Лесные ресурсы мира

4. Основні проблеми стану лісових ресурсів світу

     Стан  лісів у світі не можна визнати  благополучним. Ліси інтенсивно вирубуються й далеко не завжди відновлюються. Щорічний обсяг рубок становить більш 4,5 млрд. м3. Особливо тривожить світову громадськість проблема лісів тропічної й субтропічної зон, де вирубується більше половини світового обсягу річної лісосіки. Уже деградувало 160 млн. га тропічних лісів, а з тих, що вирубуються щорічно, тільки 11 млн. га відновлюється плантаціями лише на десяту частина.

     Тропічні ліси покриваючі 7% земної поверхні в районах, близьких до екватора, нерідко іменуються легенями нашої планети. Їх роль у збагаченні атмосфери киснем і поглинанні вуглекислого газу винятково велика. Тропічні ліси – це місце проживання 3 – 4 млн. видів живих організмів. Тут живе 80% видів комах, виростає 2/3 відомих видів рослин. Ці ліси поставляють 1/4 запасів кисню. По даним ФАО, вони зводяться зі швидкістю 100 тис. км2 у рік. 33% площі тропічних лісів перебувають у Бразилії, по 10% - у Заїрі й Індонезії. [20].

     Унікальні тропічні ліси Амазонки (7 млн. км2 ), які  охоплюють 8 держав: Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Перу, Еквадор, Гайану і Сурінам. Якщо його нормальна робота порушиться, це приведе до серйозних наслідків. Особливе занепокоєння викликають пожежі в Амазонії. Адже при цьому виділяється вуглекислий газ. Космонавти свідчать: ліс в Амазонії на величезних площах затягнуть сизим серпанком. Його палять, щоб очистити ще одну ділянка землі під плантації. Середнє число дрібних пожарищ доходить в окремі місяці до 8 тис. У певний момент увесь ліс у Південній Америці може зрештою спалахнути одним гігантським багаттям через числені підпали. Право вирішувати долю тропічних лісів цілком належить амазонським країнам. В 1989 р. 8 південноамериканських держав – членів Амазонського пакту прийняли «Амазонську декларацію». Вона призиває до захисту екологічного й культурного надбання амазонських регіонів, раціональному підході до завдань їх соціально-економічного розвитку, повазі прав проживаючих там індійських племен і народностей.

     Неблагополучне  положення з лісами й на Європейському континенті. На перший план тут виходять проблеми забруднення атмосфери промисловими викидами, уже початківцями носити континентальний характер. Ними уражене 30% лісів Австрії, 50% лісів ФРН, а так само лісу Чехословаччини, Польщі, Германії. Поряд із чутливими до забруднення ялиною, сосною, ялицею, стали ушкоджуватися такі відносно стійкі породи, як бук і дуб. [20].

     Ліси Скандинавських країн сильно постраждали від кислотних дощів, що утворюються при розчиненні двоокису сірки, що викидається в атмосферу промисловістю інших європейських країн. Аналогічні явища відзначені в Канадських лісах від забруднень, стерпних зі США. Випадки загибелі лісів навколо промислових об'єктів відзначаються й Росії, зокрема на Кольському півострові й у районі Братська.

     Руйнуються  практично всі типи місцеперебувань, однак гостріше всього ця проблема стоїть у вологих тропічних лісах. Щорічно тут вирубується або зазнають яким-небудь іншим впливам лісу на площі, рівної приблизно території всієї Великобританії. При збереженні існуючих темпів руйнування цих лісів через 20-30 років від них практично нічого не залишиться. Тим часом, по підрахунках фахівців, дві третини з 5-10 млн. видів живих організмів, що населяють нашу планету, виявлені в тропічних лісах.

     Найчастіше в якості основної причини загибелі більшої частини тропічних лісів називають надмірний ріст чисельності населення. Це остання обставина в країнах, що розвиваються веде до збільшення заготовки дров для опалювання жител і розширенню площ для землеробства. Значно більша частина тропічних лісів знищується через широкомасштабний розвиток скотарства й будівництва військових доріг у Бразилії, а так само в результаті росту потреби в деревині тропічних дерев, що вивозиться з Бразилії, Африки й Південно-Східної Азії. 

5.   програми ресурсозбереження та відтворення лісових ресурсів світу

     Світовий попит на лісоматеріали. Прибуток, одержуваний власниками від використання лісів для задоволення попиту на товари й послуги, є основним визначальним фактором інвестування в управління лісовим господарством.

     Демографічні зміни, економічний ріст, регіональні економічні зрушення, а також екологічна й енергетична політика будуть визначати довгостроковий світовий попит на лісоматеріали. Очікується, що виробництво й споживання основних видів лісоматеріалів і енергії, що витягається з деревини, до 2030 року збільшаться стосовно поточних показників; в основному це відповідає історичним тенденціям, що спостерігалися раніше. Найбільш істотною зміною стане швидке розширення обсягів використання деревини як джерела енергії, особливо у Європі, у результаті проведення політики, спрямованої на стимулювання більш активного використання поновлюваних джерел енергії.

     Найвищі темпи росту будуть зберігатися в Азії, яка стане основним виробником і споживачем деревних плит, паперу й картону (хоча споживання розраховуючи на душу населення залишиться більш високим у Європі й Північної Америці). Виробництво промислових круглих лісоматеріалів в Азії буде значно відставати від споживання, що збільшить залежність від імпорту. Можливість великомасштабного комерційного виробництва целюлозного біопалива буде мати безпрецедентні наслідки для лісового сектору. Ріст транспортних витрат також вплине на потребу в лісоматеріалах. Ці та інші фактори, включаючи зміни обмінних курсів валют, будуть впливати на конкурентоспроможність лісового сектору, а також на виробництво й споживання більшості видів лісової продукції.

     У майбутньому зросте доля виробництва промислових круглих лісоматеріалів, яке забезпечується за рахунок лісонасаджень. Ця стійка тенденція створює цікаві можливості й ставить нові завдання у відношенні управління лісами. [21].

     Задоволення попиту на екологічні послуги лісів. Зростання доходів у комбінації з підвищенням поінформованості приведе до збільшення попиту на екологічні послуги, забезпечувані лісами, такими як підтримка чистоти повітря й води, зм'якшення наслідків зміни клімату й збереження ландшафту. Незважаючи на те, що збільшення доходів підвищує здатність суспільства покривати витрати на природоохоронні заходи, економічний ріст часто супроводжується посиленням впливу на навколишнє середовище. Зокрема, країни з інтенсивно зростаючою економікою нерідко переживають період надмірної експлуатації лісових ресурсів і відповідного скорочення обсягів

екологічних послуг. Для забезпечення можливості надання екологічних послуг лісовим господарством потрібно підтримувати баланс між виробництвом товарів і наданням послуг.

     У число регулюючих підходів, які сприяють збереженню здатності лісів до задоволення попиту на екологічні послуги, входить створення охоронюваних територій, розробка інструментів для стійкого керування лісами і проведення «зеленої» політики державних закупівель. [21].

     Ринкові підходи включають сертифікацію, створення ринків квот на емісію двоокису вуглецю і оплату екологічних послуг (ОЕП). Сертифікація лісів, проведена третьої стороною, буде поширюватися й надалі, однак одержання премії для покриття витрат на її реалізацію як і раніше залишається непростим завданням. Значна увага приділяється системам забезпечення відповідних платежів лесовласникам у якості засобу підтримки охорони лісів; такі системи вже давно існують для рекреаційних послуг і тепер створюються з метою охорони водних басейнів, збереження біорозмаїття й зв'язування вуглецю. Очікується, що кількість таких схем буде збільшуватися; передумовою до їхнього успіху є стійка інституціональна й правова основа.

     Досить обнадіюють постійні дискусії щодо включення питань про скорочення викидів, що є результатом збезлісення й деградації лісів. Однак забезпечення стимулів до припинення знищення лісів сполучене зі складними політичними, інституціональними й етичними питаннями, які вимагають уважного розгляду.

     Інституціональні зміни. Зсув балансу між установами лісового сектору — державними органами, часткою сектором, організаціями громадянського суспільства, неформальним сектором і міжнародними організаціями — буде відігравати важливу роль в адаптації суспільства до соціальних, економічним

і екологічним змінам. З появою нових гравців інституціональний ландшафт здобуває усе більш складну структуру. У цілому (хоча й не у всіх країнах) ігрове поле стає більш рівним — частково внаслідок появи нових інформаційних і комунікаційних технологій. [21].

     Украй необхідний плюралізм забезпечує нові можливості для малих і середніх підприємств і общинних організацій. Якщо урядові органі управління лісовим господарством, що історично домінували в даній галузі, не зуміють пристосуватися до змін, вони ризикують втратити зв'язок із сучасними реаліями.

     З наростанням темпів глобалізації нові гравці, такі як організації по управлінню інвестиціями у виробництво лісоматеріалів, інвестиційні фонди нерухомості, суверенні фонди національного добробуту й установи, що торгують квотами на емісію двоокису вуглецю, можуть змінити інституціональну карту світу. Зіштовхнувшись з необхідністю балансувати між фрагментацією й консолідацією зусиль, установи почнуть випробовувати величезний тиск. [21].

     Зміни в лісознавстві й  технології лісівництва. Майбутнє науки й технології лісівництва представити досить важко, якщо врахувати швидкість, з якою відбуваються зміни в даній галузі. Інновації завжди суттєво підвищували — і будуть підвищувати надалі — здатність лісового сектору до задоволенню мінливих потреб суспільства. Однак багато країн, що розвиваються не мають або практично не мають наукового потенціалу, що заслуговують уваги, і ця обставина перешкоджає їхньому довгостроковому розвитку. Навіть у багатьох розвинених країнах спостерігається зниження науково-технічного потенціалу лісівництва.

     Проте, наукові дослідження продовжують відкривати нові шляхи у всіх сферах лісівництва від виробництва, ведення лісозаготівель і обробки до енергетики на основі деревної сировини й надання екологічних послуг.

     Прогресу в цих областях сприяє розвиток порівняно нових галузей науки, таких як біотехнологія, нанотехнологія й інформаційно - комунікаційні технології. Усе більше значення набувають знання корінних народів. Низка питань виникає у зв'язку з ростом комерційних досліджень, проведених приватним сектором, і зниженням дослідницького потенціалу державного сектору. Широкі верстви населення, нездатні платити за застосування удосконалених технологій, нерідко втрачають можливості користуватися вигодами від досліджень, проведених приватним сектором.

     Це збільшує нерівність у доступі до знань і приводить до негативних наслідків, що стосуються доходів і рівня життя. [21].

     Для подолання дисбалансу й дефіциту в сфері науково-технічного потенціалу необхідні погоджені зусилля. У число основних завдань входить усунення перешкод доьпотоку технологій між країнами й усередині країн,ьпідвищення пріоритету соціальних і екологічних питань, а також подолання традиційних галузевих границь із метою витягу максимальної вигоди з науково-технічних інновацій поза лісового сектору.

Висновки

     Роль  лісів у природному комплексі  й господарської діяльне й  важко переоцінити. Протягом останніх 20-25 років стан лісових ресурсів безупинно погіршувався, а обстановка з використанням лісу загострювалася. Виділяють кілька причин, що викликають деградацію лісових ресурсів.

     Перша – практика лісокористування й відхилення від основних лісівницьких принципів. Ще на початку XX в. у багатьох країнах  була розроблена система ведення  лісового господарства, яка передбачала, з одного боку, можливість великомасштабних заготовок лісу, а з іншого – відновлення, захист лісів з обліком їх цінності для збереження земельних і водних ресурсів, забезпечення сприятливих життєвих умов для населення, регулювання екологічних процесів.

     Другою  важливою причиною скорочення лісових  масивів є лісові пожежі. Лісові ресурси є надбанням усієї  планети, тому що відіграють важливу  роль в екологічній рівновазі  біосфери.

     Лісовими  зонами називають природні зони суши бореального, помірного, субтропічного, тропічного, субекваторіального й екваторіального пояса, у природніх ландшафтах яких переважає лісова деревна й чагарникова рослинність. Лісові зони поширені в умовах достатнього або надлишкового зволоження. Самим типовим для виростання лісів є вологий або гумидний клімат. Згідно геоморфологічної класифікації вологим уважається клімат областей з надлишковим зволоженням, коли опади перевищують суму вологи, що йде на випар і просочування в ґрунт, а надлишок вологи віддаляється річковим стоком, що сприяє розвитку ерозійних форм рельєфу.

     Африка. Незважаючи на те, що на долю Африки доводиться всього 16 відсотків світової лісової площі, за період з 2000 по 2005 роки вона втрачала приблизно по 4 мільйони гектарів лісу в рік, що приблизно рівно однієї третини площі збезлісених територій у світі. Найбільш значна втрата лісів відзначається в країнах з порівняно великою площею лісів. Дотепер перехід на маломаштабне перманентне сільське господарство було основним фактором втрати лісів, однак інвестиції у великомасштабне сільське господарство в майбутньому можуть перетворитися в головну причину збезлісіння.