Укладення та зміст інвестиційного договору

Зміст

Вступ...........................................................................................3

Розділ 1.Інвестиційний договір як вид цивільно-правового договору

1.1.Загальна характеристика інвестиційного законодавства.............5

1.2.Поняття, правова природа та класифікація інвестиційних договорів………………………………………………………………………..8

1.3.Поняття та правова природа інвестиційного договору..............10

1.4.Класифікація інвестиційних договорів……………………………..14

Розділ 2. Укладення та зміст інвестиційного договору

2.1. Учасники інвестиційних відносин..........................................16

2.2.Укладення інвестиційного договору........................................19

2.3.Зміст інвестиційного договору.Права та обов’язки сторін за договором………………………………………..……………………………21

Висновок…………………………………………..…………………………..28

Список  використаної літератури………….……..…………................31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Актуальність теми. Ефективність соціально-економічного розвитку України, формування ринкових відносин значною мірою обумовлені належним інвестиційним кліматом, станом та перспективами правового регулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності. Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, створення інвестиційного ринку, структурна переорієнтація та інноваційний розвиток економіки, науково-технічний прогрес неможливі без залучення національних та іноземних інвестицій, які є важливим елементом подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та одним із показників ступеня інтеграції країни у світову економіку.

     Поряд з існуючою законодавчою базою інвестиційної  діяльності, яка формується зі спеціальних  нормативно-правових актів та актів  загального характеру, регулювання  конкретних правовідносин у даній  сфері здійснюється на основі різноманітних договорів, що за своєю сутністю і змістом об’єднані в категорію інвестиційних договорів. Їх питома вага і значення як ефективного засобу цивільно-правового регулювання на практиці в сучасних умовах суттєво зростають, що обумовлює необхідність вивчення, аналізу і вироблення пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації цього засобу.

     Водночас  у законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні спеціальні правові норми, що регулюють  форму інвестиційного договору, а  також саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види. У даному випадку діє загальний принцип про свободу договору, закріплений Цивільним кодексом України. Зокрема, це стосується можливості сторін укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати відносини сторін.

     Світовий досвід економічного розвитку свідчить про тісний взаємозв'язок між розвитком інвестиційного ринку та збалансованістю, гармонійністю законодавчої бази щодо забезпечення інвестиційної діяльності. Передусім це стосується стану правового забезпечення інвестиційних відносин, їх належного цивільно-договірного регулювання, спрямованого на захист прав та інтересів інвестора, створення сприятливих умов господарської діяльності як для національних, так і для іноземних інвесторів, детальну регламентацію форм здійснення інвестицій тощо.

     Дослідженню проблем інвестиційної діяльності, організації, порядку і особливостей здійснення системи договірно-правових відносин у сфері інвестування, відповідальності їх суб’єктів тощо присвячувалося багато праць вчених-юристів та економістів. Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких радянських, російських, українських та зарубіжних вчених у галузі теорії держави і права, цивільного та господарського права, організаційно-правових та економічних засад інвестиційної діяльності, як: М.М. Агарков, С.С. Алексєєв, Д.В. Боброва, О.Г. Богатирьов, М.М. Богуславський, М.І. Брагінський, В.М. Бутузов, Ж. Ведель, О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, Г.В. Виноградова, Н.Н. Вознесенська, О.В. Дзера, В.Д. Задихайло, О.Р. Кібенко, Л.О. Кокаєва, В.М. Коссак, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Луць, Т.В. Майорова, В.К. Мамутов, Б.В. Муравйов, В.П. Нагребельний, Л.С. Нецька, А.В. Омельченко, О.О. Пересада, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатай, О.С. Семерак, О.Е. Сімсон, В.А. Січевлюк, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.М. Стойка, В.Е. Федорчук, О.Ф. Філіповський, О.М. Чабан, В.Д. Чернадчук, О.О. Чувпило, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, В.С. Щербина, І.Є. Якубівський та ін.

     Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є здійснення комплексного аналізу інвестиційних договорів (контрактів), визначення їх поняття, змісту і теоретичних засад класифікації, а також вироблення пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про інвестиційну діяльність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Інвестиційний договір як вид  цивільно-правового  договору

1.1. Загальна характеристика  інвестиційного законодавства

     В сучасних умовах ринкової економіки  надзвичайну актуальність і науково-практичне  значення набуває розробка концепції інвестиційних договорів, яка має відповідати цілям державної інвестиційної політики і враховувати завдання правового регулювання у цій сфері для досягнення економічного та соціального ефекту від інвестиційної діяльності в Україні. Для цього необхідним є законодавча розробка відповідних понятійних категорій, зокрема інвестиційного договору (контракту), виділення окремих видів інвестиційних договорів, здійснення ідентифікації інвестиційних договорів з метою поширення на них загального режиму регулювання та державних ґарантій, розробка типових форм інвестиційних договорів з метою їх провадження у практичну діяльність тощо.

     Незважаючи  на те, що інвестиційна діяльність як вид  підприємницької діяльності має  свою нормативну основу – інвестиційне законодавство, більшість категорій цієї діяльності досі залишається невизначеною.

       В інвестиційному законодавстві домінує принцип рівності в регламентації прав вітчизняних та іноземних інвесторів. Відповідно до цього принципу має формуватися система нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері інвестування.

     За  завданням та обсягом правового  регулювання в сфері інвестиційної  діяльності серед системи інвестиційного законодавства України можна відокремити дві основні групи:

     1) комплексні законодавчі та підзаконні акти, які мають універсальний характер і встановлюють основні принципи та загальні положення правового регулювання діяльності на території України вітчизняних та іноземних інвесторів;

     2) предметні або рамкові законодавчі  та підзаконні акти, які спеціально орієнтовані на регламентацію правового режиму інвестиційної діяльності чи її конкретних організаційних та правових форм, легалізованих в Україні.

     Норми права, що регулюють суспільні відносини  у сфері інвестування, знаходять  своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що виникають у процесі інвестування.

     Інвестиційне  законодавство містить широке коло нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Основою нормативно-правових актів, що регулюють цей вид діяльності є, безумовно, закони. Разом з тим, особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності є те, що ці відносини регламентуються розгалуженою системою підзаконних нормативних актів.

     Так, інвестиційне законодавство це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини – щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю.

     Основними загальними інвестиційними законами є: 1) Закон України “Про інвестиційну діяльність”, який визначає правові, організаційні  та економічні основи інвестиційної  діяльності в Україні; 2) Закон України  “Про режим іноземного інвестування” від 19.04.1996 р., який визначає особливості правового режиму іноземного інвестування; 3) Закони України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 19.02.1997 р., “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 15.05.1996 р., “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10.07.1996 р., а також Указ Президента України “Про державну програму приватизації” від 12.02.1999 р.. Ці нормативні акти визначають принципи та порядок інвестування в процесі приватизації державного майна; 4) Закони України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р., “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р., “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30.05.1996 р., “Про оренду державного та комунального майна” від 14.03.1995 р., “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.1995 р., „Про холдингові компанії в Україні” від 15.03.2006 р. та інші, які визначають корпоративну форму інвестування; 5) Закон України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р., яким здійснюється правове регулювання інноваційної діяльності.

     Спеціальна  частина інвестиційного законодавства включає нормативні акти, які регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб’єктів в окремих галузях економіки (промисловості, сільському господарстві, транспорті тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництву, приватизації державного майна, кредитуванні, інноваційній діяльності тощо), за участю окремих суб’єктів (іноземне інвестування), чи на окремих територіях (спеціальних економічних зонах). Зокрема, до спеціальної частини інвестиційного законодавства слід віднести наступні нормативно-правові акти: 1) Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 р., який визначає загальні правові засади фінансового лізингу; 2) Закони України “Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів” від 19.02.1993 р., “Про основи містобудування” від 16.11.1992 р.та інші нормативні акти, які здійснюють правове регулювання капітального будівництва; 3) Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 р.

     Таким чином, можна зазначити, що в цілому в Україні створено нормативно-правові засади здійснення інвестиційної діяльності. Проте, враховуючи „роздрібненість” які регулюють інвестиційну діяльність в цілому, та інвестиційний договір – зокрема, деякі науковці наголошують на необхідності розробки та прийняття Інвестиційного кодексу.

     На мою думку, прийняття системоутворюючого акту (в деякій мірі цю прогалину заповнює Закон України “Про інвестиційну діяльність”), який потрібний для того, щоб: 1) зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; 2) створити стійку і взаємопов’язану ієрархію актів, у якій, виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; 3) в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; 4) поєднати приватноправове та публічно-правове регулювання інвестиційних відносин; 5) за рахунок створення загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, в якому принципові положення не потребували б повтору в кожному підрозділі особливої частини інвестиційного законодавства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Поняття та правова природа інвестиційного договору

     Як  вже зазначалося, у чинному законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, відсутнє і саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види таких договорів. У даному випадку діє загальний принцип цивільного законодавства, передбачений ЦК України про свободу договору, зокрема, щодо можливості сторін укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини

     Відсутність визначення поняття „інвестиційний договір” не вплинуло на той факт, що законодавець виділяє окремі види інвестиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність та деякі інші.