Дефіцит державного бюджету та державний борг України

    Залишаються не повністю реалізованими можливості поповнення доходної частини бюджету за рахунок збільшення надходжень від рентної плати за використання природних ресурсів. Так, її частка в доходах Зведеного бюджету України у 1998-1999 не перевищувала 0,3% і на реальний добробут суспільства поки ще відчутно не впливає. Зараз при наданні ліцензії на право видобутку природних ресурсів не враховується їх вартісна оцінка, а це ніяк не впливає на ефективність користування надрами. Хоча світовий досвід вказує на необхідність обов'зкового врахування вартості мінеральної сировини, яка знаходиться у надрах, і відповідного відображення її в системі ліцензування, що дозволяє розширити можливості держави щодо удосконалення економічного механізму користування надрами.

    Величина  надходжень до бюджету безпосередньо  залежить від обсягів товарно-грошового обігу, однак звуження товарно-грошових відносин, криза неплатежів, динамічність бартеру не сприяють його розширенню. Водночас є оцінки, за якими нормалізація товарно-грошового обігу здатна забезпечити для бюджету до 20-25% додаткових грошових надходжень.

    Президент України Леонід Кучма у виступі  на розширеному засіданні Координаційного  Комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю заявив, що легалізація тіньових капіталів здатна забезпечити понад 17 млрд.грн. додаткових бюджетних надходжень. У зв'язку з цим зростає актуальність кроків, спрямованих на легалізацію тіньових капіталів. Водночас і сьогодні залишаються нереалізованими вкрай необхідні для цього заходи. Комітетом Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності не підтримано законопроект, внесений Президентом України, «Про легалізацію доходів фізичних осіб, з яких не сплачено податки, збори (обов'язкові платежі) до бюджетів і державних цільових фондів», у якому пропонувалося запровадити 10% ставку оподаткування до сум, які легалізуються. Тому потребує прискореного розгляду законопроект «Про податкову амністію», дія якого поширюється також на юридичних осіб, та пропонується запровадження нульової ставки оподаткування на суми доходу,

який легалізується. Виходу доходів з «тіні» певною мірою сприятиме прискорення впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.

    Суттєвим  важелем вирішення бюджетних  проблем слід розглядати розумні обсяги та структуру державних витрат. Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні, адміністративно-управлінські, малоеластичні по відношенню до падіння виробничого та податкового потенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростання в умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впливу державних витрат на економіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку, специфіку сучасного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхом поступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державного попиту, притаманного ринковій економіці. У такому випадку у бюджетній політиці досягається узгодженість з необхідністю стимулювання економічного розвитку і з інтересами економічної безпеки держави.

    Таким чином, можна стверджувати, що нова бюджетна політика не змогла наростити  свою ефективність через мобілізацію  всіх її можливостей та ресурсів і  стати джерелом підтримки стратегічних завдань, накреслених у Посланні Президента України до Верховної Ради України. Багато з проблем, характерних для попередніх бюджетів, значною мірою не вирішені і в бюджеті - 2001. У зв'язку з цим бюджетна політика активніше набуває рис знаряддя, що провокує руйнацію економічного потенціалу країни. І чим довше вона використовуватиметься як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, тим очевидніше проявлятимуться невідповідність між проголошеними стратегічними цілями і неможливістю їх досягнення шляхом тих заходів, що здійснюються на практиці. Консолідований бюджет як головний закон економічного життя країни повинен фіксувати не тільки доходи та витрати, а й усі основні параметри економічного розвитку. За умови підпорядкування бюджетної політики вирішенню проблем бюджетного дефіциту та державного боргу вона неминуче перетворюється в джерело економічних протиріч. Необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.

    Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.                                         

     Література. 

1. “Фінансове  право”: навч. посібник. – Київ: “Вентурі”, 1998. – с.68-112,  132-200, 238-260;
2. “Фінансове право”: навч. посібник. – Харків: “Консум”, 1998. – с.118;
3. “Держава повинна підтримувати інноваційну діяльність”. Урядовий кур'єр. - 2 грудня. - 1999. - № 226. - с. 4;
4. Алієва В., “Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки”. Економіст. - №12, 2000. – с.51-53;
5. Відкритий бюджет, Київ, 1999, Інститут реформ;
6. Геєць В., “Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України”. Економіст. - №3. - 1999. - с.21-23;
7. Геєць В., “Інфляція та економічне зростання”. Финансовые риски. - №1. -1999. - с. 55-59;
8. Герасимчук Ю., журнал “Економіка. Фінанси. Право”. - №3, 2000.
9. Голос України.  4 жовтня. - 2000. - с.2;
10. День. 28 вересня - 2000. - с. 4;
11. Симоненко В., “Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів Укрвїни”. Економіка України. - №3, 2000. – 28-34;
12. Каламбет С., “Розвиток податкового регулювання через систему пільг”. Економіка. Фінанси. Право. - №3, 2001. – с.31-33;
13. Квартальні передбачення. Січень 2000, с. 5;
14. Лондар С., Чугунов І., “Динаміка податково-бюджетного навантаження на економіку України”. Економіст. - №7-8, 2000. – с.15-17;
15. Луніна І.О., “Бюджетний кодекс України і реалії міжбюджетних відносин”. Економіст. - №10, 2000. – с.32-36;
16. Луніна І.О., “Державні видатки: тенденції і фактори зростання”. Фінанси України. - №4, 2001. – с.104-110;
17. Мельник П., “Бюджетні орієнтири на 2001 рік”. “Економіст”. - №11, 2000. – с.94;
18. Науково-аналітичні матеріали до засідання Круглого столу “Проблеми державного регулювання науково-технічного потенціалу України та підвищення ефективності його використання”, 30 травня 2000;
19. Осипчук Л., “Виконання державного бюджету”. Економіка. Фінанси. Право”. - №11, 2000. – с.17-19;
20. Тарангул Л., “Основні напрямки удосконалення законодавчої бази оподаткування місцевими податками і зборами”. Економіст. - №3, 2001. – с.18-21;
21. Ткаченко В.А., Каламбет С.В., “Розвиток філософії оподаткування на основі визначення податкового потенціалу”. Фінанси України. - №1, 2001. – с.30-33;
22. Ткачук О.М., “”Податкове середовище як фактор інвестиційного розвитку малих підприємств”. Фінанси України. - №2, 2001. – с.24-28;
23. Яценко А., “Реструктуризація державного боргу”. Економіка. Фінанси. Право. - №7, 2000. – с.22-24.