Бюджетний дефіцит як фактор інфляції

     Необхідною  умовою подолання економічного спаду  української економіки є збалансування бюджету і введення суворої фінансової дисципліни у всіх ланках державних фінансів, а також розширення дерегуляційних та приватизаційних процесів, котрі сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар'єрів для розвитку підприємництва, формування державного бюджету заради досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах, започаткування нової ідеології визначення державних завдань і пріоритетів, припинення нарощування соціальних заборгованостей, скорочення державного боргу, поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет. До найважливіших напрямів належить також зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, вжиття додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.

     Державна  політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціально орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Бездефіцитність бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.

     Таким чином, проблема дефіциту державного бюджету  в нормальній економіці - це не стільки  проблема безпосереднього його впливу, скільки проблема негативного впливу державного боргу і витрат по його обслуговуванню. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3.2 Бюджетна політика  як засіб стимулювання  економічного 

     розвитку  в Україні 
 

     Формування  ефективної бюджетної системи - невід'ємна складова процесу розбудови ефективної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна політика разом  із грошово-кредитною політикою  забезпечують найважливіші економічні функції держави:

• фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій;
• підтримку фінансової стабільності та збалансованості в країні;
• забезпечення фінансової цілісності держави;
• створення стимулів для соціально-економічного розвитку.

     Державний бюджет відіграє важливу роль в перерозподілі  ресурсів відповідно до суспільних інтересів. В умовах ринкової недостатності  для більш ефективного розміщення ресурсів застосовується, як правило, високий ступінь перерозподілу  коштів, у той час як в досконалій ринковій системі практикується  зменшення рівня оподаткування  підприємств, передача приватним інститутам функцій соціального захисту. Проте  й розвинені країни світу характеризуються досить високою часткою державних  видатків у ВВП.

     За  допомогою бюджетної політики здійснюється цільове спрямування коштів, яке  неможливе з точки зору міркувань  поточної економічної ефективності, але має стратегічне значення для суспільства: витрати на державні органи, оборону, соціальний захист, науку i освіту, неприбуткові стратегічно  важливі виробництва тощо.

     Сучасна держава, окрім виконання своїх  безпосередніх владних та соціальних функцій, несе на собі відповідальність за ефективне функціонування ринкової економіки країни, що, зрештою, забезпечує національну конкурентоспроможність. Тому державою здійснюється стимулювання економічного розвитку, формування структури  ринку капіталів, товарів і послуг. Відтак державний бюджет є не лише кошторисом надходжень і витрат, але насамперед - засобом забезпечення макроекономічного збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, серед іншого, передбачає відтворення умов для власного фінансування у довгостроковому періоді. Іншими словами, бюджетні ресурси повинні розглядатися як невід'ємна частина системи суспільного відтворення.

     Бюджет  виконує унікальну функцію балансування між бажаним та можливим, перетворюючи економічну політику держави у бухгалтерсько-облікові категорії, що, власне, забезпечує практичну  реалізацію цієї політики. Об'єктивний стан соціально-економічної системи  накладає за посередництвом бюджетних  відносин обмеження на спроможність державної політики до дії. Між тим, ці обмеження в жодному разі не повинні диктувати державну стратегію. Остання, навпаки, має бути спрямованою  на "розсування" цих обмежень.

     Загальновизнано, що державний бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну структурну та стимулюючу.

     Фіскальна функція бюджету полягає у  фінансовому забезпеченні виконання  державою основних функцій, які належать до сфери її відповідальності. Згідно зі світовою практикою, до беззаперечних  завдань держави відносяться  забезпечення зовнішньої та внутрішньої  безпеки, підтримки соціально незахищених  прошарків населення, забезпечення захисту навколишнього середовища. Сфера відповідальності держави  у кожній конкретній країні визначається Основним законом (Конституцією) країни, законами та рішеннями виконавчої влади. У країнах з перехідною економікою коло завдань держави суттєво  розширюється та полягає також у  компенсації негативного впливу недостатності розвитку ринкових механізмів та нестачі децентралізованих ресурсів. Ефективність здійснення бюджетом зазначеної функції визначається рівнем виконання  закону про Державний бюджет, співвідношенням  обсягів коштів, спрямованих на реалізацію

функцій, що належать до сфери відповідальності держави, із реальними потребами  фінансування цих функцій.

     Регулююча функція бюджету спирається на фіскальне  перенаправлення частини ресурсних  потоків у країні відповідно до встановлених законом про Державний бюджет орієнтирів. Вилучення частини суспільного  продукту у вигляді податків та неподаткових надходжень до бюджету дозволяє коригувати напрями використання цього продукту, здійснюючи таким чином вплив  як на обсяг сукупного попиту, так  і на пропорцію між споживанням  та нагромадженням в економіці. На етапi спаду видатки бюджету збільшуються, компенсуючи втрату частини сукупного  попиту, що пожвавлює економiку, але  погіршує баланс бюджету. На етапi економічного пiдйому зростання податкових надходжень покращує баланс бюджету. В разі дії  прогресивної шкали оподаткування, збільшення доходів веде до зростання  частки податкових виплат, що відіграє роль "вбудованого" стабілізатора, "охолоджуючи" економіку. Зниження податкових ставок та збільшення державних  видатків застосовується як важіль активізації  економічної динаміки, в той час  як підвищення податкових ставок та зменшення  витрат є одними з важелів запобігання "перегріву" економіки. Таким чином, бюджет відіграє антициклічну та стабілізаційну роль.

     Стратегічна структурна функція бюджету визначається структурою державного споживання та державних інвестицій і реалізується через вплив держави на міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл ресурсів всередині країни відповідно до поставлених довгострокових стратегічних пріоритетів. Йдеться насамперед про здійснення державних закупівель продукції певних галузей, бюджетні капіталовкладення у галузі, які визнано стратегічно важливими, проте які не в змозі залучити з певних причин приватний капітал, у депресивні регіони тощо. Зазначена функція набуває особливого значення в перехідних економіках, в яких відбувається суттєва структурна перебудова економіки.

     Стимулююча  функція бюджету знаходить свій вияв через вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів. Хоча багато з дослідників заперечують необхідність окремого виділення стимулюючої функції бюджету, для бюджетної політики в перехідній економіці таке виділення, на нашу думку, принципово важливе. Якщо регулююча та структурна функції можуть бути спрямовані як на прискорення, так і на гальмування економічних процесів (зокрема, в ході антициклічної політики, чи відносно до застарілих збиткових галузей), стимулююча функція бюджету полягає у створенні максимально сприятливих умов для ефективної підприємницької діяльності в руслі закону та національних інтересів країни за допомогою податкових стимулів, субсидій або дотацій, здійснення інвестицій у "точки зростання" тощо.

     Важливо зазначити, що три останніх функції  є непрямими щодо власне бюджету  як фінансового плану держави. Їх реалізація виходить далеко за межі одного року, на який зазвичай здійснюється бюджетне планування, проте здійснюється саме через засоби фіскальної функції  бюджету. Тому ефективність виконання  державним бюджетом цих функцій  може бути визначена при аналізі  виконання річного бюджету лише частково. Необхідний також спеціальний  аналіз впливу бюджетних відносин на економічну динаміку та структуру, прогрес  у реалізації намічених стратегічних пріоритетів. Власне, реалізація регулюючої, стратегічної структурної та стимулюючої  функцій надає бюджетному процесу  властивостей політики, тому саме через  їхню призму слід розглядати питання  оцінки ефективності бюджетної політики в країні.

     Функціональна збалансованість бюджетної політики має надзвичайну вагу. Зосередження уваги переважно на фіскальних функціях бюджету при нехтуванні його стратегічними  функціями веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалу довгострокового економічного зростання. Акцент на завданнях антициклічного та структурного регулювання без  врахування необхідності стимулювання економічної активності вестиме до економічної стагнації. Між тим, і неврахування власне фіскальної функції бюджетної політики на тлі амбіційних стратегічних орієнтирів містить у собі загрозу суттєвої макроекономічної дестабілізації.

     Активізація фіскального тиску та посилення  вилучення ліквідних ресурсів у  підприємств та населення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу. Зазначені кошти, які  потенційно могли б бути спрямовані на інвестування, перерозподіляються на поточне споживання. Водночас, зменшення  розміру наявного доходу зменшує  схильність населення до заощадження  та підприємств до інвестування. Відтак жорстка фіскальна політика суттєво  посилює відповідальність держави  за використання вилучених ресурсів у спосіб, який максимально стимулюватиме  економічний розвиток та інвестиційні процеси.

     Відсутність, суперечливість чи невизначеність стратегічних пріоритетів перешкоджає виробленню збалансованої бюджетної політики і, власне, є одним з найголовніших  чинників її фіскалізації.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Дослідивши  тему бюджетного дефіциту як фактору  інфляції, можна зробити такі висновки:

     Ринкова економіка характеризується соціально  орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Серед таких  заходів особливе місце займає бюджетне управління суспільними відносинами. За допомогою бюджетних важелів  держава може впливати на прискорення  або сповільнення розвитку окремих  процесів життєдіяльності суспільства. Значну роль як у самій структурі  ринкових відносин, так і в механізмі  їхнього регулювання з боку держави  відіграє державний бюджет.

     Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною  категорією і відображає грошові  відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності  і фізичними особами - з іншого - з приводу утворення централізованого фонду коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення життєвого рівня і задоволення  інших суспільних потреб.

     Бюджетна  політика разом із грошово-кредитною  політикою забезпечують найважливіші економічні функції держави.

     Бюджет  виконує унікальну функцію балансування між бажаним та можливим, перетворюючи економічну політику держави у бухгалтерсько-облікові категорії, що, власне, забезпечує практичну  реалізацію цієї політики. Державний  бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну  структурну та стимулюючу.

     Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок, розглядання, затвердження бюджетів, їхнє виконання і контроль за виконанням, затвердження звітів про виконання  бюджетів, що входять у бюджетну систему України.   При формуванні державного бюджету основною задачею є його збалансованість.

     Найважливішими  показниками фіскальної ефективності бюджетної політики є збирання бюджетних  доходів, виконання бюджетних зобов'язань, управління бюджетним дефіцитом  і державним боргом.

     Активізація фіскального тиску та посилення  вилучення ліквідних ресурсів у  підприємств та населення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу. Відтак жорстка фіскальна  політика суттєво посилює відповідальність держави за використання вилучених  ресурсів у спосіб, який максимально  стимулював би економічний розвиток та інвестиційні процеси.