Зміст 

Вступ

       На  сьогоднішній день проблеми використання робочої сили на підприємствах всіх галузей виробництва привертають  все більше уваги науковців. Роль людської праці на кожній стадії виробничого процесу полягає в тому, що саме через людину, її здібності (моральні та фізичні) реалізуються абсолютно всі плани щодо подальшого розвитку виробництва та його суспільно-економічної ефективності.

       Одним із найважливіших показників, що характеризує участь людської праці у виробничому  процесі, а також навантаження, що припадає на кожного робітника під час здійснення своїх обов’язків, являється норма праці.

       Нормування  праці виступає важливим інструментом впливу на ступінь витрат робочої сили та нервової енергії. Обґрунтоване нормування праці дозволяє створити умови, за яких трудова діяльність людини, являючись найбільш продуктивною, збереже високу працездатність людини на протязі тривалого часу та швидке її відновлення. До того ж, нормування праці дозволяє визначити найбільш ефективну форму організації виробничого процесу, яка забезпечує оптимальне завантаження устаткування та робітника на протязі зміни, витрат часу на виготовлення продукції або виконання операції.

       Слід  зазначити, що в міру переходу від одиничного до серійного та від серійного до масового виробництва все більше удосконалюється техніка, технологія та організація виробництва; спеціалізуються устаткування, пристрої, робочий інструмент, способи контролю та оснащення робочого місця, удосконалюються організація праці та виробничі навички робітників. Саме через це витрати праці на виконання окремих однакових елементів операції, а також на виконання однакових операцій і виготовлення виробів у цілому та відповідно рівень продуктивності праці в умовах одиничного, серійного та масового виробництв будуть відрізнятися.

       При виконанні даної роботи були поставлені мета та задачі.

       Метою обов’язкового домашнього завдання є вивчення поняття «нормування праці», визначення його особливостей, а також шляхів вдосконалення в умовах сучасного виробництва.

       Завданнями роботи є:

• розкриття сутності поняття «нормування праці»;
• визначення його функцій та задач;
• огляд основних видів норм праці та їх характеристика;
• вивчення методичних основ нормування праці;
• характеристика основних шляхів вдосконалення нормування праці.

       Нормування  праці являється важливою складовою  як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Саме через це досить актуальним є наукове вивчення процесу розробки та встановлення норм праці на всіх етапах здійснення виробничого процесу, їх впливу на прийняття управлінських рішень щодо поточного та перспективного розвитку підприємства на всіх рівнях керівних структур.

1 Сутність та задачі основи нормування праці

1.1 Зміст поняття «нормування праці»

       Міра  праці, як абсолютна кількість сукупного робочого часу, необхідного для виробництва одиниці певного виду продукції або виконання певного виду робіт на конкретному підприємстві, набуває специфічну форму, яка знаходить своє відображення в нормі праці. Остання містить в собі структуру та величину суспільно необхідних витрат робочого часу з урахуванням конкретних умов виробництва на підприємстві, у цеху, на ділянці та робочому місці. Норми правці встановлюються за допомогою методів нормування. Відповідно, нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування [6, 147].

       Норма праці визначає величину та структуру витрат робочого часу, необхідних для виконання конкретного виду роботи, та являється еталоном, з яким порівнюються фактичні витрати часу в цілях встановлення їх раціональності. Виражаючи міру праці на кожному робочому місці, норми праці, з одного боку, являються засобом отримання прибутку, а з іншого боку – мають сприяти вирішенню соціальних задач, забезпечуючи працюючим оптимальну інтенсивність праці та його змістовність.

       В сучасних умовах призначення нормування праці – активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне використання людського ресурсу [12, 130]. В зв’язку з цим підвищуються і вимоги до нормування праці, які можна сформулювати наступним чином:

• максимально більший охват нормуванням праці всіх категорій працюючих, що забезпечить об’єктивне вимірювання та оцінку їх трудових витрат;
• високу якість норм, які встановлюються аналітичним методом нормування із застосуванням прогресивних нормативних матеріалів;
• комплексний підхід при розрахунку та встановленні норм витрат праці шляхом обліку організаційно-технічних, економічних, психофізіологічних та соціальних факторів;
• забезпечення нормальної інтенсивності праці робітників з метою збереження їх тривалої працездатності та здоров’я.

       У своїй основі процес встановлення норм включає:

• аналіз виробничого процесу, розділення його на частини;
• вибір оптимального варіанту технології та організації праці;
• проектування раціональних режимів роботи обладнання, прийомів та методів праці, системи обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;
• розрахунок норм у відповідності до особливостей технологічного та трудового процесів;
• запровадження та наступне коректування норм по мірі зміни організаційно-технічних умов виробництва.

       Саме  тому нормування праці являється  важливим елементом як технологічної  та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним.

       Робота  по нормуванню праці настільки тісно  пов’язана з проектуванням технологічного процесу та організацією праці, що в  багатьох випадках їх досить важко  розмежувати. При цьому кожна зміна в технології та організації виробництва має супроводжуватися переглядом діючих норм та приведенням їх у відповідність до нових організаційно-технічних умов виробництва [4, 186].

       Однією  з найважливіших особливостей роботи по нормуванню праці являється її багатоаспектний характер, зумовлений об’єктивною необхідністю обліку в нормах комплексу технічних, економічних, психофізіологічних та соціальних факторів. Хоча вирішальна роль належить технічному обґрунтуванню, що пов’язано з важливістю правильного встановлення режимів праці обладнання та визначення тривалості технологічного впливу на предмет праці, цим змістом нормування праці не обмежується [13, 236].

       Принципове  значення має економічне обґрунтування  норм. На основі економічних факторів обирається найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, яка забезпечує оптимізацію навантаження обладнання та робітників на протязі зміни, витрат часу на виготовлення продукції або виконання роботи.

       З фізіологічної точки зору праця  – це функції людського організму, витрати енергії людського мозку, нервів, мускулів, органів відчуття та ін. Це вимагає враховувати при встановленні норм оптимальний рівень витрачання робочої сили та нервової енергії. Облік цих факторів дозволяє створити умови, за яких трудова діяльність, являючись найбільш продуктивною, збереже високу працездатність людини на протязі тривалого періоду часу та швидке її відновлення.

       Соціальне обґрунтування норм дозволяє забезпечити  високий рівень змістовності праці, зниження її монотонності, розширення можливостей для самостійної  творчості в процесі виконання роботи [12, 131-132].

1.2 Функції нормування праці

       Являючись елементом ефективної побудови виробничих процесів та управління ними, норми  праці виконують низку важливих функцій. Перш за все, нормування, враховуючи необхідні витрати на ту або іншу операцію (роботу) у певних організаційно-технічних умовах, встановлюють міру праці у вигляді норм, які дозволяють визначити ступінь участі кожного робітника в створенні кінцевого продукту. Тим самим норми праці представляють собою конкретну та безпосередню характеристику індивідуальної або колективної продуктивності праці [12, 134].

       З переходом до ринкової економіки  ця функція виходить за межі державного регулювання та становиться функцією підприємств. Використання прогресивний норм витрат праці кожного з них, незалежно від форм власності, становиться однією з умов економічного благополуччя та забезпечення конкурентоспроможності продукції. Існуючий тісний взаємозв’язок між ефективністю використанням праці та загальними економічними результатами роботи підприємств робить актуальною проблему встановлення норм праці, які відображають необхідні витрати в існуючих умовах. Це дозволяє досягти оптимальних питомих витрат праці на одиницю продукції, що, як показує практика, сприяє відповідному зниженню витрат інших видів виробничих ресурсів.

       Найважливішою являється функція нормування як основа внутрішньогосподарського планування. За допомогою норм виконуються розрахунки виробничих програм цехів, ділянок, планових завдань для окремих робочих місць, визначається кількість обладнання та планове використання виробничих потужностей підприємств, цехів, підприємства в цілому. Виходячи з норм, визначається планова трудомісткість виготовлення деталей та виробу в цілому, а на цій основі – необхідна чисельність робітників, вичислюються фонд заробітної плати, собівартість продукції, календарно-планові нормативи (розміри партій, тривалість виробничих циклів, обсяги незавершеного виробництва).

       В умовах ринкової економіки в рамках цієї функції вирішуються також  і перспективні стратегічні завдання, такі як порівняльна оцінка трудових витрат із витратами конкурентів, виявлення можливостей їх зниження, оцінка економічної ефективності заходів організаційно-технічного характеру. Для реалізації даних напрямків потрібні прогресивні нормативна та інформаційна бази.

       Норми праця являються основою раціональної організації праці та виробництва. В процесі розрахунку норм знаходиться оптимальний варіант послідовності виконання операцій (роботи), планування робочого місця, системи його обслуговування. Тим самим оптимізується організація праці. При проектування поточних ліній та ділянок виходячи із витрат часу на виконання окремих операцій розраховується необхідна кількість обладнання, робочих, оптимізується їх навантаження у часі, визначається тривалість виробничого циклу [12, 135-136].

       Одним із критеріїв раціональності трудових процесів виступає їх трудомісткість, яку визначають на підставі встановлених норм часу. Виконуючи функцію критерію ефективності трудових процесів, технічно обґрунтовані норми витрат праці являються еталоном, який дозволяє визначити та оцінити кількісно резерви підвищення продуктивності праці на робочих місцях. Запровадження таких норм супроводжується зіставленням фактичних організаційно-технічних умов із передбаченими технічно обґрунтованими нормами, виявленням та усуненням відхилень [3, 180].

       Норми праці визначають міру винагородження за працю. При почасовій оплаті праці величина заробітної плати визначається у відповідності до тарифної ставки (окладу) та відпрацьованим часом. Проте обов’язковою умовою раціональної організації такої системи оплата праці являється наявність норм, які визначають необхідний результат праці робітника (колективу), тобто оплачується не час перебування робітника на підприємстві, а виконувана ним робота в необхідній кількості і відповідної якості. Ще більша залежність між нормою праці та заробітком робочого при оплаті праці за виробітком. Розцінка, за якої виконується оплата праці за виконану роботу, визначається множенням тарифної ставки розряду праці на норму часу.

       Нові  можливості для реалізації цієї функції  відкрились з розширенням прав підприємств, які в теперішній час можуть встановлювати тарифні ставки та вирішувати багато питань оплати праці, виходячи за межі централізовано встановлених тарифних ставок, окладів, розмірів преміальних виплат та доплат за несприятливі умови праці. В теперішній час відпала необхідність регулювання заробітної плати шляхом завищення норм праці, що дозволяє запроваджувати технічно обґрунтовані норми, які відображають витрати часу для всіх робітників, встановлювати їх оптимальну чисельність.

       Нормування  праці виконує функцію раціоналізації виробничих та трудових процесів. Використовувані в нормуванні методи вивчення витрат робочого часу дозволяють виявляти існуючи недоліки в організації виробництва та розробити заходи, які їх позбавляють. Шляхом спостережень за виконанням операції (роботи) на конкретному робочому місці виявляються недоліки застосовуваних методів та прийомів праці, здійснюється їх удосконалення (на підставі проектування раціональної структури операції, послідовності виконання прийомів, дій та рухів), а також запровадження (шляхом навчання робітника їх виконанню та створення відповідних умов на робочому місці).