Мистецтво Середньовічного Китаю

 

                          Міністерство освіти  і науки України

                         Національний авіаційний  університет

                             Інститут міського  господарства

                      Кафедра комп’ютерних  технологій дизайну 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

           з дисципліни ”ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВА  ТА АРХІТЕКТУРИ” 

Тема: Мистецтво Середньовічного Китаю  
 

Виконав: студент  групи ДЗ-102 факультет архітектури  та дизайну 

                 Кравченко Артем Юрійович 

Науковий керівник: доцент кафедри комп’ютерних технологій дизайну

                                 Дичковський Степан Іванович  
 
 

                                  

Київ 2006р. 

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................3

РОЗДІЛ 1.ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА

     КИТАЮ ...................................................................5

РОЗДІЛ 2.ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО

КИТАЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА

2.1. Живопис....................................................................................11

     а) Середньовічна китайська картина....................................11

     б) Пейзажний живопис..........................................................12 

2.2.Особливості архітектурної форми Середньовічного Китаю....................................................................................................19

2.3.Скульптура.................................................................................25

2.4.Прикладне мистецтво.

Розвиток Середньовічної порцеляни...............................................33

2.5.Неповторність  китайської поезії................................................36

ВИСНОВОК......................................................................................39

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...................................................................40 
 
 
 

                     
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Вивчення  мистецтва Середньовічного Китаю  на сьогоднішній час є дуже актуальним, адже у мистецтві Китаю є своя загадкова і дуже індивідуальна «родзинка» ,яка яскраво відрізняє його від мистецтв інших держав, і надає йому певної загадковості і неповторності. Мистецтво Китаю – це гармонійне світобачення , у якому поєднується людина і природа, і коли зануритись у цей загадковий світ надзвичайної краси, можна зрозуміти всю велич цього надзвичайного мистецтва.

      Об’єктом  дослідження – є послідовний розвиток мистецтва Середньовічного Китаю, його характерні риси і найяскравіші аспекти: характерність і індивідуальність живопису, витонченість і неповторність архітектурної форми ,ідеалізм і витонченість скульптури, своєрідність  прикладного мистецтва, розвиток середньовічної порцеляни, загадковість і гармонія поезії.

      Предметом дослідження – є методи і засоби написання китайського живопису, дослідження його стилів і характерних рис, особливості містобудування та архітектурного стилю, дослідження скульптурної форми, методи створення Середньовічної Китайської порцеляни та особливості її оздоблення, формування китайської поезії та характерні її особливості.

      Китайська культура - одна з найдавніших. Вона зародилася за кілька тисячоріч до нашої ери й з тих пор розвивалася безупинно аж до сучасності на єдиній території. Незліченні набіги кочівників, жорстокі й криваві міжусобні війни, іноземні завоювання багаторазово розоряли й спустошували країну. Пожежі не раз випалювали квітучі міста, легені дерев'яні будівлі руйнувалися вщент, знищувалися коштовні сувої живопису, що ревниво зберігалися в древніх музеях і приватних зборах. Однак велич китайської культури з'являлося в тім, що вона продовжувала існувати й протистояти всім потрясінням як єдиний міцний масив. Жодне із племен завойовників не змогло протистояти свою культуру китайської. Всі ці племена, завоювавши країну, втрачали свою рідну мову, свою писемність, цілком потрапляючи під вплив Китаю. Міста відновлювалися  по колишніх кресленнях й у тих же традиціях, і, як тільки наступав час перепочинку, країна знову починала жити інтенсивним господарським і духовним життям.

     Повніше і яскравіше всього особливості середньовічного мистецтва Китаю виявилися в період існування двох могутніх держав: Тан (618-907 р.) і Сун (960-1279 р.). Мистецтво для утворених людей тієї пори представлялося настільки ж природним додатком сил і знань, як і суспільна діяльність. Наприклад, чиновники, що жили в часи Танской і Сунской династій, були одночасно поетами, художниками, теоретиками мистецтва й чудових каліграфів. Багато хто з їх були членами імператорської Академії живопису, що відкрилася в X cстолітті.

       Шляхи мистецтва Танского й Сунського періодів тісно пов'язані з долями Китаю VII-XIII століття. Потужна держава Тан, активна у своїй завойовницькій політиці, простяглася далеко на захід і схід, досягши меж Середньої Азії. Сунска культура зложилася в зовсім іншій історичній обстановці. Кочові племена киданій, тангутів і джурдженів завоювали спочатку північні землі Сунского держави, а в XIII столітті його цілком підкорили собі монголи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА

КИТАЮ

      Ми  часто широко й довільно вживаємо поняття: “ Культура Китаю” або “Мистецтво Китаю”. Однак помилкою було б думати, що всі 5000 років розвитку мистецтва це один великий етап. Той, хто хоч небагато знайом з китайським мистецтвом, при всій своєрідності й спільності його художнього стилю, завжди відрізнить його стародавні пам'ятники від пам'ятників раннього середньовіччя, а раннє середньовіччя від пізніх періодів. Китайське мистецтво пройшло далеко не гладкий шлях розвитку. У зв'язку з історичними долями, пережитими країною, воно мало свої етапи підйому й занепаду. Протягом п'яти тисяч років, починаючи від найдавніших періодів відомої людству китайської історії, зароджувалися нові й по змісту й за формою види й жанри мистецтва й літератури, багато хто з яких згодом або сходили зі сцени, або до невпізнанності змінювалися, підготувавши ґрунт для розвитку нових явищ. Разом з тим кожний з історичних періодів, навіть самих невідомих і похмурих, вніс свій внесок в історію мистецтва Китаю. І справді відмітною рисою китайської культури з'явилося те, що жодне з її значних явищ не пройшло безвісти. Всі вони, породжуючи й видозмінюючи один одного, утворили як би довгий ланцюг зі складних ланок, надзвичайно різних й у той же час об’єднаних воєдино.

      Історія китайської культура така, що її періоди  не можна розглядати ізольовано, не стосуючись попередніх етапів. Для того щоб зробити правильний висновки, дослідник неминуче повинен дивитися в глиб століть, розповідаючи про близькі нам часи, увесь час посилатися на давнину, інакше не буде досить розкритий і сам предмет існування.

      Коли  ви знайомитесь з історією таких старих китайських міст, як Пекін, вас вражає не тільки те, що центральні вулиці цієї столиці прямі, як стріли, і перетинають все місто від одного кінця до іншого, не тільки те, що в центрі розташовуються грандіозні розкішні палацові ансамблі, а також не тільки кількість кріпосних воріт і веж у стінах міста. Вас дивує, що вже за багато століть до нашої ери, точно по такому ж плані, з такими ж кількістю воріт, прямими магістральними вулицями й палацами посередині зводилися в Китаєві міста, планування яких залишалася незмінної, незважаючи на те, що сам вигляд окремих будівель міст, що спалювалися пожежами вщент, мінявся багаторазово. Яке би явище китайської культури ви не взяли, вам обов'язково прийде насамперед довідатися його перші витоки. У самій цій обставині , мабуть, нема нічого оригінального, тому що також варто підходити й до культури будь-якої іншої країни. Однак у жодній іншій країні існуючі принципи мистецтва не йдуть своїми коріннями так далеко в глиб століть, а часто й тисячоріч, не пройшли такого нескінченно довгого історичного шляху.

      Історія Китаю грандіозна. Її не можна розповідати  послідовно й докладно протягом декількох сторінок. Однак можна намітити ті етапи й основні риси, які особливо яскраво визначили шляхи розвитку китайської культури, сприяли додаванню її головних якостей.

      Китай, подібно багатьом іншим державам, пережив первіснообщинний лад, а потім рабовласницький. Уже в III тисячоріччі до н. е в Китаєві існували численні неолітичні поселення, обнесені ровами. Від цього часу до нас збереглися сліди найдавнішої китайської культури - тонкостінні глиняні посудини у вигляді глечиків й амфор, що мають різноманітні, правильні форми, виконання на гончарному колі. Всі ці посудини обжигались у печах при високих температурах, лощилися кабанячим зубом, щоб мати гладку поверхню, і розписували гарними візерунками, що складаються із крутих завитків, сітчастих ліній, зиґзаґів і ромбів. Чорні, червоні, фіолетові й білі фарби наносилися на теплий червонуватий тон глиняного черепка. Збереглися також і тонкі, як яєчна шкарлупа, блискучі й гладкі аспідно-чорні посудини, що сходять до цієї ж історичної епохи. Багато форм цих предметів гончарного мистецтва, наприклад триногі або округлі глечики з невисоким горлом, зберегли своє існування протягом багатьох наступних століть.

      В II тисячолітті до н. е на території Китаю виникли перші державні утворення й з'явилися міста із правильним плануванням. До цього ж часу ставиться й виникнення писемності, додавання й твердження певних символів і міфологічних образів, пов'язаних із природою. Чудові бронзові посудини, що дійшли до нас у великій кількості від цього й наступного стародавнього історичного періодів, витонченою фантазією своїх символічних візерунків і форм, своїми часом величезними розмірами й найтоншою обробкою свідчать про зрілість мистецтва й культури Стародавнього Китаю.

      Мистецтво цього часу має  вже свої яскраво  виражені специфічні особливості. Стародавню китайську бронзу можна відрізнити відразу по візерунках і формам.  Посудини виготовлялися  відливанням металу в спеціальні глиняні форми. На таких посудинах можна було зустріти драконів й інших містичних тварин. Такі посудини часом досягали ваги в 600 - 650 кг. Маленькі посудини оброблялися не з меншою віртуозністю. Фантастичні рельєфи, зображення дивовижних тварин і риб, види природи - це було прикрасу посудини. Надзвичайні форми й небачена симетричність становить китайське мистецтво.

      Середина I тисячоріччя в історії китайської культури є особливо знаменним періодом. Саме в цей час починають узагальнюватися наукові відомості, почерпнуті з багатовікових спостережень над природою. В VII столітті до на н. е був створений місячно-сонячний календар, а в IV столітті до н. е був складений перший у світі зоряний каталог. Великої точності досягли біологічні знання, відомості про рослини й тварин. Разом з тим пізнання цього часу найтіснішим образом спліталися з міфологією й культами природи, які були як би узагальненням подань стародавніх китайців про світ.

      Поряд з ростом наукових пізнань про  природу й всесвіт виникли  й потреби у філософському узагальненні цих відомостей. I тисячоріччя до н. э досить багато філософськими дослідженнями, що стосуються питань світобудови й структури суспільства. Найдавнішими з філософських навчань, а в великій мірі зробивши вплив на різні області культури й образотворчого мистецтва, були конфуціанство й даосизм, що значно змінилися протягом наступних сторіч, але пронісши деякі зі своїх принципів аж до часу пізнього середньовіччя.

      Конфуціанство - етико-політичне навчання в Китаєві. Основи конфуціанства були закладені в 6 ст. до н. э  Конфуцієм. Виражало інтереси спадкоємної аристократії. Конфуціанство повідомляло владу правителя (государя) священним, дарованим небом, а поділ людей на вищі й нижчіх (“шляхетних чоловіків” й “дрібних людинок”)- загальним законом справедливості. З 2 с. до н. е й до Синьхайскої революції 1911 - 13 конфуціанство було офіційною державною ідеологією.

      Даосизм - один з основних напрямків середньовічно-китайскої філософії; виникло в 4-3 ст. до н. е, головні трактати “Лао-цзи” й “Чжуан-цзи”. Основне поняття -дао. У центрі навчання Даосизму, що протистоїть конфуціанству й монізму, - заклик до людини стряхнути із себе окови обов’язків боргу й повернутися до життя, близької до природи.

      Середина I тисячоріччя до н. е й початок нашої ери, коли складалася й розширялась єдина китайська держава, - періоди в історії Китаю, що створили свій світ неповторних сюжетів й образів  в мистецтві. Разом з тим саме в цю епоху як би заставляється основний фундамент наступної культури китайських націй. Розвиваються й затверджуються у своїх основних раніше існуючих принципи архітектури й містобудування, складається певний стиль живопису й скульптурного рельєфу, зароджується монументальна платівка.

      Особливо  плідним в області образотворчого мистецтва були так звані період Чжаньго (IV - III століття до н. е) і період Хань (206м до н. е - 220р. н. е). У ці роки відбувається створення єдиної китайської держави. У ханьскому мистецтві при великій наступності його стилю помітні ті разючі зміни, які поступово відбулися із часу більше стародавніх епох. Уже в IV столітті до н. э замість таємничої символіки стародавніх посудин і бронзових виробів, у різьблених предметах з каменю й в інших областях мистецтва з'являються нові сюжети й теми, де фантастика сплітається з мотивами реального життя, де монументальність стародавніх бронзових виробів і візерунків змінилася віртуозною добірністю й значно більшою легкістю гравірованих зображень.