lign="justify">     Позавиробничі витрати представлені затратами  на рекламу продукції підприємства і наведені в таблиці 5.9.

     Таблиця 5.9.

     Розрахунок  планових річних затрат по статті калькуляція  «Позавиробничі витрати»

 

      Висновок: Загальна собівартість становить 10287802,85грн. і формується з таких витрат:

• на сировину і матеріали – 5677397 грн.;
• на паливо і електроенергію – 240960 грн.;
• на утримання робітників відрядників – 151679,75 грн.;
• на утримання і експлуатацію машин і обладнання – 3115555,37грн.;
• на цехові витрати – 99622,6 грн.;
• на загально заводські витрати – 955392,93грн.;
• на позавиборчі витрати – 47195,2 грн.

      Таким чином розрахунок основних статей калькуляції  собівартості є обов’язковим елементом планування та організації економічної діяльності підприємства і являється базою для розрахунку цін на продукцію, що лежить в основі наступного розділу курсової роботи.

 

Розділ 6. Планова калькуляція  ціни на продукцію підприємства

     Планова калькуляція - це розрахунок планової собівартості продукції, виконаний за статтями витрат.  Планові калькуляції складаються підприємствами на рік з розподілом за кварталами й на всі види продукції, що будуть вироблятися в запланованому році. Річна планова калькуляція розраховується як середньозважена собівартість  квартальних  планових калькуляцій з урахуванням кількості продукції, що випускається.

     Планова собівартість кожного виду продукції  визначається як результат множення планової собівартості одиниці продукції  на обсяг випуску. Планова собівартість усього обсягу виробленої продукції  підприємства  складається з суми планової собівартості усіх видів продукції й робіт промислового характеру, що включаються до складу обсягу виробленої продукції підприємства.

     Основою складання планової калькуляції  на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрати матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, встановлені для цієї продукції.

     У плановій калькуляції наводяться діюча  оптова ціна підприємства на відповідний  вид продукції, сума прибутку, ставка й сума акцизного збору (якщо такі збори передбачені), податок на додану вартість, відпускна (договірна) ціна. При складанні планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво й збут продукції в планованому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

     Витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та енергії визначаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідних видів продукції й цін на відповідні види матеріальних ресурсів. Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів.

     Планування  витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. За основу для планування витрат беруться нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані, виходячи з переліку робочих місць і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок, посадових окладів і планованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.

     Планова калькуляція являє собою розрахунок витрат по калькуляційних статях витрат на виробництво одиниці продукції.

     Вона складається на усі види виробів виробничої програми на основі прогресивних норм витрат праці і засобів виробництва. Вона використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з якою дозволяє виявити шляхи зниження витрат на виробництво продукції і резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції кожного виду.

 

     Таблиця 6.1.

     Планова калькуляція ціни одиниці продукції

 

     Висновок: Цехова собівартість складає 6836 грн./шт., виробнича собівартість – 7418 грн./шт.., повна собівартість – 7447 грн./шт.., прибуток – 1862 грн./шт. Податок на додану вартість складає 1862 грн., а загальна сума 11170 грн.

 

     

Розділ 7. Обґрунтування  оптимальних обсягів  виробництва продукції та прибутку від реалізації

     Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від  здійснення основної діяльності суб'єктів  господарювання. Прибуток є складовою  частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

     Реально формування прибутку на підприємстві відбувається) міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

     Однак незалежно від визначення моменту  реалізації в законодавчих актах  реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції  має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

     Визначення  моменту реалізації за датою відвантаження  товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств  на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

     Прибуток  від реалізації продукції безпосередньо  залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

     Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а  й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

     Отже, можна зробити висновок, що прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це сума виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на добавлену вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

     Для побудови графіка всі затрати  підприємства на виробництво і реалізацію продукції слід поділити на умовно постійні та умовно змінні. Покажемо це в таблиці 7.1.

 

     Таблиця 7.1.

     Поділ затрат підприємства на умовно-постійні та умовно-змінні

 

     Таким чином, підбивши основні відповідні дані по умовно-постійним і умовно-змінним  витратам, а також нарахувавши  сукупні витрати як на весь обсяг, так і на одиницю продукції, можна побудувати графік беззбитковості (Рис. 2.). Він покаже оптимальний обсяг випуску продукції.

Рис.2. Графік беззбитковості

      Розглядаючи графік беззбитковості, який наведено нижче, визначаємо, що оптимальний обсяг продукції дорівнює 580шт.

1. лінія умовно-постійних витрат;
2. лінія умовно-змінних витрат;
3. лінія сумарних витрат (1+2);
4. лінія обсягів продукції (загальна ціна)Табл..6.1
5. точка беззбитковості підприємства.

     Висновок: Даний розділ показує, що всі затрати підприємства поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. До складу умовно-постійних витрат відносяться: амортизаційні відрахування, заробітна плата погодинників, відрахування на соціальні заходи, затрати на поточний ремонт та інші витрати.

     До  умовно-змінних відносяться затрати  на придбання матеріалів, на транспортування, а також заробітна плата відрядників.

 

     

Розділ 8. Планування суми та розподілу чистого  прибутку підприємства

     Прибуток  є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

     Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних  потреб. По-перше, він спрямовується  на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

     Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі  прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу  є держава й підприємство. У  результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.