Циклічність розвитку економіки. Класифікація економічних циклів

 

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

 

Домашня контрольна робота

 

заочної форми навчання

студентки 2-го курсу

 

з напрямку 6.030508 «Фінанси і кредит»

за спеціальністю «Фінанси»

 

з дисципліни

Макроекономіка 

 

Варіант 7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: __________________

 

Група        __________________

 

Викладач: __________________

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2011

 

Зміст

 

1. Завдання 1. Циклічність розвитку економіки. Класифікація

економічних циклів. . . . . . . . 3

2. Завдання 2 . . . . . . . . . 9
3. Завдання 3 . . . . . . . . . 10
4. Завдання 4 . . . . . . . . . 11
5. Список використаної літератури . . . . . 16 

 

 

Завдання 1. Циклічність розвитку економіки. Класифікація економічних циклів.

 

Економічний розвиток - це багатофакторний процес, який відображає як еволюцію господарського механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом з тим, це суперечливий і складний процес, який не може здійснюватись прямолінійно, по висхідній лінії. Розвиток проходить нерівномірно, має періоди зростання та спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні та негативні тенденції. Саме циклічний характер розвитку капіталістичної економічної системи, її коливання між спадом та підйомом є причиною, яка стримує економічний ріст.

З тих пір як в рамках капіталістичного суспільства здійснився перехід до індустріального виробництва, економічний ріст прийняв циклічний характер. Циклічність - це форма руху національної економіки та світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.

Коливальна економічна динаміка спостерігається майже два сторіччя, з того часу як в рамках капіталістичного суспільства  здійснився   перехід до   індустріального  виробництва.  Циклічний    розвиток економіки супроводжується високим рівнем економічної активності, а потім спадом цієї активності до рівня  нижче за допустимий. Періодична повторність економічних спадів веде до зубожіння, голоду, страждань, самогубств людей, що не може не турбувати   розвинуте   цивілізоване   суспільство.   Тому   проблема циклічності завжди привертала увагу вчених-економістів і сьогодні залишається однією з центральних проблем економічної теорії.

Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:

- війни, революції, та інші політичні  потрясіння;

- відкриття крупних родовищ  золота, урану, нафти та інших  цінних ресурсів;

- освоєння нових територій і  пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;

- потужні  прориви в технології,  винаходи та  інновації,  які дозволяють    радикально    змінити    структуру    суспільного виробництва.

Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:

- фізичний  строк  служби  основного  капіталу  (рухомого  та нерухомого);

- особисте споживання, скорочення  або зростання якого впливає  на обсяг виробництва та зайнятості;

- інвестування,    тобто    вкладення    коштів    у    розширення виробництва,  його модернізацію,  створення  нових робочих місць;

- економічну політику держави  щодо виробництва, попиту та споживання.

Економічні цикли (цикли ділової активності) означають коливання економічної активності, рух виробництва від початку попереднього до початку чергового кризового спаду.

Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза (рецесія); депресія; пожвавлення (рис.1). На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.

Рис.1. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв'язку.

Головною фазою циклу вважають кризу (спад, рецесію, скорочення ділової активності). Економічна криза - це більш або менш регулярно повторювані тимчасові падіння виробництва, що виникають внаслідок порушення економічної рівноваги. Вона характеризується: порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур; перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі; падінням товарних цін; зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей; падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення; зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі; крахом грошово-кредитних зв'язків; наростанням системи взаємних неплатежів; кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка; нестачею грошової маси, високими темпами інфляції; масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів; падінням курсу акцій, біржевою панікою; масовим банкрутством підприємств; зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо. Скорочення виробництва у період кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага, тобто відповідність попиту та пропозиції, припинення кризовою падіння та розсіювання товарних запасів відбувається внаслідок зниження цін, виробничих потужностей і товарних запасів (у вартісному вираженні), а також шляхом посилення вивозу товарів на зовнішні, в основному колоніальні ринки. Після цього кризове падіння припиняється, а економічна система входить у фазу депресії.

Депресію, застій або дно економічної активності справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Рух капіталу в'ялий і нечіткий, він ніби набирається сил перед новим штурмом. Цьому сприяють поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у більш перспективні сфери застосування, а головне - масове оновлення основного капіталу досягає таких розмірів, що виникає його надлишок або така його кількість, для якої зниження норми прибутку не врівноважується зростанням її маси. У цьому випадку додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку. Іншими ознаками депресії є: стабілізація виробництва на найнижчому рівні; призупинення інфляційних процесів; збереження високого рівня безробіття; норма позикового відсотка висока; починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси. Внаслідок цього - поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу (який під час кризи був зруйнований фізично), але вже на новому, більш високому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає більш високої точки піднесення.

Депресія переходить у наступну фазу циклу - пожвавлення (розширення ділової активності), яка характеризується тим, що тут уперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва та робочу силу; оновлюється основний капітал; починається модернізації виробництва; відновлюється економічне зростання; зростають прибуток, заробітна плата, позиковий відсоток; скорочується безробіття. У суспільній свідомості посилюються позитивні сподівання, розширюється бізнесова активність. У ході пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутнє піднесення. Відновлюється докризовий стан економіки (точка С на рис.3.1, яка відповідає точці А - піку розвитку попереднього економічного циклу).

Піднесення, або пік ділової активності характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні рубежі. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім збільшується платоспроможність попиту. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки, стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей, найбільш сприятливий для економіки період, в її надрах зріють передумови майбутнього падіння. До певного часу розвиток цих передумов приховується багатоланковою та розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів у результаті спекуляцій на зростанні цін. І лише у період кризового падіння виявляється дійсний стан речей, справжні масштаби нерівноваги ринкової економіки.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.

Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.

До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

Середні цикли ще називають промисловими. Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом вирішення їх.

Матеріальною основою промислового циклу, згідно з марксистською теорією, є періодичне оновлення основного капіталу.

Періодичність циклів, таким чином, визначається періодом оновлення основного капіталу. Чим швидше воно відбувається, тим частіше відбуваються кризи. У період, описаний К. Марксом, оновлення основного капіталу здійснювалося з періодичністю 10—11 років. Такою була і періодичність середніх (промислових) циклів.

Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.

 

 

 

Завдання 2

 

В минулому році ВВП складав 2500, а державні видатки = 150. Збільшивши видатки на 50, уряду вдасться збільшити ВВП на 250, при цьому дефіцит державного бюджету залишався на протязі двох років рівним 0. Яка гранична схильність до споживання?

 

Розв’язок

 

Гранична схильність до споживання (MPC – marginal propensity to consume - c/) — частка приросту витрат на споживання при будь-якій зміні індивідуального доходу:

 

с/ =       

 

 

ΔС — приріст витрат на споживання; ΔY— приріст індивідуального доходу.

 

с/ = 50 / 250 = 0,2

 

Відповідь: Гранична схильність до споживання дорівнює 0,2

Завдання 3

 

В економіці без держави і заграниці функції заощаджень та інвестицій мали відповідний вигляд:

S = 0,5Y –100; I = 175 – 25i

З появою держави була введена ставка подоходного податку t = 10% і

Т = G

Функція заощаджень набула вигляд:

S = 0,5YT – 50.

Визначте лінію IS до і після появи держави.

 

Розв’язок

 

Вихідне рівняння лінії IS визначається із рівності:

S = I

0.5Y – 100 = 175 – 25i

Y = 450 – 50i

З появою держави функція заощаджень набуває вигляд:

S + T = I + T

0.5Y(0.1Y - 50) = 175 – 25i + 0,1Y

0,05Y – 25Y – 0,1Y = 175 – 25i

-24,85Y = 175 – 25i

Y = 7.04 – 1.01i

 

Відповідь: Лінія IS - Y = 7.04 – 1.01i

Завдання 4

 

Тести

1. Зміна ВВП під впливом зміни чистого експорту розраховується за допомогою:

а) мультиплікатора витрат у закритій економіці

б) мультиплікатора податків у відкритій економіці

в) мультиплікатора витрат у відкритій економіці

 

2. До чистих інвестицій можна віднести:

а) реконструкція складу готової продукції;

б) купівля домогосподарством автомобіля;

в) заміна зношеного обладнання новим;

г) купівля фірмою ділянки землі.

 

3. Об’єктами дослідження макроекономіки є:

а) ціни на автомобілі;

б) регулювання грошового обігу;

в) вплив неврожаю зернових на витрати сімей на продукти харчування;

г) вплив реклами на підвищення попиту на модні моделі взуття.

 

4. Позитивна функцiя макроекономiки спрямована на вивчення:

а) фактичного стану економіки;

б)  шляхiв подолання спаду виробництва;

в)  шляхiв забезпечення економiчного зростання;

г)  методiв державного регулювання економіки.

 

5. Відрахування на споживання капіталу — це:

а) чисті інвестиції;

б) чисті іноземні інвестиції;

в) амортизація;

г) фонди, що не можуть бути використані для закупівлі споживчих товарів.

 

6. Трансферні платежі — це:

а) виплати домашнім господарствам, не обумовлені наданням з їх сторони товарів і послуг;

б) тільки виплати урядом окремим індивідуумам;

в) компонент доходу, що не включається в національний доход;