи від торгівлі, мито за ввезення та вивезення товарів, данина з підкорених народів. Головним джерелом доходів  він вважав домени та мито. Пізніше  теорія податків розвивається у різних напрямах.

У XVII ст. у Франції з’являється  теорія податків, засновником якої був Ш. Монтеск’є. Суть її полягала в тому, що громадяни повинні ділитися своїм прибутком з державою, тому що вона забезпечує внутрішній і зовнішній  захист життя та майна підлеглих, гарантує порядок, спокій і свободу. При цьому повинна зберігатися  пропорційність між тією частиною, яка належить громадянинові, і тією, яку в нього забирають, щоб  громадянам був гарантований захист їхньої частини майна.

Дещо інший погляд на теорію податків висловлював англійський  вчений Дж. Мілль. Він розробив і  вперше висунув податкову теорію послуг. Суть її полягає в тому, що кожен громадянин держави обов’язково  повинен отримувати від неї послуги  у вигляді допомоги та підтримки. Дж. Мілль першим обґрунтував введення неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян, розмір якого, на його думку, повинне бути не менший за прожитковий  мінімум. Крім того, свою думку він  висловлював і з приводу прогресивного  оподаткування. Дж. Міль писав: “Оподатковувати  великі доходи вищим відсотком, аніж малі, - означає оподатковувати працелюбність, ощадливість, карати людину за те, що вона працює старанно... заощадила більше, ніж сусід... Справедливе й мудре  законодавство не повинно спонукати  до того, щоб марнувалися, а не зберігалися  плоди чесної праці”.

Один із найважливіших  напрямів розвитку економічної теорії фінансів і податкової політики як її частини - неокласична теорія, базою  якої є неокласична політична економія. В основі цієї теорії лежить збалансованість державного бюджету і податкових зборів і поступове зниження витрат держави. Тобто проводиться порівняння та оцінка корисності державних витрат і податкового тягаря і на підставі цього визначається оптимальний розмір державного бюджету. Головне місце в цій теорії посідає обмеження втручання держави в економіку, яка повинна розвиватися відповідно до об’єктивних економічних законів. При цьому відбувається зниження витрат державного бюджету, а відповідно, зменшення рівня податків. Тобто гроші, які має громадянин, краще залишати у нього, тому що він може вигідніше їх розподілити, ніж це пропонує держава. Основоположниками цього напряму економічної теорії були В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл, А. Пігу, Р. Слоу та ін. У цьому напрямі однією з перших була праця В. Петті “Трактат про податки та збори” (1662). У ній розглядаються державні витрати та з’ясовуються причини їх зростання у зв’язку з виконанням державою її функцій - економічної, соціальної, оборонної, поліцейської та ін. З другого боку, зростання державних витрат потребує збільшення надходжень до державного бюджету, що породжує систему оподаткування. А це викликає незадоволення платників податків.

В сучасних умовах розвитку економіки, податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві  і як форма фінансових відносин виникають  одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат. Обов'язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування. Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу. Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків.

Розділ 2   Податкова система України

Провідна роль у забезпеченні виконання  державою функцій щодо регулювання  економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податки-це обов’язкові платежі  фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані  у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої  країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього  історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто  забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті  з метою фінансування державних  витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб’єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

2.1 Податкові органи України та їх функції

Податкова політика як засіб  макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, іншу.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування.