2. при збільшенні або зменшенні партії виготовлюваних деталей або такту потоку;

3. при визнанні діючих норм застарілими. Застарілими вважаються норми, встановлені на роботи, трудомісткість яких знизилась в результаті вдосконалення організації виробництва та праці, збільшення обсягів виробництва, покращення обслуговування робочих місць, забезпечення ритмічності, запровадження більш раціональних режимів праці та відпочинку та ін..;
4. при виявленні помилково встановлених норм. До помилково встановленим нормам відносяться норми часу, при розрахунку яких неправильно враховані організаційно-технічні умови, або допущені помилки у застосуванні нормативних матеріалів або при виконанні розрахунків. Такі норми підлягають перегляду по мірі їх виявлення;
5. за ініціативою працюючих. Така ініціатива можлива, якщо на підприємстві діє система матеріального стимулювання робітників, або колективів робітників, які застосували кращі, у порівнянні з існуючими, прийоми та методи виконання робіт, які поступили із пропозицією про перегляд діючих норм;
6. в цілях підтримання прогресивного рівня діючих норм вони підлягають обов’язковій перевірці при проведенні атестації робочих місць. Якщо буде визнано, що норма застаріла або не атестована, вона підлягає перегляду та заміні [12, 300-301].

       Проводячи роботу по вдосконаленню нормування праці, слід виходити з того, що розширення нормування не являється головним завданням. Воно буде давати ефект лише тоді, коли на знову охоплювані нормуванням роботи будуть встановлюватися прогресивні норми, розраховані за міжгалузевими та галузевими нормативами, коли буде регулярно проводитись їхнє оновлення (заміна та перегляд норм).

Висновки

       Виконавши дану роботи, що стосується питання  нормування праці та його вдосконалення, можна зробити певні висновки.

       Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

       Основна задача нормування праці – активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне використання людського ресурсу.

       Принципове  значення має обґрунтування норм з економічної точки зору (обирається найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, яка забезпечує найбільший рівень прибутковості), психофізіологічної (праця – це функції людського організму, витрати енергії людського мозку, нервів, мускулів, органів відчуття та ін.), а також із соціальної (норми мають забезпечити високий рівень змістовності праці, зниження її монотонності тощо).

       Найважливішою являється функція нормування як основа внутрішньогосподарського планування; норми праці являються основою раціональної організації праці та виробництва, визначають міру винагородження за працю. Крім того, нормування праці виконує функцію раціоналізації виробничих та трудових процесів.

       На  підприємствах використовується система  норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності, проте найбільш широке застосування отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

       В залежності від методів обґрунтування  та встановлення норм їх прийнято поділяти на дослідно-статистичні (визначені на підставі дослідження нормувальника або майстра, а також на підставі аналогічних робіт) та технічно обґрунтовані (норми, встановлені інженерно-економічним розрахунком, на підставі проектування раціонального технологічного процесу та організації праці).

       Методи, які дозволяють встановити обґрунтовані норми праці, поділяються на аналітичні та мікроелементні. Аналітичний підхід заснований на вивченні та критичному аналізі конкретного трудового процесу, розділенні його на елементи, вивченні можливостей обладнання, раціональності організації робочого місця (поділяється на аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний), а мікроелементне нормування праці засновано на визнанні того факту, що вся різноманітність дій робітника при виконанні трудового процесу можна звести до обмеженого кола елементарних, простих трудових рухів пальців, рук, корпусу, ніг робітника, зорових елементів (створена «Базова система мікроелементних нормативів», яка складається з 41 елементу, об’єднаних у 20 груп, в тому числі 10 мікроелементів, які виконуються руками, 5 мікроелементів – рухів тулубу, 3 мікроелементи – рухів ніг та 2 мікроелементи – рухів очей).

       Варто пам’ятати, що нормування праці являється потужним важелем підвищення ефективності виробництва, а відтак, потребує постійної уваги та вдосконалення, що має виражатися через підвищення якості обґрунтування норм праці, встановлення їх на рівні необхідних витрат часу, забезпечення постійної прогресивності норм на основі їх планомірної заміни та перегляду. Крім того, вдосконалення нормування праці має обов’язково охоплювати поряд з власне нормуванням також і питання планування виробництва та праці, її оплати.

       Безперечним фактом є те, що технічна озброєність підприємства та нормування праці мають обов’язково відповідати науково-технічному прогресу, в розрізі якого і повинно здійснюватись їх вдосконалення.

Список використаної літератури

1. Генкин  Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 384 с.
2. Горелов И.А. Экономика трудовых ресурсов. – М.: Высшая школа, 1980. – 191 с.
3. Жуков В.И., Петреченко П.Ф., Булгаков М.И. и др. Нормирование труда: Учебник для студентов вузов / Под ред. В.И.Жукова. – М.: Экономика, 1985. – 352 с.
4. Зубкова А.Ф., Слезингер Г.Э. Организация нормирования труда на предприятиях: Учебн. пособие. – М.: Экономика, 1995. – 325 с.
5. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда: Учебное пособие для вузов / Под. ред. Л.Н.Зудиной. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Экономика, 1990. – 243 с.
6. Карпіщенко О.І. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 264 с.
7. Методичні вказівки для виконання практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «Економіка праці» для студентів факультету економіки та менеджменту денної та заочної форм навчання/ Укладачі: О.І. Карпіщенко, І.М. Сотник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2002. – 42 с.
8. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов / С.М.Семенов, Н.А.Сероштан, А.А.Афанасьев и др.; Под общ. ред. С.М.Семенова. – М.: Машиностроение, 1991. – 240 с.
9. Научная организация труда в машиностроении: Учебн. пособие / И.М. Разумов, С.В. Смирнов, Л.А. Глаголева; Под ред. И.М.Разумова и С.В.Смирнова. – М.: Высшая школа, 1998. – 272 с.
10. Научная организация труда в промышленности: Учеб.-метод. пособие для системы повышения квалификации руководящих работников и специалистов промышленности / С.С. Новожилов, Л.А.Костин, Е.Л.Смирнов и др.; редкол.: С.С. Новожилов (гл. ред) и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономика, 1986. – 416 с. (НИИ труда и ВНМ Центр Госкомтруда СССР).
11. Павленко А.П., Суэтина Л.М. Экономика трудових ресурсов: Учебное пособие. – М.: Высшая школа,1999. - 286 с.
12. Пашуто В.П. Организация и нормирование труда на предприятии: Учебн. пособие / В.П. Пашуто. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн.: Новое знание, 2002. – 319 с. - (Экономическое образование).
13. Управление трудовими ресурсами: Справочное пособие / О.П.Апостолов, Л.С.Блехман, Г.Х.Гендлер и др.; Под общ. ред. В.П.Косинко. – М.: Экономика, 1987. – 343 с.
14. Экономика труда: Учебник для вузов / В.И. Жуков, Г.Р. Погосян, В.И.Сивцов и др.; Под общ. ред. Г.Р. Погосяна, В.И.Жукова. – М.:Экономика, 1991. – 304 с.

Додаток А

Таблиця 1 - Класифікатор мікроелементів та факторів, які впливають на тривалість їх виконання [12, 192-193].