Макроекономічні цикли і безробіття

  4 ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ  ТЕОРІЇ 
 

    Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Представлений людським фактором виробництва, він здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх виконання.

    Основу  ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, — це наймані робітники. Вони пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на неї та оплачують її. Таким чином, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

    Пропозиція  робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, культурою, релігією, податковою системою, рівнем профспілкового захисту тощо. Попит на робочу сипу виявляється в потребі роботодавців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для виробництва продукції та визначається двома основними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в національному господарстві та технічним оснащенням виробництва.

    Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від кон’юнктури ринку загалом та фази економічного циклу в країні. У випадку, копи економіка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюється. Якщо суспільне виробництво переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, ринок праці звужується. Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних.

    Найчастіше  рівень зайнятості в національній економіці  характеризують за допомогою показника рівня безробіття. Для обчислення цього показника все населення країни у віці від 16 років поділяють на три групи:

а) зайняті;

б) безробітні;

в) ті, що не належать до робочої сили.

    Зайняті — це люди, що виконують оплачувані види робіт, і ті, що мають робочі місця, але не працюють через хворобу, страйки або відпустки.

    Безробітні — це особи, що не мають роботи, але активно її шукають, а також ті, хто тимчасово увільнений від роботи і чекає виклику на неї. Зайняті та безробітні становлять робочу силу країни. Ті, що не належать до робочої сили, — це частина дорослого населення, яка зайнята в домашньому господарстві, перебуває на пенсії, не працює внаслідок інвалідності або у зв’язку з навчанням, чи просто не хоче працювати і не шукає роботи  (Рисунок 2). 

    Рисунок 2 – Структура населення 

    Дотепер ми абстрагувалися від важливої риси, що характеризує динаміку ринку праці - включення нових працівників до складу робочої сили і вихід частини трудових ресурсів із її рядів. Модель природного рівня безробіття будувалася на припущенні, що склад робочої сили залишається незмінним. У такому випадку єдиною причиною безробіття могло бути звільнення з роботи, а єдиною причиною виходу з рядів безробітних - прийом на роботу.

    У дійсності, зміна складу робочої  сили має велике значення. Біля 1/3 безробітних - це ті, хто лише недавно ввійшов до складу робочої сили. Це молодь, що шукає своє перше робоче місце, або ті, хто вже працював, але за якимись причинами тимчасово виходив із складу робочої сили. Крім того, не всі періоди безробіття закінчуються найманням на роботу: майже половина випадків перебування без роботи закінчується виходом безробітного з ринку праці.

    Подібні зміни в складі робочої сили ускладнюють інтерпретацію статистичних даних з безробіття. З одного боку, деякі особи, що називають себе безробітними, просто не займаються пошуками роботи всерйоз, і, можливо, їх не варто було б включати до складу робочої сили їх “безробіття”, скоріш за все не є соціальною проблемою. З іншого боку, деякі дійсно хотіли б працювати, але, після кількох невдалих спроб знайти роботу, втратили надію і припинили пошуки. Ця група «зневіреного» працездатного населення вважається вибулою з робочої сили і не враховується у статистику безробіття, хоча і може являти собою серйозну соціальну проблему.[5]

    5 ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ 
 

   Поняття «повна зайнятість» важко визначити. На перший погляд його можна трактувати в тому значенні, що все самодіяльне населення, тобто 100% робочої сили, має роботу. Але це не так. Певний рівень безробіття вважається нормальним, або виправданим.

   Давайте підійдемо до визначення повної зайнятості, встановивши різницю між окремими типами безробіття.

   Якщо  людині дається свобода вибору роду діяльності і місця роботи, у кожний даний момент деякі працівники виявляються у положенні «між роботами». Хтось добровільно змінює місце роботи, інші шукають нову роботу через звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу (наприклад, у будівельній промисловості через погану погоду або в автомобільній - через зміну моделей). І є категорія працівників,особливо молодих людей, що вперше шукають роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу або повернуться на стару після тимчасового звільнення, інші «шукачі» роботи і тимчасово звільнені працівники заміняють їх у «загальному фонді безробітних». Тому, хоча конкретні люди, що залишилися без роботи з тих або інших причин, змінюють один одного щомісячно, даний тип безробіття залишається.[6]

   Економісти використовують термін «фрикційне безробіття» (він пов’язаний з пошуком або очікуванням роботи) у відношенні працівників, що шукають роботу або очікують одержання роботи в найближчому майбутньому. Визначення «фрикційна» точно відбиває суть явища: ринок праці неповороткий, функціонує зі скрипом, не наводячи у відповідність кількість робітників і робочих місць.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і якоюсь мірою бажаним. Чому бажаним? Тому що багато робітників, що добровільно виявилися «між роботами», переходять із малопродуктивної роботи, що низько оплачується, на більш продуктивну, сплачувану набагато більше. Це означає більш високі прибутки для робітників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а також і більш реальний обсяг національного продукту.

    Одна  з причин безробіття полягає в  необхідності певного часу для встановлення відповідності між структурою робочої сили і вільних робочих місць. Модель рівноваги ринку праці припускає точну відповідність якостей працівників і вільних робочих місць, тобто припускає, що будь-який працівник однаково добре підходить для будь-якого робочого місця. Якби так було насправді, і ринок праці знаходився б у стані рівноваги, то втрата робочого місця не призводила б до безробіття; викинутий на ринок праці негайно знайшов би нову роботу з заробітною платою, що встановилася на ринку.

    Однак фактично робітники мають різні прихильності і здібності, а до кожного конкретного робочого місця пред’являються певні професійні вимоги. Крім того, система поширення інформації про претендентів на робочі місця і вакансії є недосконалою, а географічне переміщення робітників не може відбуватися моментально. Пошук підходящого робочого місця вимагає певного часу і зусиль. Справді, оскільки різні робочі місця розрізняються і за складністю і за сплатою праці, безробітний може навіть відмовитися від першого запропонованого йому робочого місця. Безробіття, викликане тим що встановлення відповідності між працівниками і робочими місцями вимагає часу, називається фрикційним.

    Певний  рівень фрикційного безробіття неминучий  в умовах мінливої ринкової економіки. Попит на різні товари постійно коливається, що, у свою чергу, викликає коливання попиту на працю працівників, які роблять ці товари. Впровадження персональних комп'ютерів, наприклад, скоротило попит на друкарські машинки, що, у свою чергу, знизило попит на працю на підприємствах з виробництва друкарських машинок. Одночасно збільшився попит на працю в електронній промисловості. Далі, оскільки різні регіони виробляють різні товари, попит на працю може одночасно зростати в одній частині країни і скорочуватися в іншій. Збільшення цін на нафту, наприклад, може викликати збільшення попиту на робочу силу в нафтовидобувних штатах, таких, як Техас, і падіння попиту в таких штатах, де розвинена автомобільна промисловість, наприклад у Мічигані. Економісти називають такі зміни в структурі попиту на працю по галузях і регіонах структурними зрушеннями. Оскільки структурні зрушення відбуваються постійно і робітникам потрібен певний час зміни роботи, фрикційне безробіття має стійкий характер.[7]

    Структурні зрушення не є єдиною причиною постійного вивільнених працівників і фрикційного безробіття. Крім цього, робітники несподівано дня себе виявляються звільненими у випадку, якщо фірма терпить банкрутство, якщо якість їхньої робота признається незадовільною або якщо їхня конкретна кваліфікація більш не потрібна. Робітники також звільняються за власним бажанням у випадку зміни своїх професійних інтересів або під час переїзду в інший район країни. Поки зберігаються між фірмові коливання попиту і пропозиції на ринку праці, фрикційне безробіття неминуче.

   Фрикційне безробіття непомітно переходить у  другу категорію, що називається структурним безробіттям. Економісти використовують терміни «структурний» у значенні «складовий». 3 часом у структурі споживчого попиту й у технології відбуваються важливі зміни що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій зменшується або зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, що раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує повільно і її структура цілком не відповідає новій структурі робочих місць. У результаті виявляється, що в деяких робітників немає таких навичок, які можна швидко продати; їхні навички і досвід застаріли і стали непотрібними через зміни в технології і характері споживчого попиту. До того ж, постійно змінюється географічний розподіл робочих місць. Про це свідчить міграція в промисловості з «Сніжного поясу» у «Сонячний пояс» протягом останніх десятиліть.

   Приклади.

1. Багато років тому висококваліфіковані склодуви залишилися без роботи внаслідок винаходу станів, на яких виготовляються пляшки.
2. Порівняно недавно в Південних Штатах некваліфіковані, недостатньо освічені робітники були витиснуті із сільського господарства в результаті його механізації. Багато хто залишився без роботи через недостатню кваліфікацію.
3. Американський взуттьовик, що залишився без роботи через конкуренцію імпортної продукції, не може стати, наприклад, програмістом на комп'ютері, не пройшовши серйозної перепідготовки, а, може бути, і не змінивши місця проживання.
4. Нарешті, багато нафтовиків у «нафтових» штатах Америки виявилися в числі «структурних» безробітних, коли в 1980-х рр. світові ціни на нафту катастрофічно впали. Коли рівень цін був на найнижчому рівні, бурові й інші види робіт, пов'язані з нафтовидобутком, скоротилися, у результаті чого почалися численні звільнення.[8]

    Різниця між фрикційним і структурним безробіттям дуже розмита. Істотне розходження перебуває в тому, що у «фрикційних» безробітних є навички, які вони можуть продати, а «структурні» безробітні не можуть відразу одержати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а то і зміни місця проживання; фрикційне безробіття має більш короткочасний характер, а структурне безробіття більш довгострокове і тому вважається більш серйозним.

    Під циклічним безробіттям ми розуміємо  безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, що характеризується недостатністю загальних, або сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язане з дефіцитом попиту. Наприклад, у період спаду 1982 р. рівень безробіття піднявся до 9.7%. У розпал «Великої» депресії циклічне безробіття досягло приблизно 25%.

    Повна зайнятість не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття ціпком неминучими; отже, «повна зайнятість» визначається як зайнятість, що складає менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіть. Іншими словами, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття. Реальний обсяг національного продукту, пов'язаний із природним рівнем безробіття, називається виробничим потенціалом економіки. Це реальний обсяг продукції, що економіка в змозі зробити при «повному використанні» ресурсів.[9]