Укладення та зміст інвестиційного договору

     Основні (загальні) права суб'єктів інвестиційної  діяльності визначено ст. 7 Закону „Про інвестиційну діяльність”:

     1) право на розміщення інвестицій  у будь-які об'єкти, крім тих,  інвестування в які заборонено  або обмежено законодавством України відповідно ч. 2 ст. 4 цього Закону;

     2) право самостійно визначати мету, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації  на договірній основі будь-яких  учасників інвестиційної діяльності, у т. ч. шляхом організації конкурсів і торгів;

     3) за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися  інвестиціями, а також результатами  їхнього здійснення відповідно  до встановленого законом порядку  і умов укладеного між ними (учасниками інвестиційної діяльності) договору;

     4) залучати фінансові кошти у  вигляді кредитів, випуску у встановленому  законодавством порядку цінних  паперів і позик; 

     5) самостійно володіти, користуватися  та розпоряджатися об'єктами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні  операції на території України, відповідно до законодавчих актів України;

     6) набувати необхідне для здійснення  інвестиційної діяльності майно  у громадян та юридичних осіб  безпосередньо чи через посередників  за цінами і на умовах, що  визначаються за домовленістю  сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

     В даному контексті варто зауважити, що сьогодні в науковій літературі чітко виділяються основні права  інвесторів на основі їх поділу на:

     1) права щодо здійснення інвестування, які обслуговують власне здійснення господарської функції інвестора (право здійснювати інвестиції в будь-яких формах та в будь-яких видах, у будь-які об'єкти та в будь-яких обсягах, з урахуванням обмежень, встановлених законом; право використовувати власні, позичкові і залучені кошти для фінансування інвестиційної діяльності, за винятком випадків, коли використання позичкових та/або залучених коштів обмежене або заборонене законом; право залучати на договірній основі для реалізації інвестицій будь-яких учасників інвестиційної діяльності відповідно до законодавства, а також об'єднувати кошти з коштами інших інвесторів);

     2) права щодо інвестицій та результатів  їх здійснення (право на володіння,  користування, розпорядження, здійснення  інших правомочностей щодо об'єктів та результатів інвестиційної діяльності відповідно до закону та умов договору; право передавати за договором свої права та обов'язки щодо здійснення інвестицій з урахуванням обмежень, встановлених законом; право на припинення інвестиційної діяльності відповідно до законодавства та умов договору);

     3) права щодо сприятливих умов  інвестиційної діяльності (право  на отримання суттєвої інформації  про господарську діяльність  реципієнта інвестицій та/або  об'єкти інвестування; право на  отримання державної підтримки в формах та випадках, передбачених законодавством, – прямої у вигляді надання бюджетних коштів та непрямої у вигляді надання пільг, а також додаткових ґарантій).

     В ст. 8 Закону „Про інвестиційну діяльність”  передбачено основні (загальні)обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності. При цьому законодавець розмежовує обов'язки інвесторів і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності. До загальних обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності відносяться наступні:

     1) додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

     2) виконувати вимоги державних  органів і посадових осіб, що  пред'являються в межах їх компетенції; 

     3) подавати в установленому порядку  бухгалтерську і статистичну  звітність;

     4) не допускати недобросовісної  конкуренції і виконувати вимоги  антимонопольного регулювання; 

     5) для виконання спеціальних робіт,  що потребують відповідної атестації  виконавця, одержати ліцензію  в порядку, визначеному КМ України.

     Окремо  на інвесторів додатково покладаються такі обов'язки: 1) подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних інвестицій; 2) одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; 3) одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за  винятком об'єктів  цивільного  та виробничого призначення, для затвердження проектів   будівництва   яких   комплексний   висновок   державної експертизи  не  є обов'язковим.

     Зазначені права та обов’язки є загальними, але спеціальні закони, що регулюють  окремі види інвестиційних правовідносин, залежно від їх виду передбачають додаткові (спеціальні) права і обов’язки

     В загальному підсумку, до основних прав інвестора варто віднести наступні права:

     1) інвестувати майно та майнові  права в об’єкти інвестиційної  діяльності;

     2) визначати обсяг, розміри, напрямок  інвестицій;

     3) залучати на договірній основі  третіх осіб для реалізації  інвестицій;

     4) передавати за інвестиційним договором свої права іншим особам (фізичним та юридичним особам, державі);

     5) володіти, користуватися, розпоряджатися  об’єктами інвестиційної діяльності;

     6) набувати майно у інших осіб  згідно з умовами інвестиційного  договору. Варто зауважити, що даний перелік не є вичерпним і залежить від конкретного виду інвестиційного договору.

     В обов’язки інвестора входять  різні дії, пов’язані з виконанням договірних умов, які визначаються за згодою сторін.

     Надзвичайно важливим для розвитку ринку інвестицій є законодавче забезпечення ґарантій прав суб’єктів інвестиційної діяльності та захист інвестицій. В цьому аспекті принциповою є глава IV Закону “Про інвестиційну діяльність”, в якій передбачені ґарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності, зокрема стабільність умов договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, які зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права. При цьому державні ґарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих ґарантій.

     Слід наголосити, що серед державних ґарантій інвестиційної діяльності виділяються загальні ґарантії (держава ґарантує суб’єктам інвестиційної діяльності, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, однакові права та створює рівні можливості для доступу до різних ресурсів) та майнові ґарантії (держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур ґарантує недоторканість майна та захист права власності).

     Законом “Про інвестиційну діяльність” передбачено, що держава ґарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Це зумовлено тим, що інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для інвестора, а тому обсяг інвестицій, особливо іноземних, залежить значною мірою від ефективності правових ґарантій, передбачених національним законодавством та міжнародними договорами. Обов’язком держави є створення та забезпечення ефективності існування механізму захисту інвестицій та інвесторів. І саме держава в особі уповноважених нею державних органів повинна забезпечити законодавчі засади щодо сприяння захисту прав інвесторів та створити належний механізм реалізації законодавчих норм.

     Законодавство повинно забезпечити реалізацію таких основних прав інвесторів, як право на отримання прибутку від  здійснення інвестиційної діяльності; право на пересилання прибутку за межі України; право на судовий захист законних прав та інтересів інвестора; право на відшкодування завданих інвестору збитків.

     Держава ґарантує захист інвестицій незалежно  від форм власності та джерел існування. Усім інвесторам забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації. Інвесторам забезпечується рівноправний режим здійснення інвестиційної діяльності, включаючи незастосування дискримінаційних заходів, способів дискримінаційного характеру, які могли б зашкодити управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації, а також передбачаючи умови і порядок вивозу вкладених цінностей та результатів інвестиційної діяльності.

     Правовий  статус суб’єктів інвестиційної  діяльності, хоча й врегульований  чинним законодавством, однак не позбавлений  певних вад. Зрештою, можна стверджувати, що, керуючись ст. 9 Закону “Про інвестиційну діяльність”, суб’єкти інвестиційної діяльності як сторони інвестиційного договору можуть на власний розсуд узгодити комплекс своїх прав та обов’язків, з умовою, що це не буде суперечити законодавству України. Таким чином, сторони договору можуть поліпшити порівняно із законодавчим регулюванням своє правове становище та забезпечити належний рівень захисту своїх прав. Зрештою, визначення комплексу прав та обов’язків сторін є однією з істотних умов змісту будь-якого договору. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Згідно  з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який ми будемо іменувати інвестиційним договором. Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

     Термін  «інвестиційний договір» використовується у двох значеннях: широкому і вузькому. В першому (широкому) розумінні цей  термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

     У другому (вузькому) розумінні термін «інвестиційний договір» застосовується щодо угод між іноземним інвестором і вітчизняними учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації іноземних інвестицій. Саме в цьому розумінні зазначений термін використовується у міжнародній комерційній (господарській) практиці.

     Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних договорів, оскільки зазвичай укладаються у письмовій формі. Інвестиційні договори різноманітні, що обумовлює необхідність їхньої класифікації.

     Інвестиційний договір виконує усі притаманні господарському договору функції:

• регулятивну, оскільки регулює відносини між  сторонами, враховуючи специфіку відносин контрагентів – учасників інвестиційної  діяльності в межах закону, а якщо останній взагалі не регулює певні  умови чи порядок здійснення інвестиційної  діяльності, то й доповнює прогалини закону;

• координаційну, сторони інвестиційного договору розробляють  умови цього договору шляхом погодження між собою його положень;

• інструменту  планування (насамперед внутрішньофірмового): за допомогою (на підставі) цих договорів інвестор та інші учасники інвестиційної діяльності планують свою діяльність на певний проміжок часу;

• контрольну, за допомогою інвестиційного договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності його учасників;

• охоронну, сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і обов'язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому порядку захист прав та законних інтересів сторін у разі порушення котроюсь з них своїх договірних зобов'язань.