Вступ

 

     Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від  розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя  громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення  приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить  прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним  сектором. З іншого боку, фіскальна  політика, заснована на кейнсіанській  теорії, допомогла уряду США вийти  з найжорстокішої депресії, що вибухнула  у тридцятих роках двадцятого сторіччя.

     Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний  стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно  впливають на формування доходів  та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов‘язані  із Державною програмою соціально-економічного розцінку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового  забезпечення. У цьому напрямку Державний  бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний  бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі  суспільно-економічних відносин. 

     Рівень державних витрат і податків, безсумнівно, грає головну роль у визначенні обсягу випуску продукції й зайнятості в економіці. Різниця ж між витратами й прибутками уряду, а зокрема засіб покриття цієї різниці має не менш серйозні наслідки для макроекономіки країни.

     Величина  дефіциту, а також його форма (активна  або пасивна), кардинально впливають  на всі економічні і фінансові  процеси, що відбуваються в цивілізованій  державі, тому ця тема є надзвичайно  актуальною.

     Метою курсової роботи є основні напрямки подолання бюджетного дефіциту в  Україні.

     Завдання  роботи: поняття дефіциту бюджету та його причини, бюджетний дефіцит та його зв’язок з інфляцією, поняття та правова природа бюджету, основні напрямки подолання бюджетного дефіциту в Україні 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Розділ 1. Бюджетний дефіцит  як фактор інфляції 
 

     1.1 Дефіцит бюджета  та його причини 

     Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва.  Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії,  продажі облігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик.  Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Іншими словами дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами, а профіцит бюджету, в свою чергу, перевищення доходів над видатками.

     По  своїй природі бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання  вартості (капіталу), а з інший  законами інфляції.  Якщо бюджетний  дефіцит тяжіє до законів зростання  вартості, то він об'єктивно приймає  активну економічну форму, якщо ж  до законів інфляції - то пасивну.  Змістом регулювання бюджетного дефіциту саме і є те, щоб в  умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру  активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних  суспільних витрат виробництва, але  і стимулювати розвиток продуктивних сил країни .  Оволодіння цією політикою  дозволяє товариству в залежності від  рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету.

     Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

     За  причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий.

     Бюджетний дефіцит та невиконання доходної частини усіх бюджетів викликано  рядом об'єктивних та суб'єктивних причин:

     1) недосконалістю фінансового та  податкового законодавства з  питань організації справляння  платежів і забезпечення наповнюваності  бюджетів усіх рівнів. Обсяги "тіньового"  сектора економіки коливаються  в межах 50 % ВВП. З цієї причини  бюджети усіх рівнів недотримують  щорічно понад 10 млрд. грн.;

     2) недостатнім контролем з боку  держави щодо руху готівки  та наявністю неконтрольованих  потоків готівки поза банківськими  установами, що призводить до ухиляння від оподаткування понад третини платників податків;

     3)    спадом виробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1 млрд. грн.;

     4) погіршенням розрахунково-платіжної  дисципліни та зростанням заборгованості  підприємств перед бюджетом. Недонадходження  до бюджету з цього приводу  становлять 5 млрд. грн.;

     5) зростанням обсягів бартерних  операцій, що призводить до щорічних  втрат доходів бюджету в розмірі  1,5-2 млрд. грн.

     6) Надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25—40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 1000 дол. на рік. У цілому вимушений бюджетний дефіцит у будь-якій країні є спробою пом'якшення складної фінансової ситуації.

     Без досягнення збалансованого бюджету  неможливо забезпечити тривалу  макроекономічну стабілізацію. З  метою досягнення скорочення дефіциту державного бюджету необхідно провести податкову реформу, впорядкувати урядові  видатки, в тому числі субсидії товаровиробникам, посилити відповідальність за ухиляння від сплати податків, скасувати необґрунтовані податкові пільги та інше. 
 

     1.2.Бюджетний дефіцит та його зв’язок з інфляцією

 

     Загальновизнано положення про те, що дефіцит бюджету є причиною інфляції. Важливо з'ясувати і зворотний зв'язок: як впливає інфляція на дефіцит бюджету. Дефіцит служить причиною інфляції лише за певних умов, а саме тоді, коли вичерпані інші можливості. Серед них - використання внутрішньої позики та валютних резервів Національного банку. У результаті збільшення пропозиції грошей формується нове джерело фінансування дефіциту. Це може бути відображено формулою:

     

     Де - темп інфляції 
               - реальні грошові залишки. Економічний зміст цієї формули наступне: 

     а) дефіцит бюджету може фінансуватися за допомогою інфляційного податку; 
б) базою оподаткування стають реальні грошові залишки

     У населення - , а податкова ставка дорівнює ;

     в) при певному обсязі реального дефіциту, чим менше грошові залишки, тим більший темп інфляції ( ) необхідний для фінансування дефіциту.    

     Допускаючи певний темп інфляції шляхом збільшення пропозиції грошей, уряд вилучає інфляційний податок  завдяки якому і фінансується дефіцит.

     Проте зв'язок між темпом інфляції і дефіцитом, опосередкована інфляційним податком ( ), може існувати лише до того часу, поки зростання темпу інфляції випереджає скорочення грошових запасів у населення. Адже відомо, що в період інфляції населення прагне позбутися грошових запасів. Коли темп скорочення грошових запасів починає випереджати темп інфляції, відбувається зменшення інфляційного податку і збільшення дефіциту.

     Следовательно, если:

                                      ,    то

     а якщо:                                                                  

                            ,    то  

     Ще одне вплив інфляції на дефіцит бюджету через податки відображено в ефекті Олівера-Тагзі. Помічено, що в тому випадку, коли країна не має системи коригування податкових ставок, інфляція призводить до зменшення надходжень до бюджету через існування лазів у вилученні податків.  При зростанні цін і незмінних податкових ставках реальні податкові надходження зменшуються. Дія ефекту може бути відображено схемою:  

     Таким чином, інфляційний податок - це прибуток, який може мати держава при певних темпах інфляції і яка дорівнює втраті капіталу власниками грошових коштів.

     Ця втрата відбувається при збільшенні пропозиції грошей.  
Поряд з інфляційним податком держава може вилучати дохід, породжений монопольним правом друкувати гроші. Цей додатковий доход (сеньйораж) вимірюється купівельною спроможністю надрукованих у конкретному періоді грошей. Додаткова пропозиція грошей безпосередньо (без участі інфляції) може стати джерелом бюджетних надходжень, якщо воно викликає падіння купівельної спроможності цих грошей.

     Сеньйораж може бути представлений так:

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Бюджетна система 

     2.1 Поняття бюджету 
 

     Для виконання державних функцій  державі потрібні фінансові ресурси, які вона отримує шляхом формування і використання централізованого фонду  грошових коштів - державного бюджету. 
Бюджет - це розпис грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи, сім’ї, окремої особи на визначений період. 
Термін "бюджет" походить від давньофранцузького "bougette" - шкіряний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де поступово перетворився на "budget" та став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів з неї. У визначений день канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто портфель, у якому містилися папери або рахунки, в сучасному розумінні - проголошував законопроект, у якому він, після закінчення фінансового року, викладав перед Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Ці документи уряд давав на схвалення парламенту. Лише з кінця XVIII ст. бюджетом став називатися і той документ, який містив розподіл доходів і видатків та затверджувався представницьким органом. 
          Річний бюджет є серцевиною організації державних фінансів. Бюджетний документ відображає рішення у відповідних сферах державних фінансів. Він уособлює й пояснює фінансово-бюджетну політику уряду. 
Бюджет в економічному розумінні є сукупністю грошових відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. 
Основним джерелом формування бюджету є ВВП.