Макроекономічні цикли і безробіття

   Повний, або природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює числу робочих місць. Природний рівень безробіття являє собою в якомусь ступені позитивне явище. Адже «фрикційним» безробітним теж потрібен час, щоб набути кваліфікації або переїхати в інше місце, коли це необхідно для одержання роботи. Якщо число шукаючих роботу перевищує наявні вакансії, отже ринки робочої сили не збалансовані; при цьому спостерігається дефіцит сукупного попиту і циклічне  безробіття. З іншого боку, при надлишковому сукупному попиті відчувається «нестача» робочої сили, тобто кількість вільних робочих місць перевищує кількість робітників, які шукають роботу. У такій ситуації фактичний рівень безробіття нижче природного рівня. Надзвичайно «напружена» ситуація на ринках робочої сили пов'язана з інфляцією.

   Поняття «природний рівень безробіття» вимагає уточнення в двох аспектах. По-перше, цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал. У короткому огляді економічного циклу вже свідчили про те, що рівень безробіття часто перевищує природний рівень. З іншого боку, у деяких випадках в економіці може виникнути такий рівень безробіття, що буде нижче природного рівня. Наприклад, під час Другої Світової війни, коли природний рівень був порядку 3 - 4%, потреби воєнного виробництва призвели до майже необмеженого попиту їм робочу силу. Звичайним явищем стала понаднормова робота, а також сумісництво. Більш того, уряд не дозволяв звільнятися працівникам «найважливіших» галузей промисловості, штучно скорочуючи фрикційне безробіття. Фактичний рівень безробіття протягом усього періоду з 1943 по 1945 рр. склав менше 2%, а в 1944 упав до 1.2%. Економіка перевищувала свої виробничі можливості, але надавала істотний інфляційний пек на виробництво.

   По-друге, природний рівень безробіття сам по собі не обов'язково є постійним, він постійно піддається перегляду внаслідок інституціональних змін (змін у законах і звичаях суспільства). Наприклад, у 60-х рр., багато хто вважав що неминучий мінімум фрикційної і структурної безробіть складає 4% робочої сили. Іншими словами, признавалося, що повна зайнятість досягнута в тому випадку, коли зайнято 96 % робочої сили. А в даний час економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%.[10]

    Чому  сьогодні природний рівень безробіття вище, ніж у 60-і рр.?

    По-перше, змінився демографічний склад робочої сили. Зокрема, жінки і молоді робітники, частка безробітних, серед котрих традиційно досить велика, стали відносно важливим компонентом робочої сипи.

    По-друге, сталися інституціональні зміни. Наприклад, програма компенсацій і безробіття була розширена як у відношенні кількості працівників, що охоплені нею, так і розміру допомоги. Це важливо тому, що компенсації з безробіття, які послабляють її вплив на економіку, дозволяють безробітним більш спокійно шукати роботу і тим самим збільшують фрикційне безробіття і загальний рівень безробіття.[11]

 

    6 ВИМІРЮВАННЯ БЕЗРОБІТТЯ 
 

    Суперечки з приводу визначення рівня безробіття при повній зайнятості збільшуються тим, що на практиці важко установити фактичний рівень безробіття. Таблиця 1 допоможе нам як відправна точка.

    Все населення розділене на три великі групи.

    В першу входять особи, що не досягли 16 років, а також особи, що знаходяться в спеціалізованих установах, наприклад, у психіатричних лікарнях або у виправних закладах. У цю першу групу включені особи, що не вважаються потенційними компонентами робочої сили.

    Другу групу, що називається «вибули зі складу робочої сили», складають дорослі, що потенційно мають можливість працювати (надомники, учні та студенти, пенсіонери), але з якихось причин не працюють і не шукають роботу.

    Третя група - робоча сила, що складає 49% усього населення. У цю групу входять всі особи, що можуть і хочуть працювати. Вважається, що робоча сила перебуває з працюючих і безробітних, але активно шукаючих роботу. 

 
 

    Таблиця 1 – Розподіл населення на групи

    Рівень  безробіття – відсоток безробітної  частини робочої сили. Розраховується за формулою 2:  

                                   (2) 

    6 701 000 / 121 669 000 * 100% = 5.5%

    Щоб вважатися безробітними, треба активно  шукати роботу. Іншими словами, безробітний, що активно не шукає роботу, вважається «вибулим зі складу робочої сили». Проблема в тому, що існує значна кількість  робітників, які безуспішно намагаючись  знайти роботу протягом якогось часу, втрачають надію її одержання. Хоча кількість таких робітників під час спаду більша, ніж у період процвітання, у 2010 р, під цю категорію потрапив 1 млн. чоловік. Не враховуючи робітників, які втратили надію на одержання роботи, у категорію безробітних, офіційна статистика занижує рівень безробіття.

    З іншого боку, рівень безробіття може бути завищений у тому випадку, коли деякі  непрацюючі респонденти стверджують, що вони шукають роботу, хоча це не відповідає дійсності. Тому ці особи заносяться в групу «безробітних», а не «вибулих зі складу робочої сили». Респонденти  дають помилкову інформацію, тому що компенсація із безробіття або  посібник із соціального забезпечення можуть залежати від удаваних пошуків  роботи. Тіньова економіка може також  сприяти завищенню офіційного рівня  безробіття. Цілком вірогідно, що людина, зайнята торгівлею наркотиками  в Південній Флориді або працююча на чиказьку мафію назве себе «безробітною».

    Загальний висновок перебуває в тому, що, хоча поняття рівня безробіття відіграє велику роль у визначенні економічної політики, він має визначені нестачі. Незважаючи на те, що він є одним із найважливіших показників економічного становища країни його не можна вважати безпомилковим барометром здоров’я нашої економіки.[12]

 

    7 РІВЕНЬ БЕЗРОТТЯ  І ОБСЯГ ВНП 
 

    Рівень  безробіття визначається як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили або як співвідношення частки зайнятих, щомісячно втрачають роботу, і суми цієї частки з часткою безробітних, щомісяця знаходять роботу.

    Природний рівень безробіття (NAIRU) визначається в  результаті усереднення фактичного рівня безробіття в країні за попередні 10 років (або більш тривалий період) і після дують 10 років (використовуються прогнозні оцінки з урахуванням  вірогідності динаміки очікуваного рівня інфляції).

    В індустріальних країнах (наприклад, у  США) для одержання відповідного моніторингу статистичне управління міністерства праці щомісячно проводить  вибіркові опитування приблизно 60 тисяч  сімей про відношення до зайнятості. Однак статистичні похибки неминучі, тому що, наприклад, особи, які активно  не шукають роботу, можуть зазначити  в анкеті, щоб отримати допомогу по безробіттю, що вони займаються пошуком робочих місць. У результаті і фактичний, і природний рівні безробіття виявляться завищеними. З іншого сторони, безробітними себе часто називають ті, хто зайнятий у "тіньовий" економіці, - в результаті рівень безробіття тим вищий, чим більша частка "тіньового" сектора. Останнє особливо актуально для економік перехідного періоду, де значна частка занятих у "тіньовому" бізнесі поєднується з відсутністю адекватного статистичного моніторингу економіки, нерозвиненістю інфраструктури структури ринку праці, підтримкою "прихованої" безробіття як чинника відносної стабілізації державних расходів і зниження соціального ризику. Тому розрахунки рівня безробіття в перехідних економіках, у тому числі і в українській, нерідко набувають характеру експертних оцінок.[13]

    Основними причинами існування природного (стійкого) рівня безробіття є такі:

    1) Збільшення часу пошуку роботи  в умовах системи страхування  по безробіттю.

    Виплата допомоги по безробіттю що знижує стимули до швидкого працевлаштування - збільшується час на пошуки підходящої роботи, на перепідготовку і т.д. У довгостроковій перспективі це сприяє досягненню більшої збалансованості структури робочих місць і структури робочої сили. У той же час збільшення допомоги по безробіттю та терміну їх виплати сприяє зростанню чисельності безробітних і підвищенню рівняння безробіття. Інструментом вирішення цієї проблеми являється державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення ефективності їх професійної та географічної мобільності, вдосконалення інформації про вакансії і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню занятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниження природного рівня безробіття.

    2) Стійкість (жорсткість) заробітної  плати породжує "безробіття очікування". Безробіття очікування виникає  у результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її рівноважним значенням (Рисунок – 3). 

    

    Рисунок – 3 Графік залежності безробіття від  заробітної плати

    "Жорсткість" заробітної плати призводить  до відносної нестачі робочих місць: працівники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітної плати пропозиція праці , перевершує попит на працю , і люди просто «очікують» можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати.[14]

    «Застигання» ринку праці в не рівноважному стані пов’язано з:

1) законодавчим  встановленням мінімуму заробітної  плати, яке обмежує її вільні  коливання. Обмежувальний вплив мінімуму заробітної плати виявляється тим більш значним, чим вища питома вага молоді, жінок, осіб малокваліфікованої праці в складі робочої сили, так як для цих категорій зайнятих рівноважна ставка заробітної плати нижче законодавчо встановленого мінімуму;

2) фіксацією  рівня заробітної плати в колективних договорах з профспілками та індивідуальних трудових угодах;

3) незацікавленістю  фірм у зниженні рівня заробітної плати через ризик втрати кваліфікованої робочої сили, збільшення загальної плинності кадрів, зниження виробничої праці, трудової дисципліни й обсягу прибутку.

    Рівень  безробіття різний у різних демографічних  групах. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вище, ніж в інших вікових групах.

    Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана  з:

1) збільшенням  частки молоді в складі робочої  сили;

2) збільшенням  частки жінок у складі робочої  сили;

3) більш  частими структурними зрушеннями  в економіці.

    В Україні і в деяких інших державах колишнього СРСР розбіжності в показниках офіційного рівня безробіття і рівня безробіття, розрахованого з міжнародної методології, дуже великі через недосконалість статистичні бази (Таблиця 2)