Макроекономічні цикли і безробіття

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Факультет                    Прикладна математика і менеджмент                                .

Кафедра                        Економічної кібернетики                                                     .   
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА 

                                     Макроекономічні  цикли і безробіття                                     .

(тема  роботи)

                                                      Макроекономіка                                                      . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЗМІСТ 
 

ВСТУП………………………………………………………………………………..4

1 ПОКАЗНИКИ МАКРОЦИКЛУ…………………………………………………...5

2 ОСНОВНІ ПРИЧИНИ  ЦЕКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ……………………………..7

3 БЕЗРОБІТТЯ  ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ ЦИКЛУ……………………...9

4 ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ  В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ………………………..11

5 ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ……………………………………………………………...14

6 ВИМІРЮВАННЯ  БЕЗРОБІТТЯ………………………………………………...20

7 РІВЕНЬ БЕЗРОТТЯ  І ОБСЯГ ВНП…………………………………………….22

8 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЙНЯТОСТІ І ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ…………...…27

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Представлений людським фактором виробництва, він здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх виконання.

     Основу  ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, — це наймані робітники. Вони пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на неї та оплачують її. Таким чином, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

     Пропозиція  робочої сили визначається сукупністю різних факторів; рівнем заробітної плати, культурою, релігією, податковою системою, рівнем профспілкового захисту тощо. Попит на робочу силу виявляється в потребі роботодавців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для виробництва продукції та визначається двома основними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в національному господарстві та технічним оснащенням виробництва.

     Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від кон’юнктури  ринку загалом та фази економічного циклу в країні. У випадку, коли економіка перебуває у стані  циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюється. Якщо суспільне виробництво переживає  кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, ринок праці звужується Розширення чи звуження ринку праці  викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних.[1]

 

     

1 ПОКАЗНИКИ  МАКРОЦИКЛУ 
 

     Макроекономіка  виявляє закономірності розвитку національної економіки як єдиного цілого. Для  цього обчислюються агрегатні, тобто сукупні, економічні показники, які нерідко називають національними рахунками. Національні рахунки виконують для економіки в цілому ті самі функції, що й бухгалтерський облік на підприємстві, адміністрація якого повинна мати точну інформацію про стан справ. Для оцінки діяльності підприємства звичайно аналізують показники виторгу й витрат. Якщо підприємство функціонує успішно, бухгалтерські дані можна використати для пояснення причин зростання його прибутку. Якщо ж справи йдуть погано, то їх застосовують для з’ясування причин “нездоров’я” фірми. Отже, бухгалтерська звітність дає змогу виявляти причини змін у прибутках і допомагає менеджерам ухвалювати правильні управлінські рішення.

     Щоб оцінити стан національної економіки  в цілому, необхідна система національного  рахівництва. Інформація, яку дають національні рахунки, є основою для розроблення і реалізації заходів держави, спрямованих на поліпшення функціонування вітчизняної економіки. Без таких рахунків економічна політика держави ґрунтувалася б на здогадках.

   В Україні впродовж усього періоду  її перебування в складі СРСР макроекономічні  показники обчислювалися на підставі Балансу народного господарства (БНГ), згідно з яким уся національна економіка по ділилася на два нерівнозначні складники: матеріальне виробництво і невиробничу сферу.

   Відповідно  до концепції БНГ у матеріальному  виробництві (промисловість, сільське господарство, будівництво та ін.) створюються  товари і виробляється національний продукт. Невиробнича сфера (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування тощо), яка надає різноманітні послуги, розглядалась як непродуктивна, в якій національний продукт не створюється. Такий підхід, безперечно, є неправильним.

  У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на Системі національних рахунків (СНР), яка містить упорядковану інформацію, по-перше, про всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі — юридичні особи та домогосподарства; по-друге, про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; по-третє, про всі економічні активи і зобов’язання, що становлять національне багатство.

  Основним  показником у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт, який характеризує обсяг виробництва в країні.

  Макроекономіка, як уже згадувалося, крім сфери виробництва, досліджує також сфери зайнятості, цін та зовнішньоекономічної діяльності. Для характеристики стану справ  у цих сферах обчислюють відповідні макроекономічні показники. Наприклад, в усіх країнах споживачі стикаються з цінами на масло, олівці, зубну пасту, взуття, тарифами на телефонні послуги й сотнями інших цін. Кожен покупець може сказати, як за певний проміжок часу змінилися ціни на ці товари і послуги, зокрема за місяць чи за рік. Ціни на одні споживчі товари і послуги могли різко зрости, на інші — підвищитися незначно, а на треті — знизитися. З багатьох причин державні мужі й економісти хочуть знати, як змінилися ціни на споживчі товари і послуги в національній економіці загалом. Інакше кажучи, їх цікавить, як змінився загальний рівень цін. Для цього обчислюють такий макроекономічний показник, як індекс споживчих цін.

  У зв’язку з проведенням ринкових реформ вітчизняні статистика та облік  переходять на так звані міжнародні стандарти, тобто в Україні впроваджується Система національних рахунків.[2]

 

  2 ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЦЕКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ  
 

     В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат (У = С + I + G + NХ) безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва.

     Чому  саме зміни у рівні сукупних витрат спричиняють коливання економічної  активності? Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована головним чином на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише в тому випадку, коли їх можна вигідно продати, або, іншими словами, коли на них пред’явлено достатній сукупний попит. Якщо ж цей сукупний попит (або сукупні витрати) недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі, і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, і, таким чином, ВВП зростатиме.

      Окремі  економічні цикли суттєво різняться  між собою за тривалістю та інтенсивністю (Рисунок 1), проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз. 

      

 

  Рисунок 1 – Фази економічного циклу 

      Фактичний реальний обсяг випуску коливається  при цьому навколо потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо  обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву "розрив ВВП”: 

                                                            (1) 

де Y - фактичний обсяг виробництва,

    Y* - потенційний ВВП.

      Коли  Y < Y* , ми говоримо про відставання ВВП - це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу. Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (Y > Y*). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може. [3]

 

  3 БЕЗРОБІТТЯ ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ ЦИКЛУ 
 

  Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку  частки не завантажених виробничих потужностей  на рівні 10 - 20% від їх загального обсягу і природного рівня безробіття в  розмірі 6,5-7,5% від загальної чисельності робочої сили. Ці показники можуть змінюватись по різних країнах, але у всіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх стовідсоткове використання.

  Циклічно  змінюються також рівні зайнятості, безробіття, інфляції, ставки відсотка, валютного курсу та обсягу грошової маси. Проте основними індикаторами фази циклу зазвичай служать рівні зайнятості, безробіття та обсягу випуску оскільки динаміка рівнів інфляції, процентної ставки і валютного курсу може бути різною залежно від факторів, що викликали спад. Спад зайнятості і випуску, викликаний скороченням сукупних витрат, нерідко супроводжується зниженням середнього рівня цін та рівня інфляції. Навпаки, спад, викликаний скороченням сукупної пропозиції, нерідко супроводжується підвищенням рівня цін і рівня інфляції. В обох випадках динаміка процентних ставок буде визначатися політикою Центрального Банку з регулювання грошової маси, що, в свою чергу, викличе відповідні зміни у рівні валютного курсу.

  Діагностика фази економічного циклу є однією з найбільш складних завдань макроекономічного  прогнозування, вирішення якої пов'язане  з необхідністю досконалість збору та обробки статистичної інформації, побудови комплексних індексів, а також з розвитком методів економіко-математичного моделювання.

  Обсяги  виробництва і зайнятості найбільш сильно реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, що  виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. У галузях, що виробляють споживчі товари короткочасного користування, коливання зайнятості і випуску менше значні. Причини цього пов'язані з двома обставинами.

  По-перше, оновлення обладнання і придбання  нових товарів тривалого користування можна відкласти на певний термін. Тому в періоди спадів ділової активності попит на ці товари скорочується особливо значно - фірми і домашні господарства не поспішають купувати щось нове, а обходяться накопиченим запасом виробничих потужностей і споживчих благ. Тому зайнятість у цих галузях швидко знижується, випуск спадає, а безробіття зростає.

  По-друге, саме в цих галузях виробництво, як правило, господарює невелика кількість фірм. Олігополістична структура ринку дозволяє фірмам швидко знижувати рівні зайнятості і випуску в період спаду ділової активності, щоб відносно стабілізувати рівень цін. У галузях, що виробляють товари короткочасного користування, ринки більш конкурентні і тому фірми не можуть протидіяти тенденції до зниження цін за допомогою скорочення зайнятості і випуску. Відповідно, в цих галузях ціни коливаються більш значно, ніж зайнятість і випуск.

  Для загальної оцінки стану економіки й ефективності економічної політики нерідко використовується так званий "індекс злиднів", який являє собою суму рівнів безробіття та інфляції як двох основних показників макроекономічної нестабільності.[4]