Застосовуються  також система МТА (Motion – Time Analisys, “аналіз часу та рухів»), система МОДАПТС (Modular Arrangement of Predeterminent Time Standarts, “Модульна система мікроелементних нормативів”). Особливістю останньої являється використання укрупнених мікроелементів – модулів, що дозволяє значно спростити використання системи [12, 188-189].

       Усі перераховані системи нормування знайшли широке застосування при проектуванні трудових процесів, аналізі тат раціоналізації існуючих методів та прийомів праці, розробленні нормативів допоміжного часу, установленні норм праці, навчанні робітників правильним методам виконання роботи.

       У нашій країні ці системи застосовуються рідко через низку недоліків, які полягають в наступному:

• відсутні психофізіологічне обґрунтування нормативних значень часу. Жодна з систем не враховує такий фактор як втомлюваність. Суттєво відрізняється й рівень інтенсивності праці, закладений у різноманітних системах. Наприклад, швидкість ходи в НТМ дорівнює 5,3 км/год., а в Work Factor – 6,4 км/год.;
• при розробленні таблиць не враховуються окремі фактори, вплив яких на час виконання мікроелементів має місце в реальних виробничих умовах.

       Вітчизняними  вченими розроблена «Базова система мікроелементних нормативів часу» (БСМ), а потім її удосконалений варіант БСМ-1. Остання за ступенем опису трудових елементів являється системою першого рівня. Вона реалізується за мінімально укрупненим мікроелементному рівні трудового процесу та включає тільки єдині у змістовному плані для всіх галузей промисловості мікроелементи. Основою для її розробки послугували досліди, проведені на 23 підприємствах різних галузей промисловості. Використовувались методи кінозйомки та хронометражу. Поряд з цим проводились психофізіологічні дослідження, в ході яких вивчались втомлюваність праці та темп роботи.

       В результаті створена система, яка складається  з 41 елементу, об’єднаних у 20 груп, в тому числі 10 мікроелементів, які виконуються руками, 5 мікроелементів – рухів тулубу, 3 мікроелементи – рухів ніг та 2 мікроелементи – рухів очей. В основу системи покладений нормальний темп роботи, адекватний швидкості виконання базового мікроелемента «Протягнути руку з малим ступенем контролю на відстань 40 см», яка дорівнює 93 см/с. Цей темп забезпечує високу продуктивність та не призводить до пере втомлюваності [12, 191].

       У базовій системі мікроелементних  нормативів часу з урахуванням видів розрізняють 41 мікроелемент, кожен з яких характеризується достатньо однозначно визначеною спрямованістю та внутрішнім змістом, що дозволяє віднести ті чи інші види трудових рухів до певного мікроелемента. З іншого боку, кожному мікроелементу відповідає часова характеристика, яка відображає залежність тривалості його виконання від набору визначальних факторів. Значення факторів розраховані таким чином, щоб значення часу, які відповідають суміжним значенням факторів, відрізнялись на 10 %. Для кожного інтервалу значень факторів розраховане середнє значення часу. Таким чином, помилка оцифрування таблиць не перевищує 5 %.

       БСМ розроблена в 2-х варіантах:

• у вигляді нормативних карт, побудованих у формі компактних однострокових індексних таблиць, призначених для мікро елементного аналізу та нормування трудових процесів, які виконуються вручну;
• у комп’ютерному варіанті у вигляді кількісних моделей, призначених для нормативного забезпечення систем автоматизованого проектування раціональних трудових процесів та їх нормування, а також міжгалузевих та галузевих нормативів часу різного ступеня укрупнення.

       Поряд з кількісними на час виконання  низки елементів впливають і  якісні фактори, до яких відноситься:

• обережність;
• ступінь контролю;
• обмеженість;
• зручність роботи;
• щільність з’єднання [10, 163].

       У системі нормативів прийняті дві  характеристики якісного фактора «наявність обережності»:

• без обережності (робота з твердими та м’якими легко захоплюваними предметами);
• з обережністю (виконання роботи над гарячими, крихкими, гострими, слизькими предметами).

       Фактор  «ступінь контролю» впливає на час виконання мікроелементів «Встановити на площину» та «Встановити на вал або в отвір». Для характеристики контролю передбачені 3 ступені:

• малий (наприклад, покласти деталь на стіл, покласти інструмент на станіну верстата тощо);
• середній (передбачає здійснення дрібних переміщувальних рухів по орієнтуванню, наприклад, встановити опору на раму);
• значний (здійснення значної кількості переміщувальних рухів по орієнтуванню предметів, наприклад, встановити заготівку на шаблон за кресленням).

       Фактор  «обмеженість» суттєво впливає на час виконання мікроелементу «Обертати». Чим більше обмеженість, тим гірше обертання навколо вісі, наживляння або навертання гайки (болта) та, відповідно, більший час виконання мікроелемента. Характеристиками цього фактора являються:

• вільно, коли немає перешкод;
• обмежено, перешкоди на відстані 15 мм з одного боку;
• дуже обмежено, перешкоди на відстані не менше 15 мм з двох або трьох боків.

       На  мікроелемент «Ходити» введені 2 характеристики фактора «обмеженість»:

• вільно – при ходьбі по сухій рівній підлозі, без перешкод;
• обмежено – при ходьбі по замасленій, липкій підлозі або підлозі із розташованими на шляху пересування різноманітними предметами (перешкодами).

       Фактор  «зручність роботи» має суттєвий вплив на час виконання таких мікроелементів як «Встановити», «Роз’єднати», «Взяти». Він відображає незручність поводження з маленькими, важко захоплюваними предметами, що призводить до збільшення часу встановлення, роз’єднання або взяття деталі.

       Фактор  «щільність з’єднання» враховується при виконанні мікроелементів «Встановити» та «Роз’єднати». Віна має 3 характеристики:

• вільне з’єднання (не потребує значних зусиль);
• щільне з’єднання (потребує прикладення зусилля до 1 кг);
• туге з’єднання (передбачає застосування зусиль понад 1 кг) [10, 164-166].

Слід  зазначити, що застосування мікроелементних  нормативів часу найбільш доцільно в наступних сферах:

• мікроелементний аналіз та проектування раціональних трудових процесів;
• нормування ручних та машинно-ручних трудових процесів;
• розроблення нормативів часу різного ступеня укрупнення [12, 196].

3 Основні шляхи  вдосконалення нормування праці

       Для вдосконалення нормування праці  потрібно здійснити комплекс заходів, охоплюючи поряд з власне нормуванням  також і питання планування виробництва  та праці, її оплати.

       Розроблення планів на підставі нормативів трудомісткості, які базуються на єдиній нормативній основі з нормативами, призначеними для нормування праці, зроблять обов’язковим застосування відповідних їм прогресивних норм.

       Одночасно з цим визнано необхідним посилити матеріальну зацікавленість працюючих в роботі за прогресивними нормами (розширити сферу застосування підвищених розцінок при роботі за нормами, розрахованими на основі міжгалузевих та галузевих нормативів, більш широко і в більших розмірах преміювати за освоєння прогресивних, технічно обґрунтованих норм та ін.).

       Поряд з цим вдосконалення нормування праці об’єктивно потребує подальшого підвищення якості обґрунтування норм праці, встановлення їх на рівні необхідних витрат часу, забезпечення постійної прогресивності норм на основі їх планомірної заміни та перегляду, розширення сфери нормування праці за рахунок більш повного охоплення нормуванням праці робітників, які оплачуються погодинно [10, 183-184].

       В цілях підвищення якості діючих норм потрібно вдосконалювати методи встановлення норм та організацію роботи по встановленню норм та нормативів, запровадженню їх у виробництво [2, 218].

       Вдосконалення методів встановлення норм забезпечується всебічним їх обґрунтуванням з урахуванням  технічних, організаційних, економічних, психофізіологічних та соціальних факторів. Якщо методи технічного обґрунтування норм є майже досконалими (наприклад, облік режимів роботи обладнання), то методи обліку інших факторів не настільки досконалі. Так, у зв’язку з широким розповсюдженням бригадної організації праці при встановленні норм виникла необхідність уточнення та подальшого розвитку методів обліку змін в організації праці, що відбуваються при цьому, у відношенні людей до праці, взаємовідносин в колективі в процесі трудової діяльності, з тим, щоб норми повніше враховували можливості, які створюються при переході від однієї форми колективної праці до іншої.

       Якість  розроблення норм знаходиться у  тісному взаємозв’язку із застосовуваними  при цьому технічними засобами. Так, машина може значно ефективніше виконати одноманітну роботи, не знижуючи при цьому працездатності. Це відповідним чином впливає на нормування праці, знижуючи його та роблячи більш точним.

       В теперішній час, коли при розробці норм майже завжди використовуються комп’ютери та інші технічні засоби (кінозйомка, відеозапис трудових процесів), доцільним є використання більш досконалих методів нормування праці, так як автоматизований розрахунок норм, підвищуючи якість норм, не призводить до суттєвого збільшення трудомісткості їх розробки. Підвищення якості розробки норм потребує поліпшення організації роботи по встановленню норм та нормативів. Необхідно, щоб одночасно із створенням нової техніки та технології конструкторські, проектні та проектно-конструкторські організації розробляли проектну трудомісткість нових деталей. Проектна норма повинна запроваджуватись із початку запуску виробів у виробництво, її освоєння необхідно забезпечувати у відповідності із графіком, затвердженим при розробці цієї норми.

       В цілях забезпечення прогресивного  рівня діючих норм на підприємстві вони повинні встановлюватися в основному за єдиними та типовими нормами або за міжгалузевими та галузевими нормативами.

       Менш  напружені норми можуть встановлюватися  підприємством лише зі згоди вищестоящої організації [10, 187].

       Одночасно із затвердженням нормативів повинен визначатися термін їх дії. При його визначенні варто враховувати характер та вид виконуваних робіт, проте у всіх випадках він не повинен перевищувати 5 років [14, 173].

       По  мірі удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці  в нормативи вносяться відповідні зміни, а після закінчення строку їх дії підлягають обов’язковій перевірці, а при необхідності - заміні новими [10, 189].

       Для того, щоб норми праці, що вводяться  у виробництво, принесли відповідний  ефект, необхідно завчасно сповістити про це робітників, яких це безпосередньо стосується, не пізніше, ніж за місяць. Цьому має передувати приведення організаційно-технічних умов виробництва у відповідність до запроектованих норм. При запуску у виробництво нової продукції розробляють графік досягнення її проектної трудомісткості з урахуванням освоєння проектних потужностей та інших техніко-економічних показників. В цей період до технічно обґрунтованих норм встановлюється додатковий нормований час. По мірі освоєння виробництва або приведення організаційно-технічних умов у відповідність до запроектованих, додатковий нормований час зменшується та в кінцевому підсумку відміняється [1, 159].

       Слід  зазначити, що діючі норми праці  підлягають обов’язковій заміні новими в наступних випадках:

1. по мірі запровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, забезпечуючи зростання продуктивності праці. До таких заходів відносяться:

• введення нового та модернізація діючого устаткування;

• запровадження більш прогресивної технології, удосконалення технологічного та організаційного оснащення, інструментів;
• покращення конструкції виробів;
• механізація та автоматизація виробничих процесів;
• раціоналізація робочих місць;
• використання нових видів матеріалів, сировини, палива і т.д.;