Для розрахунку в потребі в активній частині ОВФ використовуємо дані таблиці 1.2., тобто балансу робочого часу в розрахунку на одиницю обладнання, а також відомості про виробничу програму підприємства.

      Виробнича програма – це той максимальний можливий обсяг продукції, робіт  та послуг, який може виробити підприємство при ефективному використанні його виробничих фондів з врахуванням обсягу попиту на дану продукцію. Для визначення кількості одиниць обладнання кожного виду застосуємо наступну формулу:

     

       – кількість  одиниць обладнання певного виду;

       – норма затрат машинного часу, обладнання даного виду на одиницю продукції;

       – коефіцієнт  змінності роботи обладнання;

       – плановий фонд робочого часу роботи одиниці обладнання за рік в маш.-год. згідно балансу робочого часу;

       – виробнича програма в штуках.

     За наступним етапом проведення розрахунку визначаємо баланс робочого часу роботи обладнання (Таблиці 1.2.).

      Таблиця 1.2.

      Плановий  баланс робочого часу в розрахунку на одиницю  обладнання на 2009 рік

 

      Висновок: Розрахунки показали, що підприємству необхідні основні виробничі фонди на загальну суму 9835010грн, в тому числі активна частина складає 93%, а пасивна 7%. Порівнюючи з іншими варіантами (Активна частина 93%, а пасивна 7%).

 

Розділ 2. Планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві.

     Безперервний  процес виробництва потребує постійного відтворення фізично-спрацьованих і технічно-застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів  праці є поступове відновлення  їх вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

     Амортизація – систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу.

     Амортизація основних засобів – це процес перенесення  авансової раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

     Для відшкодування вартості зношеної частини  основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову  компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує для відновлення основних засобів.

     Амортизаційний  фонд – цільовий фонд накопичення  фінансових коштів, який утворюється  за рахунок амортизаційних відрахувань  і призначається для відтворення  основних фондів, котрі у процесі  виробництва піддаються фізичному  та моральному зносу, через що втрачають частину споживчої вартості. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються державою. Прискорена амортизація основних фондів сприяє розвитку науково-технічного прогресу, зростанню продуктивності праці, якості і конкурентоспроможності продукції. При цьому знижується прибуток. Щоб не допустити зниження рентабельності, у державах з ринковою економікою практикується законодавче зменшення суми прибутків, що обкладаються податком, на величину витрат, пов'язаних з амортизацією.

     Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансового зацікавлення суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Сьогодні усім підприємствам, (незалежно від форм власності), законодавче надане право на самостійне використання амортизаційних відрахувань, що немає економічного обґрунтування. Правомірним було б надати право на визначення напрямків використання коштів амортизаційних фондів власником підприємства, а не його керівництвом. Крім того, доцільно законодавче встановити долю амортизаційних відрахувань у загальній їх сумі, яка обов'язково повинна бути спрямована на відновлення основних фондів, використання і запровадження сучасних технологій, оскільки в даний час більша частина цих відрахувань використовується як обігові кошти.

      В даному розділі визначимо річну  величину амортизаційних відрахувань  і будуємо графік накопичення  амортизаційних відрахувань.

      В даному випадку підприємство використовує два методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірний та прискорений методи нарахування амортизації, які передбачають використання коефіцієнта зростання діючих норм амортизаційних відрахувань.

      В таблиці 2.1. розраховано планову  річну суму амортизаційних відрахувань  на повне відновлення основних фондів.

 

      Таблиця 2.1.

      Визначення  та обґрунтування  планової річної планової величини амортизаційних відрахувань

 

      Для визначення річної суми амортизації  необхідно норму амортизації  помножити на вартість ОВФ і поділити на 100%.

      Норма амортизації  обладнання – В.Д.п.8; Норма амортизації інструменту  – В.Д.п.31; збільшуючий коефіцієнт – В.Д.п.30.

      Наступним етапом роботи є побудова графіка накопичення амортизаційних відрахувань по обладнанню видів А, Б, В (Рис. 1).

 

 

Рис. 1. Графік накопичення  амортизаційних відрахувань  по обладнанню видів  А, Б, В

     При рівномірному методі амортизації строк вираховується, як:

      

      при прискореній амортизації:

      

      Висновок: Порівнюючи з іншими варіантами (рівномірний метод 5,5 років, прискорений – 3,6) роблю висновок, що в моєму випадку строк амортизації при рівномірному методі буде більшим, а при прискореному – майже рівним.

 

Розділ 3. Потреба підприємства в оборотному капіталі на момент його утворення

      Оборотний капітал або оборотні (поточні) активи це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський  процес і цілком споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. Часто поняття оборотного капіталу розглядають як рішення по короткостроковому фінансуванню, що узагальнюють за назвою управління оборотним капіталом. Оборотний капітал складається з коштів і інших ліквідних активів, що можуть бути конвертовані в грошові кошти протягом року або операційного циклу. Склад оборотних активів відрізняється в залежності від області діяльності підприємства.

      Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

      У виробничому процесі авансується  вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

      На  третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

      Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше  часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

      Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

      У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

      До  виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

      Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

      Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

      Потреба підприємства в оборотному капіталі на момент його утворення покажемо в таблиці 3.1.

 

      Таблиця 3.1.

      Обґрунтування потреби підприємства в оборотному капіталі