Укладення та зміст інвестиційного договору

     Зміст інвестиційного договору – це сукупність його умов.

     а) істотні умови;

     б) звичайні умови;

      в) випадкові (вільні) умови.

     Інвестиційний договір укладається, як правило, в  письмовій формі, як і інші різновиди  господарських договорів (п. 1 ст. 44 Цивільного кодексу України). Усна форма застосовується щодо угод, які виконуються під час їх укладання (ст. 43 Цивільного Кодексу України), але з обов'язковим отриманням організацією чи індивідуальним підприємцем письмового документа, що стверджує одержання грошей та підстави цього, а також в деяких інших випадках.

     Інвестиційний договір укладається з метою  його виконання, тобто здійснення інвестицій на тих умовах, що визначеню в  договорі. Реальному та належному  виконанню інвестиційних договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань. Розрізняють господарсько-правові та цивільно-правові способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.

     До  перших належать:

     • правова робота, від організації якої залежить якість укладеного інвестиційного договору  і виконання договором притаманних йому функцій;

     • позитивне стимулювання, тобто надання  стороні, що належним або покращеним способом виконала покладені на неї  договірні зобов'язання, певних переваг або матеріальних цінностей;

     • негативне стимулювання, тобто міри відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань  згідно з законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).

     До  других (цивільно-правових) способів, що широко застосовуються в інвестиційних договірних відносинах належать:

     • застава (усі її види);

     • гарантія (ст. 196 Цивільного кодексу  України);

     • порука (статті 191—194 Цивільного кодексу України);

     • завдаток (ст. 195 Цивільного кодексу України);

     До  способів, що зменшують ризики учасників  інвестиційної діяльності як сторін договору, належить також страхування  інвестиційних ризиків.

     Щодо  пропозицій, то слід віднести те, що значна чисельність нормативних актів, що видаються для регулювання інвестиційних відносин, велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створює масив несистематизованих та неупорядкованих актів. В основі цього масиву відсутній системоутворюючий акт, який потрібний для того, щоб: 1) зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; 2) створити стійку і взаємопов’язану ієрархію актів, у якій виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; 3) в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; 4) за рахунок створення загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, в якому принципові положення не потребували б повторення в кожному підрозділі особливої частини інвестиційного законодавства.

     Ці  проблеми можуть бути вирішені тільки на основі кодифікації інвестиційного законодавства. І саме тому, заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України.

     Класифікація  інвестиційних договорів повинна  ґрунтуватися на видовому поділі цивільно-правового  договору.

     Підставою поділу інвестиційних договорів на конкретні види, на мій погляд, має виступати правовий статус суб’єктів інвестиційних правовідносин, характер їх власності та специфіка законодавчого регулювання цих відносин.

       Форма інвестиційного договору  повинна відповідати загальним  правилам про форму договорів  і тому є письмовою, що не позбавляє сторін можливості за взаємною згодою укласти договір в кваліфікованій письмовій формі, тобто нотаріально посвідченій. При цьому вимога нотаріального посвідчення інвестиційного договору обмежена, оскільки застосовується тільки до конкретних його видів, що чітко визначено законодавством.

  Детальний аналіз чинного законодавства з точки зору систематизації вимог щодо змісту інвестиційних договорів свідчить про недостатню урегульованість забезпечення захисту прав і законних інтересів кожної зі сторін таких договорів. Закон “Про інвестиційну діяльність” фактично встановлює виключні права і обов’язки інвестора (ст. 7, 8), які ніяким чином не можуть бути визнані достатніми (до обов’язків інвестора, наприклад, не включено додержання графіку внесення коштів, майна тощо, що власне й є інвестицією і що фактично є основним зобов’язанням інвестора). Щодо учасників інвестиційної діяльності, то для них законом встановлюються лише обов’язки (ст. 8), до яких, наприклад, не відноситься зобов’язання додержуватися графіка виконання робіт (що мало б бути визначено як основний обов’язок). Права ж учасників інвестиційної діяльності взагалі не визначені (хоча ст. 7 цього Закону має назву “Права суб'єктів інвестиційної діяльності”, проте визначає лише права інвестора).

     Наслідком суттєвих прогалин законодавчого врегулювання правової основи укладення інвестиційних  договорів, зокрема в частині  визначення прав і обов’язків сторін, є реальна можливість укладення  несиметричних договорів на користь  більш сильного в економічному сенсі контрагента. 
 
 

Список використаної літератури:

1. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 47.

2. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19 квітня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 19.

3. Цивільний кодекс України. – К.: “Атіка”, 2003. – 416 с.

4. Господарський кодекс України. – К.: “Атіка”, 2003. – 208 с.

5. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 6.

6. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19 квітня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 19.

7. Єрмоленко  М. М. Аналіз і оцінка інвестиційних  проектів:Навчю посіб./М. М.Єрмоленко,  І.О. Плужников; Каціональна академія  управління.- К.:Національна академія управління,2006.-155с.

8. Мойсеєнко  І.П. Інвестування: Навч.посіб.- К.:Знання,2006-490с.

9.ПересадаА.А.,КоваленкоЮ. М.,Онікієнко С.В. Інвестиційний  аналіз: Підручник/ КНЕУ.- К.: КНЕУ,2003.-485 с.

10. Бардиш Г.О. Проектне фінансування: Підручник.-Л.:ЛБІ НБУ, 2006.-463с.

11. Бардиш  Г.О. Проектний аналіз : Підручник  / Націрональний банк України.  Лівівський банківський інститут.- К.: Знання,2006.-416 с.

12. Галіцин  В.К. Моделі та методи оцінки  інвестиційних проектів / В.К. Галіцин, О. П. Суслов, О.О. кубушко.- К.: КНЕУ,2005.-166с.

13. ЖуковВ.В.  Проектне фінансування: Навч.посіб./ Харківський національний економічний  університет – Х.: ВД «Інжек»,2006.- 248 с.

14. Загородній  А. Г. Інвестиційний словник:  Навч. Посібник; Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти та науки України.- Л.: Бескит Біт,2005.-512с.

15. Кириленко  Т.П. Проектне фінансування : Підручник.- К.:Кондор,2006.-208с.

16. Бланк  И. А. Инвестиционный менеджмент. – Киев, «ИТЕМ ЛТД»,1995.