Монополії, їх місце в ринковій економіці

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятим у березні 1992 р., змінами до нього та прийнятим у червні 1996 р. на його розвиток Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Закони спрямовані на здійснення "демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції" .

Реальних позитивних зрушень у сфері демонополізації економіки можна досягти тільки шляхом проведення серйозних структурних перетворень в національній економіці. В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, держава має виконувати особливу функцію – не лише сприяти розвитку, але й створювати конкуренцію. Стратегічною метою вже проголошено скорочення частки монопольного сектора економіки України до рівня 10-12% внутрішнього валового продукту. З огляду на це одна з ключових ролей відведена саме органам Антимонопольного комітету України, завданням яких є не лише контроль за діяльністю монопольних утворень, але й застосування до порушників конкурентного законодавства дієвих важелів впливу. [7]

Іноді громадська думка невиправдано перебільшує позитивні властивості монополій як стимулятора економічного розвитку суспільства, а також ставить під сумнів роль конкурентного механізму як інструменту забезпечення ефективності економіки.

Однак потреба мати монополію в тій чи іншій галузі може виникати з різних об`єктивних причин (історичних, технологічних, соціальних тощо). Наприклад, існування природних монополій у всіх розвинутих країнах пояснюється тим, що через високу капіталомісткість і значний термін окупності інвестицій суспільні витрати на запровадження і підтримання конкуренції на цих ринках перевищуватимуть виграш від неї.

Тому неприпустима і абсолютизація конкуренції. Так, Конституція України забороняє не монополії як такі, а тільки зловживання монопольним становищем. Але одночасно встановлює режим їх функціонування тільки за спеціальними законами. [22]

Саме ці обставини спонукають до запровадження системи організаційно-правових заходів з контролю за діяльністю монополій, до здійснення регулювання на конкретних монополізованих ринках.

Отже, головним завданням є не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища. При цьому необхідно використовувати вигоди великомасштабного виробництва, яке забезпечує високу ефективність, одночасно нейтралізувавши його побічні негативні наслідки, пов`язані з послабленням або усуненням конкуренції.

Отже, як бачимо, світові монопольні процеси змусили державу посилити регулюючі засади в економіці. Спеціальна антимонопольна політика та антимонопольне законодавство дали змогу поставити під контроль процеси монополізації, зберегти і посилити конкуренцію.

Антимонопольне законодавство є невід'ємною частиною механізму, який забезпечує вплив держави на економічні процеси у будь-якій сучасній моделі ринкової економіки. Його основне завдання – захист і підтримка максимально можливого рівня конкурентних відносин, завдяки яким може бути забезпечено поступальний розвиток економіки України [12].

Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності. Закріплений в Конституції України (розд. ІІ, ст. 42) принцип державного захисту економічної конкуренції вплинув на низку законодавчих та інших нормативних документів. В табл. 1наведено хронологічну послідовність їх прийняття.

Основи захисту конкуренції в Україні було закладено в Законі України

«Про обмеженнямонополізму та недопущення недобросовісної конкуренції упідприємницькій діяльності» , яким було заборонено зловживання монопольнимстановищем, неправомірні угоди між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади й управління, недобросовісну конкуренцію. [23]

Здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересівпідприємців від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції покладено на Антимонопольний комітетУкраїни (АМКУ) відповідно до його компетенції. Пізніше основні завдання, компетенцію та повноваженняАнтимонопольного комітетуУкраїни, првовий статус його посадових осіб і територіальних одиниць, матеріально-технічне та соціально-економічне забезпеченняйого діяльності булизакріплені в ЗаконіУкраїни «ПроАнтимонопольний комітетУкраїни» .

На сьогодні законодавство у сфері захистуконкуренції сформувалося в цілісну систему з власними матеріальним нормами, методологією та процесуальнимиособливостями. Воно створювалося на основі радянських за-

конодавчих актів і поступово адаптувалося до вимог розвитку економіки країни та сучасних світових економічних тенденцій. Законодавчо нормативна база державної конкурентної політики побудована за принципами заборони і

контролю та включає правила і норми за чотирма напрямками: захист еконо-

мічної конкуренції, завдання і повноваження контролюючого органу, діяль-

ність природних монополій, захист від недобросовісної конкуренції. Підви-

щенню ефективності механізму державного антимонопольного регулювання

будуть сприяти забезпечення максимальної прозорості, лаконічності, стис-

лості та спрощення правового регулювання, розробка методичних вказівок з

вимірювання позитивного ефекту від узгоджених дій для суспільства і нега-

тивних наслідків обмеження конкуренції, застосування інтегральних показ-

ників оцінки рівня конкуренції, визначення ступеня антиконкурентності го-

ризонтальних і вертикальних узгоджених дій, закріплення за АМКУ виключ-

ного права на надання дозволів на концентрацію та узгоджені дії.

У 2011 році до Антимонопольного комітету України надійшло 5378 заяв та подань з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами розгляду яких розпочато 371 справу про правопорушення.

Кількість заяв та звернень, отриманих Антимонопольним комітетом України, та проведених перевірок [23] 

 

Рік Одиниць	2011	2012
Загальна кількість розглянутих заяв, скарг, інших звернень з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції	5987	5378
Загальна кількість проведених перевірок	900	940

 

 

Протягом 2011 року органами Комітету проведено 940 перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції (у 2010 році – 900), в тому числі 787 перевірок суб’єктів господарювання та153 перевірки державних органів. За результатами цих перевірок розпочато розгляд 226 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надано 121 рекомендацію щодо припинення дій (бездіяльності), що містили ознаки таких правопорушень.

Крім того, внаслідок безпосереднього виявлення ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції працівниками органів Комітету, в тому числі на основі аналізу інформації про стан ринків, розпочато розгляд 996 справ про правопорушення.

Протягом року розглянуто з визнанням вчинення порушень 2155 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надіслані рекомендації стосовно припинення 741 дії (бездіяльності), що містили ознаки порушень, які були виконані. 

 

За результатами вжитих Комітетом заходів прийнято рішення про застосування передбаченої законом відповідальності стосовно 3271 порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З них 1063стосувалися порушень у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 391 – антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, 580 – антиконкурентних дій державних органів, 266 – недобросовісної конкуренції.

Основними ринками, на яких виявлені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, були ринки агропромислового комплексу (16,7 відсотка усіх порушень), житлово-комунального господарства (16,1 відсотка), паливно-енергетичного комплексу (11,8 відсотка), охорони здоров’я (7,5 відсотка), транспорту (5,7 відсотка), будівництва та будівельних матеріалів (4,6 відсотків). [22]

Комітет проводить послідовну політику щодо поступової переорієнтації своєї діяльності на припинення вагомих порушень законодавства, які мали суттєві негативні наслідки для конкуренції чи споживачів. Припинення таких порушень потребує підвищення розмірів штрафних санкцій, що спостерігається в практиці Комітету протягом останніх років.

Протягом 2011 року на порушників законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штрафів у загальному розмірі 27,1 млн грн, що у два рази перевищує показник 2008 року та 2,3 разу – показник 2010 року.

Суттєве зростання розміру штрафних санкцій у 2011 році було обумовлене накладенням найбільших штрафних санкцій в історії Комітету в розмірі 265 млн грн у резонансній справі про зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою літаків у аеропорту Бориспіль.

Із загального розміру штрафних санкцій 2011 року 9,4 млн грн накладено за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, 8,4 млн грн – за порушення у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 3,1 млн грн – за порушення у вигляді недобросовісної конкуренції та 6,2 млн грн – за порушення інших видів. [16]

За результатами розгляду 21 справи у 2011 році органами Комітету були застосовані штрафи у розмірі 100 тис. грн і більше. Найбільші штрафні санкції були накладені:

- у розмірі 3 млн грн у справі про антиконкурентні  узгоджені дії суб’єктів господарювання на ринку скрапленого газу –- на ВАТ «Укрнафта» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укртатнафта»;

- у розмірі 1 млн грн у справі про захист  від недобросовісної конкуренції  на ринку фармацевтики – на  компанію «Boehringer Ingelheim RCV GmbH & Co KG» (м Відень, Австрія);

- у розмірі 1 млн грн у справі про зловживання  монопольним (домінуючим) становищем  на ринку надання послуг із  забезпечення безпеки мореплавства  – на державне підприємство  «Морський торговельний порт  «Южний»» (м. Южне, Одеська обл.).

Порушниками законодавства про захист економічної конкуренції сплачено до державного бюджету понад 34,9 млн грн штрафів та пені.

З метою забезпечення своєчасної сплати штрафів, накладених на порушників законодавства про захист економічної конкуренції, та з інших передбачених законодавством питань органи Комітету протягом 2011 року у 427 випадках зверталися до суду з позовами відповідно до статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Судами протягом року задоволено 287 позовів органів Антимонопольного комітету України, остаточно відмовлено у задоволенні 12 таких позовів. [16]

У 2011 році зловживання монопольним (домінуючим) становищем залишалися найбільш поширеною категорією порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що виявлялися та припинялися органами Антимонопольного комітету України. Протягом звітного року було розглянуто з притягненням порушників до відповідальності 621 справу про зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та за результатами розгляду припинено 798 порушень. Відповідно до рекомендацій Комітету припинено ще 265 випадків дій (бездіяльності), що містили ознаки порушень цього виду, у тому числі 39 – за результатами розгляду справ.

Більшість показників монопольної влади явно чи неявно оцінюють або величину економічного прибутку, або різницю між ціною і граничними витратами. Для оцінки поведінки фірми на ринку і виду ринкової структури використовують деякі індекси.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана – показник, що використовується з метою оцінки рівня монополізації галузі. рекомендований Керівництвом з розрахунку показників фінансової стійкості МВФ як індикатор рівня концентрації в банківському секторі. Розраховується І.Х-Х. як сума квадратів часток окремого показника діяльності фірми за формулою:

,

де   — ринкова доля компанії  , а   — кількість усіх компаній. Таким чином на ринку, де працюють 2 компанії, і кожна з яких має однакову ринкову долю у 50%, індекс Херфіндаля-Хіршмана дорівнюватиме  .

Цей індекс може мати значення від 0 до 10.000 (або від 0 до 1,000). Він являє собою суму квадратів ринкових долей усіх компаній певної галузі, причому більше значення індексу означатиме більш концентрований ринок (отже менше конкуренції та більше ризиків для клієнтів). Державний департамент юстиції США визначає ступінь концентрованості ринку таким чином[1]:

• індекс має значення нижче 0,1 (або 1.000) — незначна концентрація ринку,
• індекс має значення від 0,1 до 0,18 (або від 1.000 до 1.800) — середня концентрація ринку,
• індекс має значення вище 0,18 (або 1.800) — висока концентрація ринку.

Починаючи з 1982 р. індекс Херфіндаля-Хиршмана служить основним орієнтиром при здійсненні антимонопольної політики США. Його основна перевага - здатність чуйно реагувати на перерозподіл часток між фірмами, діючими на ринку. Табл.4 показує, як міняється значення індексу Херфіндаля-Хиршмана при збільшенні частки найбільшої фірми на ринку.

Зростання частки найбільшої фірми на ринку, наприклад з 40 до 70%, викликає підвищення значення індексу Херфіндаля-Хиршмана набагато більш істотне, ніж з 1 до 30% (0.16-0.49 проти 0.0001-0.09, на 33% -них пункту проти 8.99). Це зростання адекватно відображає посилення монопольної влади, коли крупна фірма захоплює все велику частку ринку. Індекс Херфіндаля-Хиршмана надає інформацію про порівняльні можливості фірм впливати на ринок в умовах різних ринкових структур. Ринкова влада домінуючої фірми в конкурентному оточенні, контролюючої 50% ринку, сопоставима з ринковою владою кожного з чотирьох продавців - олігополістов. Так само в середньому кожний з дуополистів, контролюючих ринок, володітиме приблизно тими ж можливостями впливати на ринкову ціну, що і домінуюча фірма, контролююча 70% ринку.

Значення індексу Херфіндаля-Хиршмана прямо пов'язано з показником дисперсії часток фірм на ринку, так що: