Возраждение украинских земель после ВОВ

ЗМІСТ

ВСТУП 2

1. Початок відбудови народного господарства   після    визволення  українських земель 3

2. Відбудова важкої промисловості, особливості та труднощі 4

3. Відбудова сільського господарства. 6

голод 1946-1947 рр. 6

4. Результати четвертої п`ятирічки в Україні 14

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП 

     Даний реферат присвячений після воєнній відбудові нашої країни, час коли українському народові приходилося виконувати надлюдські плани московського керівництва. Це дуже цікава тема, тому що на ці часи багато державних таємниць, багато замовчувань фактів, подій, які свідчать про антилюдське ставлення Сталіна та його підлеглих до селян та робітників. Але з розпадом СРСР і прийняттям України незалежності багато матеріалів розсекретилося і тому обсяг роботи над цією темою для кожного дослідника дуже великий і цікавий. Дослідження цієї теми дозволяє відчути становище людей, для котрих сите харчування було рідкісною розкішшю. Якби не відмінили смертну кару і тодішніх керівників посадити на лаву підсудних, то їх було б страчено, але люди в теперішні часи гуманні і залишається їх осуджувати і доказувати свій осуд лише на письмі.

     Зараз актуальності набрала тема Голодомору 1932-1933 років, чому тема стану сільського господарства в після воєнний  час і голоду 1946-1947 рр. не набула такої  ж актуальності, хіба люди в цей  час менше натерпілись, абсолютно  не так, а чому – відображено в  цьому рефераті. В часи голоду 1946-1947 рр. керівництво звинувачувало самих селян, що вони працювали неефективно, не виконували плани, та хіба це справедливо? Скінчилась війна, люди понесли втрати рідних, дехто залишився без житла, обробляти землю нічим та ще їсти нічого – і в цих умовах від народу вимагають ефективної праці, яка ж праця буде, коли в селян одне горе на іншім, а керівники замість допомоги, ще знущаються. Так, саме знущаються, бо іншими словами такого ставлення до народу, який відновлює всі галузі промисловості і забезпечує їжею, не передати.

     Обрана  література, за допомогою якої складено реферат, відповідає дійсно реальним фактам без замовчуваннь. Якби цей реферат  писався 20 років тому, то булоб дуже важко знайти влаштовуючу літературу, адже вона б не відповідала дійсності. В обраних підручних матеріалах достатньо чітко викладено події  для повного розуміння справ.

1. ПОЧАТОК ВІДБУДОВИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ПІСЛЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

     До  мирного життя український народ  повернувся у надзвичайно тяжких умовах. Страхітливі рани війни давалися взнаки повсюди. Від рук фашистських окупантів загинуло близько 6 млн. синів і дочок лише українського народу – робітників, колгоспників, інтелігентів. Великих втрат зазнало народне господарство, зруйновано чимало міст та сіл. Із 31 850 зруйнованих більших промислових об`єктів Радянського Союзу майже 42% припало на Україну. Перед країною стояло велетенське завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості.

     Великого  розмаху набрало житлове будівництво  в містах. Успішно втілювався в  життя, наприклад, генеральний план реконструкції та подальшого розвитку столиці України – Києва. Значна увага приділялась благоустрою  населених пунктів: розширювалася  водогінна система, здійснювалася  газифікація 24 міст, чому сприяло спорудження  газопроводу Дашава – Київ,

     Проводились роботи з відновлення лікувальних  закладів, культурно-побутових об`єктів (мережа кінотеатрів). На кінець 1945 р. в республіці було відновлено та побудовано 7,9 млн м² житла, функціонувало 4025 поліклінік і амбулаторій. На початок осені 1945 р. працювало 30512 шкіл, 150 вузів і 532 технікуми. Так помітною подією у культурному житті України було відновлення роботи Київського, Харківського, Одеського державних університетів, а також відкриття – вперше в історії Закарпаття – Ужгородського.

     Нарощували  потужність легка, харчова, місце і  будівельна галузі соціалістичної індустрії.

     Відбувалася реорганізація системи управління промисловістю та сільським господарством. Відповідно до умов мирного часу відновлювався  трудовий режим на підприємствах  та в установах, 8-годинний робочий  день, профспілкові відпустки робітників і службовців, ліквідувалася наднормова неоплачувана праця. Ще до завершення Великої Вітчизняної Війни розпочався процес переведення економіки на виробництво мирної продукції.

2. ВІДБУДОВА ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ТРУДНОЩІ

     У 1945 р. розпочалась відбудова великих  підприємств металургії – «Азовсталь», Макіївського, Криворізького та завода ім. Г. І. Петровського. До кінця 1945 р. досягнуто  близько 44 % довоєнних виробничих потужностей  машинобудівної і 30% - легкої промисловості, введено в дію 123 великих і 506 дрібних  шахт у Донбасі. Загалом промислове виробництво в Україні 1945 р. становило  лише 26 % довоєнного рівня. Це пояснюється  надзвичайно великими втратами від  воєнних дій та окупації, а також  тим, що значна частина майна була евакуйована в східні райони.

     Надавалася  матеріально-технічна допомога визволенним  від окупації районам з боку всіх народів Радянської країни. Так, Металургійний комбінат «Запорізсталь» відбудували 57 підприємств багатьох міст СРСР й 30 тис. чол., які приїхали з різних республік. Це ж можна сказати й про паливно-енергетичну базу, машинобудування та інші.

     Яскравою  сторінкою історії робітничого  класу були відбудова та розвиток Донецького басейну, де у 40-і роки стали  до ладу майже 130 шахт, а згодом –  ще 60.

     Свою  продукцію давали країні Ворошиловградський паровозобудівний завод ім. Жовтневої  революції, Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе, Запорізькій  трансформаторний завод. Засновано  нові галузі промисловості – автомобілебудівна, телерадіотехнічна. У різні райони Радянського Союзу і за кордон надходили літаки АН-2, зроблені на Київському авіаційному заводі, самоскиди ЛАЗ-93 – на Одеському автоскладальному.

     Мільйони  трудівників щиро вірячи в ідеї соціалізму, прагнули зробити все, що могли, для  піднесення ефективності виробництва. Однак певною мірою використати  соціалістичне змагання заважали такі перешкоди, формалізм, окозамилювання, нехтування принципу гласності у  справі його організації.

     Особливий наголос був зроблений на необхідність розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства. Розширювалась мережа підприємств, де вироблялись сільськогосподарські машини. Водночас там освоювалися нові зразки техніки. Вже у роки четвертої п’ятирічки таку вкрай необхідну продукцію випускали заводи «Серп і молот» у Харкові, «Червона зірка» в Кіровограді, ім. Жовтневої революції в Одесі. Більш серйозну увагу було звернуто на електрифікацію села.

     Уряду УРСР було надано більше прав у плануванні виробництва та розподілі продукції  промисловості й сільського господарства республіки. На жаль, ця тенденція в  умовах всевладдя командно-бюрократичної  системи управління не дістала свого  дальшого розвитку як несумісна з  нею.

3. ВІДБУДОВА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.

ГОЛОД 1946-1947 РР. 

     У менш складних умовах відбувалося відродження  сільського господарства України. Хоч  на кінець 1945 р. посівні площі дещо розширились, республіка змогла продати  державі зерна на третину менше, ніж до війни. Ресурси села були мізерними. У сільському господарстві України  склалася вкрай несприятлива ситуація, яка вимагала докорінних змін у аграрній політиці компартії та негайної допомоги з боку керівництва СРСР. Але цього  не сталося. Під тиском сталінської  верхівки уряд УРСР та ЦК КП(б)У планували  на 1946 р. форсоване збільшення посівних площ, урожайності та хлібозаготівель.

     Труднощі  загострилися до краю навесні 1946 р. Малосніжна зима змінилася найбільш засушливими  за останні 50 років весною і літом. Зимові та ярові культури майже цілком загинули. Керівництво Харківської, Ворошиловградської, Сумської, Одеської та інших областей наполегливо зверталися до уряду УРСР з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівель. Виконуючи вказівки Москви, керівництво республіки на чолі з М.Хрущовим не тільки повністю підтверджувало нереальні плани, але й вимагало від колгоспів повернути борги за минулі роки. У липні 1946 р. план хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн пудів. Вживалися надзвичайні заходи для того, щоб будь-якою ціною отримати від колгоспів заплановану кількість хліба. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки і областей, суду і прокуратури. Так, у колгоспах Київської області тільки з Міністерства заготівель діяли 1550 уповноважених.

     Катастрофа  насувалась швидко. За першими повідомленнями, урожайність становила по 3 ц з  га, а в Одеській, Харківській  та Ворошиловградській областях по 2,3 ц. тільки тоді М.Хрущов звернувся до Москви з проханням зменшити плани  хлібоздачі. Але сталінське керівництво  не бажало рахуватися з реаліями. Події  розгорталися за сценарієм трагічного 1933 р.

     Через низький урожай багато голів колгоспів  видавали селянам як аванс на трудодні частину зібраного зерна, частину  ж урожаю приховували на насіння. Восени 1946 р. розгорнулися широкі репресії на селі. У 1946 р. було вжито заходів, щоб відібрати у селян землю та реманент, які їм удалося «приватизувати» під час війни. Наступного року Микита Хрущов розпочав на Україні, цій сільськогосподарській лабораторії радянського Союзу, гучний проект, спрямований на розв`язання аграрних проблем. Він передбачав об`єднання колгоспів у гігантські «агроміста», що теоретично мало сприяти високоефективному використанню гостродефіцитної сільськогосподарської техніки; водночас кожне з них мало забезпечити близько 5 тис. мешканців усіма благами міського життя. Проект також передбачав ліквідацію присадибних ділянок, з яких селяни отримували більшу частину продуктів харчування. Нарешті він обіцяв надати режимові право ще суворішого контролю над сільським населенням. Проте, оголосивши про ліквідацію крихітних, але таких життєво необхідних для селян ділянок, режим зайшов надто далеко: пасивній опір і гучні протести набрали такого розмаху, що уряд мусив відмовитися від проекту, «агроміст». На додаток, породжені цим проектом хаос і невдоволення лише перешкоджали виробництву зерна. На 1950 р. воно досягло близько 60% рівня 1940 р., й ситне харчування лишалося рідкісною розкішшю.

     Протягом  першого кварталу 1947 р. до кримінальної відповідальності було притягнуто 1,5 тис.голів  колгоспів, яких засуджено до 10 років  тюрми. Відновивши діяльність « Закону про п`ять колосків» початку 30-х років, судові органи республіки тільки у листопаді 1946 р. жорстоко покарали 2313 селян. За збирання кинутих після жнив колосків у полі 1800 голодуючих селян протягом одного місяця були засуджені до тюремного ув`язнення на строк від одного до п`яти років.

     Відбудова зруйнованого війною сільського господарства почалася з перших днів визволення України від німецько-фашистських  загарбників. Незважаючи на величезні  труднощі, радянський народ у найкоротші строки відновив зруйновані села, підняв з руїн колгоспи і радгоспи. У  важкі роки, як підкреслювалося в  доповіді М. С. Горбачова «Жовтень і  перебудова: революція продовжується», проявила себе велика сила соціалістичної держави: «самовідданість, терпіння і  патріотизм селянства, яке віддавало  останнє, щоб прогодувати розорену країну»¹.

     В же на кінець 1944 р. практично було відновлено діяльність усіх українських колгоспів.

     Надзвичайно напруженим залишалося становище з  трудовими ресурсами в селах. Багато працездатних колгоспників залучалося до відбудови промисловості, оскільки селянство було чи не основним джерелом поповнення швидко зростаючого робітничого  класу. Основну силу в колгоспах  становили жінки. В 1945 р. вони виробили 72,2% всіх трудоднів. Тому виконати план по розширенню посівних площ можна  було тільки шляхом різкого підвищення напруженості праці. Навантаження на трактори і живе тягло втричі перевищувало передвоєнний рівень. У 1945 р. замість коней на польових роботах широко використовувалися колгоспні та особисті корови, хоч продуктивність при цьому падала на 25-40 %. Колгоспники змушені готувати ґрунт під посіви вручну. Більш половини врожаю теж збиралося вручну. Добрива під посіви майже не вносилися. Економічно не обґрунтовані плани, спрямовані насамперед на найшвидше відновлення довоєнних площ оброблюваних земель, були однією з основних причин низького рівня агротехніки. Хоч посівні площі і зросли, однак це не призвело до збільшення валового збору зерна, що зумовило невиконання республікою планів заготівель. У багатьох колгоспах зерно було вилучено майже все, включаючи фураж і посівні фонди, через що нічим було оплатити трудодні колгоспникам. Як наслідок – у ряді районів УРСР, особливо на півдні, почалися серйозні продовольчі ускладнення.