Лесные ресурсы мира

     Для тропічних вологих вічнозелених (дощових) лісів характерно триярусна  будова деревного пологу. Яруси погано розмежовані. Верхній ярус становлять гігантські дерева висотою 45 м і більш, діаметром 2-2,5 м. Середній ярус представлений деревами висотою близько 30 м при діаметрі стовбура до 90 см. У третьому ярусі ростуть більш дрібні, винятково тіньовитривалі дерева. У цих лісах багато пальм. Основний район їх виростання - басейн Амазонки. Тут вони займають величезні площі, що включають крім північної частини Бразилії Французьку Гвіану, Суринам, Гайану, південну частину Венесуели, захід і південь Колумбії, Еквадор і схід Перу. Крім того, цей тип лісів зустрічається в Бразилії вузькою смугою уздовж Атлантичного узбережжя. Аналогічні вічнозелені ліси виростають також на Тихоокеанському узбережжі від границі Панами до Гуаякіля в Еквадорі. Тут зосереджені каучуконоси роду гевея, бразильський горіх (Bertolletia excelsa) і багато інших коштовних порід.

     Тропічні  перемінно-вологі листопадні ліси поширені на південно-сході Бразилії й на півдні Парагваю. Деревні породи в  них порівняно невеликої висоти, але часто з товстими стовбурами. У лісах широко представлені бобові. Субтропічні листопадні широколистяні ліси найпоширеніші на півдні Бразилії й Паргваю, на заході Уругваю й на півночі Аргентини уздовж рік Парани й Уругвай. Гірські вічнозелені ліси покривають схили Анд від Венесуели до центральної Болівії. Для цих лісів характерні тонкостовбурні невисокі дерева, що утворюють зімкнуті древостої.

     Хвойні  й широколистяні ліси помірного  пояса зустрічаються на півдні Чилі й в Аргентині в Андах. У  цих лісах хвойні - фитцройя кипарисовидная, араукарія, - і листяні породи утворюють  змішані насадження із зімкнутими древостоями, що містять більші запаси ділової деревини. Серед листяних порід переважають види роду "південний бук".

     Низькорослі ксерофильні ліси поширені на сході  Бразилії, у північній частині  Аргентини й у західній частині  Парагваю. Найважливіша деревна порода цих лісів - червоний квербахо, з якого одержують танін. Мангрові ліси займають прибережну смугу приатлантичної частини Південної Америки. У цих лісах панує червоний мангр.

     На  Європу доводиться 1/4 частина лісів земної кулі. Їхня площа становить 1 млрд га. На одного жителя Європи доводиться 1,26 га лісу. Майже 80% лісів Європи розташовані в Російській Федерації. На більшій частині території Європи для заготовки деревини доступні від 80% до 90% лісів, а в Східній Європі – близько 40%. Близько 70% європейських лісів уважаються напівприродніми, приблизно 4% ставляться до плантацій, а інші 26%, розташовані в основному в країнах Південної й Північної Європи, значаться природніми лісами. Якщо виключити Російську Федерацію, то в Європі тільки 5% лісів є природніми, а 8% належать до плантацій. Ліси займають близько 45% площі РФ, по забезпеченості лісами Росія посідає перше місце у світі, володіючи приблизно 1/5 світових запасів деревини. Лісистість Російської Федерації становить 45,4%. Вона нерівномірно розподілена по території країни й залежить від кліматичних і антропогенних факторів. Лісу Росії переважно бореальні. Основні породи в лісовому фонді Російської Федерації: модрина, сосна, ялина, кедр, дуб, бук, береза, осика. Вони займають більш 90% земель, покритих лісовою рослинністю. Інші деревні породи (груша, каштан, горіх волоський, горіх маньчжурський і ін.) – менш 1% земель, інша площа – чагарники (кедровий стланик, береза чагарникова й ін.). [4, c. 122].

     Ліси  Австралії полягають переважно з різних видів евкаліптів ( понад 600 види). Евкаліпт (сімейство миртових) - сама характерна рослина Австралії. Тут є 350 його ендемічних видів і величезна кількість різновидів – від гігантів (висотою більш 100 м) до чагарників. Евкаліпт став по суті символом Австралії. Евкаліпти ростуть усюди – від тропічних рідколісь Північної Австралії до гірських вершин Австралійських Альп. Характерні в ландшафті Австралії й акації (сімейство бобових). В Австралії налічується 490 видів акацій. Акація пристосувалася до різноманітних умов, зустрічаючись як під пологом евкаліптових лісів, так і в пустелях, де вона здобуває форму колючих чагарників (мальга-скреб). Інший характерний рід чагарників - банксія (46 видів в Австралії). Із хвойних поширені агатис (каурі), калитрис, филокладус, араукарія. У лісах і лісових саванах зустрічаються "пляшкові" дерева, що мають стовбури, роздуті посередині, і своєрідні деревоподібні лілейні з пологів ксанторея, кингія й дазіпогон з пучками довгих листів у верхній частині невисоких стовбурів, так звані "трав'яні дерева".

     Вологі  субтропічні ліси поширені на більшій  частині Північного острова Нової  Зеландії. Найбільш різноманітні вони на території горбкуватого півострова Окленд. Раніше тут переважали хвойні ліси з агатіса новозеландського (Agathis australis), або по-місцевому, каурі, що досягає 30-50 м у висоту й 6 м у товщину. Найбільш великі дерева агатіса у всіх доступних місцях були вирубані. Тепер у змішаних субтропічних лісах разом з агатісом на жовтоземних ґрунтах Північного острова й по західних схилах Південних Альп до висоти 400-800 м зустрічаються інші хвойні - ногоплодник тотара (Podocarpus totara), ногоплодник дакридиевий (P. dacrydioides), риму (Dacrydium cupressinum) - і широколистяні вічнозелені види: тараіре (Beilschmiedia taraire), тава (B. tawa), камаха (Weinmannia racemosa і W. sylvicola), найтія висока (Knightia excelsa), лаурелія новозеландська (Laurelia novaezelandiae) - дерева з досковидними коріннями. Інший клас формацій Нової Зеландії представляють вічнозелені ліси, що полягають із південних буків (Nothofagus). Між ними й субтропічними хвойно-широколистяними лісами є ряд перехідних типів, обумовлених ґрунтовими й кліматичними умовами. Характерні п'ять видів південного бука й безліч його гібридних форм. Вічнозелені букові ліси поширені в горбкуватих й низькогорних районах (до висоти 1200 м) Північного острова й на північно-заході ( до висоти 1000 м) Південного острова.  

2. Сучасна територіальна структура  ПРП, регіональні  відмінності в  розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами

     Африка. Незважаючи на те, що на долю Африки доводиться всього 16 відсотків світової лісової площі, за період з 2000 по 2005 роки вона втрачала приблизно по 4 мільйони гектарів лісу в рік, що приблизно рівно однієї третини площі збезлісених територій у світі. Найбільш значна втрата лісів відзначається в країнах з порівняно великою площею лісів. Дотепер перехід на маломаштабне перманентне сільське господарство було основним фактором втрати лісів, однак інвестиції у великомасштабне сільське господарство в майбутньому можуть перетворитися в головну причину збезлісіння. [21].

     Втрата  лісів, швидше за все, продовжиться зі збереженням поточних темпів. Ріст попиту на продовольство й енергоносії  й підвищення цін на них будуть збільшувати ситуацію, особливо в міру того як збільшення інвестицій в інфраструктуру буде стимулювати появу нових областей.

     Природні ліси продовжують залишатися головним джерелом запасів деревини. За даними Міжнародної організації по тропічній деревині (ITTO, 2006), стійке керування відзначалося лише приблизно в 6 відсотках природних тропічних продуктивних лісів, що входять у постійні лісові володіння десяти африканських держав-членів організації. Кодексам правил вирубки й лісозаготівлі зі зниженим рівнем впливу ще має бути знайти широке застосування; на мінімальному рівні залишаються й інвестиції у відновлення вирубаних площ.

     Глобальна заклопотаність заготовками деревини на територіях зі стійким керуванням стимулює введення в Африці сертифікації. При цьому масштаби сертифікації залишаються низькими через високі операційні витрати. 

Рис. 2 Обсяг лісових ресурсівАфрики

     З урахуванням імовірності здійснення сценарію «звичайного розвитку» очікується, що прогрес у реалізації стійкого управління лісами буде повільним, в основному через наступні фактори:

• у цілому несприятливий інвестиційний клімат;
• строгі інституціональні, фінансові й технічні обмеження, що перешкоджають здатності органів керування лісовим господарством регулювати концесії заготовки, які нерідко ростуть такими швидкими темпами, що органі державного керування не в змозі забезпечити дотримання правил і норм і повною мірою одержати потенційні доходи;
• незаконна діяльність і корупція;
• політика, а також інституціональні, технічні й економічні перешкоди, що обмежують більш широкий перехід до общинного керування лісами; тенденція передавати тільки деградовані ліси місцевим громадам, у яких немає інвестиційного потенціалу для їхнього відновлення.

     Усе перераховане вище сприяє поширенню неконтрольованого використання лісів. Залежно від характеру розвитку потенціалу громади очікується певний прогрес у стійкім керуванні лісами в лісистій місцевості саван, особливо в Східній і Південній Африці, хоча цьому може перешкодити низький прибуток, одержувана від таких лісів. Площа лісонасаджень в Африці оцінюється в 14,8 мільйона гектарів — це становить усього лише приблизно 5 відсотків від сукупного світового показника. Приблизно 3 мільйони гектарів були посаджені для захисту, а інша частина — для виробництва деревини й недеревної лісової продукції. Більша частина деревини Африки проводиться із природних лісів; інвестиції в лісонасадження здійснювалися в основному в країнах з незначним лісовим покривом (Алжир, Марокко, Нігерія, Південно- Африканська Республіка й Судан). У період з 1990 по 2005 роки середньорічні посадки в Африці оцінювалися на рівні приблизно 70000 гектарів, що становить менш 2 відсотків від глобальних показників посадок. У декількох країнах в останні роки відзначалося скорочення площ лісопосадок.

     Азіатсько – Тихоокеанський регіон. В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), що складається з 47 країн і районів, проживає більш половини світового населення й розташовуються одні із самих густонаселених країн у світі. На регіон доводиться 18,6 відсотка від сукупних світових площ лісів; він характеризується широкою різноманітністю екосистем, включаючи ліси тропічного й помірного пояса, прибережні мангрові ліси, гори й пустелі. Швидкі соціально-економічні зміни в регіоні справляють найсильніше вплив на всі сектори, у тому числі на лісове господарство. Одночасно з ростом попиту на лісоматеріали підвищується попит і на екологічні послуги, забезпечувані лісами. [21].

     Глобалізація зіграла важливу роль у швидкому економічному росту регіону й прийме ще більш виразні форми в наступні роки, продовжуючи впливати на лісовий сектор, у тому числі в силу збільшення кількості транснаціональних інвестицій. Відносна політична стабільність, великі ринки, великий обсяг інвестицій у людські ресурси, регіональна й субрегіональна торгівля, дія угод про економічне співробітництво, поліпшення транспортної інфраструктури й швидке розвиток інформаційних і комунікаційних технологій — усі ці фактори сприяли посиленню глобалізації.

     Зі збільшенням виробництва деревини за рахунок лісових посадок відбулося скорочення площі природних лісів, використовуваних для забезпечення лісоматеріалами — почасти через складностей і більш високих витрат, зв'язаних с управлінням природними лісами. Деякі країни ввели повну заборону на лісозаготівлі, зберігаючи природні ліси винятково через них екологічної цінності. Однак там, де відзначається слабість інституціональних механізмів, велика імовірність продовження нераціональних, а найчастіше й незаконних лісозаготівель, що пригнічують економічну життєздатність стійкого ведення лісового господарства.

     Азіатсько-Тихоокеанський регіон має 136 мільйонами гектарів лісопосадок, що становить майже половину загальної площі у світі. При цьому їх продуктивність набагато нижче наявного потенціалу. Основна частина лісових посадок розташована в Австралії, В'єтнамі, Індії, Індонезії, Китаї, Нової Зеландії, Таїланді й на Філіппінах (рис. 3). За останні два десятиліття виріс обсяг інвестицій у посаджені ліси, особливо в приватному секторі.

     У міру виключення природних лісів із системи виробництва все більше значення в якості основного джерела виробленої деревини у регіоні здобувають лісопосадки. Крім того, істотний обсяг інвестицій іде на лісопосадки, здійснювані в захисних цілях; майже третина всіх посаджених лісів у регіоні призначена для охорони навколишнього середовища, головним чином в Індії й Китаї.

     Однак межі розширення площі лісових посадок для цілей виробництва досить обмежені, особливо при поточних цінах на деревину. Доступність води вже зараз є основним обмеженням і буде представляти ще більшу проблему в майбутньому.

Рис. 3 Обсяг  лісових ресурсів Азіатсько – Тихоокеанський регіону

     У результаті підвищення цін на сільськогосподарську продукцію і попиту на сировину для біопалива різко зросла вартість продуктивних земель. Незважаючи на повсюдну доступність маргінальних земель, їх розробка вимагає значних інвестицій. Таким образом, забезпечення лісоматеріалами в майбутньому буде залежати від підвищення продуктивності існуючих лісових посадок, а також від стимулювання агролісомеліорації в якості важливого джерела деревини, у тому числі й для великомасштабної промислової переробки.

     Європа. На долю Європи, що складається з 48 країн і районів, доводиться приблизно 17 відсотків світової суши, але при цьому чверть світових лісових ресурсів — приблизно 1 мільярд гектарів, з яких 81 відсоток знаходиться в Російській Федерації. Європа має давню традицію багатоцільового управління лісовим господарством, причому велика увага приділяється наданню соціальних і екологічних послуг. [21].

     Ведення лісового господарства в більшості європейських країн є порівняно менш важливою економічною діяльністю; отже, вплив політики в інших секторах (сільське господарство, енергетика, промисловість, екологія й торгівля) на лісовий сектор або можливий внесок лісового сектору в інші сектори не завжди береться до уваги.