Проблемні аспекти державної мовної політики України

У окремій статті потрібно визначити статус регіональних мов України (мов національних меншин ) та мов закордонних українців.

Крім того, необхідно визначити правовий захист мовних прав та свобод людини і громадянина, де, зокрема, передбачати, що кожен маж право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право на захист у відповідних державних огранах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей.

В коремих розділах Закону слід передбачати правові основи державної мови роботи органів державної влади, огранів місцевого самоврядування, економічної та соціальної діяльності та інших.

На мій погляд, з прийняттям Закону України «Про мови України» будуть визначені правові засади забезпечення розвитку і функціонування державної мови України в усіх сферах суспільного життя, гарантування дбайливого ставлення до української мови, забезпечення прийнятих і виправданих форм використання цих  мов у діяльності місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування, в освіті, у діловому та професійному спілкуванні.

Отже, послідовне та системне впровадження цих заходів удосконалення створить умови для суттєвого покращення мовної політики в Україні. Це нагальна проблема, оскільки мова є визначальним чинником і головною онакою ідентичності нації, тому саме українцям сами слід не забувати хто вони є насправді, адже всім відомо: немає мови – немає і народу, а державна українська мова – це гарант незалежності України, її демократичного розвитку, навіть успіху ринкових реформ у нашій країні.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом тривалої війни проти української мови, української ідентичності та української державності, яку Росія розпочала після 1654 року та яка продовжується і нині у формі мовно-культурної експансії.

Досліджуючи стан національного законодавства я дійшов висновку, що нормативно – правові документи застаріли і вже не відповідають реаліям сьогодення. Зараз на часі прийняття нового документу, який влаштовуватиме переважну більшість населення. Але проаналізувавши законопроектну базу, я дійшов висновку, що зараз і гостро стоїть питання розробки якісно нових проектів законів.

Ті законопроекти, які зараз є на розгляді у Верховній Раді України не можуть виражати волю переважної більшості населення України, і є певною мірою заполітизованими. Також я вважаю, що слід підняти питання про відповідальність за порушення мовного законодавства. Це питання є також проблемним, оскільки воно повністю стосується вищих посадових осіб держави, які навіть не знають державної мови. При цьому слід враховувати досвід іноземних країн.

Для цього необхідно:

1) прискорити розгляд  і ухвалення в законодавстві  законопроектів «Про розвиток  і застосування мов в Україні», а також «Про освіту національних  меншин України»;

2) визначити  порядок порядок  функціонування двох, можливо і  трьох мов;

3) виховання української  мовної свідомості і гідності; загального піднесення престижу  державної мови України;

4) розширити застосування  державної мови України за  її межами;

5) створити систему дієвого  контролю за дотримання мовного  законодавства.

Для більш ефективного функціонування державної мовної політики України я пропоную: створити належні умови для розвитку державної мови націоналих мешни України, тобто збереження мережі навчальних закладів із викладанням державної мови України; розроблення і затвердження навчальних програм і посібників рідною мовою; збільшення кількості годин у навчальних закладах з викладанням державної мови України; запровадження єдиної мовної політики в Україні, якої дотримувалися всі жителі України та її гості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон Української РСР. Про мови в Українській РСР // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1989, N 45, ст.631 ( Із змінами, внесеними  згідно із Законами N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст.85 N 594-IV (594-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159 ).

3. Закон України «про  Вищу раду Юстиції» // Офіційний Вісник України.- 1998. – №6.

4. Закон України. Про громадянство  України. // Відомості Верховної Ради  України. – 2001. – № 13. – Ст.3.

5. Закон України «про  судоустрій України» від 7 лютого 2002р. // Офіційний вісник України. 2002. №10.

6. Закон України «про  рекламу» // www.zakon.rada.gov.ua

7. Закон України «про  Уповноваженого Верховної ради  України з прав людини»// www.zakon.rada.gov.ua

8. Закон України «про  ратифікацію європейської хартії  регіональних мов або мов меншин»// www.zakon.rada.gov.ua

9. Закон України «про  громадянство України»// www.zakon.rada.gov.ua

10. Кримінально – процесуальний  кодекс України // К. Атіка. 2006р.

11. Конституція України. Науково-практичний коментар / В.Б.Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В.Баулін та ін.: ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М. Грошевой та ін.- Харків: Видавництво «Право»; К.:Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- с. 57 – 61

12. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. пос.- К.: Атіка, 2004.

13. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. пос.- К.: Атіка, 2004.

14. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського.

15. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка.- К.: Наукова думка, 2002.

16. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер,2002.

17. Демченко Т.,Філіпчук І. Українська мова – правові проблеми // Право України.- 1996.- № 7.- С.47-50.

18. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Урядовий кур”єр. -2000.- 20 квітня.

19. Чушенко В. Проблеми формування соціально-організованого суспільства в Україні // Право України.-2005.-№4.-С. 104-107.

20. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: Автореф. дис. канд. юрид.наук. – Одеса, 2000. – 20 с.

21. Фесенко Є. Правові питання визначення принципу національної мови в кримінальному судочинстві // Право України. – 1999.- №4. – С.66 – 67,78.

 

13. Копиленко О. Мовні проблеми  в українській політичній думці  та законодавстві 1917 – 1920 рр. // Право  України.-1998.-№4.-С. 44-48.