Теорія оподаткування та податкова система України

мито

16. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками

17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Загальнодержавні податки  та інші обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України.

До місцевих податків і  зборів належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
2. єдиний податок
3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
4. збір за місця для паркування транспортних засобів
5. туристичний збір

Місцеві податки і збори, порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних  розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними  Радами народних депутатів.

Суми місцевих податків і  зборів зараховуються до бюджетів місцевого  самоврядування за місцем знаходження (проживання) платника, якщо інше не встановлено  законодавчими актами України.

Податок на прибуток підприємств. Балансовий прибуток підприємства-це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції(робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, не матеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій. Платники податків:

Суб’єкти підприємницької  діяльності, бюджетні організації в  частині здійснення госпрозрахункової  діяльності, банки(крім Національного  банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету  та дипломатичних привілеїв і  здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Національний банк України і його установи(за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Податковий кодекс України  містить окремий розділ (Розділ III) під назвою «Податок на прибуток підприємств» (статті 133-161). Стаття 151.1 Податкового кодексу України визначає, що основна ставка податку становить 16 відсотків. Однак на перехідний період ставка встановлюється в таких розмірах:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податок на доходи фізичних осіб — загальнодержавний податок в Україні. Є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають постійного місця проживання в Україні. Об’єктом оподаткування у громадян, котрі мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами. У громадян, котрі не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є доходи, одержувані з джерел в Україні. Податковий кодекс України містить окремий розділ (Розділ IV) під назвою «Податок на доходи фізичних осіб» (статті 162-179).

Пода́ток на до́дану  ва́ртість (ПДВ) — непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить 39,7% від загальних доходів держбюджету за 2008 рік (35,7% в 2007 році) — це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон  діяв лише до червня 1993 року — і був  замінений декретом КМУ «Про податок  на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. На даний момент цей закон  втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України  від 02.12.2010 року.

Платниками податку є  як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування  є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних  місяців. [2, стаття 2] В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вищевказану  суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий  метод сплати ПДВ — сплачувати цей податок вже після отримання  виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності. Існує також перелік видів операцій, які не належать до об'єкта оподаткування. Серед них:

- надання послуг зі страхування;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

Існують також операції, які не оподатковуються ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ  освіти і охорони здоров'я, послуги  освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з  транзитних перевезень територією України  та ін.

Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги  за умови його продажу стороннім  особам — які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує  фактичну більш, ніж на 20%, то базою  оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але  не менша за митну вартість. Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки — в тому числі і акцизний та митний збори. Існує дві можливих ставки оподаткування — звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків). Нульова ставка оподаткування застосовується щодо: