Оцінка стану заповідної справи в Херсонській області

На східній стороні  рівнини значно поширені поди і розкидані  зрідка піщані острівці (соловьевской піски, Солоні кучугури, урочища Тополя, Топази). У приморській смузі рівнини  поширені приморські суходоли, підтоплені морськими водами, піщано-черепашкові  прибережні вали, острови і коси і лагунові озера .

Присиваську низовину займає південну найбільш знижену область  Причорноморської низовини, відокремлену від Кримського півострова Сивашем. Загальні риси її геолого-геоморфологічної будови виділяються становищем в  межах западини до Кримського передгірного прогину. Кристалічний фундамент опущений на велику глибину і покритий потужною товщею палеозойських, мезозойських і  кайнозойських відкладень. В геоморфологічному  відношенні - це морська акумулятивна терасовою рівнина, в межах якої виділяються 3 терасні рівнини - древня і молода верхнепліоценовие і  древнеевксінская. Середнє значення абсолютних відміток висот становить 5-6 м, окремі ділянки мають позначки - 0,4 м нижче рівня моря [2].

 

1.4. Гідрологічні  умови

За гідрологічним районуванням Херсонська область знаходиться  в зоні недостатнього водопостачання рівнинної частини України. В  межах цієї зони виділяють декілька гідрологічних областей. Херсон відноситься  до 2-ої з них. Правобережну частину  від північної межі до гирла Інгульця відносять до Нижньобузько-Дніпровської області недостатнього водопостачання, лівобережну і крайній південь  правобережною — до Причорноморської області надзвичайно низького водопостачання [1].

Води суші Херсонської  області складають поверхневі води — річки, озера, болота, штучні водойми (водосховища, ставки, канали) і підземні води.

Херсонська область знаходиться  в зоні сухих степів на вододілі річок пониззя Дніпра і Чорного  моря. Густота річкової сітки сягає  всього 50-100 м на 1 км² площі.

В області налічується 19 малих річок та балок довжиною більше 10 км і 163 річки та балки (в  гирлі Дніпра) довжиною менше 10 км. До річок, довжина яких перевищує 10 км, належать Каланчак, Велика Калга, Конка, Козак, Інгулка, Білозірка, Рвач, Чайка. Усі річки належать до басейну Дніпра і лише тільки р. Каланчак впадає в Чорне море. А в Приморській смузі, між нижньою течією Дніпра і Азовським морем, постійних річок немає зовсім [1].

Для рік Херсонщини характерне змішане живлення: снігове живлення становить 85-90%, підземне - 10-15%. Режим  річок характеризується значними весняними  повенями, переважно в березні, та низьким літнім рівнем з незначними дощовими паводками. Весняні повені на малих (менше 10 км завдовжки) річках спостерігається не щорічно, замерзання річок відбувається приблизно 15-25 грудня, льодохід - 5-10 березня. У зв'язку з характерними для Херсона нестійкими зимами, коли періоди з низькою температурою повітря уриваються відлигою різної тривалості, під час переходу температури повітря через 0°С на річках встановлюється нестійкий льодовий режим з утворенням заберегів, сала, зрідка шуги, а в окремі роки - льодоставу. Товщина льоду на річках з природним режимом становить від 5-10 до 15-20 см.

Дніпро — велика ріка (в межах області її довжина  — 216 км), яка проходить степ транзитом  і разом з Каховським водосховищем розділяє територію на дві частини  — правобережну і лівобережну. Правобережна частина розчленована долинами малих  річок, балками та ярами. Лівобережжя  — це майже горизон­тальна степова  рівнина з плоскодонними впадинами  — подами. Унікальні утворення - поди — є величезними басейнами  для стоку талих снігових вод  та атмосферних опадів із навколишніх  водозбірних площ. Поди виконують  таку ж роль як річки і балки, замикають  круговорот води в природі, їх площа  сягає 160 тис. га. Найбільші поди —  Агайманський, Великий Чапельський  та Сиваський. В Каховському районі проводиться експеримент по створенню  в подах шляхом корінної меліорації нового культурного орного шару. Під  культурні поля вже використовується майже 100 тис. га [1].

В районах, що прилягають до берегів Дніпра, велика кількість  балок і ярів. Найбільші балки: Рогачик, Широка, Роздори, Хрещата, Мерзлякова, Довга, Каїри, Софіївка, Сомова, Любимівка, Бургунка, Глибока, Велика Кам'янка, Тягинка. Пригирлові частини більшості цих  балок затоплені водами Каховського  водосховища.

Азовське море і Сиваш  приймають рад балок, найдовшими з них є Утлюк і Малий  Утлюк, балки Таранга, Тайгур і Геренж Єлога, всі впадають в Сиваш.

Як правило, в районах, де кількість водних ресурсів незначна, якість їх незадовільна. В останні  десятиріччя у річок виникло  майже хронічне і прогресуюче  захворювання: внаслідок замулювання  русла річок піднявся рівень ґрунтових  вод, що призвело до заболочення русел, зниження якості води. Порівняно з  великими і середніми річками  мала річка першою приймає «удар  на себе».

Балка Тягинка — права  притока Дніпра, протікає через с. Микільське Білозерського району. Існує  версія, що в давнину в гирлі  річки існувало м. Тягинь з язичницьким  храмом, де приносили жертви богам. м. Тягинь можна розглядати як культовий центр автохтонного населення Північного Причорномор'я — індоаріїв.

У межах області є чимало природних водоймищ — озер. Вони різні за походженням основи (лиманові, лагунні, еолові, просадні), за рівнем мінералізації  води (прісні, солонуваті, солоні, розсоли), за характером водного балансу (стічні, безстічні).

За територіальним розташуванням  озера Херсонщини поділяються на дві групи:

1. Озера в долині р. Дніпро
2. Озера південних приморських територій області

Озера в долині р. Дніпро — плавневі — мають здебільшого  овальну, подовжену чи округлу форму  основи, розлогі низькі береги. Дно  їх покрите шаром сапропелевого  чорного чи темно-сірого мулу з домішкою детриту. Майже всі озера стічні. Режим їх пов'язаний з режимом  річок, в плавнях яких вони знаходяться. Температура води влітку сягає 24-26°С. Зимою озера замерзають. Береги їх покриті типовою прибережною  рослинністю. В межах літоралі розвиваеться водна рослинність. Ці озера є  районами рекреації. В нижній частині  Дніпра розташовані більш як 140 озер, більшість з яких називають лиманами [1].

Болота займають в межах  Херсонської області 31,8 тис. га. Це становить 0,11% території — більш, ніж в  інших областях степової зони (0,05%). Болота знаходяться в основному  в Білозерському, Цюрупинському  та Голопристанському районах. Торф'яні  болота утворилися в результаті заболочування  водоймищ в низов'ї Дніпра, а також  плавнів його численних рукавів  та деяких приток, в основному на зниженому лівобережжі. Це виключно низовинні болота. Найбільший масив  — Кардашинськоє болото з середньою  глибиною торфу до 1,25 м і максимальною 4,5 м. Зольність торфу до 50%.

Заболочені ділянки в  плавнях нижнього Дніпра характеризуються чагарниками очерету за участю інших  водно-болотяних рослин на ілових- і  торф'яно-болотяних відкладеннях. Потужність їх невелика (не більше 1 м), зольність  значна.

На території Херсонщини розташовані штучні водойми декількох  видів: водосховища, ставки, канали.

В межах Херсонської області  частково знаходиться Каховське  водосховище, площа якого становить 2155 км2, об'єм 18,2 км3, довжина 230 км (у т.ч. територією Херсонської області  — 100 км), найбільша ширина — 25 км. Має  сезонне регулювання стоку. Коливання  рівня води до 3,3 м.

На території області  області створено більше 200 ставків  загальною площею 12,3 тис. га. Більшість  ставків — це водойми, які наповнюються виключно поверхневими водами, — талими і стічними. В період весняної повені їх розміри збільшуються.

Херсонська область розташована  в межах Причорноморського артезіанського басейну — гидрогеологической структури  на півдні України. Природними чинниками  формування підземних вод є інфільтрація атмосферних опадів і поверхневих  вод в межах басейну і надходження  підземних вод з Українського кристалічного щита. Загальний напрям руху підземних вод — на південь, в цьому ж напрямі збільшується мінералізація води. На всій території  області поширені водоносні комплекси  антропогенних, неогенных і палеогенних  відкладень, що складаються з численних  гідравлічно зв'язаних між собою  водоносних горизонтів. Антропогенні водоносні горизонти містяться  в алювіальних, лиманово-морських і  еолових пісках і покривних суглинках  на вододілах і річкових терасах. Водоносний комплекс неогенных відкладень на глибині 1,5-240 м складається з  гідравлічно зв'язаних між собою  водоносних пісків і вапняків, розділених водостійкими породами. До водоносного  комплексу палеогенних відкладень належать водоносні горизонти в  пісках, мергелях, що розтріскалися, і  вапняках на глибині 10-1000 м [1].

Прогнозовані ресурси  підземних вод з мінералізацією до 3 г/л складають в Херсонській  області 4,05 млн.м³ в добу, що становить 65% прогнозованих ресурсів Причорноморського  артезіанського басейну.

Забезпеченість питними  підземними водами одного жителя складає  в південно-західній частині області 2,3-5,5 м³ в добу, на решті території  — 0,2-0,6 м³ в добу (в середньому по Україні — 1,15 м³ в добу).

На природні умови залягання, формування ресурсів і хімічний склад  води істотно впливають антропогенні чинники. Фільтрація поверхневих вод  з гідротехнічних споруд (Каховського  водосховища, каналів) і на зрошуваних масивах зумовили на великих територіях інтенсивне підняття рівня, збільшення мінералізації і забруднення  підземних вод.

Термальні води — підземні води з температурою більш +20 °C виявлені на значній території області  на південь від широти Горностаєвки. Температура води на глибині близько 1 км. складає +45-50°С, глибше за 1 км. — +50-60°С, 2 км. — +70-80°С [1].

Чорне море (площа 413 тис. км2) займає глибоку тектонічну западину з переважаючими глибинами близько 2000 м і максимальною глибиною 2245 м. Але його північно-західна частина, яка омиває Херсонську область, є  мілководою. Середні глибини цієї частини Чорного моря становлять 50 м.

 

 

1.5. Кліматичні  умови

Згідно кліматичного районування, Херсон знаходиться в Помірно-Континентальній  Європейській області Помірного  кліматичного поясу/

Основну роль в формуванні клімату відіграють термічні умови [3]. Середньорічна температура повітря 9,8^оС. Середньомісячна липнева температура повітря 22,8^оС. Абсолютний максимум - 39^оС. Середня температура січня місяця -3,3^оС. Абсолютний мінімум - -30^оС. Середньорічна амплітуда температури повітря 26-28^оС. Середня тривалість безморозного періоду 180 днів. Тривалість періодів із середньодобовою температурою повітря вище 0^оС становить 275 днів, вище 5^оС - 230 днів, вище 10^оС - 185 днів, вище 15^о С - 140 днів. Близько 100 літніх днів мають середньодобову температуру вище 20о С. Сума активних температур складає 3350^оС на рік.

         Температурний режим значною  мірою визначається тривалістю  сонячного сяйва. Річна сума  годин сонячного сяйва становить  2286. В літні місяці тривалість  сонячного сяйва складає 70-80 % тривалості дня. Сумарна сонячна  радіація в межах області складає  4700-4900 мДж/м2.

         Важливим екологічним фактором  для Херсона є режим вологості,  так як в середньому Херсонська  метеорологічна станція фіксує  лише 343 мм опадів на рік. Абсолютна  вологість повітря досягає мінімуму  в січні-лютому (4,8-4,9 мб), а максимуму  в липні - 16,0 мб.

         Херсонщина належить до територій  з континентальним типом річного  ходу опадів, при якому сума  опадів теплого періоду переважає  суму опадів холодного періоду.  При середньорічній кількості  опадів 343 мм і випаровуваності  1000-1050 мм коефіцієнт зволоження  становить 0,3, що характеризує  посушливість клімату.

         Херсон розташований на території  зі змінними вітрами. В холодну  пору року переважають східні  і північно-східні вітри, влітку - західні і північно західні;  при середній швидкості вітру  4,1 м за секунду.

         Сталий сніговий покрив утворюється  не кожної зими і триває  недовго (30-40 днів), висотою 5-15 см. В результаті природня зимово-весняна  вологозарядка ґрунту дуже низька [3].

В цілому клімат Херсонщини характеризується теплим тривалим літом, малосніжною зимою, від`ємним коефіцієнтом зволоження, відносно частою повторюваністю засух та суховіїв. Своєрідна та нестабільна кліматична обстановка доповнена мікрокліматичними змінами, викликаними урбанізацією ландшафту, справляє значний вплив на рослинний  покрив міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СТУПІНЬ  АНТРОПОГЕННОЇ  ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛАНДШАФТІВ

 

 

Оцінка антропогенної  перетвореності природних систем території  є однією з найважливіших складових  під час розробки заходів з  системного еколо-гічного управління регіоном,  екологічної політики,  оптимізації приро-докористування тощо.  З'ясування регіональних закономірностей  антро-погенної перетвореності територій  в різних частинах області дозволяє значною мірою оцінити ступінь  напруженості екологічної ситуації і розробляти відповідні заходи щодо її покращення. 

Високий загальний фон  ландшафтного перетворення території  Херсонської області визначається перш за все її значним землеробським  освоєнням,  яке складає понад 65%,  а розораність сільськогосподарських  угідь в деяких районах перевищує 90%.   При такому надзвичайно  високому сільськогосподарському освоєні  і не значній лісистості (5,3%)  необхідною складовою оптимізації природного середовища є функціональна організація  ландшафту.  Початковим етапом такої  роботи є визначення сучасного стану  антропогенної перетвореності природних  систем регіону

На сьогодні існують різні  підходи до критеріїв та методів  оцінки антропогенного навантаження і  трансформації природних територіальних комплексів. І все ж таки, на наш  погляд найбільш доцільно використовувати