Мистецтво Середньовічного Китаю

      Скульптура  періоду Тан продовжувала створюватися в тих же скельних храмах, що й вейска. Цю пору розквіту всіх видів й областей китайського  образотворчого мистецтва скульптура досягала свого найвищого підйому. У ній виділялися й розвивалися численні жанри. Остаточно зложився національний художній стиль, що збігається із загальним стилем мистецтва Китаю цього періоду. Величезний підйом і широта культури цього часу змінили й змісту культурного мистецтва, наблизивши його до світського, повідомивши релігійним способом життя стверджуючу красу й гармонію, властиві духу всієї культури періоду Тан. Тендітна грація, натхненність і містична споглядальність  вейских божеств поступилися місцем більше повнокровному й оптимістичному світорозумінню.

      Образи  танськой буддійської скульптури різноманітні. У численних буддійських монастирях можна бачити й страшних охоронників входу, що люто зневажають ногою демонів, і численні графічні рельєфи, де як би однією невідривною лінією скульптури обрисовували стрімкість, плавність і пружну гнучкість юних жінок, що летять, із квітами в руках, можна бачити і яскраво розфарбовані, повні земний краси глиняні статуї лесових печер Цяньфодуна й Майцзішаня.

      Всі основні якості таньской монументальної пластики, як у фокусі, зосереджують у самій грандіозній скульптурі Лунминя - статуї Будди

 Вайрочани (див. рис. 1.7)

      Рис. 1.7 статуя Будди Вайрочани

      Над всіма печерами західного берега скельного монастиря Луньминя на величезній відкритій платформі височіють двадцятип’ятиметрова статуя Будди Вайрочани - божества світла. Він сидить у величній позі, напівприкривши свої довгі очі, нерухомий і безтурботний. Особа його, з повними почуттєвими губами й бровами формі “півмісяця”, не виражає ніякої відчуженості від усього земного, і саме як би є втіленням земного спокою й земної краси. Величезні німби колами розходяться по стіні навколо його голови, підкреслюючи класичну ясність його особи. Варті поруч фігури воїнів охраників, які своїм каліцтвом і страшним видом повинні були відлякувати від нього злі сили. По контрасту як би ще більше виділяють красу цієї бога-люди. Гігантська статуя в ті часи була як би символом буддійської релігії, досягнутої в танський час. Однак у дійсності вона скоріше втілювала гуманістичні ідеали цієї епохи, широту й волю її образів й естетичних подань. Масивні ідоли вейских печер ув'язнені у свої тісні келії, здаються грубими й при зіставленні із пластичною волею пози Вайрочани.

      Тут, у цьому храмі , можна побачити той шлях шукань який пройшло китайське  мистецтво. Особа Будди - китайська  особа, його тіло таке м'яке й пластичне. У відмінності від статуй попереднього часу він сполучає в собі більшу духовну виразність із чисто фізичною красою й гармонією.

      Такою же пластичною красою відрізняється  й поміщені в гротах Лунминя статуї юнаків-бодісатв ( учнів Будди, що залишилися на землі для порятунку людей), що персоніфікують ідею доброти й милосердя. Вони коштують, злегка зігнувшись у гнучкому й плавному русі, виставивши стегно й опустивши похилі плечі. Мальовничі складки ковзних тонких одягів і дорогоцінних намист лягають навколо тіла, обрисовуючи його. Вони, не приховуючи земної краси оголеного тіла, у той же час немов зливаються з ним, подовжуючи, облагороджуючи й роблячи особливо витонченими його пропорції. Повні юнацької принадності особи бодісатв не індивідуальні. Однак скульптори танського часу, прагнучи втілити в камені загальний тип прекрасно ніжного юнака, зуміли передати гуманістичного, повні глибокого людського змісту почуття людини, що усвідомили свій внутрішній світ. Духовне багатство.

      У танський час поховання імператорів прикрашалися часом, так само як і ханьскі гробниці, скульптурними рельєфами. Однак ці рельєфи вже не були пов'язані з буддійською релігією й носили часто світський характер. Такі були розташовані Сиане шість монументальних плит гробниці танского імператора Тайцзуна. За традицією вважають, що вони були створені по малюнках знаменитого живописця Янь Ли-бэня. Выполняные у високому рельєфі на витягнутих плитах  з ясно-сірого вапняку, вони зображують запряжених коней, що коштують, що йдуть і мчаться в стрімкому галопі. гриви, Що Зметнулися, летять по вітрі, немов мови полум'я, тонкі породисті морди напружені так, що в не почувається трепет живих мускулів, відчувається теплота живої плоті. Здається, що ці образи, подібні до коней Парфенону, неповторні. Однак якщо глянути на круглу глиняну скульптуру, клавшуся по звичаях у поховання й демонструвала собою вид дуже древньої народної творчості, то стане очевидним по досконалості й пластичній волі форм, вірності анатомії, а також розмаїтості руху представлених у ній кінських фігур, що встають дибки, що іржуть, що мчаться галопом, що скульптура всіх видів і жанрів мала багато загальних рис і відбивала єдині подання свого часу про світ.

      “Маленька платівка” - лише умовна назва прийняте для кераміки

танських поховань. І справді, часто глиняні скульптури цього часу відрізняються не тільки досить значними розмірами, але й справжньою монументальністю. Людські емоції цих народних зображеннях передані прості, позбавлені умовності мовою. Тут ми можемо побачити чиновника, який молився на колінах. Жанглерів, акробатів на тичинах, придворних модниць, гнучких танцівниць, музикантів - словом цілий світ з'являється тут перед очами. Кожна з галузей танської скульптури доповнює один іншу, створюючи єдину картину.

        Під час сунської династії повністю втрачається буддійська скульптура. З  появу філософського мислення зникає й інтерес до індивідуальних емоцій людини. А також і весь обсяг скульптурних робіт.  Згодом сунська платівка, незважаючи на свою досконалість, поступово втрачає гармонію фізичного й духовного, характерного для танського. Лак, сандалове дерево заміняють собою прості матеріали VII - X століть. Самими цікавими зразками сунськой скульптури є ліплені з лісової глини портрети ченців із храму Майцзишань і фігури жінок-дарувальниць (меценатів буддизму) з буддійських монастирів. Різноманітно жестикулюють, багато одягнених і причесаних, вони становлять ошатні покрасочным сполученням групи, що мають глибоко світський побутовий характер. Танский і сунский періоди завершили розвиток китайської  пластики, що у подальші етапи поступово губить свою монументальну роль, переходячи в область прикладного декоративного мистецтва. 

2.4.Прикладне  мистецтво. Розвиток  Середньовічної парцеляни

      _К

итайский  народ, з його найбагатшою фантазією, вихованим тисячоріччями тонким художнім смаком і віртуозною майстерністю, що ввійшла в історію, створила не протязі часу безліч відомих усьому світу виробів художнього ремесла. З найдавніших часів, зі століття в століття, з покоління в покоління передавалися навички й секрети виготовлення виробів з різних порід каменю, дерева, із глини й лаку, виробництво тканин і вишивок.

      Найтонші, з ажурним різьбленням по краї, плоскі диски “би”- стародавнІ знаки імператорського достоїнства, виточені в середині I тисячоріччя до н.е. з нефриту - каменю більше твердого, чим сталь, і тендітного, як стекло, вражають глядача красою свого фантастичного й разом з тим строгого візерунка, прозорістю й дорогоцінною грою фактури каменю. Уже в далекій давнині майстра Китаю, навчившись виявляти  й показувати художні якості матеріалу, використані із цією метою гру його квітів, плями, розходження фігур, гладкість поверхні. Найдавніші посудини із глини й каменю відрізняються, подібно античним, зробленою гармонією форм й ясністю членувань.

      Китайські майстри перейняли від стародавності  багато навичок, манери й техніки, традиційні форми візерунків. Однак самі потреби, які висунула нова історична епоха, порадили й численні, що змінилися зі століття в століття, нові види й техніки художнього  ремесла. Связоное з побутом, із всі зростаючими потребами міського населення, художнє ремесло в образотворчому мистецтві Китаю з'явилася не тільки одним із самих масових і популярних, але й одним із самих активних видів. Відрізняючись властивому всьому китайському мистецтву рисами стилю, воно в той же час більш часто видозмінювалося, обновлялося й розвивалося протягом століть.

      Увесь світ використає китайські вази, чашки  й інші предмети домашнього побуту. Його дивні форми дивують нас. І змушують захоплюватися ними знову й знову. У себе на батьківщині китайська порцеляна разом з іншими видами мистецтва має найширше застосування. Китайська кераміка використається й для облицювання скульптурних робіт.

      Хоча  не кожний знає що китайську порцеляну  має більшу історію. Він є валютою  й монополією для Китаю. Ця історія  великої людської праці й шукань.

Де тисячі людей, прагнучи до досконалості, залишили свої праці й відкриття.

      Уже в стародавності китайці для  своїх гончарних виробів уживали  сорту високоякісної глини. Однак справжня заслуга винаходу порцеляни належить майстра середньовічного Китаю. Епоху Тан, у період високого розквіту всіх областей китайського духовного життя, з'явилися перші вироби з порцеляни, що одержали швидке поширення. Порцеляна оспівувалася поетами, як коштовність.

      Виробництву порцеляни в Китаєві сприяли  багаті поклади необхідних для нього  матеріалів: порцелянового каменю(природного з'єднання польового шпату й кварцу) і місцевої глини - каоліну. З'єднання цих двох складових частин дає необхідну пластичність і сплавленість. Обробка порцелянової маси дуже складна. Матеріали, перш ніж змішуватися, повинні пройти тривалу обробку (дроблення - для каменю. Промивання й тривале гниття у воді - для глини). Відформовані вироби піддаються також тривалої (біля року) просушці. Розпис фарбами, покриття глазур'ю, куди для додання кольорів додаються різні окисли металів, - це також тривалий і складний процес, що вимагає чудового знання особливостей матеріалу, зміна барвистого складу після випалу й т.д. Розписане фарбами порцелянові вироби полягали в особливі капсулі й багаторазово обжигались при різній температурі, що доходить до 1400^о. Випал вироблявся протягом декількох днів, після чого печі, що представляють собою цілі спорудження, протягом декількох днів остигали. Однак майстри повинні були ходити в ще гарячі печі, де заставлялися нові партії порцеляни.

      Це коротке перерахування процесів виготовлення порцеляни далеко не вичерпує всього тривалої, кропіткої й багаторічної праці, що вкладався в кожен художній виріб. Кожний з порцелянових предметів Китаю глибоко продуманий, виконаний не як предмет ремесла, а як самостійний художній твір, виконаний з таким же натхненням, волею й сміливістю, як і добутку живопису цього часу.

      Форми тонких посудин округлі, м'які й  масивні. Особливо славиться цей  час білосніжна порцеляна, вироблена  в місті Синчжоу, гладкий і  матовий, що зберіг монументальність древніх виробів. Багато посудин цього часу розписувалися яскравими кольоровими глазурями, куди домішувалися окиси міді, заліза й марганцю, що давали жовті, коричневі, зелені й пурпурні соковиті тони. Але особливої розмаїтості й шляхетності порцеляна досягає XI - XIII століттях.

      Китайська кераміка має також як і поезія й живопис крапку перелому у своєму розвитку. При тайському періоді кераміка має різноманітну колірну гаму. Але при суне вона вже відрізняється простотою й скромністю. Китайська кераміка має точні й тонкі лінії й простоту кольори. Сунськие майстри керамісти були такі ж поети як і сунськие живописці, що знають секрети майстерності й природи.

      Використання  природних фарб властиво для цього часу. Сіро-голубий і сіро-зелені кольори можна часто зустріти на китайському блюді мулі вазі. Дрібні тріщини це не дефект майстра, а тонко продуманий крок. Нерівності глазурі, що засохли краплі облицювання й дрібні тріщини по всій поверхні дає відчуття закінченості виробу.

        Види танського й сунського прикладного мистецтва різноманітні. У цей час вироблялись за зразком стародавності бронзові дзеркала, багато прикрашені зі зворотного боку пишним рельєфним візерунком квітучих рослин, що граються тварин, птахів і плодів. Чисто подібні дзеркала виготовлялися зі срібла, покривалися найтоншим шаром золота, інкрустувалися перламутром і дорогоцінними каменями. Меблі вишивки й тканини цього часу - всі предмети художнього ремесла коштують на високому рівні мистецтва.

      Досягли в сунський час блискучої майстерності тканини “ке-си” (різаний шовк) особливо близькі живопису цього часу. Візерунки цих тканин створювалися по зразках відомих художників. Ке-си відрізняється по виду надзвичайною м'якістю, ніжністю, якоюсь особливо дорогоцінною зернистою матовістю фактури. Легкі птахи на галузях, пейзажі; бутони, що розпускаються, ніжно-рожевої сливи мейхуа - основні мотиви, зображені в ке-си.

      Процес  виготовлення цих тканин відбувається в такий спосіб: на верстат натягається нитяна основа, по якій у ручну тчеться поперечний візерунок, а потім, окремо, тло. Кожні кольори візерунка, кожен тон тчеться також окремо, завдяки чому візерунок як би мало-мало відділений від тла звідки й відбувається назва (різаний шовк).