Особливості звітності страхових компаній України щодо інвестування

 

 

2. Бухгалтерська та спеціалізована звітність страхових компаній

Недосконалість законодавчої регламентації питання сутності та видів звітності призводить до розбіжностей у трактуванні цих понять у навчальній, науковій та практичній літературі, неадекватно сприймається різними групами користувачів звітності.

Слід зазначити, що існує три підходи до визначення економічної сутності звітності як: системи узагальнюючих та взаємопов’язаних економічних показників; елементу бухгалтерського обліку; метод статистичного спостереження.

Вважаємо за доцільне, під звітністю розуміти систему узагальнених та взаємопов’язаних показників, які відображають джерела формування і використання господарських засобів, стан дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також фінансовий стан і результати всіх видів діяльності, що здійснює суб’єкт господарювання, та напрями використання прибутку за визначений проміжок часу.

Аналіз підходів науковців щодо класифікації звітності та джерел її формування показав, що вся звітність підприємств є бухгалтерською, оскільки базовою інформацією для її формування є дані системи бухгалтерського обліку. Слід зауважити, що метою складання бухгалтерської звітності страховика є надання користувачам (зовнішнім та внутрішнім) для прийняття рішень повної, достовірної та неупередженої інформації про фінансовий стан страховика, результати його діяльності, рух грошових коштів.

Згідно чинного законодавства користувачами бухгалтерської звітності страховика є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про його діяльність для прийняття рішень. Відповідно до інформаійних запитів їх можна поділити на дві основні групи внутрішні та зовнішні користувачі (табл. 2.1).

 

 

 

 

Таблиця 2.1.

Користувачі бухгалтерської звітності страхових компаній

Зовнішні користувачі	Внутрішні користувачі
Інвестори	Власники, учасники
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; податкові органи; Пенсійний фонд України, органи статистики та ін.	Керівництво компанії, управлінський персонал
Перестраховики, страхові посередники; страхувальники	Профспілкові організації
Аудитори, юристи, консультанти з фінансових питань, фондові біржі	Працівники страхової компанії
Цеденти, банківські та кредитні установи; постачальники; конкуренти
Громадські об’єднання страховиків, ЗМІ, рейтингові агенції, науковці, широка громадськість

 

Як можна чітко побачити з табл. 2.1, групи користувачів бухгалтерської звітності страховика досить різняться, що зумовлено відмінностями інформаційних потреб внутрішній та зовнішніх користувачів про діяльність страхової компанії. Отже, залежно від того, кому надається звітність, вона поділяється на внутрішню та зовнішню бухгалтерську звітність.

Внутрішня звітність призначена для задоволення інтересів внутрішніх користувачів та становить комерційну таємницю страхової компанії, не підлягає оприлюдненню, оскільки її вид, зміст, форми і терміни подання встановлюються внутрішніми розпорядчими документами компанії. Стосовно зовнішньої звітності, то її склад, зміст статей і терміни подання чітко регламентуються чинним законодавством. До зовнішньої бухгалетрської звітності відноситься фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

На основі виявлених видів бухгалтерської звітності розробимо власну класифікацію (структуру) звітності страхових компаній (рис. 2.1), що дозволить в подальшому виявити проблеми її складання, рівень задоволення інформаційних потреб користувачів та напрями удосконалння такої звітності.

За даними рис. 2.1 бачимо, що звітність страхових компаній, як й інших субєктів господарювання, поділяється на зовнішню та внутрішню. До останньої відноситься звітність необхідна для управління (містить інформацію про кількість клієнтів, розміри страхових виплат і платежів тощо), а також оперативного контролю за діяльністю компанії.

Рис. 2.1. Структура (склад) бухгалетрської звітності страхових компаній

До складу зовнішньої звітності (рис. 2.1) страхової компанії входять:

1) фінансова звітність, характерна  всім суб'єктам господарювання, за типовими формами складання (ф. 1-5);

2) спеціалізована (специфічна) звітність, яка складається і подається  лише страховиками та містить  більш детальну інформацію про  діяльність страхової компанії. Форма і порядок складання  такої звітності затверджена  розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (наразі, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг);

3) спеціальна звітність складається  із двох запропонованих форм – звітність для інвестора, Звіт страхової компанії для страхувальника.

Зупинимось більш детально на спеціалізованійзвітності страховика, до складу якої входять наступні форми: загальні відомості про страховика; звіт про доходи і витрати страховика; звіт про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами страховика; пояснювальну записку до звітних даних страховика. Пояснювальна записка страховика складається з семи розділів, які характеризують наступні сфери діяльності страхової компанії: аналіз розвитку страхової діяльності за звітний період; перелік відокремлених підрозділів страховика із зазначенням їх місцезнаходження, контактних данихкерівників; пояснення причин збитковості; наведення прогнозних результатів операцій перестрахування; розяснення окремих показників звітності. У випадку навяності у стархової компанії дочірньої організації, крім фінансових звітів про власну господарську діяльність, складається консолідована фінансова звітність.

Слід звернути увагу на те, що для більшості страхувальників, через переважну економічну неосвіченість (недостатній рівень економічної освіти), інформація з фінансовї звітності страхової компанії є недосить зрозумілою, а для інвесторів – настільки узагальнена, що не дозволяє провести аналіз фінансового стану страховика та прийняти рішення щодо інвестування фінансових ресурсів. Таким чином, розробка спеціальних звітів (рис. 2.1) зумовлена інформаційними потребами страхувальників та інвесторів. Перших цікавить оцінка погашення страхового відшкодування у разі настання страхової події, останніх –оцінка рівня прибутковості та ступеню ризику зроблених інвестицій, оцінка перспектив виплати дивідендів. Отже, для забезпечення інформаційних потреб страхувальників запропоновано Звіт страхової компанії для страхувальника (табл. 2.2), який повинен частково базуватися на даних фінансової звітності (ф. 1 “Баланс”, ф. 2 “Звіт про фінансові результати” – розділ 1 та 2 запропонованого Звіту), підтвердженої аудиторським висновком, та інших звітних даних страховика. Звіт містить всі необхідні показники для оцінки страхувальником перспективи обрати саме цю страхову компанію.

 

Таблиця 2.2.

Звіт страхової компанії для страхувальника

Третій розділ Звіту страхової компанії для страхувальника (табл. 2.2) містить інформацію про укладені та реалізовані договори страхування. Саме інформація про невиплачені страхові відшкодування, страхової компанії дозволить страхувальнику реально оцінити діяльність страхової компанії, прийняти рішення про доцільність обрання страхових послуг даної компанії.

Що ж стосується звітності для потенційних інвесторів, то в даному випадку користувачам необхідна детальна інформація про діяльність страхвової компанії, відповідно до чого запропнована звітність для інвестора, яка передбачає розширення ф. 1 “Баланс” (в частині введення статті “Можлива вартість реалізації необоротних активів”, виключення не характерних для страхової діяльності статей балансу – біологічні активи, пайовий капітал) та ф. 2 “Звіт про фінансові результати”(в частині конкретизації джерел походження/утворення доходів/витрат від інвестиційної та фінансової діяльності).

Окрім цього, вважаємо за доцільне доповнити Примітки до річної фінансової звітності (ф. 5) показниками страхових резервів, зорема їх наступними видами (статтями): обов’язкові технічні резерви; резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; спеціальні технічні резерви; резерв довгострокових зобов’язань; резерв належних виплат страхових сум. Все це дозволить інвестору більш детально оцінити майновий та фінансовий стан страхової компанії.

Стосовно податкової та соціальної звітності страхових компаній (рис. 2.1), зауважимо, що для їх складання призначені ті ж самі типові форми, що використовуються й іншими субєктами господарювання, однак їх набір може відрізнятися залежно від тих видів податків, що сплачує компанія, а також необхідності складання тієї чи іншої форми звітності до фондів соціального страхування, що залежить від значної кількості факторів.

 

3. Особливості складання фінансової звітності страхової компанії за міжнародними стандартами

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємств різних країн мають свої

особливості, що зумовлено соціальними, економічними та політичними факторами. Обробку інформації для управління підприємством, прийняття рішень при інвестуванні значно ускладнюють розбіжності у складі та структурі фінансової звітності. Тому в умовах інтеграції України до світового економічного простору, перехід бізнесу до системи обліку за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ)є об’єктивною необхідністю. Важливим етапом у цьому напрямку стало прийняття 12 травня 2011 року Верховною Радою України змін до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», згідно з якими починаючи з 1 січня 2012 р. публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, що провадять господарську діяльність за видами, визначеними переліком Кабінету Міністрів України, складають фінансову звітність і консолідовану фінансову звітність за МСФЗ [1]. Це дозволить вітчизняним суб’єктам господарювання забезпечити порівнянність показників діяльності та скоротити витрати на трансформацію звітності у довгостроковій перспективі.

Перехід України на Міжнародні стандарти фінансової звітності актуалізував необхідність розробки відповідної нормативно-методичної бази, яка не суперечитиме МСФЗ, але дозволить їх адаптувати до вітчизняної практики ведення бухгалтерського обліку.

Ринок страхових послуг в Україні все ще перебуває на стадії формування та нарощення оборотів діяльності. За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, станом на 30.09.2012 в Україні діяло 448 страхових компаній, за дев’ять місяців 2012 року до Державного реєстру було включено 6 компаній та виключено 1, що у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, коли було виключено 19 компаній та зареєстровано 5, свідчить про відносну стабілізацію ринку[5]. Також спостерігається поступове, хоч і нерівномірне, нарощення активів страховими компаніями (рис.3.1). Найбільший тем приросту активів порівняно з попереднім роком був у 2007 р. та 2008 р. і становив 34,25% та30,17% відповідно. Протягом 2007-2008 років, також, відбулося стрімке зростання валових страхових премій та страхових виплат із наступним падінням даних показників у 2009 році.

Застосування вітчизняними підприємствами норм МСФЗ при підготовці звітності дає можливість виходу на міжнародні ринки капіталу з фінансуванням на більш вигідних умовах, адже наданий достатній обсяг інформації, додатково підтверджений аудиторським висновком, дозволяє позикодавцям або потенційним інвесторам зрозуміти та адекватно інтерпретувати фінансові показники діяльності, порівняти майновий стан та результати діяльності вітчизняних підприємств з аналогічними у інших країнах світу, оцінити ризики сторін та мінімізувати їх.

Бухгалтерський облік та звітність страхових компаній мають певні особливості, які зумовлені природою страхових послуг та національним законодавством у цій сфері. В зв’язку з цим, при переході на МСФЗ страховим компаніям, окрім вирішення питань властивих іншим видам діяльності, необхідно врахувати особливості страхової діяльності та відобразити їх у обліковій політиці підприємства, адекватно відреагувавши на вимоги МСФЗ.

 

Рис. 3.1 Показники діяльності страхових компаній [5]

Незважаючи на певні можливості вибору, що надані власникам або посадовим особам, які здійснюють керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, система бухгалтерського обліку на рівні підприємства в Україні характеризувалась жорсткою регламентацію: єдиний план рахунків, єдиний методологічний центр та одночасна наявність величезної кількості інструктивних матеріалів. Проте з переходом на МСФЗ, що носять характер принципів, а не правил, та не місять жорсткої регламентації ведення обліку, зростає роль та значення облікової політики. Навіть незважаючи на наявність окремого стандарту – МСФЗ 4 “Страхові контракти”, що визначає єдині методологічні підходи до відображення господарської діяльності страхових компаній у фінансовій звітності, - залишається багато аспектів, які однозначно не регламентовані МСФЗ. Таким чином відбувається зростання ролі бухгалтера, на якого покладатимуться функції розробки організації та методики бухгалтерського обліку з врахуванням особливостей діяльності страхової компанії. МСБО 8“Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” не закріплює конкретний формат облікової політики чи перелік основних положень, що повинні розкриватися. Визначено лише, що управлінський персонал, у випадку відсутності стандарту або тлумачення, які конкретно застосовуються до операції, розробляє власне судження.

До основних аспектів, які необхідно прописати у обліковій політиці страхової компанії, можна віднести:

класифікація договорів страхування;