Функционирование рынка ценных бумаг в Украине

  2006 року було зареєстровано випусків  акцій на суму 43,54млрд. грн.

  Порівняно з 2005 роком обсяг зареєстрованих випусків акцій у 2006 році збільшився на 18,73 млрд. грн.(Рис.2.5.)

  Рис.2.5. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій  у 1996-2006  рр., млрд. грн.[14] 

  Протягом 1996-2006 років склалася тенденція, коли кожні три роки після зменшення зареєстрованих акцій відбувається їх поступове збільшення.

  2005 року були зареєстровані найбільші  випуски акцій відкритими акціонерними  товариствами на суму 11,40 млрд. грн. (що на 36,9% більше, ніж 2004-го року і на 5,3% більше, ніж 2001 року) та закритими акціонерними товариствами на суму 10,05 млрд. грн. (що на 48,7% більше, ніж 2004 року, і втричі більше, ніж 2001-го року). Також спостерігається тенденція щодо збільшення обсягу випуску акцій комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними компаніями та інвестиційними фондами. Та внесок цих суб’єктів у розвиток акцій залишається незначним. Протягом 2002-2005 років частка інституційних учасників фондового ринку (комерційних банків, інвестиційних фонді та компаній, страхових компаній) у загальному обсязі випуску акцій загалом збільшується. 2002 року вона становила 6%, 2003-го – 12,9%, 2004-го – 16,25%, а 2005 року – 16,3% від загального випуску акцій.[14]

  Структура зареєстрованих випусків акцій протягом 2001-2005 років змінилася. Найбільша частка від загального обсягу зареєстрованих  випусків була зафіксована при реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств у 2001 році і становила 69,88%, а частка закритих акціонерних товариств – 21,88%. 2002 року ці показники становили 63,86% і 30,12%, 2003-го – 52,28% і 34,72%, 2004 року – 42,22% і 37,56% відповідно. А найбільша частка від загального обсягу зареєстрованих випусків акцій закритими акціонерними товариствами була зафіксована 2005 року і становила 39%, частка відкритих акціонерних товариств цього року становила 54,87%. 2005 року близько 17% усіх випусків акцій були здійснені у документарній формі, а 83% - у бездокументарній. Однією з головних подій останніх років на фондовому ринку України стало відновлення використання такого поширеного на світових фінансових ринках інструменту як корпоративні облігації.[2]

  Ринок похідних цінних паперів – найбільш динамічний  сегмент світових фондових ринків. В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів розпочався 2000 року. На початок 2006 року було зареєстровано 29 випусків опціонів на суму 471,05млн. грн. 2005 року було здійснено 18 випусків опціонів на суму 160,55 млн. грн., що на 43% більше, ніж 2004 року, і у 9 разів більше, ніж 2002 року. 2005 року випуски опціонів здійснювали 8 емітентів: ВАТ «Укртелеком», фірма «Бурам-Україна», ТОВ «Промбудіндустрія», ДП «Сплав», ТОВ «Ді-Стар», КП «Білоцерківтепломережа», ТОВ «Масивтепломережа», ВАТ «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат», ВАТ «Авто альянс ХХІ сторіччя».[2]

  Професійну  діяльність, крім основних учасників , на вітчизняному  організованому ринк цінних паперів на початок 2006 року здійснюють 1349  інфраструктурних учасників, що на 3,2% менше, ніж на початок 2005 року, але на 4,6% більше, ніж на початок 2001 року. На початок 2006 року діяло 10 саморегулівних організацій, з них 8 бірж і 2 торговельно-інформаційні системи; 142 зберігача цінних паперів; 352 реєстратори власників іменних цінних паперів; Національна депозитарна система та електронні торговельні системи, сформовані контрольні органи та органи захисту прав акціонерів. 
 
 

  РОЗДІЛ 3

  ПРОБЛЕМИ  ТА  ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ  ЦІННИХ  ПАПЕРІВ  УКРАЇНИ 
 

  3.1. Проблеми функціонування  ринку цінних паперів  в Україні 

  Стратегічним  напрямом на шляху залучення в  господарський обіг вільних грошових ресурсів інвесторів є подальший розвиток ринку цінних паперів та залучення за допомогою його інструментів інвестицій у реальний сектор економіки.

  Питання розвитку ринку цінних паперів розглядають  у своїх працях чимало знаних учених: В.В. Корнєєв, О.М. Мозговий, О.Г. Мендрул, В.В. Оскольский та інші. Втім, на жаль, і нині актуальними залишаються дослідження у сфері розвитку ефективно функціонуючого ринку цінних паперів.

  Україна має величезний науково-промисловий  потенціал. У нашій державі є  такі галузі, як літакобудівна, космічна, військово-промислова, автомобілебудівна, суднобудівна тощо. Проте слід зазначити, що на сучасному етапі український ринок цінних паперів не є показником стану розвитку економіки чи окремої її галузі. Для розвитку ринку цінних паперів як механізму залучення інвестицій у галузі високих технологій потрібна державна підтримка, підвищення ролі держави не у створенні зайвої регулятивної структури, а у сприянні розвитку інвестиційної складової ринку цінних паперів. Розвиток інвестиційної складової ринку цінних паперів потребує також розвитку саме вторинного ринку.

  Слід  зауважити, що однією з основних проблем  є законодавча неврегульованість  питань корпоративного управління в  акціонерних товариствах. Повсякчас  виявляються  численні порушення прав акціонерів щодо розподілу додатково випущених акцій, щодо прав акціонерів в управлінні акціонерним товариством тощо. Об’єктивно корпоративне управління є безперервним процесом узгодження інтересів і подолання суперечностей, що виникають. Втім, ці процеси мають бути чітко регламентовані.

  За  оцінкою Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку, найтиповішими порушеннями вимог  чинного законодавства, які були допущені суб’єктами фондового ринку, для емітентів є: не реєстрація або несвоєчасна реєстрація в ДКЦПФР  інформації про емісію акцій; не публікування у пресі інформації про свою діяльність; внесення змін до статуту без затвердження на загальних зборах; порушення термінів та порядку відкритої передплати на акції; викуплені акції в акціонерів протягом року не реалізуються і не анулюються. [16]

  Права інвесторів порушуються вже на першому  етапі набуття ними прав власності  на акції. Незалежні реєстри, незважаючи на звернення громадян, не дають їм виписки та не включають до реєстру акціонерів, що засвідчує право власності на частку капіталу акціонерного товариства та надає право на участь в його регулюванні. Акціонерів тримають в інформаційному вакуумі щодо термінів, місць проведення та порядку денного загальних зборів підприємств.

  Порушуються права акціонерів, що володіють понад 10% акцій товариства, а саме не включаються до порядку денного порушені ними питання. Чиняться перешкоди щодо скликання позачергових зборів на вимогу акціонерів, які володіють понад 20% акцій товариства. Має місце перевищення правлінням акціонерних товариств своїх повноважень.

  Під час перевірок звернень громадян до ДКЦПФР щодо захисту їхніх законних прав були виявлені факти фальсифікації  під час реєстрації акціонерів та їх представників.

  Проблема  прозорості ринку тісно пов’язана з його можливістю виконувати функції забезпечення фінансового розвитку. З огляду на це привертає увагу питання розвитку біржового та позабіржового ринків передусім як механізмів ринкового ціноутворення, формування реальної ціни капіталу.

  Суттєвою проблемою в сфері гарантування безпеки українського фондового ринку є те, що вітчизняні підприємства не мають правдивої ринкової вартості, їх ціну дуже занижено. Недооцінка акцій, що дуже часто має місце за наших умов, може відбуватися внаслідок їх відсутності на фондовому ринку, політики інформаційної замкненості.

  При цьому реальна загроза фінансовій безпеці держави полягає в  тому, що в умовах певної бюджетної  кризи уряд позбувається конкурентоспроможних підприємств, які залишилися у державній  власності, аби поповнити скарбницю доходами від їх продажу. Під час приватизації держава дедалі більше втрачає контроль над колишніми державними підприємствами, які мають стратегічне значення для країни, та важелі впливу на нових власників, що переслідують власні інтереси та інтереси своїх держав.

  В Україні діяльність держави у  напрямі державних корпоративних  прав характеризується відсутністю  чіткої концепції, яка визначила б місце державного корпоративного сектору в економічній структурі країни, а також стратегією його розвитку. Використання корпоративних прав відіграє важливу роль у фінансовій діяльності. Це важіль здійснення контролю за емітентом з боку інвесторів  визначення напрямів дивідендної політики, забезпечення капіталізації вкладень, проведення спекулятивних операцій на фінансовому ринку.

    Без розв’язання цих проблем формування дієздатного та ефективного ринку цінних паперів неможливе. Перспективи подальшого розвитку українського ринку цінних паперів багато в чому залежить від правильного визначення його ролі в інвестиційному процесі, процесі фінансового розвитку країни. 
 
 
 

  3.2. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні 

  З огляду на вищезазначене для захисту  прав інвесторів передусім необхідне:

  по-перше, строге дотримання законодавства, вимог  регулятора та стандартів ділової етики з боку професійних учасників ринку цінних паперів;

  по-друге, врегулювання конфліктів, зокрема через  розподіл повноважень на законодавчому  рівні;

  по-третє, захист інвестора від маніпулювань цінами на фондовому ринку та використання інсайдерської інформації.

  Але розв’язати окреслені проблеми захисту прав акціонерів можна тільки шляхом запровадження системи фінансової відповідальності (штрафів) щодо порушників, професійних учасників ринку цінних паперів (реєстраторів, емітентів, брокерів тощо). ДКЦПФР має повноваження та досвід стягненя штрафів, проте вони надто незначущі порівняно з прибутками, які одержують порушники.

  Для порівняння слід зауважити, що у провідних  розвинених країнах використання службової (інсайдерської) інформації в особистих цілях переслідується в карно-адміністративному порядку. У США для осіб, що зловживають службовою інформацією при укладенні угод з цінними паперами, передбачені штрафи у розмірі в 1 млн. дол. (для юридичних осіб 2,5 млн. дол.) або ув’язнення терміном до 10 років. У Великобританії – штраф у необмеженій сумі або ув’язнення до 7 років. У Франції – штраф до 10 млн. франків або ув’язнення від 2 місяців до 2 років.

  Запровадження суворих санкцій для порушників є необхідним кроком. Саме професійні учасники ринку цінних паперів  користуються довірою дрібних інвесторів, тому їхні дії держава має жорстко регулювати.

  Для цього необхідно:

  По-перше, розширити можливості впливу ДКЦПФР на професійних учасників ринку цінних паперів через заборону діяльності, заморожування рахунків, стягнення штрафів.

  По-друге, зважаючи на досвід зарубіжних країн, як з розвиненою, так і з перехідною економікою, необхідно збільшити суми штрафів, які накладаються за порушення законодавства про цінні папери, а також відпрацювати механізм їх стягнення.

  По-третє, необхідно запобігати порушенням законодавства  з боку осіб, які користуються своїм  службовим становищем.

  Держава повинна створити довгострокову  концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи до поєднання  ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку найважливіших нормативно-правових актів.

  З огляду на вищевикладене нагальними завданнями є:

  По-перше, стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав інвесторів шляхом впровадження системи відповідальності учасників ринку цінних паперів, запровадження фінансових (штрафних) санкцій у разі невиконання останнім зобов’язань перед інвесторами. Таким чином, надати державні гарантії збереження коштів дрібних власників цінних паперів. Обмеження маніпуляцій на ринку цінних паперів та використання інсайдерської інформації.

  По-друге, захист державних інтересів на ринку  цінних паперів шляхом обмеження доступу нерезидентів та впровадження такого виду цінних паперів, як «золота акція», що дасть змогу державі контролювати великі, прибуткові підприємства, зокрема ті, які мають стратегічне значення для країни.

  По-третє, вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку: заборона укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів, збільшить капіталізацію усіх структур останнього та зробить його діяльність прозорішою.

  По-четверте, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвиток і посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку, створення системи збирання й розкриття інформації про професійних учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських професійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансовими інститутами.