Монополії, їх місце в ринковій економіці

де n - число фірм на ринку;

s2 - показник дисперсії часток фірми на ринку, рівний 

; 
причому У - середня частка фірми на ринку, рівна 1/n.

Приведена формула дозволяє нам розмежувати вплив на індекс Херфіндаля-Хиршмана числа фірм на ринку і розподілу ринку між ними. Якщо всі фірми на ринку контролюють однакову частку, показник дисперсії рівний нулю і значення індексу Херфіндаля-Хиршмана обернено пропорційно до числа фірм на ринку. При незмінному числі фірм на ринку чим більше розрізняються їх частки, тим вище значення індексу. Індекс Херфіндаля-Хиршмана завдяки чутливості до зміни ринкової частки фірми придбаває здатність побічно свідчити про величину економічного прибутку, отриманого в результаті здійснення монопольної влади. Нижче ми покажемо зв'язок значення індексу з показником монопольної влади Лернера. Індекс ентропії показує середнє значення логарифма величини, зворотній ринковій частці, зважене по ринкових частках фірм:

Коефіцієнт ентропії є показником, зворотним концентрації: чим вище його значення, тим нижче концентрація продавців на ринку.

Для вимірювання ступеня нерівності розмірів фірм, діючих на ринку, використовується показник розкиду логарифмів ринкових часток фірм, показник дисперсії:

де Yi - частка фірми на ринку;

У - середня частка фірми на ринку, рівна 1/n;

n - число фірм на ринку.

 

 

Індекс Лернера 

Індекс (коефіцієнт) Лернера як показник ступеня конкурентності ринку дозволяє уникнути труднощів, пов'язаних з підрахунком норми дохідності. Ми знаємо, що за умови максимізації прибутку ціна і граничні витрати пов'язані один з одним за допомогою еластичності попиту за ціною. Монополіст призначає ціну, що перевищує граничні витрати на величину обернено пропорційну еластичності попиту. Якщо попит надзвичайно еластичний, то ціна буде близька до граничних витрат, і отже монополізований ринок буде схожий на ринок досконалої конкуренції. Виходячи з цього, положення А. Лернер запропонував у 1934 році індекс, що визначає монопольну владу: 

 

Індекс Лернера приймає значення від нуля (на ринку досконалої конкуренції) до одиниці (для чистої монополії з нульовими граничними витратами). Чим вище значення індексу, тим вище монопольна влада і далі ринок від ідеального стану досконалої конкуренції.  Складність обчислення індексу Лернера пов'язана з тим, що інформацію про граничних витратах досить складно отримати. В емпіричних дослідженнях часто використовується така формула для визначення граничних витрат на основі даних про середніх змінних витратах.  Значення індексу Лернера можна прямо пов'язати з показником концентрації продавців па ринку олігополії, припустивши, що він описується моделлю Курно. Для 1-ої фірми на такому ринку гранична виручка складає 

Помноживши другий доданок на P / P і Q / Q отримаємо 

 , 

де   ринкова частка фірми, 

таким чином індекс Лернера буде знаходиться в прямій залежності від частки фірми на ринку і зворотній від показника еластичності попиту за ціною. 

Середній для галузі індекс Лернера буде обчислюватися по формулі:

Коефіцієнт Тобіна

Коефіцієнт Тобіна пов'язує ринкову вартість фірми (вимірюваної ринковою ціною її акцій) з відновлювальної вартістю її активів: 

 

P-ринкова вартість активів фірми (зазвичай визначається за курсом акцій) 

С - відновна вартість активів фірми, рівна сумі витрат, необхідних для придбання активів фірми за поточними цінами.  Якщо оцінка активів фірми фондовим ринком перевищує їх відновну вартість (значення коефіцієнта Тобіна більше 1), це може розцінюватися як свідчення отриманої або очікуваної позитивної економічної прибутку. Використання індексу Тобіна в якості інформації про становище фірми базується на гіпотезі ефективного фінансового ринку. До переваг використання цього показника відноситься те, що він дозволяє уникнути проблеми оцінки норми прибутковості і граничних витрат для галузі.  Численні дослідження встановили, що коефіцієнт q в середньому досить стійкий у часі, а фірми з високим його значенням зазвичай володіють унікальними факторами виробництва або випускають унікальні товари, тобто для цих фірм характерна наявність монопольної ренти. Фірми з невеликими значеннями q діють в конкурентних чи регульованих галузях. 

Коефіцієнт (індекс) Папандреу 

Коефіцієнт монопольної влади Папандреу грунтується на концепції перехресної еластичності залишкового попиту на товар фірми. Необхідною умовою здійснення монопольної влади служить низький вплив на обсяг продажів фірми ціни продавців на взаємопов'язаних ринках або сегментах одного і того ж ринку.  Однак сам по собі показник перехресної еластичності залишкового попиту не може служити показником монопольної влади, так як його величина залежить від двох факторів, що роблять протилежний вплив на монопольну владу: від числа фірм на ринку і від рівня заменяемости товару розглянутого продавця і товарів інших фірм. Збільшення числа фірм на ринку призводить до зниження їх взаємозалежності і відповідного зниження показника перехресної еластичності залишкового попиту. На ринку досконалої конкуренції еластичність залишкового попиту на товар фірми прагне до нуля. Зниження взаємозамінності товару фірми та товарів інших продавців внаслідок поглиблення диференціації продукту призводить до зниження еластичності залишкового попиту. Але точно так само і відхід великих продавців з ринку, де діє розглянута нами фірма. буде призводити до зниження її залежності від цінових рішень інших фірм, до зниження еластичності залишкового попиту. За визначенням чистої монополії, фірма не повинна мати близьких замінників, отже, для монополії показник еластичності залишкового попиту (збігається з ринковим попитом) також буде прагнути до нуля.  Крім того, вплив цінової політики інших фірм на ринку на обсяг продажів даної фірми залежить від обмеженості потужності інших фірм, від того, наскільки вони зможуть в дійсності збільшити обсяг власних продажів і тим самим знизити частку ринку нашої фірми.  Для подолання цієї проблеми Папандреу в 1949 році запропонував так званий коефіцієнт проникнення, що показує, на скільки відсотків зміниться обсяг продажу фірми при зміні ціни конкурента на один відсоток. Формула коефіцієнта проникнення (показника монопольної влади Папандреу) виглядає так: 

 

Qdi - обсяг попиту на товар  фірми, що володіє монопольною  владою  
Pj - ціна конкурента 

 - Коефіцієнт  обмеженості потужності конкурентів, вимірюваний як ставлення потенційного  збільшення випуску до зростання  обсягу попиту на їх товар, викликаного зниженням ціни. Він  змінюється від нуля до одиниці.  
Індекс Папандреу практично не використовується в прикладних дослідженнях, проте він досить цікаво відображає дві грані монопольної влади: наявність товарів-замінників на ринку і обмеженість потужності конкурентів (або можливість їх проникнення в галузь). Вираз 

відображає перехресну еластичність попиту на товар фірми. Його величина свідчить про можливість перемикання попиту споживачів на товар конкурентів.  Співмножник   характеризує, в свою чергу, здатність конкурентів скористатися збільшенням попиту на їх продукцію. Чим нижче будь-якої з співмножників, тим вище монопольна влада фірми. 

Індекс Бейна 

Коефіцієнт Бейна показує економічну прибуток на один долар власного інвестованого капіталу. 

• - Бухгалтерський прибуток 
•  - Нормальний прибуток 
• В умовах конкуренції на товарному ринку і ефективного фінансового ринку норма економічного прибутку повинна бути однаковою (нульової) для різних видів активів. Якщо норма прибутку на якомусь ринку (для якогось активу) перевершує конкурентну норму, то цей вид інвестування є кращим, або ринок не вільно конкурентним: існують причини по яких додаткова прибутковість інвестицій не зрівнюється в довгостроковому періоді, а це передбачає наявність у такої фірми певної ринкової влади. 

 

 

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

 

 

1. Діяльність підприємств-суб’єктів природних  монополій  справляє суттєвий вплив на економіку країни,оскільки частка валового випуску їх продукції у валовому випуску  продукції країни становить близько10-14%, частка валової доданої вартості таких підприємств у сукупній валовій вартості господарства країни фінансується на рівні 14-16%.

      2. Причиною збитковості підприємств-природних монополій є встановлення низьких тарифів органами місцевої та центральної влади на послуги таких підприємств і неповне відшкодування різниці між встановленими тарифами та операційними витратами.

     3. Зношеність основних фондів є значною,а інколи навіть критичною.

    4. Частка інвестицій в основний капітал підприємств-природних монополій є досить вагомою. Проте цих обсягів недостатньо навіть для підтримки основних фондів таких підприємств навіть на на теперішньому рівні,не кажучи про покращення стану їх основних засобів.

     5. Отже, для ефективної роботи підприємства мають отримувати прибуток,який можна було б інвестувати в основні засоби. Проте значна частка споживачів підприємств-природних  монополістів в Україні отримує дохід,нижчий за прожитковий мінімум,а тому не має змоги сплачувати повної вартості спожитих ним послуг.

        6. Тарифи на послуги підприємств-природних монополістів для населення є нижчими від собівартості продукції, а тому вони повинні покриватися або за допомогою перехресного субсидіювання,або через механізм субсидій і дотацій.

          7. Таким чином, основними напрямами тарифного цінового регулювання у сфері природної монополії повинні стати: ціноутворення на основі чітких принципів, що стимулюють оптимальне використання ресурсів та мінімізацію витрат; формування ефективного контролю за ціноутворенням; забезпечення повного відшкодування підприємствам обґрунтованих економічних витрат, що включають альтернативну вартість застосування залучених ними ресурсів; регулювання ціни на рівні, що гарантує отримання підприємствами нормального прибутку; перехід від простого підвищення тарифів до посилення цінової диверсифікації з врахуванням затрат на кожний конкретний вид послуг; подолання різнобою у розмірах фактичних платежів на аналогічні послуги за рахунок посилення регулювання на загальнодержавному рівні; розмежування функцій регулювання та управління; оптимальне поєднання загальнодержавного та місцевого цінового регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

1. За певних умов конкуренція може діяти як сила, що руйнує виробництво і знижує його ефективність. Виникаючи на певному етапі концентрації та централізації виробництва й капіталу з метою послаблення конкуренції, монополія стає тією силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи державну) може стати важливим доповненням до конкуренції, як у свою чергу конкуренція може доповнювати монополію.

2. Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

3. Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення.

4.  Для контролю над акціонерним товариством досить мати в одних руках 20, а то й 10% акцій, так для панування на ринку великому підприємству досить виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку.

5. Процес концентрації, централізації та усуспільнення виробництва є складним і різноманітним за своїм характером і результатами. Все це знаходить своє відображення і в існуванні різних форм монополій, а також різних ступенів монополізації суспільного виробництва.

6. Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні.

7. Подолання наслідків монополізму - це складна і клопітка справа. Одним з найважливіших напрямів ліквідації монополії є рішуча деконцентрація виробництва, а її конкретною формою - розукрупнення більшості об'єднань і великих підприємств у всіх галузях економіки .

8. Монополії класифікуються: 1) за причинами виникнення (природна, адміністративна, економічна); 2) за формою об’єднання капіталу (картель, синдикат, трест, багатогалузевий концерн, конгломерат); 3) за своїм становищем на ринку (прості, дискримінуючи, монопсонії, олігополії, двосторонні монополії).

9. Монополії мають як позитивний, так і негативний вплив на ринкову економіку. Серед позитивних – великі інвестиції в науково-технічні розробки, економія на витратах виробництва і, як наслідок, зменшення її собівартості. Але негативні тенденції переважають позитивні. Серед них – встановлення монополістичних цін, створення штучного дефіциту, стимулювання інфляційних процесів та інші. І тому з’явилася необхідність в обмеженні діяльності останніх. Антимонопольні законодавства всіх країн схожі. Всі вони дали змогу поставити під контроль процеси монополізації, зберегти і посилити конкуренцію.

10. Аналіз функціонування природних монополій в Україні показав, що природні монополії суттєво впливають на економіку країни. Природні монополії в Україні – це підприємства ЖКГ, залізничного транспорту та зв’язку. Встановлення державою низьких тарифів на продукцію природної монополії призвело до збитковості останніх і критичної зношеності їх основних фондів.

11. Основними напрямами тарифного цінового регулювання у сфері природної монополії повинні стати: ціноутворення на основі чітких принципів, що стимулюють оптимальне використання ресурсів та мінімізацію витрат; формування ефективного контролю за ціноутворенням; забезпечення повного відшкодування підприємствам обґрунтованих економічних витрат, що включають альтернативну вартість застосування залучених ними ресурсів; регулювання ціни на рівні, що гарантує отримання підприємствами нормального прибутку; перехід від простого підвищення тарифів до посилення цінової диверсифікації з врахуванням затрат на кожний конкретний вид послуг; подолання різнобою у розмірах фактичних платежів на аналогічні послуги за рахунок посилення регулювання на загальнодержавному рівні; розмежування функцій регулювання та управління; оптимальне поєднання загальнодержавного та місцевого цінового регулювання.