Оцінка стану заповідної справи в Херсонській області

     - Таврійський,  який за фізико – географічними  умовами розташований в межах  Дніпровсько – Молочного межиріччя  і представлен об'єктами: біосферними заповідниками (Чорноморський і Асканія Нова); національними при-родними парками (Нижньодніпровський, Азово – Сиваський);

    - Азовський, який  за фізико – географічними умовами розташований в межах акваторії Азовського моря і представлений об'єктами: національні природні парки (Азово – Сиваський, Сиваський);

    - Чорноморський,  який за фізико – географічними  умовами розташований в межах  північно – східного шлейфу  Чорного моря і представлений  національ-ними природними парками  (Джарилгач, Кінбурнська коса).

Ці елементи екологічної  мережі з'єднуються між собою природними коридорами, тобто ділянками природних ландшафтів витягнутої конфігурації. В межах Херсонської області розміщенні природні коридори: Південно – український, прибережно – морський та Дніпровський. Вони мають забезпечувати також збереження різних видів дикої фауни і флори. Крім того, на території Херсонської області знаходиться окремий природний коридор міжнародного значення, що формує  ланцюг прибережно- морських природних ландшафтів Азовського й Чорного морів, який оточує територію України з Півдня. З метою забезпечення ефективної природоохоронної діяльності в Херсонській області і в цілому в Південному регіоні України чітко визначити межі буферних зон, що створюються для захисту природних регіонів і при-родних коридорів в негативних зовнішніх факторів [14].

Враховуючи, що в межах  буферних зон природних об'єктів (біосферних заповідників Асканія Нова, Чорноморський) та значної кількості  національ-них природних парків, в теперішній час розташований потужний агропроми-словий комплекс з застосуванням  зрошувальних меліорацій, установлення жорстких режимів обмежень може призвести до негативних економічних і соціальних наслідків для регіону. Тому необхідно передбачити компенсаційні економічні механізми, наприклад: впровадження інвестиційних проектів та пільгової системи оподаткування на визначений термін.

Програма реалізовуватиметься  на основі розробки і прийняття норматив-но-правових, інституційних, економічних, фінансових, науково-експертних, аудитних, інформаційно-освітніх та інших засобів. Однією з ефективних форм збереження рослинного і тваринного світу природних біогеоценозів  та екологічних умов їх функціонування є організація системи територій  та об'є-ктів природно – заповідного  фонду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 10

ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙБІЛЬШ ЗНАЧУЩОЇ, ВІДОМОЇ, ПРЕЗЕНТАТИВНОЇ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОЇ ТЕРИТОРІЇ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

10.1. Асканія  - Нова

«Аска́нія-Но́ва» (Украї́нський науко́во-до́слідний інститу́т твари́нництва  степови́х райо́нів «Аска́нія-Но́ва») — науково-дослідна установа в системі  Академії аграрних наук України, державний  заповідник заснований в 1874 році Фрідріхом  Фальц-Фейном.

Розташований в  смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля і  колишня назва заповідника «Чаплі»).

Назву місцевості дав  один з її попередніх власників —  герцог Ангальт-Кетенський в 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині.

Заповідник був  заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин — у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри  для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад. У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника [1].

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним  степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати  і вивчати природу цілинного  степу, а також акліматизовувати та вивчати можливо більше число  видів тварин і рослин, які мають  народногосподарське значення. При  Асканії-Новій були створені науково-степова  станція, зоотехнічна станція з  племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять  ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

Площа заповідника  становить 33 307,6 га, з них 11 054 га —  «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково  — ковиловим. У заповіднику є  не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів  земноводних та плазунів, 18 видів  ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників .

Територія заповідника  розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

• «Північну»
• «Великий Чапельський під»
• «Південну » ( яку поділено на «Стару» та «Успенівку» )
• Успенівка ( Успенівський степ ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.
• «Північну» та «Південну » частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалово.

В Асканії-Новій  розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених  лісів, старий ботанічний сад, аклиматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

Це територія  з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів в порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. «Великий Чапельський під» є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних  рослин гідрофітів поду — зіркоплідник частуховидний,(Damasonium alisma).

Рослини з «Червоної  книги»:

• Карагана скіфська (Caragana scythica)
• Ковила українська (Stipa ucrainica)
• Ковила Лессінга (Stipa lessingiana)
• Ковила волосиста (Stipa capillata)
• Тюльпан Шренка (Tulipa schrencii)
• Тюльпан скіфський (Tulipa scythica)Ніде, крім Асканії, не зустрічається
• Рябчик великий або шаховий, (Fritillaria meleagris)

Ботанічний сад. Під нього відведена територія у 170 гектарів. Його перші ділянки розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла 1.000 чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали стару кінострічку «Діти капітана Гранта».

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних  форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

Орнітопарк. Відділом зоопарку є орнітопарк, що розмішений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують більш ніж 60 різновидів птахів — лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетсбкі та індійські, страуси.

Страуси Асканії. В заповіднику  чотири види страусів: африканський

південноамериканський нанду, австралійський ему тощо.

Африканський страус належить до найбільших птахів планети, має вагу до 175 кг. Голова сягає на висоту 2 м 70 см. Птах довгий час може обходитися без води. але при нагоді охоче  п'є та купається. За висновками науковців , страуси в давнину мешкали  на півдні сучасної України, в Азії — до сучасної Монголії. В умовах неволі живе до 50 років.

Яйце африканського страуса  важить 2 кг і трохи більше. Вони втратили здібність літати, пересуваються  по суходолу пішки або бігом, мають  неприємний характер.

Головні напрями роботи:

• поліпшення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин;
• розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин, технології продуктів тваринництва, економіки й організації тваринництва в степовій зоні України;
• акліматизації й гібридизації диких копитних і птахів;
• акліматизації й інтродукції деревних та чагарникових рослин, вивчення заповідного степу та ін.

В інституті виведено асканійську  породу овець, українську степову білу і українську степову рябу породи свиней, новий асканійський молочно-м'ясний  тип червоної степової породи великої  рогатої худоби і породну групу  багатоплідних каракульських овець.

Асканійський зоопарк  відомий значними успіхами в розмноженні  цінних та рідкісних видів диких  копитних і птахів у неволі, гібридизації та одомашнення їх. В ньому зібрана  унікальна колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних  областей земної кулі. Найбільше в  Асканії-Новій копитних —антилопи, зебри, олені, бізони, зубробізони, зубри, кінь Пржевальського та інших, і птахів — лебеді, фазани, африканські страуси, південноамериканські нанду і австралійські  ему, які тут акліматизуються  та одомашнюються.

Інститут видає праці (з 1933 року), має аспірантуру та курси  підвищення кваліфікації зоотехніків [1] .

 

10.2. Чорномо́рський  біосфе́рний запов́ідник

Чорномо́рський біосфе́рний  запов́ідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської  та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (острови Вовчий, Кривий та інші) [1].

Чорноморський заповідник створений 1927 для вивчення й охорони природного середовища, зокрема масового гніздування  та міграцій птахів. Площа Чорноморського заповідника — 64 806 га (1976; 27 000 га у 1927).

У заповіднику працюють 73 чоловіка, з яких у науковому підрозділі — 7, у службі охорони — 26 осіб. Значний  внесок у наукові дослідження  на території заповідника зробили  Б. В. Сабінєвський, Т. Б. Ардамацька та інші.

Чорноморський заповідник складається  з З ділянок: лісостепної, приморської  та острівної.

Фауна заповідника нараховує  близько 3500 видів. З них найбільшим різноманітні комахи, яких відомо близько 2200 видів, павукоподібні — 168 видів  та молюски — 65 видів. Хребетні тварин представлені 462 видами, з яких найрізноманітніші  птахи — їх відмічено 309 видів. Фауна  плазунів налічує 9 видів і є однією з найрізноманітніших серед заповідників України. За всі роки спостережень у  морських водах заповідника виявлено 83 види риб, або близько 50 % видового складу риб Чорного моря. Наземна  фауна ссавців нараховує 50, а морська  — 3 види.

Заповідник відіграє особливу роль у збереженні рідкісних видів  птахів. У його межах гніздяться такі рідкісні види, як кулик-сорока, морський зуйок, гага звичайна, ходуличник, крохаль  довгоносий, реготун чорноголовий, орлан-білохвіст, дрохва, пелікан рожевий  та інші. Загалом на території заповідника  гніздяться 110 видів птахів, а решта  зустрічаються під час зимівлі  та перельотів. Загальна кількість  птахів, що зимують у Тендрівській та Ягорлицькій затоках, становить  більше 120 тис. особин. У зв'язку з  великою природоохоронною та науковою цінністю акваторії цих заток  мають статус водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплавних  птахів. Найважливішим для птахів є прибережно-острівний комплекс, на якому зареєстровано 125 видів  водно-болотних птахів і де зосереджується до 60-70 % загальної кількості морських птахів півдня України. Заповідник є  базовим місцем гніздування мартина  чорноголового в Європі. Орнітокомплекс лісостепових ділянок налічує 100–120 видів, з яких гніздяться 40, ще 60 використовують ці місця як кормові біотопи і  місця відпочинку. У приморському степу зустрічається до 180 видів  птахів.

Загалом на території заповідника  мешкають 29 видів тварин, занесених  до Європейського червоного списку, та 124 види, занесених до Червоної книги  України. Особливо слід відмітити, що в  межах заповідних акваторій зустрічаються  рідкісні нині морські ссавці: афаліна  чорноморська, білобочка чорноморська та тюлень-монах середземноморський [1].

 

10.3 Азо́во-Сива́ський  націона́льний приро́дний парк

Азо́во-Сива́ський націона́льний  приро́дний парк — національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської  області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в  національний природний парк. Загальна площа парку — 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку [1].

Зонування: заповідна зона — 38 975,3 га, зона регульованої рекреації  — 599,1 га, зона стаціонарної рекреації  — 108,7 га, господарська зона — 12 473 га.